Постанова

від 08.02.2012 по справі 2а-14521/11/0170/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 лютого 2012 р. Справа №2а-14521/11/0170/16

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Александрова О. Ю., при секретарі Сидельової М. В., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства «Південна цукрова компанія»

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і наказу

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 01.09.2011р., паспорт НОМЕР_2

від відповідача: не з'явився

Суть спору: Приватне підприємство „Південна цукрова компанія" (надалі позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом до ДПІ в м. Сімферополі (надалі відповідач) із адміністративним позовом та просить визнати протиправним та скасувати Наказ ДПІ в м. Сімферополі від 21.09.2011р. №3387 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Південна цукрова компанія", визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, які підлягали у проведенні документальної позапланової перевірки Приватного підприємства „Південна цукрова компанія" в результаті якої був складений Акт №13921/23-4/36693457 від 29.09.2011р. „Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП „Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ „Майра" ЄДРПОУ 36817495 за листопад, грудень 2010р.", визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0010722301 від 13.10.2011р. про нарахування податкових зобов'язань ПП „Південна цукрова компанія" з податку на додану вартість в сумі 539584,00 грн., з них за основним платежем 431667,00 грн., 107917,00 грн. штрафних санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним застосуванням до оподатковуваних податком на додану вартість операцій, здійснених позивачем із третіми особами, положень законодавства щодо нікчемності правочинів. Крім того, позивач вважає, що перевірка була призначена та проведена із порушенням положень Податкового кодексу України та повноважень органів державної податкової служби.

Відповідач явку представника у судове засідання не забезпечив, про причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином рекомендованою кореспонденцією, письмових заперечень на адміністративний позов суду не надіслав.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Листом від 06.09.2011р. вих. №39398/10/15-2 ДПІ в м. Сімферополі повідомила позивача, що відповідно до п. 6 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі - ПКУ) були виявлені розбіжності за грудень 2010р. по відомостям реєстру виданих та отриманих податкових накладних (наданих в електронному вигляді) позивачем по контрагенту - ТОВ „Майра" на суму 293932,00 грн. Згідно даного листа, відповідач також роз'яснив, що протягом 10 днів після отримання такого повідомлення, позивач має відповідно до п. 20.1 ст. 20, п. 73.5 ст. 73 ПКУ, Постанови КМУ №1232 від 27.12.2010р. „Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних перевірок" надати наступні документи:

-фінансово-господарські документи, які підтверджують факт сплати - платіжні документи: виписки банківських установ, природно-видаткові касові ордери, чеки РРО та інше;

-товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі виконаних робіт;

-господарські договори, складені платником ПДВ - контрагентом, за яким виявлені розбіжності;

-реєстри отриманих та виданих податкових накладних за звітний період - грудень 2010р.

-копії податкових накладних

-приходні (видаткові) накладні

Аналогічні документи з тих самих підстав були витребувані від позивача листом-повідомлення від 06.09.2011р. за вих. №39399/10/15-2 за період - листопад 2010р. (а.с. 16, 17).

Як вбачається з ксерокопії поштового конверту, зазначені повідомлення були направлені до позивача 07.09.2011р., та як зазначив позивач отримані їм 10.09.2011р.

Згідно супровідного листа вих. №1-14/09 від 14.09.2011р. (а.с. 19) позивач направив витребувані документи за період - листопад 2010р. на адресу відповідача, які надійшли відповідно до штампу вхідної кореспонденції до ДПІ в м. Сімферополі 16.09.2011р.

Згідно супровідного листа вих. №2-14/09 від 14.09.2011р. (а.с. 20) позивач направив витребувані документи за період - грудень 2010р. на адресу відповідача, які надійшли відповідно до штампу вхідної кореспонденції до ДПІ в м. Сімферополі 16.09.2011р.

21.09.2011р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим видала Наказ за №3387 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Південна цукрова компанія" відповідно до ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПКУ, згідно податкових декларацій за листопад, грудень 2010р. з питань перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ „Майра" з 23.09.2011р. тривалістю 5 робочих днів, про що було повідомлено позивачеві листом ДПІ в м. Сімферополі від 21.09.2011р. за вих №428/23-4, яким було зобов'язано позивача надати всі документи, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ „Майра"за зазначений період.

У свою чергу, позивач додатково повідомив відповідача щодо направлення на його адресу всіх витребуваних документів, що були отримані відповідачем 16.09.2011р.

