Ухвала

від 18.10.2012 по справі 2а-8798/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/37757/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012

у справі № 2а-8798/11/2670

за позовом Приватного підприємства «Вест Лайн Дистрибьюшн»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків

третя особа Державна податкова інспекція у Деснянському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Вест Лайн Дистрибьюшн»(далі по тексту - позивач, ПП «Вест Лайн Дистрибьюшн») звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі по тексту -відповідач, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000414240 від 03.06.2011, №0000424240 від 03.06.2011.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2011 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22.12.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення №0000414240 від 03.06.2011, №0000424240 від 03.06.2011.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.12.2010, за результатами якої складено акт перевірки № 284/42-40/31356305 від 24.05.2011.

В акті перевірки податковий орган зазначив, що в порушення п. 4.1, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, п. 5.1, пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5, пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України від 28.12.1994 №334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР із змінами та доповненнями) занижено податкове зобов'язання по податку на прибуток на загальну суму 225828,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2009 року в сумі 25294,00 грн., за 4 квартал 2009 року в сумі 41746,00 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 25294,00 грн., за 2 квартал 2010 року в сумі 25294,00 грн., за 3 квартал 2010 року в сумі 25294,00 грн., за 4 квартал 2010 року в сумі 82906,00 грн.; п. 4.1 ст. 4, пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 за №168/97ВР із змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму у розмірі 509382,00 грн., в тому числі за січень 2010 року в сумі 240714,00 грн., за березень 2010 року в сумі 19999,00 грн., за травень 2010 року в сумі 148499,00 грн., за липень 2010 року в сумі 25856,00 грн., за серпень 2010 року в сумі 6745,00 грн., за вересень 2010 року в сумі 6745,00 грн., за жовтень 2010 року в сумі 13354.00 грн., за листопад 2010 року в сумі 18263,00 грн., за січень 2011 року у сумі 29207,00 грн.

Такий висновок відповідача мотивовано наступним.

Згідно договорів оренди з ТОВ «Вест Табако Груп»позивач надав в оренду власні транспортні засоби. Орендна плата за користування кожною одиницею транспорту складає 100,00 грн. в міс., що значно нижче розміру їх амортизації.

За умовами договору №0103/07 від 01.03.2007 ПП «Вест Лайн Дистриб'юшн»передало в оренду ТОВ «Вест Лайн Маркет»нежитлове приміщення площею 114,4 кв.м. за ціною 42,00 грн. за один кв.м. В той же час, собівартість 1 кв.м. площі складає 320,00 грн.

На думку відповідача наведене призвело до заниження та безоплатної передачі в оренду автомобілів і нежитлового приміщення, в результаті чого позивачем порушено ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість»та занижено валові доходи на суму 641300,00 грн. і податкові зобов'язання на суму 128260,00 грн.

В акті перевірки також зазначено, що позивачем порушено вимоги ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»внаслідок віднесення до складу валових витрат сплаченої орендної плати за стоянку легкових автомобілів та вартості бензину для заправки власних автомобілів на загальну суму 209506,00 грн.

За висновками ДПІ у Деснянському районі м. Києва у порушення вимог ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»ПП «Вест Лайн Дистрибьюшн»у IV кварталі 2010 року віднесено до складу валових витрат витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації у сумі, що на 52500,00 грн. перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок звітного періоду.

Крім того, податковим органом зроблено висновок про порушення позивачем вимог с. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок віднесення до складу податкового кредиту податку, сплаченого у складі вартості товару, за податковими накладними, що мають некоректний порядковий номер (через дріб), а також 32523,00 грн. у листопаді 2010 року та 1880,00 грн. у липні 2009 року без податкових накладних.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000424240 від 03.06.2011, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання із сплати податку на додану вартість в розмірі 636727,00 грн., в тому числі 509382,00 грн. за основним платежем та 127346,00 грн. за штрафними санкціями, і податкове повідомлення-рішення № 0000414240 від 03.06.2011, яким визначено зобов'язання із сплати податку на прибуток в розмірі 282285,00 грн., в тому числі 225828,00 грн. за основним платежем та 56457,00 грн. за штрафними санкціями.

Згідно ст. 4 Закону №334/94-ВР валовий доход - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Підпунктом 4.1.6 п. 4.1 названої статті Закону №334/94-ВР до складу валового доходу віднесено суму безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям.

