Ухвала

від 27.08.2012 по справі 2а-14521/11/0170/16

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14521/11/0170/16

27.08.12 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Горошко Н.П. ,

Лядової Т.Р.

секретар судового засідання Бражникова Ю.В.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

розглянувши матеріали справи № 2а-14521/11/0170/16 за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Александров О.Ю. ) від 08.02.12

за позовом Приватного підприємства "Південна цукрова компанія" (пр. Кірова/вул. Набережна, 54/24, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95000)

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим (вул. М.Залки, 1/9, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і наказу,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.12 позовні вимоги Приватного підприємства "Південна цукрова компанія" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення і наказу, - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим від 21.09.2011 р. №3387 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія".

Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим, щодо проведення документальної позапланової перевірки Приватного підприємства "Південна цукрова компанія", в результаті якої був складений Акт №13921/23-4/36693457 від 29.09.2011 р. "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань підтвердження відомостей , отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ "Майра" ЄДРПОУ 36817495 за листопад , грудень 2010 р."

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим №0010722301 від 13.10.2011 р. про збільшення Приватному підприємству "Південна цукрова компанія" грошових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 539584,00 грн., з них за основним платежем у сумі 431667,00 грн., за штрафними санкціями у сумі 107917,00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Південна цукрова компанія" 28,23 грн. судового збору.

Не погодившись з даною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.12 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи. Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, зокрема норми Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997.

Приватне підприємство „Південна цукрова компанія" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до ДПІ в м.Сімферополі про визнання протиправним та скасування Наказу ДПІ в м. Сімферополі від 21.09.2011р. №3387 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Південна цукрова компанія", визнання протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, які полягали у проведенні документальної позапланової перевірки Приватного підприємства „Південна цукрова компанія" в результаті якої був складений Акт №13921/23-4/36693457 від 29.09.2011р. з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ „Майра" ЄДРПОУ 36817495 за листопад, грудень 2010р.", визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ в м. Сімферополі АР Крим №0010722301 від 13.10.2011р. про нарахування податкових зобов'язань ПП „Південна цукрова компанія" з податку на додану вартість в сумі 539584,00 грн., з них за основним платежем 431667,00 грн., 107917,00 грн. штрафних санкцій.

Зі змісту листа від 06.09.2011р. вих. №39398/10/15-2 вбачається, що ДПІ в м. Сімферополі повідомила позивача, що відповідно до п.6 ст.201 Податкового кодексу України виявлені розбіжності за грудень 2010р. по відомостям реєстру виданих та отриманих податкових накладних (наданих в електронному вигляді) позивачем по контрагенту -ТОВ „Майра" на суму 293932,00 грн. Відповідач також роз'яснив, що протягом 10 днів після отримання такого повідомлення, позивач має відповідно до п. 20.1 ст. 20, п. 73.5 ст. 73 ПК України, Постанови КМУ №1232 від 27.12.2010р. „Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних перевірок" позивачу необхідно надати наступні документи: фінансово-господарські документи, які підтверджують факт сплати - платіжні документи: виписки банківських установ, природно-видаткові касові ордери, чеки РРО та інше; товарно-транспортні накладні, акти виконаних робіт, акти прийому-передачі виконаних робіт; господарські договори, складені платником ПДВ -контрагентом, за яким виявлені розбіжності; реєстри отриманих та виданих податкових накладних за звітний період -грудень 2010р.; копії податкових накладних; приходні (видаткові) накладні. (а.с.16)

З матеріалів справи вбачається, що аналогічні документи з тих самих підстав витребувані від позивача листом-повідомлення від 06.09.2011р. за вих. №39399/10/15-2 за період - листопад 2010р. (а.с.17).

