Постанова

від 21.05.2012 по справі 2а/0570/3234/2012

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 травня 2012 р. Справа № 2а/0570/3234/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11-35

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Смагар С.В.

при секретарі Поддубному С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Торез

до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2011 року № 0005441710

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2, за дов. 23.02.2012р.

від відповідача: ОСОБА_3, за дов. від 03.04.2012р.

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 заявлено позов до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2011 року № 0005441710.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на неправомірність спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що воно прийнято з порушеннями норм податкового законодавства. В обґрунтування чого пояснила, що відповідачем неправомірно нарахована сума податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб, оскільки позивач є платником єдиного податку, та відповідно до чинного законодавства, вона звільнена від сплати земельного податку, крім земельного податку за земельні ділянки, які не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

Відповідач у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, в обґрунтування чого пояснив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято у відповідності до вимог діючого законодавства. Також зазначив, що позивачем не було оформлено у встановленому законом порядку право власності або оренди для проведення підприємницької діяльності на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_4; АДРЕСА_3; АДРЕСА_2, тому податковим органом позивачу були нараховані податкові зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб. Відповідач вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими, просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець Шахтарською районною державною адміністрацією Донецької області, знаходиться на податковому обліку в Торезькій об'єднаній державній податковій інспекції Донецької області Державної податкової служби, ідентифікаційний номер НОМЕР_2. Відповідно до свідоцтва про сплату єдиного податку від 17 грудня 2010 року Серія Ж № 840463 зареєстрована у якості платника єдиного податку із видами діяльності: роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, здача в оренду власної нерухомості.

Відповідачем на підставі підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 розділу ІІ та пункту 286.5 статті 286 розділу ХІІІ Податкового кодексу України прийнято податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2011 року № 0005441710, яким, визначено суму податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб у розмірі 2472 грн. 31 коп.

Відповідно до статті 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727/98, який був чинним на час виникнення спірних правовідносин (надалі - Указ № 727), встановлено, що суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку.

Статтею 6 Указу № 727 передбачено, що суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником плати (податку) за землю.

Відповідно до статті 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Статтею 270 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Суд зазначає, що підрозділом 8 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями) встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 (727/98) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 (13-92) «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей: платники єдиного податку не є платниками таких податків і зборів, визначених Податковим кодексом України, зокрема, земельний податок, крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що позивачу на підставі договорів купівлі-продажу від 28 вересня 2004 року № 3731, від 28 вересня 2004 року № 3733, від 24 листопада 2003 року № 4832, від 25 жовтня 2004 року № 4263 належать на праві власності: нежитлове приміщення, загальною площею 236,4 кв. м., вбудовано-прибудоване в житловий будинок АДРЕСА_1; нежитлове приміщення, загальною площею 157,6 кв. м., вбудоване в житловий будинок номер АДРЕСА_2; нежитлове приміщення, загальною площею 155,3 кв. м., вбудоване в житловий будинок номер 4, розташований по вулиці Айвазовського у м. Торезі; нежитлова будівля, основною площею 33,8 кв. м., розташована у мікрорайоні АДРЕСА_4.

Відповідно до листа відділу земельних ресурсів у м. Торезі Донецької області від 28 вересня 2011 року № 1046/1 цільове призначення земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_3, АДРЕСА_2 визначено для комерційного використання.

Суд не приймає посилання відповідача на те, що позивачем не було оформлено у встановленому законом порядку право власності або оренди для проведення підприємницької діяльності на земельні ділянки за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_4; АДРЕСА_3; АДРЕСА_2, з огляду на наявність у позивача свідоцтва про сплату єдиного податку, виданого позивачу на здійснення таких видів підприємницької діяльності, як роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, здача в оренду власної нерухомості. Земельні ділянки, відносно яких відповідачем нарахований земельний податок, відносяться до нежитлових приміщень, що знаходяться у власності позивача.

Суд зазначає, що жодних доказів в обґрунтування прийнятого спірного повідомлення-рішення щодо невикористання позивачем земельних ділянок за адресами: АДРЕСА_1; АДРЕСА_4; АДРЕСА_3; АДРЕСА_2, у підприємницькій діяльності, відповідачем не надано. Отже, позивачу податковим органом неправомірно було нараховано спірним податковим повідомленням-рішенням земельний податок з фізичних осіб, оскільки позивач, відповідно до норм законодавства, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, звільнений від сплати земельного податку у зв'язку із перебуванням на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірність спірного податкового повідомлення-рішення відповідно до частини 2 статті 71 КАС України, внаслідок чого позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Торезької об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2011 року № 0005441710 про нарахування земельного податку в сумі 2472 грн. 31 коп., задовольнити повністю.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 31 серпня 2011 року № 0005441710, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок в сумі 2472 грн. 31 коп.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 107 грн. 30 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 21 травня 2012 року. Постанова у повному обсязі складена 25 травня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Смагар С.В.