Рішення

від 23.05.2012 по справі 5011-64/1559-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-64/1559-2012 23.05.12 За позовом: Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-5»

про стягнення заборгованості в сумі 37433,82 грн.,

Суддя Зеленіна Н.І.,

при секретарі судового засідання Наумкіній П.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 129 від 02.04.2012 року,

від відповідача: не з'явився,

Суть спору:

28.07.2008 року Відкрите акціонерне товариство «Київводоканал» (далі -позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-5»(далі -відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 37433,82 грн., з яких: 32510,84 грн. основного боргу та 4922,99 грн. інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року у справі № 52/102 в задоволенні позову було відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.11.2011 року апеляційну скаргу ПАТ «АК «Київводоканал»залишено без задоволення, а рішення від 15.06.2011 року у справі № 52/102 без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року, рішення господарського суду міста Києва від 15.06.2011 року та постанову Київського апеляційного господарський суду від 22.11.2011 року у справі № 52/102 за позовом ПАТ «Київводоканал»до Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-5»скасовано. Справу направлено на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

10.02.2012 року справу № 52/102 передано на розгляд судді господарського суду міста Києва Зеленіній Н.І.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.02.2012 року справу № 52/102 прийнято до провадження суддею Зеленіною Н.І., присвоєно їй № 5011-64/1559-2012 та призначено до розгляду на 22.02.2012 року.

У судовому засіданні 22.02.2012 року представник позивача надав письмові пояснення по справі.

Ухвалою суду від 22.02.2012 року розгляд справи було відкладено на 23.03.2012 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача та продовжено строк розгляду спору у справі на п'ятнадцять днів.

23.03.2012 року від представника позивача через відділ діловодства суду надійшли документи по справі.

Ухвалою суду від 23.03.2012 року розгляд справи було відкладено на 25.04.2012 року у зв'язку із неявкою в судове засідання представника відповідача.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 25.04.2012 року, у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному, справу було передано для вирішення питання щодо вчинення відповідних процесуальних дій судді Шкурдовій Л.М.

Ухвалою суду від 25.04.2012 року розгляд справи було відкладено на 23.05.2012 року у зв'язку із перебуванням судді Зеленіної Н.І. на лікарняному.

Розпорядженням голови господарського суду міста Києва від 17.05.2012 року справу передано для подальшого розгляду судді Зеленіній Н.І.

У судовому засіданні 23.05.2012 року представник позивача позов підтримав та просив суд про його задоволення.

У судове засідання 23.05.2012 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання повідомлявся належним чином.

В судовому засіданні 23.05.2012 року судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд встановив наступне.

Згідно з постановою Вищого господарського суду України від 01.02.2012 року у справі № 52/102 справу було передано на новий розгляд суду першої інстанції. Постанова Вищого господарського суду України мотивована тим, що попередніми судовими інстанціями не з'ясовано чи надходила питна вода, в подальшому використана на гаряче водопостачання, у мережі відповідача, та яким чином вона відображалася у показниках зареєстрованих за відповідачем приладів обліку, ким та на якій підставі відпускалася вода з мережі для надання послуг гарячого водопостачання, так само, як і не з'ясовано, чи здійснювався підігрів води відповідачем самостійно або іншою організацією.

Окрім того, Вищий господарський суд України зазначав, що доказом споживання питної води є акти про зняття показників з лічильників, де зазначено тип, номер водоміра, місце розташування, особовий рахунок, дата зняття показань з водоміра, показання водоміра, підпис повноважного представника відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час розгляду справи.

За результатами дослідження питання чи надходила питна вода, в подальшому використана на гаряче водопостачання, у мережі відповідача, та яким чином вона відображалася у показниках зареєстрованих за відповідачем приладів обліку, ким та на якій підставі відпускалася вода з мережі для надання послуг гарячого водопостачання, так само, як і не з'ясовано, чи здійснювався підігрів води відповідачем самостійно або іншою організацією суд з'ясував наступне:

Пунктом 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування»встановлено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до умов Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу міста Києва від 27.09.2001 р. (зі змінами та доповненнями внесеними рішенням Київської міської ради від 26.04.2007 р. № 474/1135 «Про деякі питання використання майна, яке належить до комунальної власності територіальної громади м. Києва та перебуває у володінні та користуванні Акціонерного товариства «Акціонерна енергопостачальна компанія»«Київенерго») строком до 31.12.2017 року, майно теплоенергетичного комплексу, яке перебуває у власності територіальної громади міста Києва передано у володіння та користування ПАТ «Київенерго».

Також, Київською міською радою прийняті рішення від 02.12.1999р. №141/643, від 21.10.1999 р. №75/577, від 23.03.2000 р. 73/794, від 02.11.2000 р. №64/1041, від 21.12.2000 р. №129/1106, від 21.12.2000 р. №128/1105, від 07.02.2002 р. №258/1692, від 26.04.2007р. №474/1135, розпорядження Київського міського голови від 07.08.2000 р. № 494 та розпорядженнями виконавчого органу Київської міської ради Київською міською державною адміністрацією від 10.11.2003 № 2079, від 02.06.2003 № 509/509, від 11.08.2006 р. № 1198, від 03.08.2000 № 1326 про передачу у володіння та користування АЕК «Київенерго»централізованих та індивідуальних теплових пунктів і трубопроводів гарячого водопостачання, які є власністю територіальної громади міста Києва

ПАТ «Київенерго»як теплопостачальна організація, здійснює експлуатацію теплових мереж та теплорозподільчих пунктів, що встановлено п. п. 1.1.2., 1.1.3., 8.4.3. Правил технічної експлуатації систем теплопостачання комунальної енергетики України, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 19.01.1999р. № 9.

Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 N 190 затверджені Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі -Правила № 190), які відповідно до ст. 3 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання»є частиною законодавства у сфері питного водопостачання.

Відповідно до п. 3.13. Правил № 190 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення.

Частиною 1 статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Чинним законодавством не передбачено обов'язок для відповідача здійснювати оплату обсягів питної води для потреб гарячого водопостачання, поставленої до теплових пунктів, які відповідачу не належать, на балансі не перебувають та в нього відсутні.

Окрім того, із наданої 23.03.2012 року позивачем довідки про дислокацію житлового фонду ЖБК «Арсеналець-5», вбачається, що теплопостачальною організацією є ПАТ «Київенерго».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про теплопостачання»теплопостачальна організація - суб'єкт господарської діяльності з постачання споживачам теплової енергії.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що організацією, яка постачає теплову енергію та здійснює підігрів холодної води є ПАТ «Київенерго».

Доказів того, що відповідач самостійно здійснює підігрів води, що надходить у його мережі, позивачем суду не надано.

Окрім того, в порушення вимог ухвали від 13.02.2012 року, позивачем не надано суду актів про зняття показників з лічильників, де зазначено тип, номер водоміра, місце розташування, особовий рахунок, дата зняття показань з водоміра, показання водоміра, підпис повноважного представника відповідача, у зв'язку із чим суд не має можливості визначити кількість, вартість та обсяг води, що була поставлена відповідачу згідно умов договору.

Судом встановлено, що 03 березня 2004 року між Відкритим акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал»(правонаступником якого є позивач -ПАТ «АК «Київводоканал») (за договором - постачальник) та Житлово-будівельним кооперативом «Арсеналець-5»(за договором - абонент) було укладено договір № 03855/4-04 на поставку питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі, відповідно до умов якого постачальник зобов'язався надавати абоненту послуги з постачання питної води та приймання стічних вод у міську каналізаційну мережу, а абонент зобов'язався здійснювати своєчасну оплату наданих йому послуг на умовах цього договору, дотримуватись порядку користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 р. № 65.

Відповідно до п. 2.2.1 договору облік поставленої води та кількість прийнятих стоків здійснюється за показаннями водолічильника, зареєстрованого у постачальника. Зняття показань з водолічильника здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника в присутності представника абонента.

Пунктом 2.2.2. договору передбачено, що абонент розраховується за надані послуги у десятиденний термін з дня направлення постачальником платіжних документів банківської установи.

Згідно із п. 2.2.5. договору у разі незгоди щодо кількості або вартості отриманих абонент зобов'язаний у 10-ти денний термін з дня направлення постачальником платіжних документів до банківської установи, письмово повідомити про це постачальника та у цей же термін направити представника з обгрунтовуючими документами для проведення звіряння та підписання акту. В іншому випадку відмова абонента оплатити платіжний документ постачальника вважається безпідставною.

Частинами 3, 4 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно частини 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Суду не надано доказів зміни умов Договору щодо збільшення кількості послуг на постачання питної води яка є сировиною для виробництва гарячої води.

Окрім того, судом встановлено, що договір № 03855/4-04 від 03.03.2004 року не регулює відносини сторін з приводу постачання відповідачеві питної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача боргу за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 4-51197 для потреб гарячого водопостачання не доведеними та необґрунтованими.

Позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 37433,83 грн. боргу (15840,47 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 4-1197 для потреб холодного водопостачання + 16670,37 грн. боргу за послуги з водопостачання та водовідведення по коду 4-51197 для потреб гарячого водопостачання + інфляційні втрати у розмірі 4922,99 грн.)

Поясненнями позивача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, на підставі зазначених даних розрахункових листів абонента стверджується факт надання послуг з водопостачання та водовідведення позивачем відповідачу протягом листопада 2006 року -травня 2008 року на суму 15840,47 грн.

Судом приймаються до уваги пояснення позивача щодо правомірності застосування тарифів, затверджених КМДА розпорядженнями № 640 від 30.05.2007 року, № 1127 від 28.08.2007 року, № 516 від 29.04.2009 року, № 980 від 31.08.2009 року, а тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а саме на суму 15840,47 грн. за послуги з водопостачання та водовідведення для потреб холодного водопостачання.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача боргу за послуги з водопостачання та водовідведення для потреб гарячого водопостачання в сумі 16670,37 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку із необґрунтованістю.

Окрім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 4922,99 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляцій за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат стосовно суми заборгованості в розмірі 15840,47 грн. та дійшов висновку про стягнення з відповідача 2398,66 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобов'язання, а також не надано заперечень, які б спростовували обставини, що наведені позивачем.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно зі ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-5»(02152, м. Київ, вул. Березняківська, 6, код ЄДРПОУ 26052282) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 18239,13 грн. заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення для потреб холодного водопостачання, з яких: 15840,47 грн. основного боргу та 2398,66 грн. інфляційних втрат.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Арсеналець-5»(02152, м. Київ, вул. Березняківська, 6, код ЄДРПОУ 26052282) на користь Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»(01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664) 180,02 грн. витрат по сплаті державного мита та 56,77 грн. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.І. Зеленіна