Як вбачається з ксерокопії поштового конверту, зазначені повідомлення були направлені до позивача 07.09.2011р., та як зазначив позивач отримані їм 10.09.2011р. (а.с. 18)

Згідно супровідного листа вих.№1-14/09 від 14.09.2011р. позивач направив витребувані документи за період -листопад 2010р. на адресу відповідача, які надійшли відповідно до штампу вхідної кореспонденції до ДПІ в м. Сімферополі 16.09.2011р. (а.с.19)

Згідно супровідного листа вих. №2-14/09 від 14.09.2011р. позивач направив витребувані документи за період -грудень 2010р. на адресу відповідача, які надійшли відповідно до штампу вхідної кореспонденції до ДПІ в м. Сімферополі 16.09.2011р. (а.с.20)

21.09.2011р. ДПІ в м. Сімферополі АР Крим видала Наказ за №3387 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Південна цукрова компанія" відповідно до ст. 20, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України, згідно податкових декларацій за листопад, грудень 2010р. з питань перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ „Майра" з 23.09.2011р. тривалістю 5 робочих днів, про що було повідомлено позивачеві листом ДПІ в м. Сімферополі від 21.09.2011р. за вих №428/23-4, яким було зобов'язано позивача надати всі документи, що підтверджують взаємовідносини з ТОВ „Майра" за зазначений період. Позивачем зазначено, що вказаний наказ отримано 26.09.2011р. (а.с.21, 22, 23)

У свою чергу, позивач додатково повідомив відповідача щодо направлення на його адресу всіх витребуваних документів, що були отримані відповідачем 16.09.2011р. (а.с.24)

У період з 23.09.2011р по 29.09.2011р. відповідачем проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача, за результатами якої був складений акту за №13921/23-4/36693457 „Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки Приватного підприємства „Південна цукрова компанія", ЄРПОУ 36693457, з питання підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ „Майра", ЄДРПОУ 36817495, за листопад, грудень 2010р.". (а.с.25-39)

Внаслідок проведеної перевірки встановлено завищення податкового кредиту за листопад 2010р. в сумі 147734,00 грн., за грудень 2010р. 283933,00 грн. за рахунок контрагента позивача -ТОВ „Майра".

Відповідач зазначає, що відповідно до акту документальної невиїзної перевірки ТОВ „Майра" з питань виявленої недостовірності даних, що містяться у податкових деклараціях з податку на прибуток та податку на додану вартість за період 01.10.2010р. по 31.12.2010р. №905/233/36817495 від 09.03.2011р. виконаної ДПІ в Червонозаводському районі м. Харкова встановлено завищення податкових зобов'язань позивача, оскільки дані, відображені ТОВ „Майра" у відповідних деклараціях визнані нікчемними.

Відповідно до зазначеного акту перевірки ТОВ „Майра" встановлено, що при здійсненні розрахунків товариством з постачальниками товарів, у останнього не виявлено будь-яких власних грошових коштів, за рахунок яких можливо було би розрахуватися за поставлений товар. Крім того, в ході перевірки товариством не надано первинних документів, якими фіксуються факти здійснення господарських операцій з відвантаження (реалізації) товару (цукру) на адресу покупців у відповідності до умов договору (базису) поставки та в зв'язку з чим у постачальника ТОВ „Майра" виникає обов'язок з придбання вантажно-розвантажувальних робіт або у їх необхідності. На підставі зазначеного відповідач дійшов висновку, що товариство товар не придбавало, не могло поставити товар на адресу покупців та відповідно, таки покупці не могли його придбати (а.с. 33).

