Постанова

від 24.05.2012 по справі 5017/201/2012

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2012 р.Справа № 5017/201/2012 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Гладишевої Т.Я.,

суддів Савицького Я.Ф., Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 24.05.2012 року:

від позивача: ОСОБА_1, за довіреністю;

від відповідача: Славов В.Д. -директор, паспорт; ОСОБА_3 - засновник, паспорт; ОСОБА_4, за довіреністю;

від третьої особи: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства „СЛАДА"

на рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2012 року

по справі № 5017/201/2012

за позовом: Акціонерного товариства закритого типу „КОМБИНАТ"

до відповідача: Приватного підприємства „СЛАДА"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору : Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області

про стягнення 117794,46 грн., розірвання договору суборенди та усунення перешкод у користуванні майном

В судовому засіданні 24 травня 2012 року згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

У січні 2012 року Акціонерне товариство закритого типу „КОМБИНАТ" (далі -позивач, АТЗТ „КОМБИНАТ") звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства „СЛАДА" (далі -відповідач, ПП „СЛАДА") про: - стягнення заборгованості в сумі 98268,57 грн. за договором суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 року, трьох процентів річних в сумі 408,45 грн., пені в розмірі 2117,44 грн., штрафу в розмірі 17000,00 грн.; - розірвання договору суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 року; - усунення перешкод у користуванні АТЗТ „КОМБИНАТ" нежитловими приміщеннями площею 458 кв.м, розташованими на першому поверсі та у підвалі жилого будинку № 4/6 по вулиці Комітетській м. Одеси, шляхом виселення ПП „СЛАДА" з вказаних приміщень.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст. ст. 22, 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 288, 291 Господарського кодексу України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 549, 625, 651 Цивільного кодексу України та мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 року.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.03.2012 року по справі № 5017/201/2012 (суддя Демешин О.А.) позов задоволено повністю. Розірвано договір суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 року, укладений між Акціонерним товариством закритого типу „КОМБИНАТ" та Приватним підприємством „СЛАДА"; виселено Приватне підприємство „СЛАДА" на користь Акціонерного товариства закритого типу „КОМБИНАТ" з нежитлових приміщень площею 458 кв.м, розташованих на першому поверсі та у підвалі жилого будинку № 4/6 по вулиці Комітетській м. Одеси. Стягнуто з Приватного підприємства „СЛАДА" на користь Акціонерного товариства закритого типу „КОМБИНАТ" борг в сумі 98268,57 грн., три проценти річних в сумі 408,45 грн., пеню в розмірі 2117,44 грн., штраф в розмірі 17000,00 грн. та судовий збір в сумі 3424,89 грн.

Рішення суду мотивовано доведеністю позивачем заявлених позовних вимог та неспростуванням відповідачем належними та допустимими доказами встановлених судом порушень умов договору суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 року.

Не погодившись з рішенням господарського суду Одеської області від 15.03.2012 року, ПП „СЛАДА" звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вказує, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, а ті обставини, які суд визнав встановленими, є недоведеними. Скаржник зауважує на тому, що судом не прийнято до уваги: 1) здійснення ПП „СЛАДА" в орендованих приміщеннях ремонту; 2) користування ПП „СЛАДА" не всією площею, що є в оренді у АТЗТ „КОМБИНАТ", а тільки площею 458 кв.м, що не враховано позивачем при розрахунку плати за електроенергію; 3) спірність питання щодо правомірності користування АТЗТ „КОМБИНАТ" приміщеннями, відносно чого існує судовий розгляд та здійснюються перевірки правоохоронних органів.

Викладені обставини скаржник вважає підставами для скасування оскаржуваного рішення з прийняттям нового рішення про відмову в позові.

У відзиві на апеляційну скаргу АТЗТ „КОМБИНАТ" вказує про безпідставність вимог апеляційної скарги і наполягає на тому, що рішення суду від 15.03.2012 року є законним, тому підстави для скасування відсутні.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 24.04.2012 року залучено до участі у справі № 5017/201/2012 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області.

Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність ним висновків суду, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги з огляду на наступне.

Місцевим господарським судом встановлено та підтверджено в процесі апеляційного розгляду справи, що 11.11.2010 року між Акціонерним товариством закритого типу „КОМБИНАТ" (суборендодавець) та Приватним підприємством „СЛАДА" (суборендар) укладено договір суборенди нежитлових приміщень № 1, відповідно до якого сторони визначили терміни: приміщення -нежитлові приміщення, розташовані: м. Одеса, вул. Комітетська 4/6; приміщення знаходяться на першому поверсі та підвальні приміщення загальною площею 458,0 кв.м; ресурси - холодна вода, відвід води (каналізація), відвід дощової води (сточна каналізація), електроенергія, опалення.

Згідно п. 2.1 договору суборенди нежитлових приміщень суборендодавець передає суборендарю в строкове платне користування приміщення, а суборендар приймає приміщення на умовах, викладених у договорі.

Матеріалами справи підтверджено, що вказані приміщення знаходяться в користуванні у АТЗТ „КОМБИНАТ" відповідно до договору оренди нежитлового приміщення від 04.01.1993 року зі строком дії до 01.01.2018 року, умовами якого надано АТЗТ „КОМБИНАТ" право здавати приміщення в суборенду (пункт 3.7 договору від 04.01.1993 року).

Відповідно до п. 3.1 договору суборенди нежитлових приміщень № 1 від11.11.2010 року (далі -договір № 1 від 11.11.2010 року) за користування приміщеннями суборендар сплачує орендну плату, яка визначається сторонами та фіксується в додатку до договору. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому - передачі, однак не пізніше січня 2011 року.

Орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 5-го числа поточного місяця, в якому будуть використані приміщення (п. 3.2 договору № 1 від 11.11.2010 року).

Згідно з пунктом 3.3 договору № 1 від 11.11.2010 року суборендар здійснює 100% авансову оплату спожитих ресурсів; оплата здійснюється до 5-го числа місяця, в якому будуть використані відповідні ресурси; доплата різниці між авансовим платежем за спожиті ресурси та фактичною кількістю спожитих ресурсів здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому були спожиті ресурси.

Згідно з пунктом 5.1 договору за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 31.12.2012 року (пункт 7 договору).

Договір може бути розірвано достроково в разі порушення строків внесення орендної плати більше ніж на 1 місяць (пункт 6.5 договору).

З наявного в матеріалах справи додатку № 1 від 11.11.2010 року до договору № 1 від 11.11.2010 року вбачається, що сторони дійшли згоди щодо розміру орендної плати, яка визначена в сумі 7200,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості з орендної плати за період з липня 2011 року по січень 2012 року в розмірі 47607,00 грн. (7200 грн. х 7 місяц. - 2793,00 грн.), позивач вказує на належне виконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати орендної плати протягом січня -червня 2011 року, часткову проплату орендної плати за липень 2011 року в розмірі 2793,00 грн. та несплату орендної плати взагалі починаючи з серпня 2011 року, внаслідок чого утворилась заборгованість.

Згідно частин 2, 3 ст. 22 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендар має право передати в суборенду нерухоме та інше окреме індивідуально визначене майно (окремі верстати, обладнання, транспортні засоби, нежилі приміщення тощо), якщо інше не передбачено договором оренди. При цьому строк надання майна у суборенду не може перевищувати терміну дії договору оренди. Плата за суборенду цього майна, яку отримує орендар, не повинна перевищувати орендної плати орендаря за майно, що передається в суборенду.

Відповідно до ч. 3 ст. 774 Цивільного кодексу України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Згідно ч. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Згідно правил ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до п. 3.1 договору № 1 від 11.11.2010 року орендна плата за користування приміщенням мала нараховуватися з моменту підписання акту прийому -передачі, але не пізніше січня 2011 року, і повинна сплачуватися, відповідно до п. 3.2 договору № 1 від 11.11.2010 року, щомісячно до 5-го числа поточного місяця за місяць, в якому будуть використані приміщення.

