Постанова

від 06.09.2012 по справі 5013/278/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2012 року Справа № 5013/278/12

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого Прокопенко А.Є. -доповідач ,

суддів: Дмитренко А.К., Крутовських В.І.

При секретарі судового засідання Лазаренко П.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Радіонова Л.П., довіреність №19 від 17.07.12, представник;

представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр" на рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2012р . у справі №5013/278/12

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго", с. Собківка Уманського району Черкаської області

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр", с. Сабове Новоархангельського району Кіровоградської області

про стягнення 34 191,12 грн.

У відповідності із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні оголошувалась перерва до 06.09.2012р.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2012 року у справі № 5013/278/121 (суддя Коротченко Л.С.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго" задоволені частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго" заборгованість в сумі 33 600 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1 577,31 грн. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з даним рішенням, товариство з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр" звернулося до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2012 року та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, апеляційний господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

11.08.11 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Енерго" (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр" (орендар) укладено договір оренди №11/08-01 (т 1, а.с.10-12).

Як вбачається з матеріалів справи, а саме, з копії акту передачі та приймання об'єкта оренди від 15.08.11 р. (додаток № 1 до договору), позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, передавши в тимчасове платне користування орендарю під'їзну колію, розташовану за адресою: Черкаська область, м. Умань, вул. Старицького, 8 (т 1, а.с. 13).

Зазначений акт передачі та приймання об'єкта оренди від 15.08.11 р. підписаний повноважними представниками орендодавця та орендаря, скріплений печатками підприємств.

У розділі 4 договору сторони погодили орендну плату та порядок розрахунків за договором.

Так, згідно п. 4.1. договору за користування об'єктом оренди протягом одного місяця орендар сплачує на користь орендодавця суму, що становить 4800 грн. з ПДВ. Розмір орендної плати підлягає перегляду лише за згодою сторін шляхом укладання додаткової угоди до договору оренди. Розмір орендної плати підлягає обов'язковому перегляду сторонами в разі перевищення індексу інфляції на протязі календарного року 20%.

Пунктами 4.2 - 4.3 договору визначено, що орендна плата сплачується орендарем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок орендодавця не пізніше сьомого числа календарного місяця, за який здійснюється такий платіж; у разі якщо останній день дати орендного платежу припадає на вихідний чи святковий день, останнім днем для сплати орендної плати вважається наступний робочий день. При цьому, орендодавець не вважатиме таку затримку платежу порушенням умов цього договору.

Договір підписаний повноважними представниками орендодавця та орендаря, скріплений круглими печатками сторін.

Укладений між сторонами договір є договором оренди, правовідносини за яким регулюються главою 58 Цивільного кодексу України та параграфом 5 глави 29 Господарського кодексу України.

Так, ст. 759 Цивільного кодексу передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 284, ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, п.7.1. договору орендар зобов'язаний вчасно й у повному обсязі вносити орендну плату.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно розрахунку позивача відповідач не сплатив орендну плату за листопад-грудень 2011р. та січень-березень 2012р., що становить 33600 грн.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду щодо задоволення позову в частині стягнення основного боргу в сумі 33600 грн. та відмови в частині стягнення нарахованої пені в сумі 591 грн. 12 коп., враховуючи наступне.

Господарський суд обґрунтовано відхилив заперечення відповідача щодо неукладеності договору у зв'язку з недосягненням сторонами згоди стосовно існуючих умов договору.

Як вбачається із матеріалів справи договір сторонами виконувався, оскільки матеріалами справи підтверджено передачу об'єкту оренди у користування, орендар сплачував орендну плату за користування орендованим майном до листопада 2011р., тобто договір є таким що відбувся, а отже укладеним.

Із тексту прийнятого рішення вбачається, що господарський суд відхилив доводи відповідача щодо неможливості використання об'єкта оренди через ненадання йому Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та технічної документації.

Апеляційний господарський суд погоджується з доводами господарського суду, який в обґрунтування своєї позиції послався на положення п. 1.4., 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. №644, які стосуються саме власника колії, яким відповідач не є. У позивача, як власника колії, є в наявності як технічний паспорт під'їзної колії, так і затверджена Інструкція про порядок обслуговування під'їзної колії ТОВ "Енерго" на станції Умань, копії яких позивачем було надано до справи (т.1, а.с. 36-49, 50-57).