Згідно акту перевірки, позивач формував податковий кредит за рахунок ТОВ „Майра" (транзитер), який в свою чергу формував податковий кредит за рахунок ТОВ „АПК Улан", зазначений під станом „7-до ЄДР внесено запис про відсутність підтвердження відомостей...", встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операції з наданням податкової вигоди переважно контрагентами, що мають стани відмінні від „0", коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення за №0010722301 від 13.10.2011р. про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 539584,00 грн., в т.ч. й 431667,00 грн. податку та 107917,00 грн. штрафних санкцій. (а.с.45)

Згідно з частиною 1 статтю 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28.07.2010р між ТОВ „Майра" та ПП „Південна цукрова компанія" укладений договір купівлі-продажу за №М-2807-2-КП, за яким покупець приймає та сплачу цукор-пісок в строки та на умовах даного договору, за ціною та кількістю, що встановлюються за домовленістю сторін щодо кожної партії товару за 100%-ою передплатою замовленої партії товару відповідно до виставлених рахунків. Датою відвантаження товару на складі продавця вважається дата оформлення товарної накладної. (а.с.47)

У матеріалах справи наявні наступні видаткові накладні: від 10.12.2010р. за №РН-0001877, від 03.12.2010р. за №РН-0001809, від 17.12.2010р. за №РН-0001880, від 13.12.2010р. за №РН-0001878, від 29.12.2010р. за №РН-0001900, від 22.12.2010р. за №РН-0001889, від 03.11.2010р. за №РН-0001553, від 18.11.2010р. за №РН-0001654, від 05.11.2010р. за №РН-0001571, від 22.11.2010р. за №РН-0001684, від 11.11.2010р. за №РН-0001601, від 30.11.2010р. за №РН-0001725, від 23.11.2010р. за №РН-0001687, від 02.11.2010р. за №РН-0001529 згідно яких позивач отримав товар. (а.с.48-55)

Позивачем надані відповідні податкові накладні за зазначені періоди щодо поставок за вказаними видатковими накладними (а.с.56-84).

Згідно виписки по рахунку позивача, кошти за придбаний товар перераховані ТОВ „Майра" відповідно до податкових накладних (а.с. 85-115).

Відповідно з наявних у матеріалах справи накладних товар поставлений через ТОВ „Білоруська аграрна компанія" (а.с. 116-120).

Факт використання позивачем в господарської діяльності отриманого товару (оптова торгівлі цукром-піском) підтверджується наданими позивачем договорами купівлі-продажу, укладеними з третіми особами.

Таким чином, первинними бухгалтерськими документами, в тому числі й податковими та видатковими накладними, виписками по руху коштів на банківських рахунках позивача, тощо, підтверджується отримання позивачем вищезазначених товарів від продавця - ТОВ „Майра" та сплата їх вартості відповідно до умов договору.

Зазначені обставини не були враховані при наданні відповідачем висновку щодо безтоварності проведених операцій між позивачем та ТОВ „Майра", а також, що ТОВ „Майра" здійснювало дії, направлені для здійснення операцій по протизаконному перерахуванню грошових коштів з метою надання податкової вигоди третім особам.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що викладені в акті перевірки, суб'єктивними та передчасними припущеннями з боку відповідача враховуючи наступне.

Згідно акту перевірки в ході проведення перевірки не надано жодного доказу або жодної підстави щодо неприйняття до уваги при проведенні аналізу первинних бухгалтерських документів та господарсько-правового договору, що надані позивачем до перевірки, податкових накладних, з якими діюче законодавства пов'язує факт виникнення податкових зобов'язань у платника податків, виникнення права на податковий кредит, тощо.

Згідно з п.п.1.6 та 1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР від 03.04.1997 (далі Закон №168), податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платнику податку у звітному (податковому) періоді, визначена згідно з Законом.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно з п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168 податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Законодавчо встановлені лише вимоги до часу складання податкової накладної - вона повинна бути складена у момент виникнення податкових зобов'язань продавця.

Згідно з ч.5 п.п.7.2.3 ст. 7 Закону №168 Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. (п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону №168)

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.5.1. п. 7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - у разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Аналогічні норми викладені у Податковому кодексі України, який набрав чинності 01.01.11р.

Встановлено, що спірні суми ПДВ, включені за фактом отримання від постачальника - ТОВ «Майра», податкових накладних, які є належним чином оформленими.