21.09.2011р. відповідачем виданий наказ № 3387 про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства „Південна цукрова компанія" з 23.09.2011р. тривалістю 5 робочих днів, який направлений позивачу 21.09.2011р. відповідно відбутку штампу на конверті. Позивачем зазначено, що вказаний наказ отримано їм 26.09.2011р.

У період з 23.09.2011р по 29.09.2011р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим провело документальну невиїзну позапланову перевірку позивача, за результатами якої був складений акту за №13921/23-4/36693457 „Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства „Південна цукрова компанія", ЄРПОУ 36693457, з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ „Майра", ЄДРПОУ 36817495, за листопад, грудень 2010р.".

Внаслідок проведеної перевірки було встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2010р. в сумі 147734,00 грн., за грудень 2010р. 283933,00 грн. за рахунок контрагента позивача - ТОВ „Майра".

Так, відповідач зазначає, що відповідно до акту документальної невиїзної перевірки ТОВ „Майра" з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01.10.2010р. по 31.12.2010р. №905/233/36817495 від 09.03.2011р. виконаної ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова було встановлено завищення податкових зобов'язань позивача, оскільки дані, відображені ТОВ „Майра" у відповідних деклараціях визнані нікчемними.

Так, відповідно до зазначеного акту перевірки ТОВ „Майра" було встановлено, що при здійсненні розрахунків товариством з постачальниками товарів, у останнього не виявлено будь-яких власних грошових коштів, за рахунок яких можливо було би розрахуватися за поставлений товар. Крім того, в ході перевірки товариством не було надано первинних документів, якими фіксуються факти здійснення господарських операцій з відвантаження (реалізації) товару (цукру) на адресу покупців у відповідності до умов договору (базису) поставки та в зв'язку з чим саме у постачальника ТОВ „Майра" виникає обов'язок з придбання вантажно-розвантажувальних робіт або у їх необхідності (а.с. 30, 31). На підставі таких тверджень, органи державної податкової служби дійшли висновку щодо того, що товариство товар не придбавало, не могло поставити товар на адресу покупців, та, відповідно, таки покупці не могли його придбати (а.с. 33).

Разом з тим, позивач по даній справі, як зазначено в акті перевірки, формував податковий кредит за рахунок ТОВ „Майра" (транзитер), який в свою чергу формував податковий кредит за рахунок ТОВ „АПК Улан", зазначений під станом „7-до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей...", встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операції з наданням податкової вигоди переважно контрагентами, що мають стани відмінні від „0", коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі зазначеного акту перевірки позивача, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення за №0010722301 від 13.10.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 539584,00 грн., в т.ч. й 431667,00 грн. податку та 107917,00 грн. штрафних санкцій.

Суд, розглянувши заявлені позовні вимоги вважає їх такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

28.07.2010р між ТОВ „Майра" (Продавець) та ПП „Південна цукрова компанія" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу за №М-2807-2-КП, за яким покупець приймає та сплачу цукор-пісок в строки та на умовах даного договору, за ціною та кількістю, що встановлюються за домовленістю сторін щодо кожної партії товару за 100%-ою передплатою замовленної партії товару відповідно до виставлених рахунків. Датою відвантаження товару на складі продавця вважається дата оформлення товарної накладної.

Згідно видаткової накладної від 10.12.2010р. за №РН-0001877 позивач отримав товар на суму 199250 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 33208,33 грн.

Згідно видаткової накладної від 03.12.2010р. за №РН-0001809 позивач отримав товар на суму 196250 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 33708,33 грн.

Згідно видаткової накладної від 17.12.2010р. за №РН-0001880 позивач отримав товар на суму 178200 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 29700 грн.

Згідно видаткової накладної від 13.12.2010р. за №РН-0001878 позивач отримав товар на суму 40250 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 6708,33 грн.

Згідно видаткової накладної від 29.12.2010р. за №РН-0001900 позивач отримав товар на суму 328000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 54666,67 грн.

Згідно видаткової накладної від 22.12.2010р. за №РН-0001889 позивач отримав товар на суму 287000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 47833,33 грн.

Згідно видаткової накладної від 03.11.2010р. за №РН-0001553 позивач отримав товар на суму 46562,50 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 7760,42 грн.

Згідно видаткової накладної від 18.11.2010р. за №РН-0001654 позивач отримав товар на суму 156000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 26000 грн.

Згідно видаткової накладної від 05.11.2010р. за №РН-0001571 позивач отримав товар на суму 124500 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 20750 грн.

Згідно видаткової накладної від 22.11.2010р. за №РН-0001684 позивач отримав товар на суму 67106 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 11184,33 грн.

Згідно видаткової накладної від 11.11.2010р. за №РН-0001601 позивач отримав товар на суму 115475 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 19245,83 грн.

Згідно видаткової накладної від 30.11.2010р. за №РН-0001725 позивач отримав товар на суму 105300 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 17550 грн.

Згідно видаткової накладної від 23.11.2010р. за №РН-0001687 позивач отримав товар на суму 156000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 26000 грн.

Згідно видаткової накладної від 02.11.2010р. за №РН-0001529 позивач отримав товар на суму 149000 грн., в т.ч. й ПДВ в сумі 24833,33 грн.

Позивачем надані відповідні податкові накладні за зазначені періоди щодо поставок за вказаними видатковими накладними (а.с.56-84).

Згідно виписки по рахунку позивача, кошти за придбаний товар були перераховані ТОВ „Майра" відповідно до податкових накладних (а.с. 85-115).

Відповідно до доданих до матеріалів справи накладних товар був поставлений через ТОВ „Білоруська аграрна компанія" (а.с. 117-120).

Факт використання позивачем в господарської діяльності отриманого товару (оптова торгівлі цукром-піском) підтверджується наданими позивачем договорами купівлі-продажу, укладеними з третіми особами.

Таким чином, первинними бухгалтерськими документами, в тому числі й податковими та видатковими накладними, виписками по руху коштів на банківських рахунках позивача, тощо, підтверджується отримання позивачем вищезазначених товарів від продавця - ТОВ „Майра" та сплата їх вартості відповідно до умов договору.

Зазначені обставини не були враховані при наданні відповідачем висновку щодо безтоварності проведених операцій між позивачем та ТОВ „Майра", а також щодо того, що ТОВ „Майра" здійснювало дії, направлені для здійснення операцій по протизаконному перерахуванню грошових коштів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Суд вважає викладені в акті перевірки, суб'єктивними та передчасними припущеннями з боку відповідача з наступних підстав.

Згідно відомостей акту перевірки в ході проведення перевірки не надано жодного доказу або жодної підстави щодо неприйняття до уваги при проведенні аналізу первинних бухгалтерських документів та господарсько-правового договору, що були надані позивачем до перевірки, податкових накладних, з якими діюче законодавства пов'язує факт виникнення податкових зобов'язань у платника податків, виникнення права на податковий кредит, тощо.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 вказаного Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків (ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість».

Підпункт 7.4.1 п.7.4 ст. 7 вищевказаного Закону визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні позиції викладені в нормах Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Судом встановлено, що спірні суми ПДВ, включені за фактом отримання від постачальника - ТОВ «Майра», податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Таким чином, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Закон України «Про податок на додану вартість», а саме п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7, єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Аналогічні приписи містяться в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки належним чином встановлено та документально підтверджено не було.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Крім того, щодо висновків відповідача стосовно нікчемності правочину та застосування в порядку ст. 216 ЦК України у якості наслідків його нікчемності - перерахунку податкових зобов'язань позивача за нікчемними угодами, суд вважає за необхідне повідомити, що відповідач таким рішенням вийшов за межи своїх повноважень через помилкове трактування зазначених правових норм.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Разом з тим, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Стосовно висновків про нікчемність господарських операцій, суд зазначає наступне.

Щодо застосування норм цивільного кодексу та доведення в акті фактів нікчемності правочинів, то із змісту акту перевірки вбачається, що збільшення грошових зобов'язань позивачу ґрунтується виключно на самостійних висновках відповідача про нікчемність господарських операцій, в яких позивач виступав покупцем. При цьому, такі правочини, на думку відповідача, є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, оскільки порушують публічний порядок, і з огляду на ст.216 України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Натомість, відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У ст.203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам, та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З наведеного випливає, що правочин (договір) є правомірним, а отже й дійсним. Неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Адже, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорюванні. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

У Постанові Пленуму від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» Верховний Суд України 4 розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений ст.228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, були укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Разом з тим, органи державної податкової служби щодо угод, які вони вважають нікчемними мають право звернення до суду з позовом виключно про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за такими угодами, посилаючись їх нікчемність.

