Постанова

від 25.10.2012 по справі 18/408/12

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" жовтня 2012 р. Справа № 18/408/12

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді:Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Фролова Г.М. розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного підприємства "Агроекологія" на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.12 у справі№18/408/12 за позовомПриватної фірми "Альфа-В" доПриватного підприємства "Агроекологія" простягнення Розпорядженням секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 22.10.12 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі Добролюбова Т.В. -головуючий, Гоголь Т.Г., Фролова Г.М.

В судовому засіданні взяли участь представники сторін:

від позивача: не з'явилися, проте, належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги;

від відповідача: Хоменко Д.Є. -за дов. від 01.10.12; Горбачевська Л.О. -за дов. від 01.10.12; Палажченко О.Є. -за дов. від 06.08.12.

Приватною фірмою "Альфа-В" у березні 2012 року заявлений позов про стягнення з Приватного підприємства "Агроекологія" 84 953,12 грн - основного боргу, 340,53 грн - інфляційних, 2 453,16 грн - пені, 949,61 грн - 3% річних, 4000,00 грн -витрат на адвокатські послуги. Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати охоронних послуг, наданих в період з жовтня 2011 року до 05 грудня 2011 року за договором про охорону виробничих (господарських) об'єктів від 31.12.10 №1. При цьому, позивач посилався на приписи статей 173, 174, 216, 218, 230, 231 Господарського кодексу України, статей 610, 611, 612, 624 Цивільного кодексу України, приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.05.12, ухваленим суддею Ківшик О.В., позовні вимоги задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 84 953,12 грн

Доповідач: Добролюбова Т.В.

