Рішення

від 22.05.2012 по справі 5011-68/3115-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-68/3115-2012 22.05.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросвіт" до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" прозобов'язання вчинити дії по перерахунку за спожиту теплову енергію за договором № 7560508 від 01.11.2006, Суддя Ониськів О.М.

Представники сторін:

від позивача:ОСОБА_1 - представник за довіреністю, від відповідача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросвіт" до Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" про зобов'язання відновити становище, яке існувало до порушення прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросвіт" шляхом здійснення перерахунку вартості теплової енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросвіт" протягом грудня 2008 року, січня -лютого 2009 року теплову енергію за договором № 7560508 від 01.11.2006 року, згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам" в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації № 715 від 18 червня 2007 року, зменшивши її розмір на суму 107.398,11 грн.

Позовні вимоги позивач обгунтовує тим, що між ним та відповідачем як правонаступником Акціонерної енергопостачальної компанії "Київенерго" укладений договір № 7590508 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2006, згідно з умовами якого відповідач зобов'язався постачати позивачу теплову енергію у гарячій воді для потреб опалення та гарячого водопостачання, а позивач, у свою чергу - оплачувати спожиту теплову енергію за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.

Протягом грудня 2008 - лютого 2009 років, відповідач проводив нарахування плати за теплову енергію одержану за цим договором, за тарифами, затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1662 від 27 листопада 2008, 1780/1 від 25 грудня 2008, 128 від 05 лютого 2009, які були скасовані Указами Президента України відповідно №№ 1199/2008 від 24 грудня 2008, 65/2009 від 03 лютого 2009, 76/2009 від 09 лютого 2009.

Позивач вважає, що нарахування відповідачем плати за теплову енергію за період грудень 2008 року, січень-лютий 2009 років за вищевказаними тарифами є безпідставним, оскільки в цей період були чинними тарифи, затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 року.

Позивач просить суд зобов'язати відповідача перерахувати вартість спожитої протягом грудня 2008 - лютого 2009 років теплової енергії за договором № 7560508 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2006 зменшивши суму на 107.398,11 грн.

Відповідач у відзиві наданому на позовну заяву проти задоволення позовних вимог заперечує в повному обсязі посилаючись на те, що відповідач не порушував обов'язків покладених на нього Договором, розрахунки за теплову енергію проводив на підставі діючих тарифів відповідного періоду, що відповідним чином затверджені виконавчим органом Київської міської ради та заявив про застосування строків позовної давності щодо вимоги про перерахунок за спожиту теплову енергію за грудень 2008 року.

Ухвалою суду від 14.03.2012 порушено провадження у справі № 5011-68/3115-2012 та призначено до розгляду на 27.03.2012.

Ухвалою від 27.03.2012 суд оголосив перерву до 12.04.2012.

Ухвалою 12.04.2012 розгляд справи було відкладено на 23.04.2012 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судовому засіданні 23.04.2012 було оголошено перерву у справі до 24.04.2012.

Ухвалою від 24.04.2012 судом було відкладено розгляд справи на 08.05.2012 у зв'язку з неявкою представника відповідача.

У судове засідання 08.05.2012 представник позивача з'явився. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, водночас через канцелярію Господарського суду міста Києва ним було подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання на час розгляду справи.

Зазначене клопотання судом задоволено, розгляд справи відкладено на 22.05.2012.

У судове засідання 22.05.2012 представники сторін з'явилися.

В судовому засіданні 22.05.2012 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

01.04.2004 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго" (далі -відповідач, енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросвіт" (далі -позивач, абонент) було укладено договір № 7560508 на постачання теплової енергії у гарячій воді (далі -Договір).

Відповідно до умов вказаного договору (пункт 1.1), предметом останнього є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору, при виконання умов даного договору, а також вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською держадміністрації, Положенням про Держенергоспоживнагляд, Правилами користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації тепловикористовуючих установок і теплових мереж (далі Правил) нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії, чинним законодавством України.

