Рішення

від 28.05.2012 по справі 5013/278/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" травня 2012 р.Справа № 5013/278/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Коротченко Л.С., розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/278/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго", с. Собківка Уманського району Черкаської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр", с. Сабове Новоархангельського району Кіровоградської області

про стягнення 34 191,12 грн.

Представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 , довіреність № 16 від 08.05.12 р.;

від відповідача - ОСОБА_2 , довіреність № б/н від 24.04.12 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерго" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр" на користь позивача заборгованості за договором оренди в сумі 24 000,00 грн. та пені в сумі 591,12 грн., що разом складає 24591,12 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням товариством з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр" своїх зобов'язань за договором оренди № 11/08-01 від 11.08.11 р., що був укладений між позивачем та відповідачем.

У судовому засіданні 08.05.12 р. представником товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго" подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 33 600,00 грн. та пеню в розмірі 591,12 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи те, що збільшення розміру позовних вимог відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України належить до процесуальних прав позивача, а також враховуючи те, що дані вимоги направлені на адресу відповідача, що підтверджено належними доказами (а.с. 34-35 том 1) господарський суд розглядає вимоги позивача в редакції заяви від 08.05.12 р. (а.с. 33 том 1).

Відповідач в наданому до суду відзиві заперечив позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 25-26 том 1).

Так відповідач стверджує, що сторонами не досягнуто згоди щодо істотних умов договору оренди, що є підставою для визнання договору неукладеним.

Разом з цим, припускаючи, що договір оренди є укладеним, відповідач робить висновок про те, що договір є розірваним з 08.02.12 р., а тому нарахування орендної плати та штрафних санкцій після припинення дії договору є безпідставним.

Крім того, на думку відповідача, про відсутність правової підстави для стягнення з відповідача орендної плати та пені свідчить також неможливість з вини позивача використовувати об'єкт оренди за його призначенням.

Відповідач також стверджує, що в порушення умов п. 8.2. договору позивач при здійсненні розрахунку пені виходив із розміру подвійної облікової ставки НБУ, а не дисконтної ставки, визначеної договором (а.с. 25-26 том 1).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази, господарський суд встановив наступне.

11.08.11 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго" (далі - Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр" (далі - Орендар) укладено договір оренди № 11/08-01 (далі - Договір, а.с.10-12 том 1).

Відповідно до умов п.п. 1.1. - 1.3. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасове платне користування майно, описане у п. 2.1. Договору (далі - Об'єкт оренди) та знаходиться за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Старицького, 8, з метою здійснення підприємницької діяльності (цільове використання).

Згідно п. 2.1. Договору, об'єктом оренди є під'їзна колія, розташована за вказаною у п. 1.2. Договору адресою.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що строк оренди за Договором встановлюється з дня підписання сторонами Акту приймання та передачі об'єкта оренди, прикладеному до даного Договору як Додаток № 1, який становить невід'ємну частину Договору, і складає один календарний рік. Такий строк оренди, відповідно до умов даного Договору, далі іменується "Строк оренди". Акт передачі та приймання об'єкта оренди підписується уповноваженими представниками сторін в строк до 5 календарних днів з дня підписання сторонами даного Договору.

У розділі 4 Договору сторони погодили орендну плату та порядок розрахунків за Договором.

Так, згідно п. 4.1. Договору, за користування об'єктом оренди протягом одного місяця Орендар сплачує на користь Орендодавця суму, що становить 4800,00 грн. з ПДВ. Розмір орендної плати підлягає перегляду лише за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди. Розмір орендної плати підлягає обов'язковому перегляду сторонами в разі перевищення індексу інфляції на протязі календарного року 20%.

Пунктами 4.2.- 4.3. Договору визначено, що орендна плата сплачується Орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця не пізніше сьомого числа календарного місяця, за який здійснюється такий платіж ; у разі якщо останній день дати орендного платежу припадає на вихідний чи святковий день, останнім днем для сплати орендної плати вважається наступний робочий день. При цьому, Орендодавець не вважатиме таку затримку платежу порушенням умов цього Договору.

Договір підписаний повноважними представниками Орендодавця та Орендаря, скріплений круглими печатками сторін.

