Постанова

від 14.08.2012 по справі 18/408/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р. Справа № 18/408/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Шевель О. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Копайгора В.Г. директор

відповідача - Палажченко О.Е., довіреність №449 від 06.08.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агроекологія" (вх. № 1934П/3-12 від 08.06.12) на рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.12 р. у справі № 18/408/12

за позовом Приватної фірми "Альфа-В", м. Полтава

до Приватного підприємства "Агроекологія", с. Михайлики Шишацького району Полтавської області

про стягнення 88696,42 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2012 р. Приватна фірма "Альфа-В" звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Приватного підприємства "Агроекологія" 88696,42 грн. заборгованості, що виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №1 про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 31.12.2010 р., з яких: 84953,12 грн. основний борг, 340,53 грн. інфляційні нарахування, 2453,16 грн. пеня, 949,61 грн. 3% річних.

В обґрунтування позову заявник посилався на те, що відповідач не здійснив оплату отриманих послуг за вказаним договором.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.05.2012 р. у справі № 18/408/12 (суддя Ківшик О.В.) позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з Приватного підприємства "Агроекологія" на користь Приватної фірми "Альфа-В" 84953,12 грн. заборгованості, 340,53 грн. інфляційних нарахувань, 949,61 грн. 3% річних, 3889,37 грн. витрат зі сплати послуг адвоката та 1724,93 грн. витрат по сплаті судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Відповідач не погодився з зазначеним рішенням, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи та на невідповідність висновків місцевого господарського суду обставинам справи, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2012 р. у справі №18/408/12 та прийняти нове рішення про відмову Приватній фірмі "Альфа-В" в задоволенні позовних вимог.

Зокрема, відповідач зазначає, що, як вбачається з рішення суду, об'єкти охоронялись згідно з графіками, затвердженими керівництвом замовника, а кількість постів та їх дислокація визначалися додатками до договору, та стверджує, що додані до договору №1 від 31.12.2010 р. графік розподілу робочого часу та інструкції по охороні, в порушення "Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян", затверджених спільним наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства внутрішніх справ України, його уповноваженими особами не затверджувались, не були ці документи своєчасно затверджені і керівництвом позивача, крім того, в договорі не конкретизовано об'єкт охорони, не визначена кількість постів та їх дислокація, в порушення п.1.4. договору не затверджувалась Інструкція щодо прийому постів під охорону. Також заявник скарги стверджує, що ніяких додатків до договорів про охорону щодо кількості постів та їх дислокацію укладено не було. Крім того, на його думку, судом не прийнято до уваги та не надана правова оцінка іншим доказам неналежного виконання позивачем охоронних функцій, а саме: службових записок працівників ПП "Агроекологія" про чисельні порушення функціональних обов'язків з боку співробітників позивача.

Отже, на його думку, судом зроблено висновок, що відповідач безпідставно припинив виконання обов'язків за договором, але не з'ясовано чому саме за цей період він відмовився від сплати за надані послуги.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 11.06.2012 р. апеляційну скаргу ПП "Агроекологія" прийнято до провадження, призначено до розгляду на 19.07.2012 р.

13.07.2012 р. позивач надав відзив на апеляційну скаргу (вх. №5670), в якому вважає рішення суду законним і обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального і процесуального права, а апеляційну скаргу безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

Позивач стверджує, що, незважаючи на безвідповідальне ставлення відповідача до умов договору щодо складення графіка охорони об'єктів відповідача, не затвердження ним розроблених позивачем інструкцій щоденного прийому-здачі під охорону об'єктів, позивач виконував взяті на себе зобов'язання належним чином відповідно до закону та укладеного договору, а про визнання відповідачем істотних умов договору свідчить його виконання на протязі січня-вересня 2011 року з боку ПП "Агроекологія", яке повністю підтверджується документами первинного фінансового обліку .

