Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а-14193/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-14193/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"25" квітня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Губської О.А.

суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О.

при секретарі Рогальовій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду в м. Києві від 08 грудня 2011 року за позовом Приватного підприємства «Транзит-сервіс»до Державної митної служби України про скасування наказу, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про скасування наказу Державної митної служби України № 797 від 14.09.2011 р. в частині анулювання ліцензії серії АВ № 542726.

Постановою Окружного адміністративного суду в м. Києві від 08 грудня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду -скасуванню з таких підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення позову.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, на адресу позивача надійшов лист Департаменту організації митного контролю та оформлення Державної митної служби України №12.1/1980 від 15 вересня 2011 р., в якому проінформовано позивача про анулювання ліцензії на провадження посередницької діяльності митного брокера серії АВ №542726, виданої ПП «Транзит-сервіс»(ідентифікаційний код:32500262, Полтавська обл., м. Миргород, вул. Хорольська. 35) у зв'язку з повторним порушенням приватним підприємством «Транзит-сервіс»пункту 8 розділу II Ліцензійних умов та на підставі ст. 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», і як додаток, надіслана копія наказу Державної митної служби України від 14 вересня 2011 № 797 «Про анулювання ліцензій на провадження посередницької діяльності митного брокера».

В обґрунтування прийнятого наказу, відповідач посилався на Акт Полтавської митниці від 08 серпня 2011 р. № 9 «Про повторне порушення митним брокером Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, затверджених наказом Держкомпідприємництва та Держмитслужби від 13.05.2009 №89/445 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29.05.2009 за №469/16485)».

Судом першої інстанції зроблено висновок про те, що Держмитслужбою України під час прийняття рішення не були дотримані вимоги статті 20 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та пункту 2 Порядку контролю за додержанням ліцензіатами Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, в частині проведення планових/позапланових перевірок посередницької діяльності митного брокера.

Крім того, в обґрунтування свої позовних вимог позивач зазначає, що підставою для анулювання ліцензії можуть бути тільки порушення Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, затверджених наказом Держкомпідприємництва та Держмитслужби від 13.05.2009 №89/445, а не порушення митного законодавства.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитись із таким висновками, виходячи з наступного.

Так, в матеріалах справи міститься Акт виявлених вперше порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства від 8 жовтня 2010 року за №002. В Акті зазначається, що постановою Ленінського районного суду м.Полтави від 18.02.2010 року №3-15/10 представник митного брокера ПП «Транзит-сервіс» визнано винним у вчиненні порушень ст..81 Митного кодексу України та притягнуто до відповідальності за ст..340 Митного кодексу України.

В матеріалах справи також міститься Акт повторно виявлених порушень ліцензіатом ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, вимог законодавства від 8 серпня 2011 року за №009. В Акті зазначається, що постановою Ленінського районного суду м.Полтави від 03.06.2011 року №3-726/11 представник митного брокера ПП «Транзит-сервіс» притягнутий до відповідальності за ст..340 Митного кодексу України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», ліцензійні умови -встановлений з врахуванням вимог Законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних, та інших спеціальних вимог, обов»язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню;

повторне порушення -вчинення ліцензіатом протягом строку дії ліцензії повторного порушення певних ліцензійних умов після застосування санкцій за аналогічні порушення.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» підставою для анулювання ліцензії є акт про повторне порушення ліцензіатом ліцензійних умов.

Відповідно до ст. 176 Митного кодексу України, митний брокер (посередник) - це підприємство, що здійснює декларування товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, і має ліцензію на право здійснення

митної брокерської діяльності, видану спеціально уповноваженим

центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи. Митним брокером може бути тільки підприємство-резидент. Від імені цього підприємства декларування товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, може здійснювати його відокремлений структурний підрозділ (філія, представництво тощо).

Із матеріалів справи вбачається, що представників митного брокера двічі притягли до відповідальності за порушення митних правил, яка передбачена ст. 340 Митного кодексу України. Відповідно до цієї статті, особи несуть відповідальність за недекларування товарів, транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України, тобто не заявлення за встановленою формою точних відомостей про товари, транспортні засоби, які підлягають обов»язковому декларуванню у разі переміщення через митний кордон України.

Відповідно до ст.8 Ліцензійних умов провадження посередницької діяльності митного брокера, затверджених наказом Держкомпідприємництва та Держмитслужби від 13.05.2009 №89/445, під час здійснення декларування товарів і транспортних засобів митним органам митний брокер та його представник повинні дотримуватись вимог Кіотської конвенції, Митного кодексу України, Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»та інших нормативно-правових актів з питань митної справи.

Таким чином, аналізуючи в сукупності наведені вище норми чинного законодавства, колегія суддів прийшла до висновку, що підставою для притягнення до відповідальності за порушення ліцензійних умов, є порушення митним брокером або представником митного брокера норм Митного кодексу України та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, що в даному випадку і відбулося.

Крім цього, аналіз норм статті 21 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»дає підстави для висновку про те, що проведення органом ліцензування планових/позапланових перевірок не є обов'язковою передумовою для анулювання ліцензії.

Також, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»не зобов'язує орган ліцензування проводити перевірки, як передумову для складання ним відповідних актів, зокрема про повторні порушення ліцензіатом Ліцензійних умов, про виявлення недостовірні відомостей у документах, поданих суб'єктом господарювання для одержання ліцензії, про встановлення факту передачі ліцензії або її копії іншій юридичній або фізичній особі для провадження господарської діяльності.

Крім того, судом першої інстанції було зроблено помилковий висновок про те, що здійснення органом ліцензування контролю за додержанням ліцензіатом ліцензійних умов не є тим митним контролем (у розумінні Митного кодексу України та частини 2 статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»), на проведення якого не поширюється дія Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Суд першої ототожнив поняття митного контролю та відносин, що виникають у зв'язку із здійсненням заходів митного контролю.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» його дія не поширюється саме на відносини, пов'язані із здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, що виникають у зв'язку із здійсненням заходів митного контролю.

Господарська діяльність митного брокера полягає у вчиненні визначених законом дій (подання до митних органів документів, пред'явлення товарів та ін.), які безпосередньо пов'язані із здійсненням митними органами митного контролю.

У зв'язку з цим, вказаний вище Закон не розповсюджується на правовідносини, що існують між ПП «Транзит-Сервіс»та Держмитслужбою України.

Щодо визнання складених Полтавською митницею актів вперше/повторно виявлених порушень ліцензіатом Ліцензійних умов підставою для анулювання ліцензії на провадження такої діяльності, то колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 6 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»передбачено, що орган ліцензування, яким є центральний орган виконавчої влади, що здійснює передбачені цією статтею повноваження, може делегувати їх своїм структурним територіальним підрозділам.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну митну службу України, затвердженого Указом Президента України від 12.05.2011 № 582/2011, Держмитслужба України здійснює свої повноваження безпосередньо та через регіональні митниці, митниці і спеціалізовані митні установи та організації.

Пунктом 3.12. розділу 3 Положення про Полтавську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби України від 06.04.2005 № 251, визначено, що одним з основних завдань, покладених на Полтавську митницю, є здійснення контролю за діяльністю митних брокерів, розташованих у зоні діяльності митниці, а також у передбачених законодавством України випадках направлення до Держмитслужби України пропозицій щодо видачі або скасування відповідних дозвільних документів.

У зв'язку з цим, колегія суддів прийшла до висновку, що документування митним органом порушень Ліцензійних умов шляхом складання Актів вперше/повторно виявлених порушень та їх направлення до Держмитслужби України для прийняття відповідного рішення, здійснено у межах компетенції Полтавської митниці та не суперечить вимогам Закону.

Крім того, із Листом Державної митної служби від 14.09.2010 року за № 11/7-10.09/9868-ЕП, рекомендовано керівникам регіональних митниць у разі встановлення фактів здійснення представниками митних брокерів неодноразових та систематичних порушень провести документування порушень діяльності митних брокерів, які зареєстровані у зоні діяльності певного митного органу, за додержанням ними Ліцензійних умов, відповідно до абзацу 2 статті 6 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності».

Відповідно до п.2 зазначеного Листа, у разі набрання законної сили постановою митного органу або суду про накладення стягнення за порушення митних правил представниками митного брокера, документування порушення п.8 Ліцензійних умов. При цьому перша фіксація порушення відображається в Акті про первинне порушення, по решті послідуючим порушенням складається Акт про повторне порушення.

Відповідно до п.3 зазначеного вище Листа, рекомендовано невідкладне інформування митними органами Департаменту організації митного контролю та роботи митних посередників у разі складання Акту про повторне порушення Ліцензійних умов для подальшого прийняття рішення в порядку, встановленому законодавством.

Також, колегія суддів не погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що притягнення до адміністративної відповідальності фізичних осіб, які є працівниками ПП «Транзит-Сервіс», не є тотожним притягненню до відповідальності юридичної особи - ПП «Транзит-Сервіс», відтак відсутні підстави для висновку про порушення ПП «Транзит-Сервіс»як ліцензіатом (митним брокером) ліцензійних умов.

Пунктом 8 розділу II Ліцензійних умов встановлено, що під час здійснення декларування товарів і транспортних засобів митним органам митний брокер та його представник повинні дотримуватись вимог Кіотської конвенції, Кодексу, Закону, інших нормативно-правових актів з питань митної справи.

Оскільки представники митного брокера ПП «Транзит-Сервіс»в силу виконуваних ним трудових обов'язків є відповідальними за дотримання митних правил, а також зважаючи на те, що правопорушення були вчинені під час реалізації ними зазначеної професійної діяльності, їх притягнення до адміністративної відповідальності як посадових осіб підприємства (а не як фізичних осіб), тягне юридичні наслідки для такого підприємства.

Таким чином, порушення законодавства з питань митної справи представниками ПП «Транзит-Сервіс» є порушенням ліцензіатом пункту 8 розділу II Ліцензійних умов.

На підставі наведеного, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку і задовольнив позовні вимоги позивача.

Відповідно до п. 4) ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, то колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 207, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної митної служби України на постанову Окружного адміністративного суду в м. Києві від 08 грудня 2011 року за позовом Приватного підприємства «Транзит-сервіс»до Державної митної служби України про скасування наказу -задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 грудня 2011 року -скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог позивача.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.