Постанова

від 23.05.2012 по справі 2а/0570/3592/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/3592/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрострома», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року № 000015

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 - за дов. від 12.03.2012р.

від відповідача: ОСОБА_2 - за дов. від 12.03.2012р.

ОСОБА_3 - за дов. від 21.05.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Товариством з обмеженою відповідальністю «Агрострома» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року № 000015 (з урахуванням письмової заяви про зміну позовних вимог).

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на відсутність підстав для донарахування відповідачем податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням, та наполягає на помилковості висновку податкового органу щодо виплати заробітної плати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у більшому розмірі, ніж підтверджується первинними документами підприємства, та відсутності законодавчих підстав для визначення об'єкта оподаткування на поясненнях громадян про виплату їм заробітної плати, розмір якої, крім їх пояснень, нічим не підтверджується.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, посилаючись на те, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надали податковому органу письмові пояснення, в яких повідомили про отримання заробітної плати від підприємства (позивача у справі) в певному розмірі, який є більший, ніж визначено позивачем у податковій звітності та первинних документах, внаслідок чого відповідач вбачає заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрострома» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 13483649, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

27 січня 2012 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на доходи фізичних осіб за період з 1 січня 2009 року по 27 січня 2012 року, за наслідками якої складений акт від 30 січня 2012 року № 312/17-311/13483649.

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України від 26 березня 2012 року № 000015, яким збільшено грошове зобов'язання у загальній сумі 5550 грн. 18 коп., у тому числі за основним платежем 4663 грн. 52 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 886 грн. 66 коп.

Правовою підставою визначення податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пунктів 1.2, 1.3 статті 1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV (надалі - Закон № 889), чинного на час виникнення спірних правовідносин, та норми підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати згідно письмових пояснень громадян ОСОБА_4, ОСОБА_5, які надані працівникам відділу податкової міліції, встановлено, що громадянкою ОСОБА_4 з 1 кварталу 2009 року по 3 квартал 2010 року отримано 4500 грн. щоквартально, за 4 квартал 2010 року отримано 4200 грн., за 1 квартал 2011 року отримано 4200 грн., за 2 квартал 2011 року отримано 3500 грн., у загальній сумі 43400 грн.; громадянином ОСОБА_5 за 1 квартал 2010 року отримано 2800 грн., з 2 кварталу 2010 року по 1 квартал 2011 року отримано 4200 грн. щоквартально, у загальній сумі 19600 грн. В акті відповідач зазначає, що згідно первинних документів підприємства ОСОБА_4 нараховано доходу у загальній сумі 21825 грн. 08 коп., виплачено доходу в сумі 21255 грн. 59 коп., нараховано податку 1633 грн. 17 коп., сплачено до бюджету 1635 грн. 44 коп.; ОСОБА_5 нараховано доходу у загальній сумі 10084 грн. 81 коп., виплачено доходу в сумі 9480 грн. 11 коп., нараховано податку 574 грн. 98 коп., сплачено до бюджету 574 грн. 98 коп. Таким чином, відповідач здійснює висновок, що позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 4663 грн. 52 коп. у зв'язку із виплатою заробітної плати працівникам ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без утримання у повному обсязі та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

Як встановлено судом, ОСОБА_5 був прийнятий на роботу 22 лютого 2010 року відповідно до наказу від 22 лютого 2010 року № 20, та був звільнений 23 березня 2011 року за власним бажанням відповідно до наказу від 23 березня 2011 року № 60-2-3287. ОСОБА_4 була прийнята на роботу 24 березня 2008 року відповідно до наказу від 24 березня 2008 року № 43, та була звільнена за власним бажанням відповідно до наказу від 14 червня 2011 року № АГ00000107-1087. Згідно з розрахунковими відомостями підприємства ОСОБА_4 нараховано доходу у загальній сумі 21825 грн. 08 коп., виплачено доходу в сумі 21255 грн. 59 коп., нараховано податку 1633 грн. 17 коп.; ОСОБА_5 нараховано доходу у загальній сумі 10084 грн. 81 коп., виплачено доходу в сумі 9480 грн. 11 коп., нараховано податку 574 грн. 98 коп.

З пояснень ОСОБА_4 вбачається, що вона отримувала 1500 грн. щомісячно за період з березня 2008 року по листопад 2010 року, та 1400 грн. щомісячно з листопада 2010 року по червень 2011 року. З пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він отримував 1400 грн. щомісячно з лютого 2010 року по березень 2011 року.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону № 889 дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Пункт 1.3 статті 1 даного Закону передбачає, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону № 889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Пункт 17.1 статті 17 Закону № 889 передбачає, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Згідно з пунктом 17.2 статті 17 Закону № 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Пункт 176.2 «а» статті 176 даного Кодексу передбачає, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як було встановлено судом з акту перевірки та пояснень представників відповідача, розмір отриманого доходу громадянами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 О,О., виплаченого позивачем у вигляді заробітної плати, підтверджуються тільки поясненнями зазначених фізичних осіб. Суд зазначає, що обставини виплати позивачем зазначеним громадянам заробітної плати у більшому розмірі, ніж визначено у платіжних відомостях та формах 1-ДФ (податковій звітності), не підтверджуються жодним документом бухгалтерського чи податкового обліку позивача. Суд зазначає, що відповідачем не наведено жодної норми діючого законодавства, яка б передбачала використання пояснень фізичних осіб при обчисленні податковим органом податку на доходи фізичних осіб. Дослідивши надані сторонами письмові докази, суд дійшов висновку, що жодний первинний документ не підтверджує достовірність отриманого розміру заробітної плати вищезазначеними двома фізичними особами за спірний період. Судом встановлено, що фактично єдиним доказом у спірних правовідносинах та єдиним документом, на підставі якого відповідачем був донарахований податок та застосовані штрафні (фінансові) санкції, є письмові пояснення громадян ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Суд зазначає, що норми діючого законодавства з питань оподаткування не передбачають права податкового органу на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків. Фактично всі висновки податкового органу (відповідача у справі) здійснені на підставі припущень та сумнівів, що є недопустимим у податкових правовідносинах, та які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України в порядку статті 94 КАС України. Оскільки за нормами діючого законодавства з оподаткування рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірного податкового повідомлення-рішення недійсним з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрострома» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2012 року № 000015, задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби від 26 березня 2012 року № 000015, яким збільшено грошове зобов'язання у загальній сумі 5550 грн. 18 коп., у тому числі за основним платежем 4663 грн. 52 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 886 грн. 66 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрострома» витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 грн. 30 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 травня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 28 травня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

при секретарі

Суддя Смагар С.В.