Стосовно факту крадіжки товарно-матеріальних цінностей з приміщення котельні в с. Куйбишево Шишацького району та відповідальності ПФ "Альфа -В" - позивач зазначає, що взаємовідносини сторін врегульовано договором про охорону виробничих (господарських) об'єктів, яким передбачено умови, за яких на ПФ "Альфа-В" покладається відповідальність за шкоду, що завдана майну відповідача, згідно з якими факт крадіжки встановлюється органами дізнання, слідством або судом.

З постанови про порушення кримінальної справи за фактом крадіжки не вбачається, що вона вчинена сторонніми особами чи з вини працівників позивача, що являється необхідною умовою для стягнення збитків на підставі умов договору (п.1.4).

Виходячи з викладеного, позивач просить залишити рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2012 р. у справі №18/408/12 без змін, а апеляційну скаргу ПП "Агроекологія" - без задоволення.

В судовому засіданні 19.07.2012 р. в зв'язку з необхідністю надання додаткових пояснень та доказів у справі розгляд справи відкладено на 09.08.2012 р.

Позивач надіслав пояснення (вх. №6228 від 02.08.2012 р.), в яких, зокрема, зазначає, що відповідач порушив умови договору, не підписавши акти виконаних робіт та не провівши встановлену оплату за надані послуги з охорони об'єктів, оскільки факти надання таких послуг позивачем повністю підтверджені матеріалами справи в їх сукупності, в тому числі, і посвідченнями про відрядження охоронців встановленого зразку із відтисками печатки Приватного підприємства "Агроекологія".

Відповідач надав доповнення до апеляційної скарги (вх. №6416 від 09.08.2012 р.), в яких зазначає, що у жовтні 2011 р. позивач не виконував належним чином свої зобов'язання, передбачені п.2.1. договору від 11.07.2011 р., що підтверджується доповідною запискою завгоспу А.В. Кудрешова від 22.10.2011 р. про виявлення крадіжки двох водогрійних котлів з приміщення котельні в с. Куйбишево Шишацького району, та вважає, що, на його думку, даний факт підтверджується постановою слідчого СВ Шишацького РВ ГУМВС України в Полтавській області про порушення кримінальної справи та прийняття до свого провадження №113290088 від 07.11.2011 р. Додатковим підтвердженням невиконання позивачем своїх договірних зобов'язань є доповідна записка завідуючого МТФ № 1 М.П.Сидоренко від 24.10.2011 р. та лист № 544 від 8.11.2011 р., де повідомляється про побиття 23.10.2011 р. працівником ПФ "Альфа-В" В.В. Рай доглядача ВРХ на МТФ О.Д. Яворського.

Відповідач зазначив, що оскільки, на його думку, ПФ "Альфа-В" не виконувала належним чином свої зобов'язання за договором від 11.07.2011 р., то зі свого боку ПП "Агроекологія" також відмовилось від виконання своїх зобов'язань за даним договором стосовно оплати послуг за жовтень місяць 2011 р. та відмовилось від виконання цього договору в подальшому, про що позивач був повідомлений листом № 544 від 08.11.2011 р.

Також відповідач вважає, що оскільки припинилось виконання зобов'язань за договором від 11.07.2011 р. однією з сторін, то у розумінні норм ч. З ст.538 ЦК України та ч.6 ст.193 ГК України вказаний договір є припиненим, тим більш що позивач з 01.11.2011 р. вже не надавав відповідачеві послуги з охорони виробничих (господарських) об'єктів.

В судове засідання 09.08.2012 р. з'явились представники сторін та надали пояснення у справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, доповнення до неї, відзиву на апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів встановила наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, в період з 2007 по 2012 р. р. між сторонами мали місце правовідносини, що виникли на підставі укладених договорів про охорону виробничих (господарських) об'єктів, а саме : № 11 від 12.07.2007 р., № 11 від 31.03.2008 р., № 11 від 31.03.2009 р., № 11 від 01.04.2010 р., № 1 від 31.12.2010 р., б/н від 15.05.2011 р. та б/н від 11.07.2011 р. (а. с. 61, 90 - 97 т. 1), відповідно до умов яких за дорученням Приватного підприємства "Агроекологія" (замовник) Приватна фірма "Альфа-В" (виконавець) зобов'язувалася взяти під цілодобову охорону об'єкти господарства замовника, а останній зобов'язувався оплатити отримані ним послуги.

