Постанова

від 31.05.2012 по справі 23/169-11

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" травня 2012 р. Справа № 23/169-11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Грейц К.В., суддів :Бакуліної С.В., Рогач Л.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скаргиТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гора" на постановувід 03.04.2012 року Київського апеляційного господарського суду у справі№ 23/169-11 господарського суду Київської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гора" простягнення 445 403,69 грн. в судовому засіданні взяли участь представники : від позивача: ОСОБА_4 (довіреність № 244 від 15.05.2012р.) від відповідача:не з'явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Київської області (суддя Заєць Д.Г.) від 31.01.2012 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Чорногуз М.Г., судді -Агрикова О.В., Суховий В.Г.) від 03.04.2012 року, у справі № 23/169-11 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гора" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська лізингова компанія" 266090,29 грн. заборгованості, 20565,50 грн. пені, 126892,77 грн. інфляційних втрат, 31629,15 грн. 3% річних та судовий збір 8903,55 грн.; в іншій частині позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ "Українська лізингова компанія" звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ТОВ "Агрофірма "Гора" про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу, посилаючись на порушення відповідачем умов договору (а.с.3-4).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди правомірно виходили із такого.

13 червня 2007 року між ТОВ "Українська лізингова компанія" (лізингодавець) та ТОВ "Агрофірма "Гора" (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу за №01-06/07-обл (Договір) (а.с.11-21).

Відповідно до п.1.1 Договору його предметом є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (Додаток №2 до Договору) далі за текстом договору -"Майно" або "предмет лізингу", для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

6 липня 2007 року сторони Договору підписали акт приймання-передачі, на підставі договору фінансового лізингу №01-60/07-обл від 13 червня 2007 року лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв наступне майно у володіння та користування: самохідний зернозбиральний комбайн CLAAS 570", новий, 2007 р.в., базисне обладнання для збирання зернових культур: двигун CAT 425 к.с., ємкість зернового бункера 10500 літрів, гідростатичний привід коліс, кабіна водія з кондиціонером і отопленням, інформаційна система IS II", система очистки стандартного типу, подрібнювач соломи, система автоматичного копіювання рельєфу в комплекті із зерновою жаткою 7,5 м, з автоконтуром VARIO №71605427, з пристроєм для транспортування, заводський номер: 58501708. Загальна вартість майна разом з ПДВ 20% складає 1994253,76 грн. (а.с.37).

Додатком №1 з подальшими змінами додатковою угодою №3 від 02 березня 2009 року сторони погодили графік слати лізингових платежів (а.с.22-24, 33-36).

Згідно п.3 ч.2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Відповідно до ст.16 цього ж Закону сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до вимог ст.ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

11 листопада 2010 року сторони підписали Акт приймання-передачі, відповідно до якого відповідачем було повернуто позивачу об'єкт фінансового лізингу -самохідний зернозбиральний комбайн CLASS 570" в комплекті із зерновою жаткою CLASS Vario 750 № 71605427, 7,5 м і пристроєм для транспортування, заводський номер -58501708, рік випуску -2007 (а.с.103).

У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх обов'язків щодо оплати лізингових платежів, за ним утворилась заборгованість, яка станом на день повернення предмету лізингу склала 266090,29 грн. Оскільки відповідач не надав доказів оплати суми основної заборгованості, вимоги в частині стягнення цієї суми задоволено судом обгрунгтовано.

Відповідач посилається на те, що позивач не здійснив свого обов'язку, пов'язаного із зворотним продажем об'єкту лізингу, а саме не врахував вартість повернутого відповідачем майна при кінцевих розрахунках за укладеним договором фінансового лізингу.

Не погоджуючись з такими твердженнями, апеляційний суд виходив із того, що згідно з п.1.2 Договору майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії даного Договору. Тобто, сторони Договору встановили, що предмет лізингу є власністю позивача, а відтак за умовами Договору сторони не можуть здійснити зворотного продажу майна позивачеві, оскільки з його власності майно не вибувало. Відповідно, відсутні підстави і для зменшення суми заборгованості на суму вартості предмета лізингу, зазначену в акті приймання-передачі майна з лізингу, оскільки такого не передбачено ані законом, ані Договором.

Касаційна інстанція погоджується з висновком апеляційного суду, позаяк скаржником помилково ототожнено господарські правовідносини сторін договору лізингу, унормовані умовами Договору, положеннями Закону України "Про фінансовий лізинг", Цивільного та Господарського кодексів України, з публічними податковими правовідносинами сторін договору фінансового лізингу, які унормовані положеннями податкового законодавства, яке встановлює певні порядки оподаткування платниками податків операцій виключно для цілей оподаткування.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесена пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.

Згідно з п. 11.2.1 Договору лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, має сплачувати лізингодавцю штрафні санкції, а саме: за порушення обов'язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів передбачених пунктом 3.1 договору та Графіком сплати лізингових платежів (Додаток №1 до договору), та інших платежів, передбачених договором -пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національно Банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки завдані цим лізингодавацеві, понад вказану пеню.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку правильності нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:Еліт 8.2.3", суди правомірно задовольнили позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 20565,50 грн., 126892,77 грн. інфляційних втрат та 31629,15 грн. трьох процентів річних

Щодо посилань скаржника на незастосування судами строку позовної давності до вимог про стягнення інфляційних втрат та 3 процентів річних, то касаційна інстанція зазначає, що відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення. В матеріалах справи відсутня заява відповідача про застосування в даному спорі позовної давності щодо пред'явлених вимог.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що обмеження судом нарахування пені строком шість місяців не є застосуванням строку позовної давності в межах якого особа має право звернутися за захистом права, а є застосуванням законодавчо встановленого порядку (ст.232 ГК України) щодо строку в межах якого нараховуються штрафні санкції.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , п.1 ч.1 ст.111 9 , ст.111 11 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Гора" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 23/169-11 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2012 року у справі № 23/169-11 -без змін.

Головуючий-суддя К.Грейц С у д д і С.Бакуліна Л.Рогач