Постанова

від 22.05.2012 по справі 5011-20/1783-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2012 № 5011-20/1783-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Чорногуза М.Г

Сухового В.Г.

при секретарі судового засідання Марвано А.Т.,

за участю представників сторін:

від позивача - Мотузюк О.Л., від відповідача - Тарасенко Т.П.,

розглянувши апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодомережі»

на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року

у справі №5011-20/1783-2012 (суддя Палій В.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «А.В.С.», м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодомережі», м. Київ,

про розірвання договору на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.12.2007 року та стягнення 65000,00 грн., -

встановив:

У лютому 2012 року ТОВ «А.В.С.» (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Тепловодомережі» (далі - відповідач) про розірвання договору на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.12.2007 року та стягнення 65000,00 грн.. В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем умов договору на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.12.2007 року та необхідністю повернення 65000,00 грн. авансового платежу.

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-20/1783-2012 позовні вимоги задоволено повністю. Вирішено розірвати договір на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.12.2007 року, який укладений між ТОВ «А.В.С.» та ТОВ «Тепловодомережі». Присуджено до стягнення з ТОВ «Тепловодомережі» на користь ТОВ «А.В.С.» 65000,00 грн. основного боргу та 2682,50 грн. судового збору. При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про те, що відповідачем порушено істотні умови укладеного між сторонами спору договору, наслідком чого є висновок про розірвання такого договору та стягнення сплаченої суми авансу на виконання договору.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Тепловодомережі» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-20/1783-2012 та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що судом першої інстанції зроблено невірний висновок про передачу позивачем відповідачеві вихідної документації для виконання робіт згідно п. 4.1. договору. Відтак, скаржник вважає, що судом першої інстанції неправомірно встановлено факт істотного порушення умов договору відповідачем.

У своєму відзиві позивач заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та стверджує, що ним передавались вихідні дані відповідачеві, посилаючись при цьому на п. 1.2. договору, а останнім, шляхом невиконання робіт по договору, було істотно порушено його умови. Позивач просить суд залишити спірне рішення без змін.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.04.2012 року у справі №5011-20/1783-2012 апеляційну скаргу ТОВ «Тепловодомережі» на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-20/1783-2012 прийнято до провадження та призначено її розгляд на 24.04.2012 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року розгляд справи №5011-20/1783-2012 відкладався на 22.05.2012 року.

В судовому засіданні 22.05.2012 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представник позивача в судовому засіданні 22.05.2012 року заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, просив спірне судове рішення залишити без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 19.12.2007 року між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено договір на виконання проектно-вишукувальних робіт (далі - договір), згідно умов якого відповідач зобов'язувався розробити проектну документацію на стадії «РД» теплової мережі для житлово-офісного комплексу із вбудованими, прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом за адресою: м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 37/1, а позивач зобов'язувався прийняти та оплатити вищевказані роботи на умовах та в строки, які визначені даним договором.

Згідно з п. 3.1., п. 3.2. договору роботи за договором оплачуються за ціною, яка визначена у кошторисі №1 (для теплових мереж), який є невід'ємною частиною даного договору. Ціна договору складає 65074,00 грн. Крім того, ПДВ -13014,80 грн. Всього з урахуванням ПДВ -78088,00 грн.

В пункті 3.3. договору сторони передбачили, що замовник перераховує виконавцю протягом 5 робочих днів з моменту підписання даного договору аванс у розмірі 50% загальної ціни договору з урахуванням ПДВ.

Платіжним дорученням №2407 від 15.09.2009 року підтверджується, що позивач перерахував відповідачу 65000,00 грн. авансу.(а.с.11)

Відповідно до п. 4.1. договору строк виконання робіт за договором складає 60 календарних днів з моменту перерахування авансу на рахунок виконавця і передачі вихідної документації.

Частина 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач повинен був приступити до виконання робіт не пізніше 16.09.2009 року та завершити роботи не пізніше 16.11.2009 року у відповідності до п. 4.1. договору.