Вказані договори підписані повноважними представниками та скріплені печатками.

Згідно з актами здачі-приймання робіт, які підписані сторонами та скріплені їх печатками, позивачем відповідачу з 2008 р. по вересень 2011 р. на виконання умов вищезазначених договорів були надані послуги з охорони об'єктів господарства (а. с. 99-129 т. 1).

Оплата відповідачем послуг, наданих позивачем, підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, копії яких надані до матеріалів справи (а. с. 82-84).

Стосовно договорів №1 від 31.12.2010 р. та б/н від 11.07.2011 р. позивач в суді першої інстанції зазначив, що істотні умови договорів повністю ідентичні, текст обох договорів повністю співпадає за виключенням дати укладення. А наявність ідентичного договору б/н від 11.07.2011 р. пояснює тим, що це було зроблено у зв'язку зі втратою відповідачем оригіналу договору від 31.12.2010 р.. отже, факт укладення другого не змінює та не породжує ніяких нових наслідків щодо досягнутих раніше істотних умов.

Також позивач вказував на ту обставину, що оскільки відповідач постійно переносив терміни складання графіку, визначеного п. 1.1 зазначеного договору, ним було самостійно складено графік розподілу робочого часу охорони на об'єктах відповідача та інструкції по охороні об'єктів відповідача (а.с. 30-32, 47-52 т. 1).

Місцевим господарським судом встановлено, що на виконання умов договору № б/н від 11.07.2011 р. у період з жовтня 2011 р. по 05.12.2011 р. позивач надав відповідачу послуги з охорони виробничих об'єктів на загальну суму 84 953,12 грн. та пред'явив відповідачеві акти приймання здачі виконаних робіт (№ ОУ-0000065 від 31.10.2011 р., № ОУ-0000070 від 30.11.2011 р. та № ОУ-0000071 від 06.12.2011 р.), а також відповідні рахунки на оплату послуг, визначених вказаним договором (в т.ч. № ОУ-0000065 від 31.10.2011 р., № ОУ-0000070 від 30.11.2011 р. та № ОУ-0000071 від 06.12.2011 р.) (а.с.14-17 т. 1).

В порушення умов договору відповідач не здійснив оплату отриманих послуг, а на звернення позивача надіслав відповідь № 544 від 08.11.2011 р. (а.с. 23 т. 1), у якій зазначив, що акти приймання здачі виконаних робіт (в т.ч. № ОУ-0000065 від 31.10.2011 р., № ОУ-0000070 від 30.11.2011 р. та № ОУ-0000071 від 06.12.2011 р.) ним не підписані з огляду на те, що у жовтні 2011 р. з об'єкту, який перебував під охороною позивача, була здійснена крадіжка водяних котлів.

Позивач 23.01.2012 р. на адресу відповідача направив претензію № 1 з вимогою оплати вартості отриманих послуг, яка була отримана відповідачем, що підтверджується копією поштового повідомлення про вручення поштового відправлення - претензії № 1 від 23.01.2012 р. (а.с. 20-21 т. 1) .

Таким чином, як стверджував позивач, відповідач зобов'язання за договором щодо оплати отриманих ним послуг не виконав, його заборгованість складає 84 953,12 грн.

Також позивач з посиланням на невиконання умов договору просив стягнути з відповідача 340,53 грн. інфляційних нарахувань, 2 453,16 грн. пені, 949,61 грн. 3% річних.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, колегія суддів зазначає таке.

