Постанова

від 31.05.2012 по справі 10/5014/572/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

29.05.2012 р. справа №10/5014/572/2012

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівЛомовцевої Н.В. Принцевській Н.М., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Пруцькіх Н.Р. за участю представників: від позивача: ОСОБА_5 -довір. від відповідача:не з'явився. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал»м.Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 09.04.2012р. по справі№10/5014/572/2012 (суддя Мінська Т.М.) за позовомПриватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційне підприємство «Металіст»м.Макіївка Донецької області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал»м.Луганськ простягнення 90 294 грн. 41 коп.

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Виробничо-комерційне підприємство «Металіст»м.Макіївка Донецької області звернулось до господарського суду Луганської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал»м.Луганськ про стягнення 90 294 грн. 41 коп.

В ході розгляду справи позивач надав заяву №015/12 від 30.03.2012р., якою просив суд вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на майно відповідача та на грошові кошти, що находяться га розрахункових рахунках, у тому числі на поточному рахунку №2600312210062 в АБ «Укркоммунбанк», МФО 304988.

Рішенням господарського суду Луганської області від 09.04.2012р. по справі №10/5014/572/2012 (суддя Мінська Т.М.) позовні вимоги задоволені, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал»на користь Приватного акціонерного товариства «Виробничо-комерційне підприємство «Металіст»заборгованість в сумі 90 294 грн. 41 коп., витрати на сплату судового збору в сумі 1 805 грн. 89 коп.

Відповідач, не погодившись з прийнятим судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 09.042012р по справі №10/5014/572/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи; невірне застосування норм матеріального права. Вказує, що висновок суду першої інстанції про те, що мі сторонами був укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб не відповідає обставинам справи, виходячи з того, що договір, за яким ТОВ «Укрборуметал»брало на себе зобов'язання прийняти та оплатити суми на користь позивача, між сторонами не укладалося. Обмін листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами у сторін всупереч ст. 181 Господарського кодексу України був відсутній. У видаткових накладних №М-0002069 від 14.12.2010р., №М-00001935 від 05.11.2010р., №М-0002070 від 14.12.2010р. підставами їх видання зазначений договір № М-00000558 від 001.11.2010р., який між сторонами не укладався. У зв'язку з наведеним заявник апеляційної скарги вважає, що передача роликів здійснювалась без достатньої правової підстави, а ТОВ «Укрборуметал»не брало на себе зобов'язань оплатити на користь позивача грошову суму за переданий товар. Вважає, що з урахуванням відсутності між сторонами договірних відносин вимогою позивача, що підлягає задоволенню, є саме вимога про повернення безпідставно набутого відповідачем майна в натурі, а не стягнення боргу, як заявлено позивачем у позові.

Відповідач у судове засіданні представника не направив, причин нез'явлення та невиконання вимог суду не повідомив.

Позивач через канцелярію суду надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2012р. залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення; не заперечує проти розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача.

Судова колегія вважає можливим здійснити розгляд справи у відсутність представника відповідача за наявними матеріалами справи, оскільки ухвалою про порушення провадження у справі від 14.05.2012р. сторін було повідомлено про день та час судового засідання належним чином відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Судове засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку розгляду апеляційної скарги встановленого ст.ст. 4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні повноважного представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Позивачем було здійснено поставку товару відповідачу за видатковими накладними №М-00001935 від 05.11.2010р. на суму 30 964 грн. 37 коп., №М-0002069 від 14.12.2010р. на суму 31 149 грн. 90 коп., № М-0002070 від 14.12.2010р. на суму 34 660 грн. 80 коп., №М-00000088 від 31.01.2011р. на суму 11 776 грн. 00 коп., № М-00330 від 14.04.2011р. на суму 343 грн. 34 коп. та за актом здачі - приймання робіт (послуг) від 31.12.2010р. на суму 1 400 грн. 00 коп., підписаних обома сторонами. Проти факту отримання товару відповідач не заперечував.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, в тому числі, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1. ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Із частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з приписів ст. 205 Цивільного кодексу України сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, між сторонами відбувся правочин, правовідносини за яким регулюється главою 54 Купівля-продаж Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений на момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідачем частково оплатив товар, переданий за видатковою накладною №М-00001935 від 05.11.2010р. в загальній сумі 20 000 грн. 00 коп., що підтверджується банківськими виписками філії-Донецьке обласне управління ВАТ «Ощадбанк»від 27.12.2010р. на суму 10 000 грн. 00 коп. та від 30.03.2011р. на суму 10 000 грн. 00 коп.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений на момент пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20.12.2011р. позивачем направлено на адресу відповідача претензію №12/093 від 15.12.2011р. з вимогою оплатити виниклий борг, факт направлення якої підтверджується фіскальним чеком №4256 від 20.12.2011р.