Також, як встановлено господарським судом, акт передачі та приймання об'єкта оренди від 15.08.11 р. (т. 1, а.с. 13), підписаний сторонами та скріплений печатками обох сторін, свідчить про те, що під'їзна колія має задовільний технічний та санітарний стан. При цьому жодних відомостей щодо неможливості використання орендарем об'єкту оренди та відповідних причин в акті передачі та приймання не зазначено.

До того ж, як вбачається з тексту договору, він не містить обов'язку передачі орендодавцем орендарю технічного паспорту чи Інструкції про порядок обслуговування під'їзної колії.

На підтвердження того, що об'єкт оренди за договором не використовувався не через припинення господарської діяльності, відповідачем надано до суду договір купівлі-продажу №080711 від 08.07.11р., укладений з найбільшим контрагентом відповідача та видаткові накладні з роздрібними контрагентами на підтвердження поставки товару, здійснені відповідачем шляхом самовивозу автомобільним транспортом покупців в періоду з серпня 2011 року по квітень 2012 року (т.1, а.с. 99 - 138).

При розгляді справи в суді апеляційної інстанції на підставі клопотання відповідача б/н від 17.07.2012р. від державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса та Головного управління колійного господарства Державної адміністрації залізничного транспорту України м. Київ, ухвалою апеляційного господарського суду від 17.07.2012р. були витребувані письмові пояснення щодо наступного питання:

Чи можливо, враховуючи приписи п.п. 1.4, 1.5. Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, що затверджені наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 р. №644, у разі отримання колії в оренду, використання під'їзної колії за її цільовим призначенням без наявності у особи, яка має намір їх використовувати, відомостей щодо складення власником та затвердження відповідною залізницею Інструкції про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії та відповідно самої Інструкції або її копії, а також без технічного паспорту, масштабного плану під'їзної колії, поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій і креслення штучних споруд.

Державне підприємство «Одеська залізниця»листом від 21.08.2012р. за №А10-14/1495 (т.2, а.с. 82) повідомила наступне:

«У зв'язку з тим, що подача та забирання вагонів на під'їзні колії власності ТОВ «Енерго»здійснюється локомотивом залізниці, тому для виконання договору оренди ТОВ «Сабівський гранітний кар'єр»потрібно було звернутися до Одеської залізниці з проханням укладання договору про подачу та забирання вагонів, як це передбачено п. 2, 3 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, якими передбачений перелік документів, які потрібно надати залізниці для укладання відповідного договору.

У зв'язку з тим, що до залізниці не надходило звернень, ані від орендодавця, ані від орендаря, а тому і не було укладено відповідного договору. Укладання договору неможливе без подання документів, передбачених в п. 1.4, 1.5 та 3.3 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій, а тому експлуатація під'їзної колії товариством з обмеженою відповідальністю «Сабівський гранітний кар'єр»без наявності відповідних документів також неможлива».

Державна адміністрація залізничного транспорту України «Укрзалізниця», м. Київ листом від 16.08.2012р. № УЗМ-12/1574 (т.2, а.с. 85-86) повідомила наступне: «Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 1 Закону України «Про залізничний транспорт»та статтею 64 Статуту залізниць України (далі - Статут), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 № 457, визначено, що під'їзні колії - залізничні колії, які призначені для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств, організацій та установ у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.

Відповідно до статті 71 Статуту та пункту 2.1 Правил обслуговування залізничних під'їзних колій (далі - Правила), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 р. N644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 р. за №875/5096, взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначається договором на експлуатацію залізничної колії або договором на подачу та забирання вагонів.

Відповідно до пунктів 1.4., 1.5 Правил на кожну під'їзну колію після закінчення її будівництва і здачі в експлуатацію підприємством складається Інструкція про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, яка затверджується залізницею відповідно до статті 67 Статуту залізниць. Власник під'їзної колії має технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії поздовжній та поперечний профілі залізничних колій і креслення штучних споруд.

Статтею 73 Статуту визначено, що порядок обслуговування контрагентів-підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або залізничні колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються без участі залізниці, безпосередньо між контрагентами і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія. Правилами також встановлено, що для під'їзних колій, які обслуговуються власними локомотивами, порядок обслуговування контрагентів - підприємств, що мають у межах залізничної під'їзної колії іншого підприємства свої склади або колії, які до неї примикають, встановлюється договорами, що укладаються безпосередньо між контрагентом і підприємством, якому належить залізнична під'їзна колія, без участі залізниці.

Чинним законодавством України про залізничний транспорт не передбачено обов'язку власника під'їзної колії, у разі їх передачі в оренду іншому суб'єкту господарювання, також передавати і інструкцію про порядок обслуговування і організації руху на під'їзній колії, технічний паспорт, масштабний план під'їзної колії, поздовжнього та поперечного профілю залізничних колій і креслення штучних споруд».

Аналізуючи вищезазначені відповіді, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що позивач не повинен був передавати відповідачу спірні документи, тому посилання відповідача на те, що їх відсутність у нього перешкоджала його господарській діяльності, безпідставні.

Колегія суддів вважає, що господарський суд обґрунтовано зазначив, що відповідач міг використовувати об'єкт оренди за призначенням, що підтверджується використанням під'їзної колії до жовтня 2011 року, актами комісійного огляду під'їзної колії ( т.1, а.с. 17-19) та довідкою начальника станції Умань Одеської залізниці №35 від 21.05.2012р. (т.2, а.с. 23).

Також слід зазначити, що ненадання позивачем технічної документації не є підставою для звільнення орендаря від обов'язку внесення орендної плати щомісяця, оскільки існують заходи для захисту своїх інтересів, як то: розірвання договору, внесення змін до договору, зокрема, щодо зменшення орендної плати тощо.

Відповідач всупереч вимог ст.ст. 34, 34 Господарського процесуального кодексу України не довів наявності обставин, за які він не відповідає та через які об'єкт оренди не міг використовуватись орендарем.

Апеляційний господарський суд погоджується з висновками господарського суду щодо відсутності підстав вважати договір оренди розірваним або припиненим приймаючи до уваги наступне.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він 18.01.2012 року, тобто за 21 календарний день до припинення дії договору оренди №11/08-01 згідно пункту 12.3 факсимільним зв'язком звертався до позивача листом №18-01/12 від 18.01.2012 року із вимогою розірвати договір оренди, на яку відповіді не отримав.

Також 20.03.2012 року відповідач рекомендованим листом №20-03/12 звернувся до позивача, в якому, посилаючись на припинення дії договору оренди згідно п. 12.3 (з 08.02.2012р.), запропонував позивачу підписати акт повернення об'єкту оренди, на який відповідь також не отримано.

Відповідно п. 3.1 договору строк оренди за договором встановлюється з дня підписання сторонами акту приймання та передачі об'єкта оренди, доданого до даного договору як додаток №1, який становить невід'ємну частину договору, і складає один календарний рік. Такий строк оренди, відповідно до умов даного договору, далі іменується «Строк оренди», акт передачі та приймання об'єкта оренди підписується уповноваженими представниками сторін в строк до 5 (п'яти) календарних днів з дня підписання сторонами даного договору.

Як вбачається із матеріалів справи, додаток №1 до договору оренди №11/08-01 від 11.08.2011р. -акт передачі та приймання об'єкта оренди, складено і підписано сторонами 15.08.2011р.(т.1, а.с. 13), тобто строк дії договору оренди у відповідності з п. 3.1 встановлено до 15.08.2012р.

Таким чином, направлення відповідачем листа про розірвання договору у січні 2012р. не узгоджується з умовами пункту 13.3 договору.

Згідно п.п. 12.1.-12.2. договору внесення змін у договір і його розірвання здійснюються за спільною згодою сторін. Зміни і доповнення розглядаються сторонами протягом 20 днів з дня отримання пропозиції. Одностороння відмова від виконання умов договору, внесення змін до договору не допускається; договір може бути розірваним за пропозицією однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством.

Статтею 784 Цивільного кодексу України визначено чіткий перелік випадків, коли орендар має право вимагати розірвання договору оренди (найму), до яких відноситься: передача наймодавцем у користування речі, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі, та невиконання наймодавцем свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Доказів вирішення питання про розірвання договору оренди в судовому порядку відповідачем не надано.

Також колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що договір оренди вважається припиненим на підставі п. 12.3 договору у зв'язку з невиконанням ним зобов'язання по сплаті орендної плати згідно п. 4.2 договору більше трьох місяців.

Статтею 782 Цивільного кодексу України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Передбачена статтею 782 Цивільного кодексу України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.

Відповідач не надав до справи доказів повідомлення його позивачем про припинення дії договору на підставі невиконання обов'язків по сплаті орендної плати більше трьох місяців підряд.

Враховуючи викладене, господарський суд обґрунтовано встановив, що обов'язок відповідача по сплаті орендної плати не припинявся, та стягнув заборгованість в сумі 33600 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про відмову в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 591 грн. 12 коп.

У відповідності до приписів ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 8.2. договору орендар за несвоєчасне внесення орендної плати виплачує орендодавцю пеню в розмірі подвійної дисконтної ставки НБУ за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Як вбачається з розрахунку, здійсненого позивачем, сума пені, пред'явленої до стягнення з відповідача, розраховувалась орендодавцем з урахуванням розміру подвійної облікової ставки Національного банку України (т 1, а.с. 16).

Всупереч вимог ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів обґрунтованості розрахунку пред'явленої до стягнення суми пені з урахуванням визначеного договором розміру ставки для її нарахування.

Колегія суддів не погоджується з доводами скаржника щодо того, що довіреність позивача не наділяє останнього повноваженнями діяти від імені довірителя у господарських судах як окремої судової ланки, тому до участі у справі було допущено неуповноважену особу, про що, як зазначає скаржник, було ним викладено в письмових поясненнях від 21.05.2012р.

Як вбачається із матеріалів справи, довіреність №16 від 08.05.2012р. (т.1, а.с. 31) видано товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго»на ім'я Радіонової Лесі Петрівни з наділенням права представляти інтереси підприємства в судах України та інших, перелічених у довіреності, установах і організаціях, тобто в судах різної юрисдикції, що спростовує доводи скаржника.

Відхиляються доводи скаржника про необґрунтоване прийняття судом першої інстанції заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог за підстав порушення позивачем ст. 54 Господарського процесуального кодексу України, - відсутня ціна позову та обґрунтований розрахунок суми, що стягується.

Як вбачається з первісної позовної заяви, поданої до господарського суду 26.03.2012р., позивачем були заявлені вимоги про стягнення суми заборгованості за листопад-грудень 2011р. в сумі 24 000 грн. та пені в розмірі 591 грн. 12 коп. станом на 12.03.2012р. за прострочення сплати орендних платежів, розрахунок позовних вимог додано до позовної заяви.

Як вбачається з умов договору, пунктом 4.1 встановлено фіксований розмір орендної плати у розмірі 4 800 грн. разом з ПДВ.

Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 08.05.2012р. (т.1, а.с.33) позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 33 600 грн. та пеню в розмірі 591 грн. 12 коп. В самому тексті заяви вказано, що позивач крім раніше заявленої суми додатково просить стягнути заборгованість за квітень та травень 2012р., тобто додаються до попередньо заявленої суми два місяці, з чітко встановленою договором сумою оплати.

Також із зазначеної заяви вбачається, що розмір стягуваної пені не змінено, тобто відповідає раніше поданому розрахунку.

Отже, додаткового розрахунку вказана заява не потребувала.

Доказами відправки відповідачу копії позовної заяви є поштова квитанція про відправку рекомендованої пошти від 08.05.2012р. (т.1, а.с.34).

Клопотання відповідача від 03.07.2012р. про повернення надмірно сплаченого судового збору по оплаті апеляційної скарги в сумі 1273 грн. 50 коп. підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Згідно п.п. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону ставка судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду складає 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з пп. 8 п.1 ст. 40 Бюджетного кодексу України розмір мінімальної заробітної плати визначається в Законі про Державний бюджет на відповідний рік.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2012 рік затверджено Законом України «Про Державний бюджет України на 2012 рік»та на 1 січня 2012 року складає -1073 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач при поданні апеляційної скарги сплатив судовий збір у сумі 1 609 грн. 50 коп., тоді як треба було сплатити суму в розмірі 804 грн. 75 коп.

Відповідно до частини 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до пункту 1, частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене відповідачу слід повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 804 грн. 75 коп.

Клопотання позивача від 17.07.2012р. про витребування у відповідача доказів наявності у товариства власних вагонів та докази відмови від подачі вагонів на під'їзну колію, орендовану у товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго», задоволенню не підлягає, оскільки встановлення цього факту не відноситься до спору, який розглядається.

Приймаючи до уваги викладене, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, рішення господарського суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 103, 105 Господарського процесуального кодексу України та п.1, ч.1, ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр" залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 28.05.2012р. у справі №5013/278/12 залишити без змін.

Повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Сабівський гранітний кар'єр" з державного бюджету зайво сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 804 грн. 75 коп. про що винести ухвалу.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий А.Є.Прокопенко

Суддя А.К.Дмитренко

Суддя В.І. Крутовських

Постанова складена 10.09.2012р.