З врахуванням вищенаведених фактичних обставин справи та положень ст. ст. 179, 180, 199, 202 ГК України, ст. ст. 204, 548, 551, 599, 610, 611, 625, 627, 628,629, 638, 978 ЦК України місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача 84953,12 грн. основного боргу, інфляційних нарахувань в сумі 340,53 грн. та 949,61 грн. трьох процентів річних підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню, а в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2 453,16 грн. відмовив в зв'язку з відсутністю підстав.

Так, місцевим господарським судом було встановлено, що у договорі б/н від 11.07.2011 р. сторони погодили, зокрема, що замовник доручає, а виконавець бере під цілодобову охорону об'єкти господарства згідно з графіком, який складається начальником охорони замовника та затверджується керівником підприємства замовника. Кількість постів та їх дислокація може залежати від потреб замовника, про що складається додаток до цього договору. Сума договору складає 39 245,00 грн. в місяць. Оплата за охорону здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здаються в установі банку не пізніше 15 числа поточного місяця. Договір набирає чинності з 12.07.2011 р. і діє до 31.12.2011 р.

Отже, між сторонами відбулося узгодження істотних умов договору (предмет, ціна та строк дії договору).

Твердження відповідача про те, що договір від 11.07.2011 р. є неукладеним та недійсним господарським судом були визнані безпідставними з огляду на наступне :

- предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за укладеним між сторонами договором,

- із зустрічним позовом про визнання недійсним договору від 11.07.2011 р. відповідач в даному позовному провадженні до суду не звертався;

- на наявність будь-яких судових рішень про визнання договору від 11.07.2011 р. недійсним відповідач не посилається,

- ст. 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину.

Зважаючи на фактичне виконання договору та наявність доказів на підтвердження такого виконання, не можна стверджувати про неукладеність договору.

Враховуючи викладене, а також позицію Верховного суду України, викладену в Постанові від 25.06.2011 у справі № 7/221-09, стосовно того, що визначення договору як неукладеного може мати місце на стадії укладення договору в разі, якщо сторони не досягли згоди з усіх його істотних умов, а не за наслідками виконання договору сторонами, місцевий господарський суд дійшов правомірного висновку, що договір є укладеним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Колегія суддів також зазначає, що згідно зі ст. 978 ЦК України за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Володілець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату.

Відповідно до п.43 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" провадження господарської діяльності є надання послуг, пов'язаних з охороною підлягає ліцензуванню.

Частиною 2 статті 8 цього Закону передбачено, що суб'єкт господарювання зобов'язаний провадити певний вид господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, відповідно до встановлених для цього виду діяльності ліцензійних умов.

На дотримання вимог вказаного Закону позивач отримав ліцензію на право надавати громадянам послуги з охорони власності та громадян серії АГ №505066 , видану 21.11.2010 р. МВС України (а. с. 68 т. 1).

З матеріалів справи вбачається, що позивач протягом періоду з жовтня 2011 р. по 05 грудня 2011 р. виконував зобов'язання за договором б/н від 11.07.2011 р. з надання послуг з охорони господарських об'єктів відповідача.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором та приписів ст. 978 Цивільного кодексу України не сплатив вартість отриманих послуг.

Дана обставина відповідачем не спростована.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач посилався на неякісне виконання позивачем своїх зобов'язань за спірним договором, що, на його думку, можна розцінити як неналежне виконання позивачем своїх обов'язків за спірним договором, та в зв'язку з чим відповідачеві були завдані збитки. На підтвердження вказаного в якості єдиного доказу відповідач надав копію постанови слідчого СВ Шишацького РВ ГУМВС України в Полтавській області від 07.11.2011 р. про порушення кримінальної справи та прийняття до свого провадження (а. с. 62 т. 1), з якої вбачається лише те, що кримінальна справа порушена за заявою відповідача і на теперішній час дій третіх осіб, які могли б бути причетними до крадіжки, не виявлено, що не виключає відповідальності безпосередньо працівників ПГІ "Агроекологія" за нестачу цінностей.

