Ухвала

від 13.07.2012 по справі 2а/0570/3592/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Бишов М. В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2012 року справа №2а/0570/3592/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Бишова М.В.

суддів Шальєвої В.А., Сіваченко І.В.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/3592/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрострома» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2012р. №000015,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року по адміністративній справі №2а/0570/3592/2012 задоволений адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрострома» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби та визнане недійсним податкове повідомлення-рішення №000015 від 26.03.2012 року.

Стягнуто на користь позивача з Державного бюджету України на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 107,30 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій він просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі (а.с.123). Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, позивач вказує, що під час розгляду справи суд першої інстанції порушив норми процесуального та матеріального права. Податковий орган вважає, що позивач неправомірно, всупереч положенням Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та пп.168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України проводив виплату заробітної плти найманим працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без утримання в повному обсязі та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб. Донараховане 4663,52 грн податку на доходи фізичних осіб. Дані факти підтверджуються поясненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Суд першої інстанції. на думку податкового органу, безпідставно не взяв до уваги доводи податкового органу, що призвело до неправильного вирішення справи.

Представники відповідача та позивача в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, що дає суду право розглянути справу у їх відсутність в порядку письмового провадження відповідно до ст.197 ч.1 п.2 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрострома» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 13483649, знаходиться на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби.

27 січня 2012 року відповідачем була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на доходи фізичних осіб за період з 1 січня 2009 року по 27 січня 2012 року, за наслідками якої складений акт від 30 січня 2012 року № 312/17-311/13483649.

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняте спірне податкове повідомлення-рішення відповідно до підпункту 54.3.5 пункту 54.3 статті 54, пункту 127.1 статті 127 Податкового кодексу України від 26 березня 2012 року № 000015, яким збільшено грошове зобов'язання у загальній сумі 5550 грн 18 коп, у тому числі за основним платежем 4663 грн 52 коп, за штрафними (фінансовими) санкціями 886 грн 66 коп.

Правовою підставою визначення податку з доходів фізичних осіб спірним податковим повідомленням-рішенням наведені норми пунктів 1.2, 1.3 статті 1, підпункту 4.2.1 пункту 4.2 статті 4, пункту 7.1 статті 7, пункту 17.2 статті 17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV (надалі - Закон № 889), чинного на час виникнення спірних правовідносин, та норми підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту, перевіркою повноти та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб при виплаті заробітної плати згідно письмових пояснень громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3, які надані працівникам відділу податкової міліції, встановлено, що громадянкою ОСОБА_2 з 1 кварталу 2009 року по 3 квартал 2010 року отримано 4500 грн щоквартально, за 4 квартал 2010 року отримано 4200 грн, за 1 квартал 2011 року отримано 4200 грн, за 2 квартал 2011 року отримано 3500 грн, у загальній сумі 43400 грн.; громадянином ОСОБА_3 за 1 квартал 2010 року отримано 2800 грн, з 2 кварталу 2010 року по 1 квартал 2011 року отримано 4200 грн щоквартально, у загальній сумі 19600 грн. В акті відповідач зазначає, що згідно первинних документів підприємства ОСОБА_2 нараховане доходу у загальній сумі 21825 грн. 08 коп., виплачено доходу в сумі 21255 грн. 59 коп., нараховане податку 1633 грн. 17 коп., сплачено до бюджету 1635 грн. 44 коп.; ОСОБА_3 нараховане доходу у загальній сумі 10084 грн. 81 коп., виплачено доходу в сумі 9480 грн. 11 коп., нараховане податку 574 грн. 98 коп., сплачено до бюджету 574 грн. 98 коп. Таким чином, відповідач зробив висновок, що позивачем занижено податок на доходи фізичних осіб у загальній сумі 4663 грн 52 коп у зв'язку із виплатою заробітної плати працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 без утримання у повному обсязі та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб.