Відповідно до п. 4.3 договору виконавець у відповідності до строків виконання робіт зобов'язаний передати замовнику документацію в 4-х екземплярах, а також -акт-приймання передачі виконаних робіт.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що результатом виконання проектно-вишукувальних робіт за даним договором (кінцевим продуктом) є проектна документація стадії «РД» тепломереж житлового комплексу по вул. Анрі Барбюса, 37/1.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем робіт згідно укладеного між сторонами спору договору, а також передачі результатів таких робіт позивачеві.

Відповідно до п. 6.4 договору за фактом прострочення більш ніж на 30 днів замовник (позивач), зокрема має право в односторонньому порядку відмовиться від договору шляхом письмового повідомлення виконавця не пізніші ніж за три дня від дати закінчення строку дії договору, а виконавець зобов'язаний повернути аванс на протязі 5 робочих днів з дня припинення договору. Отже, застосування відповідальності до виконавця у вигляді розірвання договору, пов'язується виключно з невиконанням ним зобов'язань за договором у визначені строки.

Як вбачається із матеріалів справи (а.с.12), враховуючи невиконання відповідачем умов договору, 04.10.2011 року позивачем надіслано відповідачеві лист №240 про розірвання договору та повернення авансового платежу у розмірі 65000,00 грн. Відповідач не виконав вимоги листа та не надав відповіді.

На підставі наведеного, позивач просив суд розірвати договір на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.12.2007 року та стягнути з відповідача 65 000,00 грн. перерахованого авансу за роботи, що не були виконані.

За своєю правовою природою даний договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт. Згідно з ч. 2 ст. 887 Цивільного Кодексу України до договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України та п. 7 ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Частиною 2 ст. 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору.

Враховуючи викладені вище обставини справи та положення чинного законодавства України, а також те, що відповідач не виконав у встановлений строк взяті на себе зобов'язання за договором на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.12.2007 року, що є істотним порушенням умов договору відповідачем, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність розірвання судом першої інстанції договору на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.12.2007 року.

Твердження скаржника про те, що позивачем не виконано умови п. 4.1. договору та не надано йому вихідної документації колегією суддів відхиляються, оскільки п. 1.2. договору сторони передбачили, що вихідні дані та завдання на виконання робіт позивач передає відповідачеві в момент підписання даного договору.

Із системного аналізу змісту статей 611, 614, ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України та статті 218 Господарського кодексу України вбачається, що відповідальність за порушення господарського зобов'язання у вигляді розірвання договору настає за умов встановлення вини порушника (сторони договору).

Тобто саме відповідач повинен довести, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення (ч. ч. 1, 2 статті 614 Цивільного кодексу України та ч. 2 статті 218 Господарського кодексу України).

Як вже зазначалось, відповідачем на вимогу суду не було надано в порядку ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України доказів виконання робіт згідно укладеного між сторонами спору договору або доказів звернення до позивача (замовника) з вимогою передати йому вихідну документацію.

Відтак, судом першої інстанції законно та обґрунтовано присуджено до стягнення з відповідача 65000,00 грн., які були перераховані позивачем відповідачеві в якості попередньої оплати за роботи, які не були виконані останнім.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що оскаржуване рішення суду прийнято у відповідності з вимогами чинного матеріального та процесуального права, підстав його скасовувати або змінювати не вбачається. Решта доводів скаржника зводяться до намагань надати їм перевагу над встановленими судом першої інстанції обставинами, та переоцінити ці обставини, що не впливає на результат розгляду справи.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-20/1783-2012.

Керуючись статтями 33, 34, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

постановив:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тепловодомережі» на рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-20/1783-2012 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-20/1783-2012 залишити без змін.

3. Справу №5011-20/1783-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Агрикова О.В.

Судді Чорногуз М.Г

Суховий В.Г.

30.05.12 (відправлено)