Укладений між сторонами Договір є договором оренди, правовідносини за яким регулюються Главою 58 Цивільного кодексу України та параграфом 5 Глави 29 Господарського кодексу України.

Так, ст. 759 Цивільного кодексу передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується переди наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з копії акту передачі та приймання об'єкта оренди від 15.08.11 р. (Додаток № 1 до Договору), позивач свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, передавши в тимчасове платне користування Орендарю під'їзну колію, розташовану за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Старицького, 8 (а.с. 13 том 1).

Зазначений акт передачі та приймання об'єкта оренди від 15.08.11 р. підписаний повноважними представниками Орендодавця та Орендаря, скріплений печатками підприємств.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, п.7.1. Договору, Орендар зобов'язаний вчасно й у повному обсязі вносити орендну плату.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, за твердженням Орендодавця, Орендар свої зобов'язання за Договором виконав не належним чином, не сплативши орендну плату за листопад-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року.

22.11.11 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 01 про сплату Орендарем заборгованості (а.с. 14 том 1).

Оскільки, відповідач заборгованість не сплатив, позивач звернулося до господарського суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав та інтересів.

Відповідач заперечив вимоги позивача, вказуючи на неукладеність Договору, з тих підстав, що сторонами не досягнуто згоди щодо таких істотних умов Договору як ціна Договору, вартість об'єкту оренди, порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та навіть предмету Договору.

Поряд з цим, відповідач, посилаючись на п. 12.3. Договору, відповідно до якого дія Договору припиняється у випадку невиконання Орендарем зобов'язання по сплаті орендної плати більше 3 місяців, вважає Договір розірваним з 08.02.12 р., а тому нарахування орендної плати після припинення дії Договору є безпідставним.

Крім того, відповідач вказує на те, що Орендодавцем не було надано Орендарю Інструкцію про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, повздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд, що унеможливило використання об'єкту оренди за його призначенням.

При цьому, відповідач зазначає, що усно та факсовим зв'язком неодноразово звертався до позивача з проханням про надання перелічених вище документів, а також 03.01.12 р. відповідач направив позивачу цінний лист з описом вкладення з аналогічним проханням (а.с. 27 том 1). Однак, відповіді на лист відповідач не одержав.

Посилаючись на ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що зобов'язана сторона має право відмовитись від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання та на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України, згідно якої наймач звільняється від сплати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає, відповідач стверджує, що у зв'язку з відсутністю можливості у Орендаря з вини Орендодавця використовувати об'єкт оренди за його призначенням, у позивача відсутні правові підстави для стягнення орендної плати.

Відповідно до письмових пояснень від 21.05.12 р., відповідач повідомив про звернення Орендаря до Орендодавця з листами № 18-01/12 від 18.01.12 р. (а.с. 97 том 1) та № 20-03/12 від 20.03.12 р. (а.с. 97 том 1) з вимогою про розірвання Договору оренди та з пропозицією підписання акту повернення об'єкту оренди, та зазначив, що вказані звернення Орендодавцем знову залишені без відповіді.

На підтвердження того, що об'єкт оренди за Договором не використовувався Орендарем не через припинення господарської діяльності, відповідачем надано до суду договір купівлі-продажу № 080711 від 08.07.11 р., укладений з найбільшим контрагентом відповідача та видаткові накладні з роздрібними контрагентами, на підтвердження поставки товару, здійснені відповідачем, на умовах самовивозу автомобільним транспортом покупців впродовж періоду з серпня 2011 року по квітень 2012 року (а.с. 99 - 138 том 1).

Господарський суд не погоджується з доводами та запереченнями відповідача враховуючи наступне.

Так, щодо тверджень відповідача щодо неукладеність Договору, у зв'язку з недосягненням сторонами згоди щодо істотних умов Договору, слід зазначити наступне.

З матеріалів справи вбачається, що Договір сторонами виконувався, що не заперечує сам відповідач, оскільки Орендодавець передав, а Орендар прийняв у користування об'єкт оренди (а.с. 13 том 11); Орендар сплачував оренду плату за користування орендованим майном до листопада 2011 р. (а.с. 80-84 том 1), що дає можливість дійти висновку про те, що Договір є таким, що відбувся, а отже укладеним.

