Постанова

від 17.05.2012 по справі 2а-8798/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8798/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Федорчук А.Б.

Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"17" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого -судді Лічевецького І.О., суддів -Грищенко Т.М., Аліменка В.О., при секретарі -Акуленко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою приватного підприємства «Вест Лайн Дистриб'юшн»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2011 р. адміністративну справу за позовом приватного підприємства «Вест Лайн Дистриб'юшн»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ

Приватне підприємство «Вест Лайн Дистриб'юшн»звернулось до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000424240 від 03.06.2011 р. яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 636 727 грн. та № 0000414240 від 03.06.2011 р. яким визначено зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 282 285 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2011 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.

В апеляційній сказі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення і прийняти нове про задоволення позову.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом попередньої інстанції встановлено, що у період з 31.03.2011 р. по 17.05.2011 р. посадовцями ДПІ у Деснянському районі м. Києва проведено виїзну планову перевірку приватного підприємства «Вест Лайн Дистриб'юшн» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 31.12.2010 р.

Результати перевірки оформлено актом № 284/42-40/31356305 від 24.08.2011 р.

Цим актом зафіксовано порушення позивачем вимог ст.ст. 4, 5, 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Такий висновок податкового органу мотивовано наступним.

Згідно договорів № 15/10/10-6 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-3 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-10 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-2 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-12 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-10 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-21 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-17 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-13 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-23 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-14 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-16 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-15 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-9 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-8 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-1 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-4 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-5 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-7 від 15.10.2010 р., № 15/10/10-11 від 15.10.2010 р. позивач надав в оренду ТОВ «Вест Табако Груп»власні транспортні засоби. Орендна плата за користування кожною одиницею транспорту складає 100 грн. в міс., що значно нижче розміру їх амортизації.

За умовами договору № 0103/07 від 01.03.2007 р. ПП «Вест Лайн Дистриб'юшн»передало в оренду ТОВ «Вест Лайн Маркет»нежитлове приміщення площею 114,4 кв.м. за ціною 42 грн. за один кв.м.

В той же час, собівартість 1 кв.м. площі складає 320 грн.

На думку податкового органу наведене призвело до заниження та безоплатної передачі в оренду автомобілів і нежитлового приміщення, в результаті чого позивачем порушено ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та занижено валові доходи на суму 641 300 грн. і податкові зобов'язання на суму 128 260 грн.

В акті перевірки також зазначено, що позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до складу валових витрат сплаченої орендної плати за стоянку легкових автомобілів та вартості бензину для заправки власних автомобілів на загальну суму 209 506 грн.

За висновками ДПІ у Деснянському районі м. Києва у порушення вимог ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ПП «Вест Лайн Дистриб'юшн»у IV кварталі 2010 р. віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації у сумі, що на 52 500 грн. перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду.

Насамкінець, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог с. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту податку, сплаченого у складі вартості товару, за податковими накладними, що мають некоректний порядковий номер (через дріб), а також 32 523 грн. у листопаді 2010 р. та 1 880 грн. у липні 2009 р. без податкових накладних.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000424240 від 03.06.2011 р. яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 636 727 грн., в тому числі 509 382 грн. за основним платежем та 127 346 грн. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0000414240 від 03.06.2011 р. яким визначено зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 282 285 грн., в тому числі 225 828 грн. за основним платежем та 56 457 грн. за штрафними санкціями.

На період виникнення спірних правовідносин питання, пов'язані з формуванням платником податку на прибуток і податку на додану вартість валових доходів і витрат, визначенням бази оподаткування і податкового кредиту, регулювались Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (надалі за текстом -«Закон № 334/94-ВР») та Законом України «Про податок на додану вартість»від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі за текстом -«Закон № 168/97-ВР»).

Так, згідно статті 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1 названої статті Закону № 334/94-ВР до складу валового доходу віднесено суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям.

Пунктом 1.23 статті 1 Закону № 334/94-ВР визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до пп. 1.20.1 статті 1 Закону № 334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Відповідно до пп. 1.20.6 ст. 1 Закону № 334/94-ВР у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно статті 4 Закон № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Із наведеного випливає, що вартість безоплатно наданих послуг підлягає включенню до валового доходу платника податку, який отримав ці послуги.