Згідно з пунктом 2.2.1 Договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; гарячого водопостачання - протягом року; в кількості та обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Пунктом 2.3.1 Договору визначено, що абонент зобов'язався додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у додатку № 1 до договору, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Згідно п. 2.3.2. Договору абонент зобов'язався виконувати умови та порядок оплати, в обсягах і в терміни, які передбачені в додатку № 4 до договору.

Згідно з п. 2 додатку № 4 до Договору позивач до початку періоду (місяця) сплачує відповідачу вартість заявленої в договорі теплової енергії на розрахунковий період, з урахуванням сальдо розрахунків на початок місяця. Різниця між заявленою та фактично спожитою тепловою енергією сплачується позивачем не пізніше 15 числа наступного за розрахунковим (п. 4 додатку 4 договору).

Згідно частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до положень ч. 6. та ч. 7 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до п. 23 Правил користування теплової енергії, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 № 1198, розрахунки за спожиту теплову енергію здійснюються на межі продажу, яка є межою балансової належності (відповідальності), відповідно до договору на підставі показників вузла обліку згідно із діючими тарифами (цінами), затвердженими в установленому порядку.

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. Тарифи на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії затверджуються органами місцевого самоврядування, крім теплової енергії, що виробляється суб'єктами господарювання, що здійснюють комбіноване виробництво теплової і електричної енергії та/або використовують нетрадиційні та поновлювані джерела енергії, на підставі розрахунків, виконаних теплогенеруючими, теплотранспортуючими та теплопостачальними організаціями за методиками, розробленими центральним органом виконавчої влади у сфері теплопостачання.

Судом встановлено, що 01.11.2006 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросвіт" та Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", укладений договір № 7560508 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого відповідач зобов'язався постачати позивачу теплову енергію у гарячій воді для потреб опалення та гарячого водопостачання, а останній в свою чергу -оплачувати спожиту теплову енергію на умовах договору за тарифами, затвердженими розпорядженнями КМДА.

Позивач стверджує, що протягом грудня 2008-лютого 2009 років на підставі вищевказаного договору відповідач здійснював постачання теплової енергії позивачу. Плату за поставлену в цей період теплову енергію відповідач визначав на підставі тарифів, встановлених розпорядженнями Київської міської державної адміністрації №№ 1662 від 27.11.2008, 1780/1 від 25.12.2008, 127 від 05.02.2009. ЇЇ розмір згідно з даними актів приймання-передавання товарної продукції становив 85.144,71 грн. Згідно з Указами Президента України відповідно 1199/2008 від 24 грудня 2008 року, 65/2009 від 03 лютого 2009 року, 76/2009 від 09 лютого 2009 року зазначені розпорядження Київської міської державної адміністрації були скасовані як такі, що суперечать Конституції та Законам України.

Частиною 1 ст. 4 Закону України "Про житлово-комунальні послуги"встановлено, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку (ч. 2 ст. 32 вказаного закону).

Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, у сторін по справі відсутній обов'язок виконувати рішення про встановлення тарифів на теплову енергію, які суперечать Конституції та Законам України, з часу прийняття цих рішень. Нарахування ж відповідачем оплати за теплову енергію на підставі тарифів, встановлених цими рішеннями, примушує позивача робити те, що не передбачено законодавством. (Такої ж позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 16.09.2009 у справі № 38/96 та постанові від 03.02.2010 у справі № 42/380)

До 01 грудня 2008 року тарифи на теплову енергію, що виробляється відповідачем, були затверджені розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007 року.

Розпорядження Київської міської державної адміністрації № 1662 від 27.11.2008 про втрату чинності розпорядження № 86 від 31.01.2007 скасоване.

Згідно з Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 230 від 02.03.2009, з 10.02.2009 поновлено у дії розпорядження № 86 від 31.01.2007 в редакції розпорядження № 715 від 18.06.2007.

