Рішення

від 15.05.2012 по справі 18/408/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 Справа № 18/408/12

за позовом Приватної фірми "Альфа-В", вул. Фрунзе, 146-а, оф. 311, м. Полтава

до Приватного підприємства "Агроекологія", с. Михайлики, Шишацький р-н, Полтавська обл., 38013

про стягнення 88 696,42 грн .

Суддя Ківшик О.В.

Представники:

від позивача: Копайгора В.Г., керівник, НОМЕР_1, виданий Октябрським РВ ПМУ УМВС України в Полтавській області 20.11.1996 р., ОСОБА_2, довіреність № б/н від 14.02.2012 р.;

від відповідача: ОСОБА_3, довіреність № 150 від 15.03.2012 р..

У судовому засіданні 15.05.2012 р. в прядку ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 15.05.2012 р. до 15 год. 00 хв. з метою надання можливості сторонам надати додаткові письмові докази та пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі з урахуванням питань, що були предметом дослідження у судовому засіданні.

15.05.2012 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Суть спору : розглядається позовна заява Приватної фірми "Альфа-В", м. Полтава про стягнення з Приватного підприємства "Агроекологія", с. Михайлики 88 696,42 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 31.12.2010 р. Договору № 1 про охорону виробничих (господарських) об'єктів, з яких : 84 953,12 грн. основний борг, 340,53 грн. інфляційні нарахування, 2 453,16 грн. пеня, 949,61 грн. 3% річних.

Позивач на позовних вимогах наполягає за мотивами позовної заяви.

Відповідач проти позову заперечує за мотивами викладеними у відзиві № б/н від 03.04.2012 р. (вх. № 4591д від 03.04.2012 р.).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

Протягом періоду з 2007 - 2012 рр. між сторонами мали місце правовідносини, що виникли на підставі укладених Договорів про охорону виробничих (господарських) об'єктів, а саме : № 11 від 12.07.2007 р., № 11 від 31.03.2008 р., № 11 від 31.03.2009 р., № 11 від 01.04.2010 р., № 1 від 31.12.2010 р., № б/н від 15.05.2011 р. та № б/н від 11.07.2011 р. (копії наявні у матеріалах справи), відповідно до умов яких за дорученням Приватного підприємства "Агроекологія" (замовник) Приватна фірма "Альфа-В" (виконавець) зобов'язувалася взяти під цілодобову охорону об'єкти господарства замовника, а останній зобов'язувався оплатити отримані ним результати послуг.

Факт виконання позивачем умов вищезазначених договорів з надання відповідачу охоронних послуг та факт їх отримання останнім у період з 2008 р. по вересень 2011 р. підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-приймання робіт, які підписані сторонами та скріплені їх печатками (а.с. 98-129). Факт оплати відповідачем вищезазначених охоронних послуг підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача (а.с. 82-84) та реєстром перерахувань, що здійснювались відповідачем за період з серпня 2007 р. по вересень 2011 р. (а.с. 97). Дані обставини відповідачем не спростовуються.

Судом у судовому засіданні було оглянуто оригінали вищезазначених договорів та встановлено, що дані договори підписані сторонами та скріплені їх печатками, наявні у матеріалах справи копії останніх відповідають оригіналам. Дана обставина зафіксована у протоколі судового засідання від 15.05.2012 р..

При цьому у Договорі № б/н від 11.07.2011 р. про охорону виробничих (господарських) об'єктів, що врегульовував взаємовідносини сторін протягом періоду, за який виникла заборгованість відповідача з оплати послуг з охорони, яка є предметом спору у даній справі, сторони узгодили, зокрема, наступне :

- замовник доручає, а виконавець бере під цілодобову охорону об'єкти господарства згідно графіка який складається начальником охорони замовника та затверджується керівником підприємства замовника (п. 1.1 Договору від 11.07.2011 р.);

- кількість постів та їх дислокація може залежати від потреб замовника, про що складається додаток до цього Договору (п. 1.2 Договору від 11.07.2011 р.);

- щоденний прийом під охорону кожного об'єкта та здача його замовникові здійснюється в наступному порядку, відповідно до інструкції розробленої виконавцем та затвердженої замовником (п. 1.4 Договору від 11.07.2011 р.);

- сума договору складає 39 245,00 грн. в місяць. Оплата за охорону здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здаються в установи банку не пізніше 15 числа поточного місяця (п. 1.6 та п. 1.7 Договору від 11.07.2011 р.);

- договір набирає чинності з 12.07.2011 р. і діє до 31.12.2011 р. (п. 5.1 Договору від 11.07.2011 р.).