Адже, за статтею 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Крім того, із урахуванням зауважень Вищого господарського суду України щодо строків, за якими таки санкції мають бути застосовані із урахуванням приписів ст. 250 ГК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Частиною першою статті 208 цього Кодексу передбачено застосування санкцій лише судом. Це правило відповідає нормі статті 41 Конституції України, згідно з якою конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Оскільки санкції, передбачені частиною першою статті 208 Господарського кодексу України, є конфіскаційними, стягуються за рішенням суду в доход держави за порушення правил здійснення господарської діяльності, то такі санкції не є цивільно-правовими, а є адміністративно-господарськими як такі, що відповідають визначенню частини першої статті 238 Господарського кодексу та можуть застосовуватись лише протягом строків, встановлених статтею 250 цього кодексу, згідно якої адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, у якості кваліфікаційної ознаки адміністративно-господарської санкції - конфіскації виступають наступні ознаки: стягнення за угодою, що визнана недійсною або є нікчемною в силу закону, виключно на підставі рішення суду певне майно (грошові кошти, інші ТМЦ), тобто все одержане сторонами такої угоди за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного.

А, відтак, суми грошових зобов'язань зі сплати ПДВ, що були донараховані відповідачем в рамках зазначених угод не відповідають таким ознаками та не є наслідками застосування ч. 1 ст. 216 ЦК України, на яку посилається відповідач, в обґрунтування таки донарахувань.

Разом з тим, корегування податкових зобов'язань позивача за таких підстав є прямим порушенням з боку відповідача своєї компетенції, повноважень та способів здійснення своїх прав з контролю за своєчасністю, повнотою нарахування та сплати податків.

При розгляді справи, судом встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та з їх повним ігноруванням через суб'єктивну думку перевіряючих щодо правочину, який відбувся, без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суд також бере до уваги що, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Крім того, суд бере до уваги, що відповідно до статті 4 Податкового кодексу України податкове законодавство ґрунтується, крім інших, на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

В Рішенні Конституційного Суду України №3-рп/2003р. від 30.01.03р. зазначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За такими обставинами, в контексті положень ст. ст. 71, 72 КАС України відповідач не довів правомірність прийняття ним оспорюваного по справі податкового повідомлення-рішення, у зв'язку з чим, суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Стосовно позовних вимог, якими позивач просить визнати протиправним та скасувати Наказ ДПІ в м. Сімферополі від 21.09.2011р. №3387 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Південна цукрова компанія", визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, які підлягали у проведенні документальної позапланової перевірки Приватного підприємства „Південна цукрова компанія" в результаті якої був складений Акт №13921/23-4/36693457 від 29.09.2011р. „Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП „Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ „Майра" ЄДРПОУ 36817495 за листопад, грудень 2010р.", суд вважає, що позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України (далі -ПК України), органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно Наказу № 3387 від 21.09.2011 відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 23.09.2011р. тривалістю 5 днів.

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Щодо наявності підстав для видання оскаржуваного наказу відповідно до ст. 78 ПК України, суд зазначає наступне.

Вказана стаття визначає обставини, за наявності яких проводиться документальна позапланова перевірка, а саме:

- П. 78.1.1. за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- п. 78.1.2. платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом;

- п.78.1.3. платником податків подано органу державної податкової служби уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

- п.78.1.4. виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

- п. 78.1.5. платником податків подано в установленому порядку органу державної податкової служби заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків у своїй скарзі (запереченнях) посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

- п. 78.1.7. розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- п.78.1.8. платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова виїзна перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень;

- П. 78.1.9. щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит органу державної податкової служби протягом десяти робочих днів з дня його отримання;

-п.78.1.11. отримано постанову суду (ухвалу суду) про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах, що перебувають у їх провадженні;

- п.78.1.12. органом державної податкової служби вищого рівня в порядку контролю за діями або бездіяльністю посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника податків або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Рішення про проведення документальної позапланової перевірки в цьому випадку приймається органом державної податкової служби вищого рівня лише у тому разі, коли стосовно посадових осіб органу державної податкової служби нижчого рівня, які проводили документальну перевірку зазначеного платника податків, розпочато службове розслідування або порушено кримінальну справу;

- п.78.1.13. у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що підставою для видання наказу від 21.09.2011 року за №3387 став п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України. Зазначений пункт передбачає, що документальна позапланова перевірка проводиться за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З тексту наказу від 21.09.2011 року за №3387 не вбачається, яки саме обставини були підставою для проведення перевірки.

Судом встановлено, що листом від 06.09.2011р. вих. №39398/10/15-2 ДПІ в м. Сімферополі повідомила позивача, що відповідно до п. 6 ст. 201 Податкового кодексу України (надалі -ПКУ) були виявлені розбіжності за грудень 2010р. по відомостям реєстру виданих та отриманих податкових накладних (наданих в електронному вигляді) позивачем по контрагенту -ТОВ „Майра" на суму 293932,00 грн. Згідно даного листа, відповідач також роз'яснив, що протягом 10 днів після отримання такого повідомлення, позивач має відповідно до п. 20.1 ст. 20, п. 73.5 ст. 73 ПКУ, Постанови КМУ №1232 від 27.12.2010р. „Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних перевірок" надати витребовані документи.

Аналогічні документи з тих самих підстав були витребувані від позивача листом-повідомлення від 06.09.2011р. за вих. №39399/10/15-2 за період - листопад 2010р. (а.с. 16, 17).

Як вбачається з ксерокопії поштового конверту, зазначені повідомлення були направлені до позивача 07.09.2011р., та як зазначив позивач отримані їм 10.09.2011р. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Згідно супровідного листа вих. №1-14/09 від 14.09.2011р. (а.с. 19) позивач направив витребувані документи за період -листопад 2010р. на адресу відповідача, які надійшли відповідно до штампу вхідної кореспонденції до ДПІ в м. Сімферополі 16.09.2011р.

Згідно супровідного листа вих. №2-14/09 від 14.09.2011р. (а.с. 20) позивач направив витребувані документи за період -грудень 2010р. на адресу відповідача, які надійшли відповідно до штампу вхідної кореспонденції до ДПІ в м. Сімферополі 16.09.2011р. У свою чергу, позивач додатково повідомив відповідача щодо направлення на його адресу всіх витребуваних документів, що були отримані відповідачем 16.09.2011р.

Таким чином, судом встановлено, що витребувані письмовим запитом органу податкової служби документи надані позивачем своєчасно та у повному обсязі, що свідчить про те, що, що відповідачем не додержано вимоги п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а тому суд дійшов висновку про безпідставність видання відповідачем наказу від 21.09.2011р. за №3387 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Південна цукрова компанія".

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин, виходячи з тих підстав, що судом визнано протиправним та скасовано наказ відповідача від 21.09.2011р. за №3387 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Південна цукрова компанія", а також, враховуючи, що направивши наказ про проведення перевірки з 23.09.2011р. лише 21.09.2011р., що виключає його завчасне отримання позивачем до початку проведення перевірки з урахуванням терміну надходження поштової кореспонденції, суд також задовольняє позовні вимоги про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, щодо проведення документальної позапланової перевірки Приватного підприємства „Південна цукрова компанія", в результаті якої був складений Акт №13921/23-4/36693457 від 29.09.2011р. „Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП „Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ „Майра" ЄДРПОУ 36817495 за листопад, грудень 2010р.", що була проведена на підставі скасованого наказу.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги, що суд задовольнив позовні вимоги повністю, суд вважає необхідним стягнути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір.

У зв'язку зі складністю справи судом 08.02.2012 року проголошена вступна та резолютивна частина постанови, а 13.02.2012 року постанова складена у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати Наказ Державної податкової інспекції в м. Сімферополі від 21.09.2011р. №3387 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Південна цукрова компанія"

3. Визнати протиправними дії Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим, щодо проведення документальної позапланової перевірки Приватного підприємства „Південна цукрова компанія", в результаті якої був складений Акт №13921/23-4/36693457 від 29.09.2011р. „Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП „Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ „Майра" ЄДРПОУ 36817495 за листопад, грудень 2010р.".

4.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим №0010722301 від 13.10.2011р. про збільшення Приватному підприємству „Південна цукрова компанія" грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 539584,00 грн., з них за основним платежем у сумі 431667,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 107917,00 грн.

5.Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства „Південна цукрова компанія" (ідентифікаційний код юридичної особи - 36693457, 95000, м. Сімферополь, пр. Кірова/вул. Набережна, 54/24) 28,23 грн. судового збору.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Александров О.Ю.