ОСОБА_3 був прийнятий на роботу 22 лютого 2010 року відповідно до наказу від 22 лютого 2010 року № 20, та був звільнений 23 березня 2011 року за власним бажанням відповідно до наказу від 23 березня 2011 року № 60-2-3287. ОСОБА_2 була прийнята на роботу 24 березня 2008 року відповідно до наказу від 24 березня 2008 року № 43, та була звільнена за власним бажанням відповідно до наказу від 14 червня 2011 року №АГ00000107-1087. Згідно з розрахунковими відомостями підприємства ОСОБА_2 нараховане доходу у загальній сумі 21825 грн. 08 коп., виплачено доходу в сумі 21255 грн. 59 коп., нараховане податку 1633 грн. 17 коп.; ОСОБА_3 нараховане доходу у загальній сумі 10084 грн. 81 коп., виплачено доходу в сумі 9480 грн. 11 коп., нараховане податку 574 грн. 98 коп.

З пояснень ОСОБА_2 вбачається, що вона отримувала 1500 грн щомісячно за період з березня 2008 року по листопад 2010 року, та 1400 грн. щомісячно з листопада 2010 року по червень 2011 року. З пояснень ОСОБА_3 вбачається, що він отримував 1400 грн. щомісячно з лютого 2010 року по березень 2011 року.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону №889 дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами. Пункт 1.3 статті 1 даного Закону передбачає, що дохід з джерелом його походження з України - будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України.

Відповідно до пункту 1.15 статті 1 Закону № 889 податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Згідно з підпунктом 4.2.1 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються доходи у вигляді заробітної плати, інші виплати та винагороди, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

Пункт 17.1 статті 17 Закону № 889 передбачає, що податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону. Згідно з пунктом 17.2 статті 17 Закону № 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є: а) для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент; б) для іноземних доходів та тих, чиє джерело виплати знаходиться в осіб, звільнених від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету, - платник податку, отримувач таких доходів; в) для доходів, що виплачуються на користь платника податку фізичними особами, - такий платник податку.

Згідно з підпунктом 8.1.1 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889 податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Пункт 176.2 «а» статті 176 даного Кодексу передбачає, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Як було встановлено судом першої інстанції з акту перевірки та пояснень представників відповідача, розмір отриманого доходу громадянами ОСОБА_2 та ОСОБА_3, виплаченого позивачем у вигляді заробітної плати, підтверджуються тільки поясненнями зазначених фізичних осіб. Обставини виплати позивачем зазначеним громадянам заробітної плати у більшому розмірі, ніж визначено у платіжних відомостях та формах 1-ДФ (податковій звітності), не підтверджуються жодним документом бухгалтерського чи податкового обліку позивача.

Відповідачем не наведено жодної норми діючого законодавства, яка б передбачала використання пояснень фізичних осіб при обчисленні податковим органом податку на доходи фізичних осіб.

Дослідивши надані сторонами письмові докази, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що жодний первинний документ не підтверджує достовірність отриманого розміру заробітної плати вищезазначеними двома фізичними особами за спірний період. Фактично єдиним доказом у спірних правовідносинах та єдиним документом, на підставі якого відповідачем був донарахований податок та застосовані штрафні (фінансові) санкції, є письмові пояснення громадян ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Норми діючого законодавства з питань оподаткування не передбачають права податкового органу на донарахування податків лише зі слів фізичних осіб, як усних, так і у письмовому вигляді, без підтвердження викладених фактів первинними документами платника податків. Фактично всі висновки податкового органу (відповідача у справі) здійснені на підставі припущень та сумнівів, що є недопустимим у податкових правовідносинах, та які не доведені у встановленому порядку і які суд правомірно не прийняв з огляду на положення частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до цієї норми в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів, дійшов обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив постанову з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.2, 11, 159, 160, 167, 184, 195, 1951, 196-198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька Донецької області Державної податкової служби на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/3592/2012 - залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 23 травня 2012 року по адміністративній справі № 2а/0570/3592/2012 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Колегія суддів М.В. Бишов

В.А. Шальєва

І.В. Сіваченко