При цьому, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору, а обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Оскільки позивач не отримував послуг безоплатно, договорами оренди передбачено оплату за користування об'єктами оренди, відповідачем не було представлено статистичної оцінки рівня цін орендної плати щодо ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем вартості послуг у співставних умовах, висновки суду попередньої інстанції про правомірність донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з наведених підстав є помилковими.

Відповідно до абзацу 5 підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закон № 334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Відповідно до пункту 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 р. № 984 факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В порушення вимог названого порядку ДПІ у Деснянському районі м. Києва в акті перевірки зазначено обставини, що суперечать первинним документам.

Відповідно до Договору оренди нежитлових приміщень № 01/01/09 від 01.01.2009 р. ПП «Вест Лайн Дистриб'юшн»прийняло у строкове платне користування нежитлові приміщення по вул. Електротехнічній, 45, в м. Києві та прилеглу до них територію для стоянки автомобілів.

За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 у власності позивача перебуває 32 вантажних та 10 легкових автомобілів.

Таким чином, ПП «Вест Лайн Дистриб'юшн»не сплачувало послуги за оренду стоянки автомобілів, так як орендувало земельну ділянку, а висновок податкового органу про те, що на балансі підприємства обліковуються переважно легкові автомобілі суперечить матеріалам справи.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Звідси випливає, що правильність формування платником податків валових витрат вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю.

У контексті викладеного колегія суддів зазначає, що позивачем було надано копії довіреностей та товарно-транспортних накладних, що підтверджують використання автомобілів у господарській діяльності підприємства, а відтак ПП «Вест Лайн Дистриб'юшн»обґрунтовано віднесено витрати з оплати паливно-мастильних матеріалів до складу валових витрат.

Суд попередньої інстанції названі докази не врахував та не зазначив підстав з яких не взяв їх до розгляду, хоча позивач у позовній заяві та доповненнях до неї акцентував на них увагу.

За приписами абзацу 1 підпункту 8.7.1 пункту 8.7 статті 8 Закону № 334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Згідно акту перевірки в IV кварталі 2010 р. ПП «Вест Лайн Дистриб'юшн»віднесено до валових витрат 491 625 грн. витрат з поліпшення основних фондів.

За даними оборотно-сальдових відомостей по рахунках 10 та 131 на балансі позивача знаходяться основні засоби загальною вартістю 5 243 941 грн. 76 коп., з яких вартість виробничих засобів складає 4 917 696 грн.

Тобто, віднесені позивачем у 2010 р. до складу валових витрат витрати з поліпшення основних фондів в розмірі 491 625 грн. складають 9,997 % сукупної балансової вартості основних фондів, що відповідає законодавчо встановленому нормативу та дає підстави для висновку про правомірність формування валових витрат.

На думку колегії суддів наслідком неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неналежного застосування нормативно-правових актів, що регулюють спірні правовідносини є і висновок окружного адміністративного суду щодо неправомірності формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними що містять нумерацію через дріб.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3. статті Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, наведені у підпункті 7.2.1 пункту 7.2 ст. 7 вказаного Закону.

Згідно із Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 р. № 165, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).

Наявність в даному випадку такого реквізиту як порядковий номер податкових накладних визначений через дріб не є підставою їх недійсності з огляду на не заперечення податковим органом фактичного здійснення господарських операцій.

Крім того, слід зазначити, що Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить право платника податку на податковий кредит в залежність від встановлення факту формування і сплати його контрагентами до Державного бюджету України податкових зобов'язань за господарськими операціями у відповідному податковому періоді.

Твердження податкового органу про те, що деякі контрагенти позивача не набули цивільної право-дієздатності суд апеляційної інстанції не приймає як доказ, оскільки відповідно до ч . 4 статті 91 Цивільного кодексу України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Не можна вважати таким, що зроблений на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи і висновок суду попередньої інстанції про включення ПП «Вест Лайн Дистриб'юшн»до складу податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними.

З матеріалів справи вбачається, що липні 2009 р. та листопаді 2010 р. позивачем не включались до складу податкового кредиту 1 880 грн. та 32 523 грн., відповідно.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалене у справі судове рішення не є законним та обґрунтованим і підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 160, 198, 202, 205 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Вест Лайн Дистриб'юшн»задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 грудня 2011 р. скасувати та прийняти нову постанову.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000424240 від 03.06.2011 р. та податкове повідомлення-рішення № 0000414240 від 03.06.2011 р.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення постанови в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Аліменко В.О.