Отже, висновки відповідача не відповідають зазначеним приписам Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Закон №168 п.п.7.5.1. п. 7.5. ст.7 містить єдину підставу, коли не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - коли ці суми не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Аналогічні приписи містяться в п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

Жодної з наведених підстав, відповідачем під час перевірки належним чином встановлено та документально підтверджено не було.

Виходячи з вищевикладеного, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до положень Податкового кодексу України, засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом, на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми, здійснювалось правомірно.

Таким чином, позивачем, під час формування податкового кредиту, дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість»та Податкового кодексу України, який набрав чинності 01.01.11р.

Стосовно висновку відповідача про нікчемності правочину та застосування в порядку ст. 216 ЦК України у якості наслідків його нікчемності -перерахунку податкових зобов'язань позивача за нікчемними угодами, судова колегія не зазначає наступне.

В силу ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідач не наділений правом самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог Цивільного кодексу України.

Стосовно застосування норм цивільного кодексу та доведення в акті фактів нікчемності правочинів, із змісту акту перевірки вбачається, що збільшення грошових зобов'язань позивачу ґрунтується виключно на самостійних висновках відповідача про нікчемність господарських операцій, в яких позивач виступав покупцем. При цьому, такі правочини, на думку відповідача, є нікчемними в силу ст.228 ЦК України, оскільки порушують публічний порядок, і з огляду на ст.216 України, не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Натомість, відповідно до ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У ст.203 ЦК України наведено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, яка полягає у тому, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Отже, неправомірність (недійсність) правочину повинна бути прямо передбачена законом або встановлена рішенням суду, що набрало законної сили.

Оскільки, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. У цій же статті розмежовується два види недійсних правочинів: нікчемні та оспорюванні. Нікчемним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом. У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Оспорюваним є правочин, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом. Такий правочин може бути визнаний недійсним судом.

Відповідно Постанови Пленуму від 06.11.2009 р. №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»Верховний Суд України розтлумачив, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду (п. 4 Постанови). Виконання чи невиконання сторонами зобов'язань, які виникли з правочину, має значення лише для визначення наслідків його недійсності, а не для визнання правочину недійсним.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, чітко визначений ст.228 ЦК України.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст.14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем, в порядку ЦК України, укладені договори та здійснені відповідні розрахунки з контрагентом.

Разом з тим, органи державної податкової служби щодо угод, які вони вважають нікчемними мають право звернення до суду з позовом виключно про стягнення в дохід держави коштів, отриманих за такими угодами, посилаючись їх нікчемність.

Слід враховувати, що статтею 208 Господарського кодексу України правочин, який вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а тому згідно з частиною 2 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. У силу частини 2 статті 215 цього Кодексу визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Санкції застосовуються за вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Разом із тим, за змістом частини 1 статті 208 ГК застосування цих санкцій можливе не за сам факт укладення зазначеної угоди, а лише в разі виконання правочину хоча б однією стороною. Санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК, не можуть застосовуватися за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією зі сторін договору, що є самостійним правопорушенням. Для застосування санкцій, передбачених частиною 1 статті 208 цього Кодексу, необхідним є умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Встановлено, що висновки Акта перевірки не відповідають вимогам чинного законодавства, викладені в ньому обставини ґрунтуються на припущеннях, без зазначення будь-яких первинних документів та з їх повним ігноруванням через суб'єктивну думку перевіряючих щодо правочину, який відбувся, без системного викладення порушень вимог чинного податкового законодавства.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди, незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, перевіряють їх відповідність усім зазначеним вимогам статті 2 КАС України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправним та скасування Наказу ДПІ в м. Сімферополі від 21.09.2011р. №3387 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Південна цукрова компанія", визнати протиправними дії ДПІ в м. Сімферополі АР Крим, які підлягали у проведенні документальної позапланової перевірки Приватного підприємства „Південна цукрова компанія" в результаті якої був складений Акт №13921/23-4/36693457 від 29.09.2011р. „Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ПП „Південна цукрова компанія" ЄДРПОУ 36694357 з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, що перебувала у взаємовідносинах з ТОВ „Майра" ЄДРПОУ 36817495 за листопад, грудень 2010р.", судова колегія зазначає наступне.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Згідно Наказу № 3387 від 21.09.2011 відповідачем вирішено провести саме документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з 23.09.2011р. тривалістю 5 днів. (а.с.22)