Дана правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 12.10.2011 р. у справі за № 5013/88/11.

Отже, враховуючи те, що Договір фактично виконувався сторонами, то господарський суд вважає відсутніми підстави вважати його неукладеним.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується як позивача, який повинен довести факти, на підставі яких пред'явлено позов, так і відповідача, який також зобов'язаний доводити ті факти, на підставі яких він будує свої заперечення проти позову.

Господарський суд не приймає також до уваги твердження відповідача щодо ненадання Орендарю Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та технічної документації зробило неможливим використання об'єкта оренди, оскільки зі змісту укладеного Договору не вбачається обов'язку Орендодавця передати Орендарю вказані вище документи.

При цьому, положення п. 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під"їзних колій, затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. за № 644 (далі - Правила), на які посилається відповідач, стосуються саме власника колії, яким відповідач не є. У позивача, як власника колії, є в наявності як технічний паспорт під"їзної колії (далі - технічний паспорт), так і затверджена Інструкція про порядок обслуговування під"їзної колії ТОВ "Енерго" на станції Умань (далі - Інструкція), копії яких позивачем було надано до справи (а.с. 36-49, 50-57).

Крім того, акт передачі та приймання об'єкта оренди від 15.08.11 р. (а.с. 13 том 1), підписаний сторонами та скріплений печатками обох сторін, свідчить про те, що під'їзна колія має задовільний технічний та санітарний стан. При цьому, жодних відомостей щодо неможливості використання Орендарем об'єкту оренди та відповідних причин у акті передачі та приймання не зазначено.

Посилання відповідача, що він не міг використовувати об'єкт оренди за призначенням спростовуються як поясненнями самого відповідача, представник якого в судовому засіданні підтвердив фактичне користування об'єктом оренди з моменту укладення договору по жовтень 2011 року включно, а також наявними в матеріалах справи документами, а саме: актами комісійного огляду під'їзної колії (а.с. 17-19 том 1) та довідкою начальника станції Умань Одеської залізниці № 35 від 21.05.12 р. (а.с. 23 том 2).

Укладений сторонами Договір не містить обов'язку передачі Орендодавцем Орендарю вказаних вище документів, а саме: технічного паспорта або Інструкції, у зв'язку з чим твердження відповідача про відмову позивача від виконання зобов'язань за Договором є недоречним.

З огляду на викладене, господарський суд вважає безпідставним посилання відповідача на ч. 6 ст. 193 Господарського кодексу України.

Крім того, господарський суд вважає, що ненадання позивачем технічної документації не є підставою для звільнення Орендаря від обов"язку внесення орендної плати щомісяця, оскільки існують заходи для захисту своїх інтересів, як то: розірвання договору, внесення змін до договору, зокрема, щодо зменшення орендної плати тощо.

Відповідач в супереч вимог ст.ст. 34, 34 ГПК України не довів наявності обставин, за які він не відповідає та через які об'єкт оренди не міг використовуватись Орендарем.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач належним чином використовував, надані законодавством права для захисту, а тому посилання на ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України є безпідставним.

Твердження відповідача про те, що Договір є розірваним з 08.02.12 р., у зв'язку з тим, що прострочення по сплаті орендної плати відповідачем триває з 08.11.11 р. не відповідає ані умовам Договору, ані вимогам діючого законодавства.

Так, згідно п.п. 12.1. - 12.2. Договору, внесення змін у Договір і його розірвання здійснюються за спільною згодою сторін. Зміни і доповнення розглядаються сторонами протягом 20 днів з дня отримання пропозиції. Одностороння відмова від виконання умов Договору, внесення змін до Договору не допускається; Договір може бути розірваним за пропозицією однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством.

Статтею 784 Цивільного кодексу України визначено чіткий перелік випадків, коли Орендар має право вимагати розірвання договору оренди (найму), до яких відноситься: передача наймодавцем у користування речі, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі та невиконання наймодавцем свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Відповідно до ст. 782 Цивільного кодексу України визначено право наймодавця відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

З аналізу наведеної вище правової норми вбачається, що відмова від договору є правом, а не обов'язком саме наймодавця. Про реалізацію цього права наймодавець повинен повідомити наймача. І саме з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору найму договір вважається розірваним.