Відповідач, не заперечуючи наявності заборгованості перед АТЗТ „КОМБИНАТ" з орендної плати, стверджує про відсутність його обов'язку щодо оплати орендної плати з тих підстав, що між сторонами не підписано акту приймання -передачі приміщень; ним як суборендарем здійснено ремонт в орендованих приміщеннях на загальну суму 125000,00 грн., а також наголосив у засіданні суду апеляційної інстанції, що орендну плату перестав платити ще з тієї причини, що довідався про оспорювання договору оренди нежитлових приміщень від 04.01.1993 року.

Колегія суддів зауважує, що пунктом 8.2 договору № 1 від 11.11.2010 року дійсно передбачено, що документом, який підтверджує передачу приміщення, є підписаний сторонами акт приймання -передачі.

Згідно ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Аналізуючи наявні в матеріалах справи документальні докази, колегія суддів вважає, що сторони за договором № 1 від 11.11.2010 року своїми діями підтвердили наявність намірів на реальне настання правових наслідків, що були обумовлені договором суборенди, і фактично між сторонами склалися орендні правовідносини.

Згідно пункту 3.1 договору № 1 від 11.11.2011 року за користування приміщеннями суборендар сплачує орендну плату, яка визначається сторонами та фіксується в додатку до договору. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому -передачі, однак не пізніше січня 2011 року.

Відтак, відповідач зобов'язаний сплачувати орендну плату не пізніше січня 2011 року у встановлені договором суборенди строки, що відповідач і здійснював в період січня -липня 2011 року, припинивши оплату з серпня 2011 року.

Згідно ч. 3 ст. 778 Цивільного кодексу України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

Відповідач, наголошуючи на здійсненні поліпшення об'єкту суборенди на загальну суму 125000,00 грн., не врахував, що зарахування вартості поліпшення в рахунок плати за користування річчю є правом ПП „СЛАДА" за наявності певних обставин (необхідність проведення капітального ремонту, орендодавець ухиляється від здійснення обов'язку щодо здійснення капітального ремонту, згода наймодавця на поліпшення, звернення до наймодавця з питання зарахування вартості поліпшень та його погодження з розміром вартості поліпшень і т. ін.).

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження тих обставин, що ПП „СЛАДА" зверталось до АТЗТ „КОМБИНАТ" з вимогами щодо проведення капітального ремонту, необхідності проведення капітального, а не поточного ремонту, з наданням АТЗТ „КОМБИНАТ" підписаних актів приймання -передачі виконаних робіт форми КБ-2в і КБ-3, а також узгодження між сторонами зарахування вартості поліпшень речі в рахунок орендної плати.

Щодо позиції відповідача про припинення оплати орендної плати з підстави існування спору щодо правомірності володіння та користування АТЗТ „КОМБИНАТ" приміщеннями, які передані в суборенду ПП „СЛАДА", то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В матеріалах справи наявне рішення господарського суду Одеської області від 19.12.2011 року по справі № 3/17-4246-2011, яке набрало законної сили та оцінюється судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з вказаним рішенням відмовлено Публічному акціонерному товариству „Одеська ТЕЦ" в позові до АТЗТ „КОМБИНАТ" за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору Регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області, Міністерства енергетики та вугільної промисловості України про визнання недійсним договору оренди б/н від 04.01.1993 року, укладеного між Виробничим об'єднанням в особі його структурного підрозділу Одеська теплоцентраль (правонаступник -ПАТ „Одеська ТЕЦ") та ТОВ „КОМБИНАТ" (правонаступник -АТЗТ „КОМБИНАТ").

Підсумовуючи викладене, доводи ПП „СЛАДА", викладені в апеляційній скарзі на обґрунтування свого твердження про відсутність обов'язку сплачувати орендну плату є такими, що не ґрунтуються на нормах матеріального та процесуального права, а тому не заслуговують на увагу.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо стягнення з ПП „СЛАДА" на користь позивача заборгованості з орендної плати в розмірі 47607,00 грн.

