Постанова

від 03.10.2012 по справі 5017/201/2012

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2012 р. Справа № 5017/201/2012 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М. суддівГольцової Л.А. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Слада" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Одеської області 15.03.2012 Одеського апеляційного господарського суду 24.05.2012 у справі господарського суду№ 5017/201/2012 Одеської області за позовомАкціонерного товариства закритого типу "Комбинат" доПриватного підприємства "Слада" третя особаРегіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській області простягнення 117 794,46 грн., розірвання договору суборенди та усунення перешкод у користуванні майном

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача повідомлений, але не з'явився; - відповідача повідомлений, але не з'явився; - третьої особи повідомлений, але не з'явився;

Згідно з розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України Кота О.В. від 02.10.2012 № 03.07-05/755 розгляд справи № 5017/201/2012 господарського суду Одеської області здійснюється у складі колегії суддів: головуючий -Губенко Н.М., судді Гольцова Л.А., Іванова Л.Б.

ВСТАНОВЛЕНО

24.01.2012 Акціонерне товариство закритого типу "Комбинат" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Слада" про стягнення 117 794,46 грн., розірвання договору суборенди та усунення перешкод у користуванні майном, шляхом виселення.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.03.2012 у справі № 5017/201/2012 (суддя Демешин О.А.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Гладишева Т.Я., судді Савицький Я.Ф., Лавренюк О.Т.), позов задоволено. За рішенням розірвано договір суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010, укладений між Акціонерним товариством закритого типу "Комбинат" та Приватним підприємством "Слада"; виселено Приватне підприємство "Слада" на користь Акціонерного товариства закритого типу "Комбинат" з нежитлових приміщень площею 458 кв. м., розташованих на першому поверсі та у підвалі жилого будинку № 4/6 по вулиці Комітетській в м. Одеса; стягнуто з Приватного підприємства "Слада" на користь Акціонерного товариства закритого типу "Комбинат" борг в сумі 98 268,57 грн., три проценти річних в сумі 408, 45 грн., пеню в розмірі 2 117, 44 грн., штраф в розмірі 17 000, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Приватне підприємство "Слада" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 у справі № 5017/201/2012, та направити справу на новий розгляд до місцевого господарського суду.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 в частині сплати орендної плати та оплати спожитих ресурсів.

В силу ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. ст. 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до частиною 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (абз. 1 ч. 1, ч. 5 ст. 762 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів передбачених статтею 546 ЦК України, також створює зобов'язальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання та не є санкціями.

Враховуючи наведене, суди попередніх інстанцій встановивши, що відповідно до п. 3.1 договору суборенди нежитлових приміщень № 1 від 11.11.2010 орендна плата нараховується з моменту підписання акту прийому -передачі, однак не пізніше січня 2011 року; орендар сплачує орендну плату щомісяця не пізніше 5-го числа поточного місяця, в якому будуть використані приміщення (п. 3.2 договору); відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання зі сплати орендної плати (за липень 2011 року орендну плату сплачено частково; з серпня 2011 року по січень 2012 року орендну плату не сплачено); відповідач, не заперечує наявність заборгованості з орендної плати; пунктом 5.1 договору передбачено, що за несвоєчасне або не в повному обсязі внесення орендної плати суборендар сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення; згідно з пунктом 3.3 договору суборендар здійснює 100% авансову оплату спожитих ресурсів; оплата здійснюється до 5-го числа місяця, в якому будуть використані відповідні ресурси; доплата різниці між авансовим платежем за спожиті ресурси та фактичною кількістю спожитих ресурсів здійснюється до 5-го числа місяця, наступного за місяцем, в якому були спожиті ресурси; доказів оплати вартості спожитих ресурсів (позивачем виставлялися відповідачу рахунки-фактури, які наявні у матеріалах справи) відповідачем не надано; відповідно до пункту 5.2 договору за кожне порушення будь-якого з пунктів розділу 4 договору, крім п. 4.10, суборендар зобов'язаний сплачувати позивачу неустойку в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі та по спожитих ресурсах в сумі 98 268,57 грн., трьох процентів річних в сумі 408, 45 грн., пені в розмірі 2 117, 44 грн. та штрафу в розмірі 17 000, 00 грн.

При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив доводи відповідача про те, що у Приватного підприємства "Слада" відсутній обов'язок зі сплати орендної плати у зв'язку з тим, що суборендарем здійснено поліпшення об'єкта суборенди на загальну суму 125000,00 грн., оскільки згідно з ч. 3 ст. 778 ЦК України якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю; як встановлено судом апеляційної інстанції, відповідачем не доведено, що такі поліпшення здійснені за згодою позивача, а також відсутні будь-які докази звернення відповідача до наймодавця з проханням зарахувати вартість здійснених поліпшень в рахунок сплати орендної плати.

Крім того, Вищий господарський суд України погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність підстав для розірвання договору суборенди у зв'язку з несвоєчасним та не в повному обсязі внесенням орендної плати, враховуючи наступне.

Згідно з частиною третьою статті 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 ЦК України визначено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Крім підстав для дострокового розірвання договору найму на вимогу наймодавця, які визначені статтею 783 ЦК України, договір найму може бути достроково розірвано за рішенням суду за наявності загальних підстав, передбачених статтею 651 ЦК України, а саме, в разі істотного порушення договору наймачем та в інших випадках, установлених договором або законом.

Статтею 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Визначена статтею 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця

Право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.

Частиною третьою статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Підставою для розірвання договору може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених ст.18 названого Закону або договором оренди, а також вчинення ним одного чи кількох порушень, зазначених у ст. 783 ЦК України.

Згідно з частиною першою ст. 284 ГК України, частиною першою статті 10, частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендна плата віднесена до істотних умов договору оренди, а обов'язок з її сплати є основним обов'язком орендаря, а відтак несвоєчасне та не в повному обсязі внесення орендної плати є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання вказаного договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю). (Така ж правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України № 5021/966/2011 від 08.05.2012).

Відповідно до статей 2, 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" правовою підставою користування комунальним майном є договір оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та п. 1 ст. 785 ЦК України у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди; у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки, судами попередніх інстанцій правомірно розірвано договір суборенди, укладений між сторонами, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для перебування Приватного підприємства "Слада" у займаному ним приміщенні та, відповідно, задоволення позовних вимог про виселення Приватного підприємства "Слада" з нежитлових приміщень площею 458 кв. м., розташованих на першому поверсі та у підвалі жилого будинку № 4/6 по вулиці Комітетській в м. Одеса.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що Публічне акціонерне товариство "Одеська ТНЦ" не мало права передавати Акціонерному товариству закритого типу "Комбинат" спірні приміщення в оренду не приймаються колегією суддів суду касаційної інстанції до уваги, оскільки договір оренди від 04.01.1993, укладений між Публічним акціонерним товариством "Одеська ТЕЦ" та Акціонерним товариством закритого типу "Комбинат", є чинним і судовому порядку недійсним не був визнаний.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувані судові рішення відповідають вимогам матеріального та процесуального права і підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Слада" залишити без задоволення, рішення господарського суду Одеської області від 15.03.2012 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2012 у справі № 5017/201/2012 залишити без змін.

Головуючий суддя Н.М. ГУБЕНКО

Судді Л.А. ГОЛЬЦОВА

Л.Б. ІВАНОВА