Постанова

від 14.03.2012 по справі 2а-15966/11/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 березня 2012 р. Справа №2а-15966/11/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О. Ю., при секретарі Сидельової М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 104 від 02.02.12р.

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (надалі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до ДПІ в м. Сімферополі в АР Крим (надалі відповідач) із адміністративним позовом та просить визнати протиправним (недійсним) податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі від 02.11.2011р. за №0011442301 та податкове повідомлення-рішення від 28.09.2011р. (в частині залишеної в силі) №0010002301.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним застосуванням до оподатковуваних податком на додану вартість операцій, здійснених позивачем із третіми особами, положень законодавства щодо нікчемності правочинів.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, наведених у запереченнях. Так, відповідач, зокрема, зазначає, що перевірка позивача була проведена на підставі діючого законодавства, в основу висновків щодо нікчемності правочинів покладені твердження відповідача щодо того, що єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання Управлінням кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки податкової вигоди, а відтак, до правочинів позивача, укладених із контрагентом - ТОВ „ПК Аргонавт Ойл" були застосовані положення ч. 1 ст. 216 ЦК України, ч. 1 ст. 208 ГК України, тощо.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

21.09.2011р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим була проведена перевірка позивача, за результатами якої був складений акт за №13297/23-7/30026756 „Про результати плановою виїзної перевірки Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспожівспілки (ЄДРПОУ30026756) з питань дотримання податкового законодавства при правових відносинах з ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл"(ЄДРПОУ 30225850) за період: січень, лютий 2011р.".

Відповідно до п. 3.2 зазначеного акту було встановлено завищення податкового кредиту за період, що перевірявся в сумі 251 грн., у тому числі й за січень 2011р. в сумі 80 грн., за лютий 2011р. в сумі 171 грн., внаслідок формування сум завищеного податкового кредиту за рахунок ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" (ЄДРПОУ 30225850).

Так, згідно зазначеного акту, в якості надання документального підтвердження взаємовідносин між позивачем та ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" (ЄДРПОУ 30225850), позивачем були надані податкові на видаткові накладні на загальну суму 1253,55 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 250,70 грн.

Разом з тим, відповідно до акту перевірки ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" (ЄДРПОУ 30225850) від 15.04.2011р. №706/23-4/32641667, складеного за результатами перевірки, проведеної Феодосійською МДПІ за період - січень-лютий 2011р. було встановлено наступне.

Згідно відомостей Системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту за січень 2011р. у складі податкового кредиту ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" (ЄДРПОУ 30225850) відображено основним постачальником ТОВ „Технолідбуд" (стан „9" -направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, Декларація з податку на додану вартість визнана недійсною, численність працюючих - 1 особа, основні фонди відсутні); за лютий 2011р. у складі податкового кредиту ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" (ЄДРПОУ 30225850) відображено основним постачальником ТОВ „Еколь" (Декларація з податку на додану вартість визнана недійсною, численність працюючих - 1 особа, основні фонди відсутні).

Таким чином, відповідач дійшов висновку, що за згаданими основними постачальниками відсутні основні умови для здійснення господарської діяльності.

На підставі такого висновку, відповідач застосував положення п. 2 ст. 215 ЦК України та дійшов висновку, що операції ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" (ЄДРПОУ 30225850) з покупцями за січень-лютий 2011р. не підтверджуються стосовно реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення господарської діяльності. А, відтак, за думкою відповідача, посадові особи ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" (ЄДРПОУ 30225850) не могли здійснювати господарські операції (а.с. 152).

Таким чином, зазначені висновки відповідача були покладені в основу твердження щодо діяльності ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" (ЄДРПОУ 30225850), спрямованої на здійснення операцій, які пов'язані з наданням податкової вигоди третім особам.

Таким чином, позивач за перевіряємий період занизив суми податкового зобов'язання з ПДВ на суму 251 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ в м. Сімферополі було прийнято податкове повідомлення-рішення №0010002301 від 30.09.2011р. про збільшення грошового зобов'язання у сумі 253 грн. (в тому числі й 251 грн. податкового зобов'язання та 2 грн. штрафних санкцій).