Як вже вказувалось раніше, згідно пункту 3.3 договору № 1 від 11.11.2010 року суборендар здійснює 100% авансову оплату спожитих ресурсів; оплата здійснюється до 5-го числа місяця, в якому будуть використані відповідні ресурси; доплата різниці між авансовим платежем за спожиті ресурси та фактичною кількістю спожитих ресурсів здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому були спожиті ресурси.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Наявні в матеріалах справи копії актів про обсяги спожитої електричної енергії, рахунки -фактури ВАТ „ЕК" Одесаобленерго", рахунки -фактури на сплату відповідачем вартості спожитих ресурсів (вода, електроенергія, опалення) підтверджують розмір заявленої до стягнення суми 50661,57 грн., що є боргом за воду -3202,19 грн., електроенергію -16782,05 грн. та опалення 30677,33 грн.

Доказів оплати відповідачем вартості спожитих ресурсів матеріали справи не містять.

Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пунктом 5.1 договору № 1 від 11.11.2010 року встановлено, що за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зважаючи на встановлені судом фактичні обставини щодо несвоєчасного внесення ПП „СЛАДА" орендної плати, місцевий господарський суд правомірно стягнув з відповідача пеню, розмір якої за вірним розрахунком позивача складає 2117,44 грн. та три відсотки річних в сумі 408,45 грн.

Відповідно з пунктом 5.2 договору суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 року за кожне порушення будь-якого з пунктів розділу 4 договору, крім п. 4.10, суборендар зобов'язаний сплачувати позивачу неустойку в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

З матеріалів справи вбачається, що 11.03.2011 року, 13.04.2011 року, 13.05.2011 року, 20.06.2011 року, 26.07.2011 року, 12.09.2011 року, 11.10.2011 року, 14.11.2011 року, 13.12.2011 року, 12.01.2012 року відповідачу були виставлені рахунки на оплату вартості спожитих ним ресурсів, однак доказів оплати матеріали справи не містять.

Відтак, судом правомірно стягнуто з відповідача 17000,00 грн. штрафу відповідно до п. 5.2 договору № 1 від 11.11.2010 року.

Згідно 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Пунктом 6.5 договору суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 року встановлено, що договір може бути достроково розірваний у випадку порушення строків внесення орендної плати більше ніж на один місяць.

Порядок розірвання господарських договорів встановлений ст. 188 Господарського кодексу України, згідно з якою сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передавати спір на вирішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2011 року позивач направив на адресу ПП „СЛАДА" повідомлення про дострокове розірвання договору суборенди № 1 від 11.11.2010 року, але згоди про розірвання договору сторони не досягли.

Відтак, зважаючи на встановлення судом обставин щодо несплати відповідачем орендної плати у повному обсязі з липня 2011 року по січень 2012 року (понад 3 місяці), господарський суд першої інстанції на законних підставах розірвав договір суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ст. 28 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" орендареві забезпечується захист його права на майно, одержане ним за договором оренди, нарівні із захистом, встановленим законодавством щодо захисту права власності. Орендар може зажадати повернення орендованого майна з будь-якого незаконного володіння, усунення перешкод у користуванні ним, відшкодування шкоди, завданої майну громадянами і юридичними особами, включаючи орендодавця.

Приймаючи до уваги викладені правові норми, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову АТЗТ „КОМБИНАТ" повністю.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, оскаржуване рішення винесено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування -відсутні.

Колегією суддів відхилено клопотання регіонального відділення Фонду державного майна України по Одеській області про відкладення розгляду справи на іншу дату з підстави зайнятості представника, оскільки на підтвердження вказаних обставин не надано доказів.

Заява ПП „СЛАДА" від 24.05.2012 року про витребування нових доказів судом апеляційної інстанції відхилена як безпідставна з урахуванням предмету спору по справі № 5017/201/2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101 -103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2012 року по справі № 5017/201/2012 залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя: Т.Я. Гладишева

Суддя: Я.Ф. Савицький

Суддя: О.Т. Лавренюк

Повний текст постанови підписано 29.05.2012 року.