В матеріалах справи на час розгляду справи судом першої інстанції були відсутні дані щодо того, що котельня з водяними котлами біля "Будинку відпочинку" в с. Куйбишеве Шишацького району була прийнята під охорону ПФ "Альфа-В", що дана котельня обліковується на балансі відповідача, що спричинено матеріальну шкоду саме на суму 10350 грн.

Такі дії відповідача прямо суперечать пункту 4.3. договору (а. с. 61 т. 1), у відповідності до якого розмір збитків повинен бути підтвердженим відповідними документами та розрахунком вартості викраденого майна, укладеними за участі ПФ "Альфа-В" та звіреними з бухгалтерськими даними.

В зв'язку з вищенаведеним колегія суддів погоджується з висновком господарського суду щодо того, що на момент розгляду справи в місцевому господарському суді відповідач не надав на підтвердження вказаного інформації, яка вважається в розумінні положень чинного законодавства допустимими доказами тверджень відповідача про неналежне виконання позивачем своїх обов'язків, а документи, надані відповідачем до суду апеляційної інстанції, не можуть бути прийняті в якості таких, оскільки відповідач не довів суду, що не міг надати ці документи до місцевого господарського суду для їх оцінки та повного з'ясування обставин, що мають значення для справи.

Також колегія суддів зазначає, що відповідач не позбавлений права звернення до суду із позовною заявою про відшкодування збитків, порядок відшкодування яких врегульований чинним законодавством (гл. 25 ГК України та гл. 82 ЦК України).

Таким чином, враховуючи, що факти надання позивачем послуг з охорони виробничих (господарських) повністю підтверджені матеріалами справи в їх сукупності, в тому числі, і посвідченнями про відрядження охоронців встановленого зразку із відтисками печатки Приватного підприємства "Агроекологія" (а.с. 24-29 т. 1), та нормами чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Полтавської області про задоволення позовних вимог ПФ "Альфа-В" в частині стягнення з відповідача 84953,12 грн. основного боргу.

Стосовно відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2 453,16 грн. колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним з видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно до ст. 546 ЦК України та ст. 199 ГК України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Пункт 3 статті 549 ЦК України визначає, що пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Таким чином, неустойка поділяється на законну і договірну.

Необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управленої та зобов'язаної сторони, вид правопорушення, за який вона стягується, і конкретний її розмір.

Господарським судом було встановлено відсутність у спірному договорі пункту про узгодження конкретного розміру неустойки у разі порушення замовником строків оплати послуг охорони, а іншими актами цивільного законодавства конкретний розмір санкцій за вчинення зазначеного цивільного правопорушення не встановлено, в зв'язку з цим колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 2 453,16 грн. пені.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Надані позивачем розрахунки інфляційних в розмірі 340,53 грн. за період з 16.10.2011 по 28.02.2012 р. та трьох процентів річних від простроченої суми в розмірі 949,61 грн. за період з 16.10.2011 по 02.03.2012 р., здійснені у відповідності до вимог чинного законодавства та відповідають наявним матеріалам справи, тому колегія суддів вважає рішення суду в цій частині правомірним та погоджується з висновком господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача вказаних сум інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних.

Згідно зі ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що допустимих доказів в спростування вищевикладеного та підтвердження фактів неналежного виконання позивачем договору відповідач суду не надав, тоді як позивачем належним чином доведена його позиція щодо правомірності позову з документальним та матеріальним обґрунтуванням.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв'язку з її юридичною необґрунтованістю та відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки суду, в зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду Полтавської області від 15.05.2012 р. має бути залишене без змін.

Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агроекологія", с. Михайлики Шишацького району Полтавської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2012 р. у справі № 18/408/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 14.08.2012 р.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Шевель О. В.