Ухвала

від 15.05.2012 по справі 2а-8509/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8509/11/2670 (у3-х томах) Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

У Х В А Л А

Іменем України

"15" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська чайна компанія»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2010 року № 0007882303/1 та № 0008682303/0, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська чайна компанія»звернулися до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26.11.2010 року № 0007882303/1 та № 0008682303/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

У зв`язку з неявкою у судове засідання учасників процесу, фіксація судового засідання не здійснювалась.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська чайна компанія»(код ЄДРПОУ 32855123) зареєстроване Шевченківською районною державною адміністрацією у м. Києві 02.02.2004 р., взято на податковий облік в органах державної податкової служби з 12.02.2004 р. та є платником податку на додану вартість з 25.02.2006 р.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»(код ЄДРПОУ 35139358) за період 01.07.2007 р. по 01.07.2010 р., про що складено Акт від 30.09.2010 р. № 3642/23-03/32855123.

Так, зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого ТОВ «Українська чайна компанія» завищено податковий кредит з ПДВ по постачальнику ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»на загальну суму 392593 грн., у т.ч. за березень 2008 р. у сумі ПДВ 392593 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість.

Відповідно податковим органом 22.10.2010 р. прийнято податкове повідомлення-рішення № 007882303/0, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 588890 грн., з яких за основним платежем -392593 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 196297 грн.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатом розгляду скарги позивача рішенням Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 24.11.2010 р. № 8640/10/25-026 у задоволенні первинної скарги відмовлено. Як зазначено в рішенні, при проведенні перевірки через технічну помилку не було враховано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість за квітень 2008 р. у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок та уточнюючі розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів № 228185 від 27.05.2009 р., згідно яких позивач задекларував податковий кредит по постачальнику ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»на суму 1959405 грн., в тому числі ПДВ 391881 грн., що, з урахуванням порушень, визначених у вказаному акті перевірки, призвело до завищення податкового кредиту за квітень 2008 р. на суму 391881 грн., в силу чого, Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва збільшено позивачу на 391881 грн. податкове зобов'язання з податку на додану вартість та на 195240,50 грн. суму штрафної санкції, визначених у податковому повідомленні-рішенні від 22.10.2010 року № 007882303/0.

Так, 26.11.2010 р. відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0007882303/1, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 588890 грн., з яких за основним платежем - 392593 грн., за штрафними (фінансовими санкціями), 196297 грн.; № 0008682303/0, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 587822 грн., з яких за основним платежем - 391881 грн., за штрафними (фінансовими санкціями) -195941 грн.

Проте, позивач вважає податкові повідомлення-рішення від 26.11.2010 року № 0007882303/1 та № 0008682303/0 протиправними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Отже, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Зі змісту Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету. Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не ставить у залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Відповідно до п.п. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Так, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до пункту 1.32. статті 1 Закону № 334/94-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

До основних видів діяльності позивача за КВЕД належить: виробництво чаю та кави; неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами; роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту; діяльність ресторанів; діяльність кафе; пакування.

Як зазначено в акті перевірки, фактично у період, що перевірявся ТОВ «Українська чайна компанія»здійснювало діяльність з реалізації чаю.

З матеріалів справи вбачається, що позивач мав господарські взаємовідносини з платником податків ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА».

Згідно бази даних АІС ОР ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»(код ЄДРПОУ 35139358) зареєстроване Голосіївською районною державною адміністрацією в м. Києві 15.06.2007 року за № 10681020000020119. Взято на податковий облік в органах державної податкової служби 16.06.2007 року за № 70607, перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Голосіївському районі м. Києва. Стан платника -«припинено, але не знято з обліку (КОР не пусті)». Директор та засновник -ОСОБА_3, головний бухгалтер -посада не передбачена.

Основним видом діяльності ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами.

Так, між позивачем (як покупцем) та ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»(як продавцем) 02.01.2008 р. було укладено договір № 01-08П поставки товару (чаю, чайних аксесуарів та кави), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується на підставі заявки поставити і передати покупцю певний товар, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату на умовах цього Договору. Предметом постачання відповідно до п. 1.2 Договору є ваговий чай та чайні аксесуари, які постачаються окремими партіями..