боргу, 340,53 грн - інфляційних втрат, 949,61 грн - 3% річних, 3 889,37 грн - витрат з оплати послуг адвоката. Суд першої інстанції установив факт надання позивачем послуг з охорони у спірний період та несплати відповідачем вартості цих послуг. В частині стягнення 110, 63 грн за адвокатські послуги судом відмовлено виходячи з пропорційності розміру задоволених вимог, а відмовляючи у стягненні 2453,16 грн - пені суд послався на те, що сторони не погодили у договорі розміру пені за порушення замовником строків сплати послуг охорони. Судове рішення обґрунтовано приписами статей 11, 204, 525, 526, 530, 548, 549, 551, 599, 610, 611, 625, 627, 628, 629, 638, 978 Цивільного кодексу України, статей 179, 180, 193, 199, 202 Господарського кодексу України, пункту 49 статті 9 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності". Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Істоміна О.А. -головуючого, Гетьман Р.А., Шевель О.В., постановою від 09.08.12, перевірене рішення у справі залишив без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишив без задоволення. Приватне підприємство "Агроекологія" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить судові рішення у справі скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення про відмову у позові повністю. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказує на порушення судами приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України, статті 978 Цивільного кодексу України. Скаржник вважає, що позивачем неналежно виконані умови договору охорони у жовтні 2011 року та не забезпечено схоронність майна відповідача, а обставини надання позивачем послуг у листопаді -грудні 2011 року вважає недоведеними, оскільки акти виконаних робіт ним не підписані, графік об'єкта охорони і інструкція не затверджені, кількість постів та їх дислокація не визначена. Наголошує заявник також на залишенні судами поза увагою листа від 08.11.11. Від Приватної фірми "Альфа-В" відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В. та пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача, переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами приписів чинного законодавства, відзначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Судами попередніх інстанцій установлено та підтверджується матеріалами справи, що між Приватним підприємством "Агроекологія" -замовником та Приватною фірмою "Альфа-В" -виконавцем, укладено договір від 11.07.11, за умовами якого замовник доручає, а виконавець бере під цілодобову охорону об'єкти господарства згідно з графіком, котрий складається начальником охорони замовника та затверджується керівником підприємства замовника. Сума договору складає 39 245, 00 грн на місяць. Оплата за охорону здійснюється щомісячно платіжними дорученнями замовника, що здаються в установі банку не пізніше 15 числа поточного місяця. Строк дії цього договору сторони визначили до 31.12.11. Як убачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога Приватної фірми "Альфа-В" про стягнення з Приватного підприємства "Агроекологія" 84 953,12 грн - вартість охорони за жовтень, листопад і 5 діб 2011 року, 340,53 грн - інфляційних, 2 453,16 грн - пені, 949,61 грн - 3% річних, 4000,00 грн -витрат на адвокатські послуги. Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона, боржник, зобов'язана вчинити на користь другої сторони, кредитора, певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, за приписами якої підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Отже, зобов'язання має бути виконане належним чином, тобто в такому вигляді, як це випливає з договору. Статтею 978 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність майна, яке охороняється. Володілець такого майна зобов'язаний виконувати передбачені договором правила майнової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату. На взаємовідносини сторін за договором охорони поширюються також положення Цивільного кодексу України, якими врегульовані відносини з надання послуг. Згідно зі статтею 901 названого Кодексу одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно з приписами статті 903 цього ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг є двостороннім , оскільки виконавець та замовник наділені як правами так і обов'язками. На виконавця покладено обов'язок надавати послугу і надано право на одержання відповідної плати. Замовник, у свою чергу, зобов'язаний оплатити послугу і наділений правом вимагати належного надання послуг з боку виконавця. Таким чином, до предмета доказування при вирішенні даного спору входить, зокрема, установлення обставин щодо фактичного надання позивачем охоронних послуг за договором, аналіз документів, поданих на підтвердження надання цих послуг, невиконання відповідачем зобов'язань з прийняття і оплати наданих позивачем послуг, у разі встановлення факту їх надання, умови проведення розрахунків. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Дослідивши усі обставини справи та зібрані у матеріалах справи докази, судами попередніх інстанцій установлено, що позивачем на виконання умов договору № б/н від 11.07.11, котрий врегульовував взаємовідносини сторін упродовж періоду за який вникла заборгованість, надано відповідачеві послуги з охорони виробничих об'єктів на загальну суму 84 953,12 грн, у зв'язку з чим останньому були скеровані акти приймання здачі виконаних робіт і рахунки на сплату послуг. Судами також установлено, що 23.01.12 позивачем на адресу відповідача скерована претензія з вимогою сплатити борг. Установлено судами і те, що акти приймання здачі виконаних робіт відповідачем не підписані, вартість послуг наданих у період з жовтня 2011 року до 05 грудня 2011 року не сплачена, і заборгованість останнього становить 84 953,12 грн. Між тим, не підписання відповідачем актів здачі - приймання робіт (надання послуг) не може бути підставою для звільнення останнього від зобов'язання сплатити кошти, оскільки як убачається з умов договору від 11.07.11 акт не визначався сторонами як умова проведення розрахунків за охоронні послуги. Враховується і те, що навіть за умови не підписання акта, здача і приймання послуг на підставі підписаного в односторонньому порядку акта та виникнення за таким актом прав і обов'язків можливе за наявності реального надання послуг за договором. Судами при розгляді даного спору установлений факт надання позивачем послуг за договором охорони. Твердження скаржника про те, що послуги у жовтні 2011 року надані позивачем неналежним чином не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки як правильно зазначено судами, обставини щодо якості наданих послуг можуть бути підставою для звернення замовника до суду з самостійним позовом. Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи з того, що судами установлений факт прострочення відповідачем зобов'язань зі сплати послуг з охорони, а надані позивачем розрахунки річних та інфляційних перевірені судами та визнані такими, що здійснені з урахуванням вимог чинного законодавства, висновок судів обох інстанцій про наявність правових підстав для стягнення з відповідача, окрім основного боргу, річних та інфляційних визнається правомірним. Не вбачається правових підстав і для скасування судових рішень в частині стягнення 3 889,37 грн - витрат з оплати послуг адвоката. Щодо відмови у задоволенні вимог про стягнення 405,45 грн -пені судові рішення в цій частині не переглядаються, оскільки скаржником в касаційному порядку не оскаржуються. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі також не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки не спростовують установлених апеляційним судом обставин справи та ґрунтуються на переоцінці доказів, яка за приписами статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції суду касаційної інстанції. Відповідно до частини 2 вказаної статті касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. Відтак, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та задоволення касаційної скарги не вбачається. Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.12 у справі №18/408/12 залишити без змін.

Виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 09.08.12, зупинене ухвалою Вищого господарського суду України від 12.10.12 - поновити.

Касаційну скаргу Приватного підприємства "Агроекологія" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Г.Фролова