Як зазначає у позовній заяві позивач, з огляду на ту обставину, що відповідно до умов Договору позивачем регулярно надавались відповідачу послуги з охорони об'єктів, а останній постійно переносив терміни складання графіку, визначеного п. 1.1 Договору, позивачем було самостійно складено графік розподілу робочого часу охорони на об'єктах відповідача та інструкції по охороні об'єктів відповідача (копії наявні у матеріалах справи).

За даними позивача у період з жовтня 2011 р. по 05.12.2011 р. на виконання умов договору, ним були надані відповідачу послуги з охорони виробничих об'єктів на загальну суму 84 953,12 грн. . На виконання умов Договору від 11.07.2011 р. позивачем за спірний період були пред'явлені відповідачеві акти приймання здачі виконаних робіт (№ ОУ-0000065 від 31.10.2011 р., № ОУ-0000070 від 30.11.2011 р. та № ОУ-0000071 від 06.12.2011 р.), а також відповідні рахунки № 342 від 10.12.2010 р. на оплату послуг визначених Договором від 11.07.2011 р. (в т.ч. № ОУ-0000065 від 31.10.2011 р., № ОУ-0000070 від 30.11.2011 р. та № ОУ-0000071 від 06.12.2011 р.).

В порушення умов Договору відповідач не здійснив оплату отриманих послуг.

Позивач неодноразово звертався до відповідача листами, в яких просив останнього погасити заборгованість за отримані послуги охорони. В реагування на звернення позивача відповідач надіслав відповідь № 544 від 08.11.2011 р. (а.с. 23), у якій зазначив, що акти приймання здачі виконаних робіт (в т.ч. № ОУ-0000065 від 31.10.2011 р., № ОУ-0000070 від 30.11.2011 р. та № ОУ-0000071 від 06.12.2011 р.) ним не підписані з огляду на те, що у жовтні 2011 р. з об'єкту, який перебував під охороною позивача, було викрадено водяні котли.

23.01.2012 року позивачем на адресу відповідача було направлено претензію № 1 з вимогою сплатити вартість отриманих послуг. Дана претензія була отримана відповідачем, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення - претензії № 1 від 23.01.2012 р. (а.с. 20-21) .

За даними позивача на момент подання позову до суду відповідач зобов'язання по Договору щодо оплати отриманих ним послуг не виконав, заборгованість останнього складає 84 953,12 грн..

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 88 696,42 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання останнім умов укладеного між сторонами 31.12.2010 р. Договору № 1 про охорону виробничих (господарських) об'єктів, з яких : 84 953,12 грн. основний борг, 340,53 грн. інфляційні нарахування, 2 453,16 грн. пеня, 949,61 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з статтею 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що у Договорі від 11.07.2011 р. сторони узгодили, зокрема, що замовник доручає, а виконавець бере під цілодобову охорону об'єкти господарства згідно графіка який складається начальником охорони замовника та затверджується керівником підприємства замовника. Кількість постів та їх дислокація може залежати від потреб замовника, про що складається додаток до цього Договору. Сума договору складає 39 245,00 грн. в місяць. Оплата за охорону здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здаються в установи банку не пізніше 15 числа поточного місяця. Договір набирає чинності з 12.07.2011 р. і діє до 31.12.2011 р..

З аналізу змісту Договору від 11.07.2011 р. суд дійшов висновку про те, що між сторонами відбулося узгодження істотних умов Договору (предмет, ціна та строк дії договору), а відтак Договір є укладеним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Крім того, судом враховано позицію Верховного суду України, яка викладена у Постанові від 25.06.2011 по справі № 7/221-09, стосовно того, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами.

Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини спеціальних видів зберігання, зокрема, договору про охорону.

Статтею 978 Цивільного кодексу України визначено, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до п. 49 ст. 9 Закону України № 1775-III від 01.06.2000 р. "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян. В дотримання вимог Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" позивач отримав ліцензію НОМЕР_2, видану 21.11.2010 р. Міністерством внутрішніх справ України, на право надавати громадянам послуги з охорони власності та громадян (копія наявна у матеріалах справи).

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом періоду з жовтня 2011 р. по 05 грудня 2012 р. виконував зобов'язання за Договором від 11.07.2011 р. з надання послуг з охорони. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за Договором та приписів ст. 978 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих послуг охорони.

Заборгованість останнього з оплати отриманих протягом вказаного періоду послуг з охорони на момент подання позову та розгляду даної справи складає 84 953,12 грн.. Дана обставина відповідачем не спростована.