Пунктом 1.23 ст. 1 Закону №334/94-ВР визначено, що безоплатно надані товари (роботи, послуги) - це: товари, що надаються платником податку згідно з договорами дарування, іншими договорами, які не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення, або без укладення таких угод; роботи та послуги, які надаються платником податку без вимоги про компенсацію їх вартості; товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею в її виробничому або господарському обороті.

Відповідно до пп. 1.20.1 статті 1 Закону №334/94-ВР звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Відповідно до пп. 1.20.6 ст. 1 Закону №334/94-ВР у разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності - однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

Згідно ст. 4 Закон №168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Отже, що вартість безоплатно наданих послуг підлягає включенню до валового доходу платника податку, який отримав ці послуги.

При цьому, якщо не доведене зворотне, звичайною вважається ціна, визначена сторонами договору, а обов'язок доведення невідповідності ціни договору рівню звичайних цін покладається на податковий орган.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач не отримував послуг безоплатно, договорами оренди передбачено оплату за користування об'єктами оренди, відповідачем не було надано статистичної оцінки рівня цін орендної плати щодо ідентичних або однорідних товарів, які б вказували на заниження позивачем вартості послуг у співставних умовах

Таким чином, вірним є висновок суду апеляційної інстанції щодо неправомірності донарахування позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість з наведених підстав.

Відповідно до абз. 5 пп. 5.4.10 п. 5.4 ст. 5 Закон №334/94-ВР не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до Договору оренди нежитлових приміщень №01/01/09 від 01.01.2009 ПП «Вест Лайн Дистрибьюшн»прийняло у строкове платне користування нежитлові приміщення по вул. Електротехнічній, 45, в м. Києві та прилеглу до них територію для стоянки автомобілів.

За даними оборотно-сальдової відомості по рахунку 105 у власності позивача перебуває 32 вантажних та 10 легкових автомобілів.

Таким чином, ПП «Вест Лайн Вистрибьюшн»не сплачувало послуги за оренду стоянки автомобілів, так як орендувало земельну ділянку, а висновок податкового органу про те, що на балансі підприємства обліковуються переважно легкові автомобілі спростовується встановленими фактичними обставинами.

Пункт 5.1 статті 5 Закону № 334/94-ВР визначає валові витрати виробництва та обігу, суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суд апеляційної інстанції та підставі довіреностей та товарно-транспортних накладних встановив факт використання автомобілів у господарській діяльності підприємства. Отже, ПП «Вест Лайн Дистрибьюшн»обґрунтовано віднесено витрати з оплати паливно-мастильних матеріалів до складу валових витрат.

За приписами абз. 1 пп. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону №334/94-ВР платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції в IV кварталі 2010 року ПП «Вест Лайн Дистрибьюшн»віднесено до валових витрат 491625,00 грн. витрат з поліпшення основних фондів, що становить 9,997 % сукупної балансової вартості основних фондів (на балансі позивача знаходяться основні засоби загальною вартістю 5243941,76 грн., з яких вартість виробничих засобів складає 4917696,00 грн.)

Отже, вірним є висновок суду апеляційної інстанції відносно того, що віднесені позивачем у 2010 році до складу валових витрат витрати з поліпшення основних фондів в розмірі 491625,00 грн., відповідає законодавчо встановленому нормативу та свідчить правомірність формування валових витрат.

Вірним також є висновок суду апеляційної інстанції щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту за податковими накладними що містять нумерацію через дріб.

Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Вимоги до змісту податкової накладної, що надається покупцю платником податку - продавцем, наведені у пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону.

Згідно із Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин, податкова накладна складається у двох примірниках (оригінал і копія) у момент виникнення податкових зобов'язань продавця (пункт 6); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (пункт 18).

Порядковий номер податкових накладних визначений через дріб не є підставою їх недійсності.

Крім того, суд апеляційної інстанції вірно вказав про помилковість висновків податкового органу відносно включення ПП «Вест Лайн Дистрибьюшн»до складу податкового кредиту сум, не підтверджених податковими накладними.

Як встановлено, у липні 2009 року та листопаді 2010 року позивачем не включались до складу податкового кредиту суми, вказані відповідачем, як такі, що не підтверджені податковими накладними -1880,00 грн. та 32523,00 грн. відповідно.

У зв'язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про скасування податкових повідомлень-рішень №0000414240 від 03.06.2011, №0000424240 від 03.06.2011.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судом апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішення суду апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 220, 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Окружної державної податкової служби - Центрального офісу з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 17.05.2012 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров