Постанова

від 17.04.2012 по справі 2а-4534/11/1470

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Вступна та резолютивна частини

м. Миколаїв

17.04.2012 р. Справа № 2а-4534/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 17.10.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 44/9/10-007 від 03.03.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Довіра", вул. Електронна, 81, м. Миколаїв, 54031

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.11 р. № 0000032360 керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

12:45 год.

17.04.2012 р. справа № 2а-4534/11/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., за участю секретаря судового засідання Крикливенко І.С.,

представника позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 17.10.11 р.,

представника відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 44/9/10-007 від 03.03.12 р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТОВ "Довіра", вул. Електронна, 81, м. Миколаїв, 54031

доДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області ДПС, вул. Гмирьова, 1/1, м. Миколаїв, 54028

провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.06.11 р. № 0000032360 В С Т А Н О В И В:

До суду з адміністративним позовом звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "Довіра" (далі - позивач, ТОВ "Довіра") до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва. Під час розгляду адміністративної справи, судом допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ) (т. 2, а. с. 137-138).

Позивач просить суд визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 2 червня 2011 р. № 0000032360, яким йому збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 26752,0 грн. і застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6688,0 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що ним дотримані всі вимоги Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював спірні правовідносини на час їх виникнення, для формування податкового кредиту, зокрема посилається на наявність податкових накладних, а висновки ДПІ про порушення ним вимог податкового законодавства цілком побудовані на виявлених фактах протиправної діяльності іншого підприємства.

Відповідач позов не визнав, подавши заперечення (т. 1, а. с. 83-84), в яких навів такі доводи. В ході перевірки позивача було виявлено факт господарських взаємовідносин з ТОВ ПТК "Матіас". На думку ДПІ, ТОВ ПТК "Матіас" має ознаки фіктивності, адже його перевіркою встановлено відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Також, в якості обґрунтування своїх висновків, відповідач послався на матеріали кримінальної справи за обвинуваченням осіб у створенні фіктивних підприємств, в тому числі ТОВ ПТК "Матіас".

У відповідності до ст. 160 ч. 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в судовому засіданні 17 квітня 2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Вирішуючи спір між сторонами, суд встановив таке.

Позивач, як юридична особа зареєстрований виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 17 червня 2002 р. та зареєстрований як платник податку на додану вартість з 1 липня 2002 р. (т. 1, а. с. 71, 73).

З 5 до 12 травня 2012 р. ДПІ проведена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питань правових відносин з ПП "Макма Плюс", ТОВ ПТК "Матіас", ТОВ "Корн Агро Трейд", ТОВ "Грейт Мікс", ТОВ "Рубікон", ПП "Миколаїв Шампіньйон", ПП "Контракт Агроплюс СКМ" за період з 1 січня 2009 р. до 30 червня 2010 р. Результати перевірки оформлені актом від 19 травня 2011 р. № 1667/23-100/32056159 (далі - акт перевірки) (т. 1, а. с. 36-54).

Як зазначено у висновку акту перевірки, відповідачем встановлено, що в порушення ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1, 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на час виникнення спірних правовідносин, та відповідно до ст. 215 п. 1, 2, ст. 203 п. 1, 5 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) правочини ТОВ "Довіра" з ТОВ ПТК "Матіас" є нікчемним і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, у зв'язку з чим за рахунок штучного формування податкового кредиту ТОВ "Довіра" занижено ПДВ на суму 26752,0 грн.

На підставі висновків акту перевірки, 2 червня 2011 р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032360, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з ПДВ на суму 26752,0 грн. та застосовано штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 6688,00 грн. (т. 1, а. с. 55).

Як встановлено судом, з 26 березня до 29 грудня 2009 р. ТОВ ПТК "Матіас" постачало ТОВ "Довіра" емальпровід на загальну суму 160510,04 грн.

Визначення договору поставки міститься в ст. 712 ч. 1 ЦК України - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Законодавче визначення договору поставки діє підстави для висновку про те, що його істотними умовами є предмет договору, ціна, строк поставки, умови доставки товару від постачальника до покупця .

Як визначено ст. 208 ч. 1 п. 1 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами .

Згідно ст. 207 ч. 1 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

На підтвердження факту укладення правочину позивач надав накладні та податкові накладні, а також рахунки-фактури (а. с. 12-35).

Суд вважає, що вищезазначені документи не свідчать про дотримання позивачем письмової форми правочину, адже вони за своєю правовою природою є документами, які підтверджують прийом-передачу товару, і не можуть містити всіх умов, які є істотним для договору поставки, зокрема в цих документах відсутні строки поставки та умови доставки товару .

З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що позивач уклав з ТОВ ПТК "Матіас" саме усний правочин.

Хоча, як вже відмічалось судом, за правилами ст. 208 ч. 1. п. 1 ПК України, правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі, згідно ст. 218 ч. 1 ЦК України, недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

В той же час за правилами ст. 206 ч. 1 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення , за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність, тобто ЦК України допускає укладення усного правочину тільки у випадку, коли він повністю виконується сторонами в момент його укладення .

Як свідчить аналіз документів, поданих позивачем, договір поставки виконувався протягом тривалого часу: з 26 березня до 29 грудня 2009 р.