На виконання умов вказаного договору, ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА» виписано позивачу податкові накладні: № 030317 від 03.03.2008 р. на загальну суму 536404,51 грн, в т.ч. ПДВ 89400,61 грн., № 030318 від 03.03.2008 р. на загальну суму 1372263,22 грн., в т. ч. ПДВ на суму 228710,57 грн., № 030319 від 03.03.2008 р. на загальну суму 203723,99 грн., в т.ч. ПДВ на суму 33954,17 грн., № 030320 від 03.03.2008 р. на загальну суму 233250,62 грн., в т.ч. ПДВ 38875,10 грн., № 040117 від 01.04.2008 р. на загальну суму 242307,17 грн., в т.ч. ПДВ на суму 40384,53 грн., № 040118 від 01.04.2008 р. на загальну суму 148935,62 грн., в тому числі ПДВ на суму 24822,80 грн., № 040119 від 01.04.2008 р. на загальну суму 110728,35 грн., в т.ч. ПДВ на суму 185121,49 грн., № 040120 від 01.04.2008 р. на загальну суму 841721,69 грн., в т. ч. ПДВ на суму 140286,96 грн., № 040121 від 01.04.2008 р. на загальну суму 7593 грн.. в т.ч. ПДВ на суму 1265,50 грн.. Відповідно позивачем було здійснено оплату за отримані товари.

Частинами 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, які брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що надані позивачем на підтвердження здійснення відповідних господарських операцій вищевказані первинні документи, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону, зокрема, містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення.

Проте, висновки податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА», оскільки вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2008 р. у справі № 1-1142/08, з якого вбачається, що ОСОБА_4 вчинив дії по реєстрації ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА», отриманню печатки та відкриттю рахунків у банківських установах, залучивши ОСОБА_3, як засновника та директора підприємства, який не був обізнаний про його злочинну діяльність, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України.

Як зазначено представником відповідача, угоди між позивачем та ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»були безтоварними і не мали на меті реальну поставку товарів, а тому є нікчемними, у зв'язку з чим позивач не набув права на віднесення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, врахованого в ціні товарів, поставлених позивачу від ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА».

Натомість, позивачем зазначено, що на момент здійснення правовідносин із ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА», зазначений контрагент у відповідності до вимог чинного законодавства був зареєстрований платником податку на додану вартість, установчі документи ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»не були визнані в судовому порядку недійсними, правовідносини відбувалися на підставі угод, які також в судовому порядку недійсними не визнавалися.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, на виконання ухвали суду першої інстанції від 01.11.2011 року Відділом державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Голосіївської районної в м. Києві державної адміністрації на адресу суду першої інстанції для ознайомлення було надіслано реєстраційну справу ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»(код 35139358).

З наданих матеріалів реєстраційної справи вбачається, що ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»(код ЄДРПОУ 35139358) було належним чином зареєстровано у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, всі дії щодо реєстрації вказаного підприємства здійснювались ОСОБА_3, а постановою Господарського суду м. Києва від 11.02.2009 р. у справі № 49/38-б ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»(код ЄДРПОУ 35139358) було визнано банкрутом.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2008 р., на який посилається податковий орган в обґрунтування висновку про нікчемність угод, укладених між позивачем та ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА», оцінки діяльності ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА», як фіктивного підприємства, надано не було, будь-яких пояснень від ОСОБА_3, як свідка, не відбиралось.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що отримані від ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»товари зберігалися позивачем до моменту реалізації наступним контрагентам на складському приміщенні, орендованому у ВАТ «Електроприладпостач»згідно з договором оренди нежилого приміщення № 17/07 від 23.08.2006 р. Факт подальшої реалізації третім особам отриманих від ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»товарів і, як наслідок, їх використання у господарській діяльності, позивач підтвердив належним чином оформленими первинними документами та доказами оплати контрагентами позивача отриманих товарів.

Вищезазначені факти податковим органом не заперечувалися. Як вказано у акті перевірки, у періоді, що перевіряється, ТОВ «Українська чайна компанія» використовувало у своїй діяльності наступні офісні, виробничі (торгівельні, складські приміщення тощо), нежилі приміщення загальна площа 297 кв. м. та 426 кв. м.

За таких обставин, сумнівів щодо товарності господарських операцій між позивачем та ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»у колегії суддів не виникає.

Колегією суддів також не встановлено вини та умислу позивача, спрямованих на заволодіння державним майном, та порушення публічного порядку.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначений в п. 7.7 Закону України № 168/97-ВР.

Підпункт 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР передбачає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 Закону № 168/97-ВР, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.2 п. 7.7 Закону України № 168/97-ВР передбачено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Як вже зазначалося, Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить в залежність віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту від сплати контрагентом податкового зобов'язання до бюджету.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що під час формування податкового кредиту позивачем повністю дотримано вимог законодавства, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки від 30.09.2010 р. № 3642/23-03/32855123 про порушення позивачем п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не знайшли свого підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, а тому, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Отже, судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 грудня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.