Відповідач отриманий товар за спірними видатковими накладними не оплатив в повному обсязі, у зв'язку з чим у нього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 90 294 грн. 41 коп.

Заявник апеляційної скарги посилається на те, що передача роликів здійснювалась без достатньої правової підстави, оскільки у спірних видаткових накладних визначена підстава поставки товару - договір №М-00000558 від 01.11.2010р., який між сторонами не укладався, а тому вважає, що з урахуванням відсутності між сторонами договірних відносин вимогою позивача, що підлягає задоволенню, є саме вимога про повернення безпідставно набутого відповідачем майна в натурі на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а не стягнення боргу, як заявлено позивачем у позові.

Позивач в письмових поясненнях №017/12 від 06.04.2012р. пояснив, що у акті здачі-приймання робіт (надання послуг) №М-000098 від 31.12.2010р. та у видаткових накладних №М-0002070 від 14.12.2010р., №М-0005069 від 14.12.2010р., №М-00001935 від 05.11.2010р. в реквізиті «основание»автоматично програмою вбито номер і дата неіснуючого договору (00000558 від 01.11.2010р.), в підтвердження чого надав копію журналу реєстрації договорів за 2010 рік.

Доказів укладання договору № М00000558 від 01.11.2010р. відповідач також не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не заперечує факту поставки спірної продукції, але вважає, що її отримано без достатніх правових підстав.

Згідно ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст. 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майно було результатом від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Особа, що безпідставно отримала (зберегла) майно, повинна повернути його потерпілому. У разі невиконання цього обов'язку майно підлягає стягненню з означеної особи в судовому порядку.

Враховуючи той факт, що підставою позову є видаткові накладні №М-00001935 від 05.11.2010р., №М-0002069 від 14.12.2010р., № М-0002070 від 14.12.2010р., №М-00000088 від 31.01.2011р., №М-00330 від 14.04.2011р. та акт здачі - приймання робіт (послуг) від 31.12.2010р., відповідно до яких відповідач отримав обумовлений в них товар, між сторонами відповідно до ст.ст. 11, 202, 205 Цивільного кодексу України виник правочин, правовідносини за яким регулюється главою 54 Купівля-продаж та главою 61 Підряд Цивільного кодексу України і відповідач не довів зворотного.

Відповідач на відповідальне збереження продукцію не приймав та не повернув її позивачу.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що господарським судом обґрунтовано задоволено вимогу щодо стягнення заборгованості за видатковими накладними №М-00001935 від 05.11.2010р., №М-0002069 від 14.12.2010р., №М-0002070 від 14.12.2010р., №М-00000088 від 31.01.2011р., № М-00330 від 14.04.2011р. та за актом здачі - приймання робіт (послуг) від 31.12.2010р. в розмірі 90 294 грн. 41 коп.

Заявою №015/12 від 30.03.2012р. позивач просив суд вжити заходів до забезпечення позову та накласти арешт на майно відповідача та на грошові кошти, що находяться га розрахункових рахунках, у тому числі на поточному рахунку №2600312210062 в АБ «Укркоммунбанк», МФО 304988.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.

Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачене, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Зазначене знайшло відображення в постанові пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову»від 26.12.2011р. №16.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачем не було представлено жодних доказів, з яких би вбачалось, що саме не вжиття такого запобіжного заходу, як накладання арешту на майно відповідача та на грошові кошти, що находяться га розрахункових рахунках, у тому числі на поточному рахунку №2600312210062 в АБ «Укркоммунбанк», МФО 304988, утруднить або зробить неможливим виконання рішення суду за результатами розгляду справи №10/5014/572/2012. Тобто заява базується лише на припущеннях позивача і жодного документу ним в її обґрунтування не надано.

При таких обставинах місцевий господарський суд правомірно відхилив заяву про забезпечення позову.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновків викладених у рішенні суду першої інстанції.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції повно, всебічно і об'єктивно з'ясовано обставини справи, винесено рішення у відповідності до норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2012р. у справі №10/5014/572/2012 підлягає залишенню без змін.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті держаного мита за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрборуметал»м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2012р. у справі №10/5014/572/2012 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 09.04.2012р. у справі №10/5014/572/2012 - залишити без змін.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.В. Ломовцева

Судді: Н.М. Принцевська

О.А. Скакун

Надруковано 5 прим.:

1. Позивачу;

2. Відповідачу;

3. У справу;

4. ДАГС;

5. ГСЛО