Пунктом 5 додатку 4 до Договору передбачено, що споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в районному відділі теплозбуту № 2 за адресою: вул. Драгоманова, 40в, розрахункова група, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки споживач повертає в РВТ).

Положеннями пункту 3.2.1 Договору встановлено, що абонент має право вимагати від енергопостачальної організації виконання умов цього договору.

З наведеного вбачається, що облік вартості спожитої теплової енергії здійснюється енергопостачальною організацією шляхом надання споживачу відповідних рахунків, а останній має майновий інтерес у правильності таких розрахунків.

Згідно з умовами п. 5 додатку № 4 до Договору № 7560508 від 01.11.2006, про визначення відповідачем вартості теплової енергії за договором у завищеному розмірі позивач міг довідатися не раніше одержання вищевказаних розрахункових документів, тобто за грудень 2008 року -12-15 січня 2009 року, січень та лютий 2009 року -відповідно 12-15 лютого та березня 2009 року.

За таких обставин, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про необхідність здійснення нарахування йому плати за теплову енергію, спожиту протягом грудня 2008 - лютого 2009 року за тарифами згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 в редакції розпорядження № 715 від 18 червня 2007.

Як визначено абзацом 1 п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 222 Господарського кодексу України встановлює, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідач не виконав вимог закону та не здійснив перерахунку вартості спожитої позивачем теплової енергії.

Щодо доводів відповідача про необхідність застосування строку позовної давності до вимоги про проведення перерахунку за грудень 2008 року, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина 4 статті 267 Цивільного кодексу України).

Крім того суд враховує, що виходячи з указаних умов Договору, а саме п. 5 додатку № 4 до Договору № 7560508 від 01.11.2006, про визначення відповідачем вартості теплової енергії за договором у завищеному розмірі позивач міг довідатися не раніше одержання вищевказаних розрахункових документів, тобто за грудень 2008 року -12-15 січня 2009 року, січень та лютий 2009 року -відповідно 12-15 лютого та березня 2009 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву перебіг строку позовної давності, щодо вимоги про перерахунок за за спожиту теплову енергію за грудень 2008 року, починається з 24.12.2008 -з дати підписання Указу президента України №1199/2008, тобто 24.12.2011 - є останнім днем такого строку

З матеріалів справи слідує, що до суду з указаним позовом позивач звернувся 24 грудня 2011 року, про що свідчить відмітка поштового відділення на конверті про направлення позовної заяви на адресу Господарського суду міста Києва, тобто позивач звернувся до суду без пропуску встановленого ст. 257 ЦК України трирічного строку позовної давності, про застосування якого заявив відповідач.

Крім того суд зазначає, що розрахунки позивача по справі щодо сум, що підлягають сплаті відповідачу за спожиту теплову енергію згідно Договору № 7590508 від 01.11.2006 відповідають вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги про зобов'язання вчинити дії по перерахунку за спожиту теплову енергію за Договором № 7560508 від 01.11.2006, зменшивши її розмір на суму 107.398,11 грн., підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували правомірність та обґрунтованість заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати по сплаті судового збору, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) відновити становище, яке існувало до порушення прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросвіт" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 18, код ЄДРПОУ 32203493) шляхом здійснення перерахунку вартості теплової енергії, спожитої Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросвіт" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 18, код ЄДРПОУ 32203493) протягом грудня 2008 року, січня-лютого 2009 року за договором № 7560508 на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.11.2006 року, на підставі тарифів згідно розпорядження Київської міської державної адміністрації № 86 від 31 січня 2007 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію та встановлення, погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води для відпуску бюджетним установам і організаціям, іншим споживачам" в редакції розпорядження Київської міської державної адміністрації № 715 від 18 червня 2007 року, зменшивши її розмір на 107.398 (сто сім тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 11 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агросвіт" (02121, м. Київ, вул. Вербицького, 18, код ЄДРПОУ 32203493) витрати по оплаті судового збору у розмірі 941,00 (дев'ятсот сорок одну) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.05.2012.

Суддя Ониськів О.М.