Інші випадки автоматичного припинення Договору ані Договором, ані діючим законодавством не передбачено.

Господарський суд звертає увагу також на те, що не підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні ст. ст. 33-34 Господарського процесуального кодексу України, доводи відповідача про направлення Орендодавцю листів - вимог про розірвання договору та про повернення об'єкту оренди, оскільки супровідні листи, а також фіскальний чек не містять зазначення адреси, на яку направлялись ТОВ "Енерго" листи, а також не містять номери телефонів, по яким листи отримувались, в разі направлення їх факсом, на що посилається відповідач (а.с. 97-98 том 1). Жодних належних доказів про направлення листів позивачу засобами факсимільного зв'язку, в супереч вимог ст. 33 ГПК України відповідачем до суду не надано.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив факт отримання листів Орендаря, вказуючи на те, що позивач вказаних листів не отримував, про їх зміст йому не відомо.

З огляду на викладене, твердження відповідача про розірвання Договору є помилковими та необґрунтованими.

Відомості про те, що відповідач ініціював питання розірвання Договору в судовому порядку відсутні.

Відтак, Орендар мав зобов"язання сплачувати орендні платежі, в тому числі з листопада по грудень 2011 року та з січня по травень 2012 року, однак вказаного обов'язку не виконав.

Станом на 08.05.12 р. за відповідачем рахується заборгованість в сумі 33 600,00 грн. (7 міс. х 4 800,00 грн. = 33 600,00 грн.).

Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості з орендної плати в розмірі 33 600,00 грн., в матеріалах справи такі докази відсутні, а тому вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім суми основного боргу позивач також просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 591,12 грн.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. Договору, Орендар за несвоєчасне внесення орендної плати виплачує Орендодавцю пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Доводи відповідача про відсутність з його боку порушення зобов'язання спростовуються наведеними вище обставинами та фактами.

Разом з цим, як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем, сума пені пред'явленої до стягнення з відповідача, розраховувалась Орендодавцем з урахуванням розміру подвійної облікової ставки Національного банку України (а.с. 16 том 1).

Відповідач вважає таке нарахування неправомірним.

Господарський суд погоджується з доводами відповідача в цій частині.

Так, позивачем не надано суду доказів тотожності понять "подвійна дисконтна ставка НБУ" та "подвійна облікова ставка НБУ" та не надано відповідного розрахунку пені, здійсненого саме з урахуванням подвійної дисконтної ставки Нацбанку.

З пояснень представника позивача, наданих у судовому засіданні, вбачається, що позивачу не відомий розмір подвійної дисконтної ставки НБУ за період заборгованості відповідача. Не надано позивачем також доказів того, що визначена Договором ставка пені є більшою від подвійної облікової ставки НБУ, такі доки в матеріалах справи відсутні.

Позивач, в супереч вимог ст. 33, 34 ГПК України не довів обгрунтованості розрахунку пред'явленої до стягнення суми пені, з урахуванням визначеного Договором розміру ставки для нарахування пені.

Оскільки нарахування пені суперечить умовам укладеного між сторонами Договору, в цій частині вимоги позивача є безпідставними, а тому не підлягають задоволенню.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в іншій частині позову необхідно відмовити.

Надані відповідачем у справі копії видаткових накладних щодо поставки відповідачем товару контрагентам на умовах самовивозу, автомобільним транспортом, не є належними доказами в розумінні ст. 33 ГПК України, а також не спростовують доводів позивача та не підтверджують доводів відповідача, оскільки не мають значення для справи. Крім того, вони не містять інформації по вид того транспорту, яким вказаний в накладних товар поставлявся.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 22, 33-34, 49, 82-85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр" (26143, с. Сабове Новоархангельського району Кіровоградської області, код 34336831, р/р № 260020111931 в ВАТ "Банк "Морський" в м. Севастополь, МФО 324742) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго" (20352, Черкаська область, Уманський район, с. Собківка, 210 км. автодороги Київ-Одеса, код 24413907) заборгованість в сумі 33 600,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 577,31 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.

Повне рішення складено - 01.06.2012 року.

Суддя Л.С. Коротченко