Згідно із пунктом 79.1 статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Отже, невиїзна документальна перевірка має бути призначена тільки за обставин, визначених ст.ст. 77 та 78 ПК України.

Стосовно наявності підстав для видання оскаржуваного наказу відповідно до ст. 78 ПК України. Вказана стаття визначає обставини, за наявності яких проводиться документальна позапланова перевірка.

Судом встановлено, що підставою для видання наказу від 21.09.2011 року за №3387 став п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78, п.79.1 ст.79 Податкового кодексу України. Зазначений пункт передбачає, що документальна позапланова перевірка проводиться за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З наказу від 21.09.2011 року за №3387 не вбачається, яки саме обставини були підставою для проведення перевірки.

Встановлено, що листом від 06.09.2011р. вих. №39398/10/15-2 ДПІ в м. Сімферополі повідомила позивача, що відповідно до п. 6 ст. 201 Податкового кодексу України виявлені розбіжності за грудень 2010р. по відомостям реєстру виданих та отриманих податкових накладних (наданих в електронному вигляді) позивачем по контрагенту -ТОВ „Майра" на суму 293932,00 грн. Згідно даного листа, відповідач також роз'яснив, що протягом 10 днів після отримання такого повідомлення, позивач має відповідно до п. 20.1 ст. 20, п. 73.5 ст. 73 ПКУ, Постанови КМУ №1232 від 27.12.2010р. „Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних перевірок" надати витребувані документи.

Такі ж документи з тих самих підстав витребувані від позивача листом-повідомлення від 06.09.2011р. за вих. №39399/10/15-2 за період - листопад 2010р. (а.с. 16, 17).

Згідно ксерокопії поштового конверту, зазначені повідомлення направлені до позивача 07.09.2011р., та як зазначив позивач отримані їм 10.09.2011р. Вказані обставини відповідачем не спростовані.

Згідно супровідного листа вих. №1-14/09 від 14.09.2011р. позивач направив витребувані документи за період -листопад 2010р. на адресу відповідача, які надійшли відповідно до штампу вхідної кореспонденції до ДПІ в м. Сімферополі 16.09.2011р. (а.с. 19)

Згідно супровідного листа вих. №2-14/09 від 14.09.2011р. позивач направив витребувані документи за період -грудень 2010р. на адресу відповідача, які надійшли відповідно до штампу вхідної кореспонденції до ДПІ в м. Сімферополі 16.09.2011р. У свою чергу, позивач додатково повідомив відповідача щодо направлення на його адресу всіх витребуваних документів, що були отримані відповідачем 16.09.2011р. (а.с. 20)

Таким чином, встановлено, що витребувані письмовим запитом органу податкової служби документи надані позивачем своєчасно та у повному обсязі, що свідчить про недодержання відповідачем вимог п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та вірного висновку про безпідставність видання відповідачем наказу від 21.09.2011р. за №3387 „Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „Південна цукрова компанія".

Видання керівником податкового органу наказу про проведення позапланової перевірки безпосередньо призводить до виникнення певних обов'язків у платника податків, щодо якого прийнято рішення про проведення перевірки. Тому зазначений наказ є таким, що має правове значення, а отже, є актом у розумінні пункту 1 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.12 по справі № 2а-14521/11/0170/16 залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення рішення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення рішення в повному обсязі.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис Н.П.Горошко

підпис Т.Р.Лядова

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко