Постанова

від 01.06.2012 по справі 2а-1057/12/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2012 року 2а-1057/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Прокурора з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України доприватного підприємства «Беркут» простягнення штрафу

ВСТАНОВИВ:

Прокурор з питань нагляду за додержанням і застосуванням законів на транспорті Київської області звернувся до Київського окружного адміністративного суду в інтересах держави в особі Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України (надалі - позивач) з адміністративним позовом до приватного підприємства «Беркут»(надалі - відповідач) про стягнення штрафу у розмірі 1 700, 00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року, на підставі статті 183 2 Кодексу адміністративного судочинства України відкрито скорочене провадження у справі.

Відповідно до частини четвертої статті 183 2 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13.04.2012 адміністративну справу призначено до судового розгляду за загальними правилами.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», підприємством здійснювалось перевезення вантажу без оформлення індивідуальної книжки водія, у зв'язку з чим до нього застосовано фінансову санкцію в сумі 1700,00 грн. Про те, з огляду на несплату відповідачем у добровільному порядку вказаної фінансової санкції, вона підлягає стягненню з нього у судовому порядку.

Відповідач позов не визнав, заперечення надав суду у письмовій формі та просив суд у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказав, що перевезення вантажу здійснювалось ним за наявності усіх необхідних документів. Також відповідач зазначив, що індивідуальна книжка водія на вересень 2011 року була видана водію 31.08.2011, але, оскільки чинне законодавство не передбачає вимог щодо обов'язку водія зберігати таку книжку саме на робочому місці, на момент перевірки її не було. Відтак, відповідач вважає безпідставною вимогу позивача про стягнення фінансової санкції в сумі 1700,00 грн.

Представники сторін у судове засідання 01.06.2012 не з'явилися. Водночас, матеріали справи містять письмове клопотання представника прокуратури про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні, суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як встановлено судом, 29.09.2011 посадовими особами Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України проведено перевірку додержання ПП «Беркут»вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом КАМАЗ 53213, реєстраційний номер НОМЕР_1, яким керував водій ОСОБА_1, про що складено акт перевірки від 29.09.2011 № 008462.

Як убачається з акта перевірки, відповідач здійснював перевезення вантажу (соняшника Т1Н № 10, відправник -СП «Промінь (с.Салиха), одержувач -ПАТ «Миронівський ЗВКК»), без індивідуальної контрольної книжки водія.

У зв'язку з цим, позивач дійшов висновку про порушення відповідачем вимог пункту 6.3 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 та статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за що передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону.

За результатами перевірки Територіальним управлінням Головної державної інспекції на автомобільному транспорті в Київській області прийнято постанову від 17.10.2011 № 005478, згідно якої до відповідача застосовано фінансові санкції у розмірі 1700,00 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України «Про автомобільний транспорт»від 05.04.2001 № 2344-ІІІ.

Згідно статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт», урядовий орган державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті здійснює державний контроль за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів законодавчо регульованої сфери, що визначають організацію перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом та державний нагляд за забезпеченням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, безпеки автомобільних перевезень.

Урядовим органом державного управління з питань контролю на автомобільному транспорті, відповідно до пункту 1 Положення про Головну державну інспекцію на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2004 № 1190, є Головна державна інспекція на автомобільному транспорті (Головавтотрансінспекція), що діє у складі Мінтрансзв'язку і йому підпорядковується.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту, вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, наявністю відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням ними ліцензійних умов, а також процедура здійснення державного нагляду за забезпеченням такими суб'єктами господарювання безпеки автомобільних перевезень врегульована Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11. 2006 № 1567.

Державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок.

Під час проведення перевірок, зокрема, перевіряється: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України «Про автомобільний транспорт»документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом. У разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт.

Як встановлено судом та не заперечувалось представником відповідача, 29.09.2011 транспортним засобом КАМАЗ 53213, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2) та передано в оренду ПП «Беркут»(договір оренди від 27.11.2007 реєстраційний № 7992), яким керував водій ОСОБА_1, здійснювалось перевезення вантажу (соняшника Т1Н № 10) на договірних умовах, відправник -СП «Промінь (с. Салиха), одержувач -ПАТ «Миронівський ЗВКК».

Відповідно до вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.

За приписами статті 18 Закону України «Про автомобільний транспорт», з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: 1) організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; 2) здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; 3) забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; 4) здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Так, наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Мінюсті України 14.09.2010 р. за N 811/18106, затверджено «Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів»(далі - Положення).

Вимоги Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (підпункт 1.3 пункту 1 Положення).

Підпунктом 6.3 пункту 6 Положення, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що водій, який керує колісним транспортним засобом, не обладнаним тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку.

За поясненнями водія ОСОБА_1, у графі «причини правопорушення»акту перевірки від 29.09.2011 власноруч зазначено, що індивідуальну контрольну книжку «ще не видавали».

Водночас , представником відповідача до матеріалів справи надано копію індивідуальної книжки водія ОСОБА_1 за вересень 2011 року, яка отримана ним 31.08.2011, про що свідчить його підпис. Однак, суд звертає увагу на ту обставину, що підпис про отримання вказаної книжки, не дає змогу ідентифікувати особу, що її отримала.

Крім того, про дату, час та місце розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт водія відповідача було повідомлено під розписку, що підтверджується копією розписки, наявної в матеріалах справи (а.с.9). Однак, на розгляд справи до Головної державної інспекції на автомобільному транспорті Міністерства транспорту та зв'язку України не з'явився, ніяких документів позивачу не надав.

Також судом не приймається до уваги посилання представника відповідача та те, що чинне законодавство не передбачає вимог щодо обов'язку водія зберігати таку книжку на робочому місці, оскільки, відповідно до вимог підпункту 6.3. Положення, водій вантажного автомобіля зобов'язаний самостійно вести індивідуальну контрольну книжку, а, ураховуючи пояснення водія, надані ним під час перевірки, індивідуальну книжку він не отримував та не надав інспектору для перевірки, відповідно і не міг її вести.

Беручи до уваги ту обставину, що відповідачем фактично не заперечується факт відсутності індивідуальної контрольної книжки водія у ході проведення позивачем перевірки, а також не надано її під час розгляду позивачем справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт, суд вважає доведеним позивачем факт порушення ПП «Беркут»пункту 6.3 наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340 та статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до абзацу третього частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт»за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39, 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовуються санкції у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження і опротестування постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно пункту 28 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567, фінансова санкція повинна бути перерахована суб'єктом господарювання не пізніше п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування фінансових санкцій, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Станом на день розгляду спору доказів щодо сплати у самостійному порядку застосованих фінансових санкцій у розмірі 1700, 00 грн. або доказів скасування рішення позивача, на підставі якого ґрунтуються вимоги про стягнення, суду не надано.

Щодо посилання відповідача на порушення позивачем порядку розгляду матеріалів справи та винесення постанови, визначених Кодексом України про адміністративні правопорушення, суд зазначає таке.

У разі порушення законодавства про автомобільний транспорт суб'єкти господарювання несуть відповідність у вигляді накладення штрафів, передбачених Законом України «Про автомобільний транспорт».

За своєю суттю штрафні санкції, встановлені статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», є адміністративно-господарською санкцією, оскільки є заходом майнового характеру, який застосовується органом державної влади за порушення суб'єктом господарювання встановлених законодавчим актом правил здійснення господарської діяльності та спрямований на припинення правопорушення і ліквідації його наслідків, тобто підпадає під критерії визначення адміністративно-господарської санкції і є грошовою сумою, яка сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.

А відтак, порядок застосування зазначеного штрафу за вчинене правопорушення в сфері господарської діяльності, здійснюється у порядку, визначеному Законом України «Про автомобільний транспорт», відповідно порядок розгляду адміністративних матеріалів, визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення, - до даних правовідносин не застосовується.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. Позивач не надав суду доказів понесення ним судових витрат, тому підстави для присудження на його користь судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з приватного підприємства «Беркут» (ідентифікаційний код 23239979) на користь Державного бюджету України штраф у розмірі 1 700 (одна тисяча сімсот) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Колеснікова І.С.