Також, суд вважає за потрібне зазначити, що ТОВ ПТК "Матіас", як і позивач, знаходиться в м. Миколаєві, а тому позивач мав проявити обачність укладаючи договір із цим підприємством та в межах своїх можливостей пересвідчитись в добросовісності контрагента .

Суд погоджується із доводами ДПІ про сумнівність доставки товару у спосіб, вказаний позивачем: особистим транспортом, вантажним таксі, попутними транспортними засобами.

Як вбачається з накладних, вага товару складала від 134 кг до 711 кг, тобто товар, який поставлявся позивачу має значну вагу, його навантаження та розвантаження потребує певних приладів та пристроїв, а транспортування можливе лише спеціальних вантажним транспортом, а тому суд вважає, що неможливо доставити такий ваговий товар у спосіб вказаний позивачем.

Доводи позивача, якими він обґрунтовує свої вимоги, фактично зводяться до того, що Закон України "Про податок на додану вартість" для формування податкового кредиту вимагає від платника податку тільки наявності податкових накладних, які у нього мались, а тому правове значення має саме наявність податкової накладної, в той час як інші обставини не можуть впливати на правомірність формування податкового кредиту.

Суд має зазначити, що первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні лише документарно оформлюють фактично здійснену господарську операцію, і мають силу документів, на підставі яких платник податків визначає власні податкові зобов'язання і має право формувати податковий кредит, тільки в тому разі, коли за такими документами стоїть реальна господарська операція, яка призвела до зміни в активах платників податків - сторін правочину. Сам по собі факт наявності у позивача первинних бухгалтерських документів, не може слугувати єдиним та беззаперечним доказом здійснення господарських операцій .

В обґрунтування свого висновку про неможливість виконання ТОВ ПТК "Матіас" своїх договірних зобов'язань перед позивачем, ДПІ посилається на акт перевірки ТОВ ПТК "Матіас" від 10 лютого 2010 р. № 194/23-300/35512951 (т. 1, а. с. 95-100), в якому зафіксовано, що ТОВ ПТК "Матіас" не має трудових ресурсів, складських приміщень, виробничого обладнання. Засновник і директор ТОВ ПТК "Матіас" ОСОБА_4 є засновником 13 інших суб'єктів господарювання .

Суд вважає, що вищеперелічені обставини унеможливлюють виконання договірних зобов'язань саме ТОВ ПТК "Матіас".

Також судом взято до уваги те, що довідкою ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва від 21 квітня 2011 року № 517/23-420/35512951 встановлено неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ПТК "Матіас" у зв'язку з тим, що підприємство має стан "23" - місцезнаходження не встановлено (т. 1, а. с. 101-105).

Крім того, суд додатково враховує дані, наведені в акті перевірки із посиланням на матеріали кримінальної справи, з яких вбачається, що засновник і директор ТОВ ПТК "Матіас" ОСОБА_4 створив низку підприємств, в тому числі ТОВ ПТК "Матіас", які жодної господарської діяльності не здійснювали (т. 1, а. с. 106-121).

Таким чином, встановлені судом обставини, а саме:

- укладення саме усного договору із постачальником при тому, що обидві сторони знаходяться в межах одного міста, постачання товару здійснювалось протягом тривалого часу, а обсяг товару, його ціна, строк поставки кожного разу змінювались;

- неможливість транспортування товару у спосіб вказаний позивачем;

- дані акту перевірки ТОВ ПТК "Матіас", згідно яких товариство не має жодних ресурсів для ведення господарської діяльності, а також його відсутність за зареєстрованим місцезнаходженням;

- дані акту перевірки в частині посилання на матеріали кримінальної справи про створення директором ТОВ ПТК "Матіас" низки підприємств, в тому числі контрагента позивача, які не ведуть жодної господарської діяльності,

свідчать про неможливість постачання товару саме від ТОВ ПТК "Матіас".

Відповідно до ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.5. Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку, які не підтверджені податковими накладними.

Приписи ст. 44 п. 44.1. Податкового кодексу України (далі - ПК України) забороняють платникам податків формувати показники податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених первинними документами.

Водночас ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Відповідно, вказані документи не можуть вважатися первинними, якщо фактичного здійснення господарської операції не було.

Позивачем були надані суду договори про надання послуг з ремонту електрообладнання з рядом замовників (т. 2, а. с. 32-89), якими підтверджується використання поставленого ТОВ ПТК "Матіас" емальпроводу в діяльності позивача. Цим доказам суд надає таку оцінку. Зазначені договори підтверджують тільки факт виконання кінцевих робіт самим позивачем, але жодним чином не доводять факту поставки емальпроводу саме ТОВ ПТК "Матіас", адже відповідач сам факт використання емальпроводу в господарській діяльності позивача не заперечує, а посилається на неможливість його поставки саме ТОВ ПТК "Матіас" .

Як передбачено ст. 123 п. 123.1. ПК України, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до цих приписів, відповідач застосував до позивача штрафні санкції в сумі 6688,0 грн. (26752х25/100=6688,0) Позивач своїх заперечень проти розміру штрафних санкцій суду не надавав.

За правилами ст. 2 ч. 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, відповідно до вимог ст. 71 ч. 2 КАС України довів перед судом його законність, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Постанова у повному обсязі складена

20 квітня 2012 р.

Суддя А. О. Мороз