Ухвала

від 26.04.2012 по справі 2а-1079/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-1079/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А.

Суддя-доповідач: Федотов І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"26" квітня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Федотова І.В.,

суддів -Бабенка К.А. та Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження, в приміщенні суду апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Техпромсервіс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство «Техпромсервіс»(далі -позивач) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі - відповідач або податковий орган) про скасування податкових повідомлень-рішень №0004732312/0 від 23.06.2010 року, №0004732312/1 від 30.08.2010 року, №0006462312/0 від 30.08.2010 року, №0004732312/2 від 15.10.2010 року, якими позивачу визначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, апеляційний розгляд справи відбувається в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів погоджується висновком суду першої інстанції про наявність підстав задоволення позову, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та як свідчать матеріали справи, податковим органом було проведено позапланову виїзну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Сандурс-Компані" (код ЄДРПОУ 35759820) за період серпень 2008р., вересень 2008р., жовтень 2008р., грудень 2008р." (далі по тексту -Акт перевірки).

Під час проведення перевірки податковим органом встановлено, що позивачем здійснено господарські операції з ТОВ "Сандурс-Компані", між тим досудовим слідством встановлено, що упродовж 2007-2008 років група невстановлених осіб без наміру здійснення підприємницької діяльності, з метою прикриття незаконної діяльності придбали зареєстровані на підставних осіб ряд підприємств, в тому числі, ТОВ "Сандурс-Компані"; таким чином, статут та реєстраційні документи не можуть бути дійсними, оскільки реєстрація даного підприємства була здійснена на підставі неправдивих відомостей без наміру займатися підприємницькою діяльністю. У зв'язку з викладеним відповідачем зроблено висновок про порушення позивачем п.п. 7.2.3, п.п.7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1 та п.п.7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 306 948,03 грн., в тому числі за вересень 2008 року -42 107,03 грн., жовтень 2008 року -183 873,00 грн., грудень 2008 року -80 968,00 грн., та завищення значення рядка 26 за серпень 2008 року на загальну суму 6 203,67 грн.

Матеріали справи свідчать, що 04 серпня 2008 року між ТОВ "Сандурс-Компані" (постачальник) та позивачем (покупець) укладено договір №0408/1, відповідно до якого постачальник зобов'язується постачати та передавати у власність покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах цього договору; номенклатура товару, його кількість, вартість, якість та строки виготовлення зазначаються в додатку, який є невід'ємною частиною цього договору. Згідно з додатком №1 до договору постачальник постачає кабель на загальну суму 2 168 565 грн.

ТОВ "Сандурс-Компані" поставило на адресу позивача кабель відповідно до видаткової накладної від 18 вересня 2008 року №1809/1 на суму 467 280 грн., відповідно до видаткової накладної від 29 жовтня 2008 року №2910/1 на суму 1 099 479 грн., відповідно до видаткової накладної від 15 грудня 2008 року №1512/1 на суму 678 573,85 грн., та виписало податкові накладні від 20 серпня 2008 року №20081, від 18 вересня 2008 року №18091, від 20 жовтня 2008 року №29101 та від 15 грудня 2008 року №15121 на загальну суму 2 245 333,45 грн., в тому числі податок на додану вартість 374 222,24 грн.

В оплату за поставлений товар ПП "Техпромсервіс" перерахувало ТОВ "Сандурс-Компані" грошові кошти, що підтверджується платіжними дорученнями та виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за серпень, вересень, жовтень та грудень 2008 року в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "Сандурс-Компані", та які сплачені (нараховані) ним, в зв'язку з придбанням товару.

Придбаний у ТОВ "Сандурс-Компані" товар в подальшому був реалізований позивачем ДП "Керченський морський торговельний порт" ,ДП "Маріупольський морський торговельний порт" та ЗАТ "Крейнсервіс Україна", що підтверджується відповідними рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, довіреностями на отримання товару, виписками банку, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно до п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Згідно з п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Так, станом на момент складання податкових накладних контрагент позивача ТОВ "Сандурс-Компані" був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право видавати податкові накладні на кожну повну або часткову поставку робіт; в свою чергу податкові накладні, на підставі яких позивач формував податковий кредит, та копії яких знаходяться в матеріалах справи, відповідають вимогам встановленим підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Колегія вважає за доцільне зауважити, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди -покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників при створенні підприємства та здійсненні господарської діяльності або через відсутність висновків зустрічних перевірок зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту та донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на валові витрати та податковий кредит.

Податковий орган не довів суду належними та достатніми доказами те, що всі первинні документи, складені за наслідками здійснення спірних господарських операцій, не відповідають дійсності, що укладення договору не відповідало дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків та що договір укладено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

Зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною в ухвалі від 16 березня 2011 року №К-15373/10.

За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федотов І.В.

Судді: Бабенко К.А

Мельничук В.П.