Відповідно до рішення ДПА в АР Крим від 18.10.2011р. №4022/10/25-023/12610/7/25-023, яке було прийнято за розглядом первинної скарги позивача від 30.09.2011р., оскаржене податкове повідомлення-рішення від 30.09.2011р. було скасовано в частині визначення штрафних санкцій в сумі 1 грн., в інший частині скарга була залишена без задоволення.

В рішення ДПА в АР Крим від 18.10.2011р. було роз'яснено позивачеві подальший порядок оскарження рішення ДПА в АР Крим.

Відповідач згідно Порядку направлення (вручення) органом державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого Наказом ДПА України від 22.12.2010р. №985, прийняв та направив до позивача податкове повідомлення-рішення від 02.11.2011р. за №0011442301 про збільшення податкового зобов'язання у загальній сумі 252 грн.

ДПА України рішенням про результати розгляду скарги від 11.11.2011р. №5909/71102115 в задоволенні скарги позивачеві відмовила.

Суд, розглянувши заявлені позовні вимоги вважає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

10.01.2011р. між позивачем (Покупець) та ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" (ЄДРПОУ 30225850) (Продавець) був укладений договір купівлі-продажу за №10012011, за умовами якого продавець передає у власність покупця товар, за номенклатурою, ціною та умовами продажу відповідно до виставлених рахунків. Приймання-передача товару здійснюється відповідно до накладних та інших документів, які оформлюються відповідно до передбачених вимог. Форма сплати вартості придбаних товарів сплачується покупцем в безготівковій формі.

Згідно видаткових накладних:

- від 26.01.2011р. №СФ-0013 позивач придбав товар (смеситель Тренд для рукомийника (без донного клапану, хром) на суму 476,10 грн., в тому числі й 79,35 грн.

- від 24.02.2011р. №СФ-0044 позивач придбав товар (герметик санітарний, білий, лента малярна) на суму 121,19 грн.,в тому числі й ПДВ в сумі 20,20 грн.

- від 24.02.2011р. №СФ-0021 позивач придбав товар (панель пл.. 1,50 кв.м. Експресс, Профіль білий, профіль пласт., клей „Момент" плюс) на суму 760,72 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 126,79 грн.

- від 24.02.2011р. №СФ-0047 позивач придбав товар (Клей акриловий Мастер-Флекс Маляр) на суму 146,26 грн., в тому числі й ПДВ в сумі 24,38 грн.

Первинними бухгалтерськими документами, в тому числі й податковими накладними, платіжними дорученнями, виписками по руху коштів на банківських рахунках позивача, тощо, підтверджується отримання позивачем вищезазначених товарів від продавця - ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" та сплата їх вартості відповідно до умов договору (а.с. 103-112).

Факт використання придбаних товарів підтверджується наданим позивачем звідним кошторисом будівництва, в якому, зокрема, передбачені й витрати зі встановлення смесителів, та використання інших придбаних позивачем будівельних матеріалів при ремонті адміністративної будівлі ринку по вул. Базарна в м. Феодосія.

Зазначені обставини не були враховані при наданні відповідачем висновку щодо безтоварності проведених операцій між позивачем та ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл", а також щодо того, що ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" не могло брати участі в операціях з продажу товарів, оскільки ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" здійснювало дії, направлені для здійснення операцій по протизаконному перерахуванню грошових коштів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Суд вважає викладені в акті перевірки, суб'єктивними та передчасними припущеннями з боку відповідача з наступних підстав.

Згідно відомостей акту перевірки в ході проведення перевірки не надано жодного доказу або жодної підстави щодо неприйняття до уваги при проведенні аналізу первинних бухгалтерських документів та господарсько-правового договору, що були надані позивачем до перевірки, податкових накладних, з якими діюче законодавства пов'язує факт виникнення податкових зобов'язань у платника податків, виникнення права на податковий кредит, тощо.

Суд взагалі вважає, що висновки відповідача щодо фіктивності господарської діяльності ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" в розумінні діючого законодавства є передчасними та такими, що порушують права учасників господарських відносин.

Так, відповідно до ст. 3 ГК України під господарською операцією слід розуміти діяльність суб'єктів господарювання в сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають майнову цінність. Господарська діяльність має здійснюватися для досягнення економічних, соціальних інтересів, з метою одержання прибутку підприємством.

У якості підстави для неприйняття до уваги податкової звітності позивача в якості підтвердження фак у здійснення торгівельної операції, відповідач зазначив, що відображенню в ній підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, яка відображена лише в первинних документах.

У зв'язку з чим, суд зауважує, що невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем. Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Позивач при проведені господарських операцій з контрагентом оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Здебільшого, суд критично ставиться до таких підстав, за якими був визнаний органом державної податкової служби нікчемним правочин, укладений між позивачем та ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл", як визнання недійсними податкових накладних третіх осіб, що були контрагентами ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" в січні-лютому 2011р.

Адже, суду під час розгляду справи не надано відповідачем жодних доказів щодо того, що таки накладні мають будь-яке відношення до товарів, що були придбані позивачем у ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл", суду не надано жодних доказів щодо того, що ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" не могло або не мало права придбати таки товари у третіх осіб, не мало можливості продати таки товари позивачеві взагалі, тощо. Крім того, суд додатково зазначає, що не надано жодного документального обґрунтування щодо підстав, за якими будь-які накладні третіх осіб, з якими позивач не перебував у фінансово-господарських відносинах мають до таких правочинів певне відношення та є недійсними в силу приписів діючого законодавства (як то були недійсними, оскільки видані особами, що не мають права на видачу податкових накладних згідно положень Податкового кодексу України, тощо).

У зв'язку із цим суд зазначає, що законодавство України не ставить виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання послуг від контрагента позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

На думку суду, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Додатково суд зауважує, що надані позивачем податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 201.1 ПК України та Порядком заповнення податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України №969 від 21.12.2010р., відповідно суд вважає, що згідно до положень ст. 198.1, 198.2 ПК України у позивача виникло право на віднесення сум податку до податкового кредиту.

Судом встановлено, що відповідачем було порушено п.4, 5, 6 "Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства", затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10р. N984 та зареєстрованого в Мінюсті 12.01.11р. за N34/18772 відповідно до змісту яких, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. У разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів.

В порушення цих пунктів відповідачем, внаслідок припущень та суб'єктивних висновків щодо умов здійснення господарської діяльності контрагентом позивача, зроблені висновки про нікчемність (недійсність) правочинів позивача з контрагентом.

Стосовно висновків відповідача щодо відсутності у контрагента позивача - ТОВ ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл" ознак господарської діяльності та існування з метою створення податкових вигод третім особам, то таки твердження мають бути підтверджені у встановленому законом порядку, оскільки мають ознаки злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім того, суд критично ставиться до таких висновків через наступне.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України підприємництвом визнається самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, яка здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних та соціальних результатів та має на меті одержання прибутку. При цьому, суб'єкти господарювання в процесі здійснення господарської діяльності вступають в господарські правовідносини, укладають відповідні договори, надають або купують послуги, отримують або придбають товари, тощо.

Відповідно до положень ст. 247 Господарського кодексу України у разі здійснення суб'єктом господарювання діяльності, що суперечить закону чи установчим документам, до нього може бути застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді скасування державної реєстрації цього суб'єкта та його ліквідації. При цьому, відповідно до ч. 2 зазначеної статті скасування державної реєстрації суб'єкта господарювання провадиться за рішенням суду, що є підставою для ліквідації данного суб'єкта господарювання відповідно до статті 59 Господарського кодексу України. Відповідно до п. 2 ст. 110 Цивільного кодексу України юридична особа ліквідується за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, встановлених законом.

Жодних заходів з вищепереличеного вжито органами державної податкової служби не було. За фактом фіктивного підприємництва, ухилення від сплати податків обвинувальних вироків суду не прийнято, до підприємства, яке на думку органів державної податкової служби здійснює діяльність із порушенням закону та установчим документам, адміністративно-господарські санкції не застосовані.

А, відтак, таки висновки відповідача, викладені в акті перевірки, є штучними, припущеннями, суб'єктивною думкою, викладення яких в актах перевірки за діючим законодавством не припускається.

Положення статей 207 та 208 Господарського кодексу України, які містять в собі посилання на право чини, які вчинено з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства, слід застосовувати з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з частиною першою статті 203, частиною другою статті 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Органи державної податкової служби, вказані у статті 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", можуть на підставі пункту 11 цієї статті звертатися до судів з позовами про стягнення на користь держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Разом з тим, необхідною передумовою для встановлення факту нікчемності угоди є насамперед встановлення умислу сторони або сторін за такою угодою.

Відповідно до ст. 24 КК України наявність умислу визначається на підставі усвідомлення особою або особами суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Щодо наявності умислу юридичної особи, то він визначається як умисел посадової особи або особи, яка була уповноважена діяти від імені юридичної особи. Разом з тим, наявність або відсутність умислу має встановлюватися або вироком суду, або відповідними висновками, зробленими за наслідком порушення кримінальної справи, що може бути покладено в основу судового рішення про застосування наслідків нікчемної угоди, що передбачені положеннями ч. 1 ст. 208 ГК України.

Враховуючи відсутність доказів умислу позивача та контрагента за правочином, який відповідач вважає нікчемним, суд дійшов висновку щодо безпідставності зроблених відповідачем висновків.

Відповідно до положень Податкового кодексу України перевірка має проводитися на підставі первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку, правомірність та повнота відображення в податковій звітності за оподатковуваними операціями яких й має бути перевірена в ході документальної перевірки органами державної податкової служби.

А, відтак, суд дійшов висновку, що перевірка фактично була проведена на підставі відомостей, викладених в акті перевірки контрагента позивача - ТОВ „Паливна компанія „Аргонавт Ойл". Разом з тим, відповідачем при проведенні перевірки не надано взагалі жодної оцінки документам, на підставі яких відбулася господарська операція, договір, накладні, виписки з банку по руху коштів, податкові накладні, тощо.

Так, згідно акту перевірки, відповідачем неправомірно та безпідставно зроблений висновок, що угода, укладена позивачем з контрагентом, суперечить інтересам держави та суспільства, не спричиняє реального настання правових наслідків, а тому є нікчемною.

В адміністративних справах суб'єкт владних повноважень повинен надати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Відповідач, доказів наявності певних обставин, які свідчать про те, що позивач порушив вимоги чинного законодавства, укладаючи спірні правочини, завідомо діяв з умислом, спрямованим на досягнення такої мети, що суперечить інтересам держави та суспільства, не надав (ч.4 ст.71 КАС України).

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акту перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та з їх повним ігноруванням через суб'єктивну думку перевіряючих щодо правочину, який відбувся, без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваних по справі податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню. Крім того, з метою повного захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача, як суб'єкта господарювання, суд в порядку ст. 11 КАС України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та скасувати прийняті відповідачем протиправні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір.

У зв'язку зі складністю справи судом 14.03.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 19.03.2012року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 02.11.2011р. за №0011442301 на суму 252,00 грн. (в тому числі й 251,00 грн. грошового зобов'язання та 1,00 грн. штрафних санкцій).

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим від 28.09.2011р. №0010002301 (в частині, залишеної у силі) на суму 252,00 грн. (в тому числі й 251,00 грн. грошового зобов'язання та 1,00 грн. штрафних санкцій).

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Управління кооперативної торгівлі та ринків Кримспоживспілки (код за ЄДРПОУ 30026756, 95011, м. Сімферополь, вул. Самокіша, 30) 28,23 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Александров О.Ю.