Постанова

від 27.05.2015 по справі 2а-8509/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" травня 2015 р. м. Київ К/9991/36920/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді-доповідача:Усенко Є.А., суддів: Веденяпіна О.А., Зайцева М.П., при секретарі: Корецькому О.І.,

розглянувши у судовому засідання

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2011

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012

у справі № 2а-8509/11/2670 Окружного адміністративного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська чайна компанія»

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2011, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, позов задоволено: визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 26.11.2010 № 0007882303/1 та № 0008682303/0.

У касаційній скарзі ДПІ просить скасувати ухвалені у справі рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Позивач не реалізував своє процесуальне право подання заперечення проти касаційної скарги.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Фактичною підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань із податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 30.09.2011 № 3642/23-03/32855123. Відповідно до цих висновків позивач порушив норми підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР), а саме: завищив податковий кредит у податковому обліку за березень 2008 року на загальну суму 392593,00 грн. за нікчемним правочином з поставки від ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА» товарів (чай, кава, чайні аксесуари). Такий висновок обґрунтовано посиланням на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2008, яким визнано винним громадянина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво), вчиненого при створенні ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА».

На підставі акту перевірки та процедури адміністративного оскарження ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.11.2010: № 0007882303/1 про визначення позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 588890,00 грн., у т.ч.: 392593,00 грн. - за основним платежем та 196297,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0008682303/0 про визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 587822,00 грн., у т.ч.: 391881,00 грн. - за основним платежем та 195941,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

У судовому процесі встановлено, що з посиланням на поставку позивачу товарів (чай, кава, чайні аксесуари) від ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА» за договором поставки від 02.01.2008 № 01-08П, на адресу позивача виписані податкові накладні; на підставі яких він збільшив податковий кредит за березень 2008 року.

Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року у зв'язку з набранням чинності Податковим кодексом України) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).

За змістом наведених норм право платника податків на включення сум ПДВ до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання цим платником податків товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям його господарської діяльності; підтвердження обліковими, розрахунковими документами, в тому числі податковою накладною, виписаною постачальником - платником ПДВ, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) сум витрат на придбання товару (послуг) та ПДВ, нарахованого (сплаченого) в ціні товару (послуг).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; є) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997р. № 165, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за № 233/2037 (втратив чинність 10.01.2011 згідно з наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 № 969), усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 21.01.2011 у справі за позовом ТОВ «СІБ» до ДПІ у Жовтневому районі м. Луганська про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, неналежним чином оформлена (підписана не уповноваженою особою) податкова накладна не може бути підставою для нарахування податкового кредиту за наявності фактів, що ставлять під сумнів реальність наданої послуги.

Згідно зі статтею 244-2 КАС України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів..

Суди попередніх інстанцій, однак, вимог наведених норм матеріального і процесуального права не дотримались.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що факт поставки товарів позивачу від ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА» встановлений, а отже позивач правомірно збільшив суму податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних від імені цього товариства. Такий висновок обґрунтований тим, що на дати складання документів, якими оформлені операції з поставки, ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА» було зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та платником податку на додану вартість, а мотивувальна частина вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2008 не містить фактів, які мають преюдиційне значення для прийняття рішення у цій адміністративній справі.

Частиною 4 ст. 72 КАС України встановлено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до статті 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи докази у справі, суди попередніх інстанцій не звернули увагу, що як в договорі від 02.01.2008 № 01-08П, так і в податкових накладних особою, яка діяла від імені ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА», вказано ОСОБА_5

У той же час, вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2008 визнано винним громадянина ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 ст. 205 Кримінального кодексу України (фіктивне підприємництво з використанням ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА»). Вказаним вироком встановлено, що ОСОБА_4 з корисливих спонукань та з метою прикриття незаконної діяльності, створив ряд суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, в тому числі ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА», залучивши на етапі реєстрації останнього ОСОБА_5, який за його ж пропозицією виступив засновником і директором цього товариства. Після здійснення державної реєстрації ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА» ОСОБА_4 передав документи щодо цього товариства невстановленим особам для подальшої реалізації спільного злочинного плану.

За встановленого у вироку Шевченківського районного суду м. Києва від 30.10.2008 факту використання ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА» з метою прикриття незаконної діяльності із залученням ОСОБА_5, який не мав відношення до господарської діяльності цього товариства та від імені якого підписані податкові накладні, надані на підтвердження правомірності формування податкового кредиту, який (зазначений факт) в силу частини 4 ст. 72 КАС України має преюдиційне значення для цієї адміністративної справи, у суду не було підстав для висновку про правомірне збільшення позивачем податкового кредиту за податковими накладними, виписаними від імені ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА».

Порушення судом частини 4 ст. 72 КАС України призвело і до неправильної оцінки інших доказів у справі, якими суд обґрунтував висновок про реальність поставок між ТОВ «СВІТ-БІЗНЕС-СИСТЕМА», - первинних документів, які містять інформацію щодо поставок позивачем на користь покупців чаю, кави, чайних аксесуарів.

Неправильне встановлення судом обставин справи через порушення норм процесуального права призвело до порушення норм матеріального права при ухваленні судових рішень у справі про задоволення позову.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва Державної податкової служби задовольнити, скасувати постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.05.2012, у задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко Судді: підписО.А. Веденяпін підписМ.П. Зайцев