Посилання відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву № б/н від 03.04.2011 р. стосовно того, що Договір від 11.07.2011 р. є неукладеним та недійсним, судом не приймаються з огляду на наступне :

- предметом спору по даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами Договором,

- з зустрічним позовом про визнання недійсним (неукладеним) Договору від 11.07.2011 р. відповідач в даному позовному провадженні до суду не звертався;

- на наявність будь-яких судових рішень про визнання Договору від 11.07.2011 р. недійсним відповідач не посилається,

- ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

Крім того, у відзиві на позовну заяву як на підставу для відмови у позові відповідач посилається на неякісне виконання позивачем своїх зобов'язань по Договору та завданням цим відповідачеві збитків. Дані посилання судом як правомірні не оцінюються, оскільки не підтверджені допустимими доказами. Суд вважає за необхідне зазначити, що порядок відшкодування збитків врегульований главою 25 Господарського України та главою 82 Цивільного кодексу України, і відповідач не позбавлений права звернутись до суду з відповідною позовною заявою.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 84 953,12 грн. основного боргу підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Пункт 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на законну і договірну. Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується і конкретний її розмір.

Таким чином, у зв'язку із тим, що у договорі сторони не погодили конкретний розмір неустойки у разі порушення замовником строків оплати послуг охорони, іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з останнього 2 453,16 грн. пені.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після проведення перевірки наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в розмірі 340,53 грн. за період з 16.10.2011 по 28.02.2012 р. та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 949,61 грн. за період з 16.10.2011 по 02.03.2012 р., суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

За викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 84 953,12 грн. основного боргу, 340,53 грн. інфляційних нарахувань та 949,61 грн. трьох процентів річних від простроченої суми підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позову слід відмовити.

Крім того, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у вигляді витрат на послуги адвоката в сумі 4 000,00 грн..

Статтею 44 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми судові витрати за участю адвоката при розгляді справи підлягають розподілу відповідно до ст. 49 ГПК України лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами. Отже, відшкодування оплати послуг адвоката можливе лише при наявності по-перше, представництва інтересів сторони у суді саме адвокатом , а не юрисконсультом або представником за дорученням, по-друге, наявність угоди між адвокатом, або адвокатським об'єднанням на надання адвокатських послуг при представництві інтересів в суді та стороною по справі, по-третє, оплата послуг саме адвоката або адвокатського об'єднання згідно вищезазначеного договору про надання послуг адвоката.

На підтвердження понесених позивачем вищезазначених судових витрат останній надав суду :

- копію Договору про надання адвокатських послуг № 14/02-1 від 14.02.2012 р., укладеного між адвокатом ОСОБА_2 (виконавець) та позивачем (замовник). Відповідно до умов вищезазначеного Договору виконавець зобов'язувався здійснювати захист інтересів замовника стосовно стягнення з відповідача його заборгованості перед позивачем, що є предметом пору по даній справі, а замовник зобов'язувався оплатити послуги в розмірі 4 000,00 грн. (з урахуванням довідки - розрахунку № 2 від 14.02.2012 р.);

- копію свідоцтва НОМЕР_3 від 08.02.2012 р. про право ОСОБА_2 займатись адвокатською діяльністю;

- квитанцію № 2 від 14.02.2012 р. про сплату позивачем коштів в сумі 4 000,00 грн. вартості адвокатських послуг за Договором № 14/02-1 від 14.02.2012 р..

Отже, суд приходить до висновку, що відповідно до ст. 49 ГПК України понесені позивачем при поданні позову судові витрати покладаються на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме : витрати з оплати послуг адвоката в сумі 3 899,37 грн. та витрати з оплати судового збору 1 724,93 грн..

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 ГПК України та п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Агроекологія" (с. Михайлики, Шишацький р-н, Полтавська обл., 38013), код ЄДРПОУ 24089080, р/р № 26004100196325 в Райфайзен Банк Аваль, МФО 331605 на користь Приватної фірми "Альфа-В", вул. Фрунзе, 146-а, оф. 311, м. Полтава), код ЄДРПОУ 31967061, р/р 26008012100066 в ТОВ "Піреус Банк" МКБ, МФО 3000658 - 84 953,12 грн. заборгованості, 340,53 грн. інфляційних нарахувань, 949,61 грн. 3% річних, 3 889,37 грн. витрат з оплати послуг адвоката та 1 724,93 грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

СУДДЯ О.В.КІВШИК

Повне рішення складене 21.05.2012 р..

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.