Ухвала

від 29.05.2012 по справі 2а-13086/11/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-13086/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" травня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Літвіної Н.М.

Чаку Є.В.

при секретарі: Роговській В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково Технічний Центр «Омніс»до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року адміністративний позов ТОВ «Науково Технічний Центр «Омніс»до ДПІ у Солом'янському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 23 квітня 2003 року по 31 грудня 2010 року, про що складений акт № 3075/23-08/32484796 від 21 березня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем п. 5.1, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1 500 000, 00 грн., пп.7.2.3, п.п. 7.2.6 п.7.2., п.п.7.4.1 п.7.4, п.п. 7.4.5, п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та заниження податку на додану вартість у загальній сумі 560 000, 00 грн., п. 7.3. п.п. «а»п.19.2 статті 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»та заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 21 638, 31 грн. у 2010 році.

На підставі зазначеного акту перевірки, 04 квітня 2011 року ДПІ у Солом'янському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001202308/0, яким ТОВ «НТЦ «Омніс»визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1 500 000, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 375 000, 00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001212308, яким ТОВ «НТЦ «Омніс»визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 560 000, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 280 000, 00 грн.

Відповідачем оскаржено зазначені повідомлення-рішення у адміністративному порядку у Державній податковій адміністрації у м. Києві та у Державній податковій адміністрації України.

Рішенням ДПА у м. Києві від 21 червня 2011 року № 6584/10/25-114, прийнятим за результатами розгляду первинних скарг, залишено без змін податкове повідомлення рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04 квітня 2011 року № 0001202308/0, скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 04 квітня 2011 року № 0001212308/0 в частині визначення 140 000, 00 грн. штрафної санкції, а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін, у зв'язку з чим ДПІ Солом'янського району м. Києва прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0002522308/0 від 07 липня 2011 року, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 560 000, 00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 140 000, 00 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями № 0001202308/0 та № 0002522308/0, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

Відповідно до ч.1 ст.202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. За змістом ч.2 цієї ж статті Договори є двосторонніми правочинами.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (як замовником) та ТОВ «ПФ «Добробут»(як виконавцем) були укладені договори № 2009/06-014 від 01 червня 2009 року та № 2009/12/02 від 02 грудня 2009 року з придбання послуг з обробки первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового зв'язку стандарту GSM 900/1800 операторів мобільного зв'язку по всіх регіонах України; складання проміжних і узагальнених звітів з урахуванням переліку параметрів і методики їх визначення; обробка порівняльних даних поточних параметрів мереж операторів мобільного зв'язку стандарту GSM 900/1800.

На підтвердження виконаних робіт позивачем надані належним чином засвідчені копії складених актів здачі-прийняття робіт між ТОВ «НТЦ «Омніс»та ТОВ «ПФ «Добробут»від 30 червня 2009 року, 31 липня 2009 року, 31 серпня 2009 року, 30 вересня 2009 року, 31 жовтня 2009 року, 30 листопада 2009 року, 29 грудня 2009 року, 31 грудня 2009 року, 31 січня 2010 року, а також надані належним чином засвідчені копії податкових накладних № 300601 від 30 червня 2009 року, № 310712 від 31 липня 2009 року, № 310803 від 31 серпня 2009 року, № 300906 від 30 вересня 2009 року, № 311001 від 31 жовтня 2009 року, № 301102 від 30 жовтня 2009 року, № 291202 від 29 грудня 2009 року, № 311202 від 31 грудня 2009 року, № 310102 від 31 січня 2010 року.

За виконані роботи проведена оплата робіт платіжними дорученнями № 600, 601, 602, 603 від 21 липня 2009 року, № 644, 645, 646, 647 від 05 серпня 2009 року, № 870, 871, 872, 873 від 21 вересня 2009 року, № 981, 982, 983, 984 від 16 жовтня 2009 року, № 1134, 1135, 1136, 1137 від 23 листопада 2009 року, № 1226, 1227, 1228, 1229 від 23 листопада 2009 року, № 59, 60 від 19 січня 2010 року, № 55, 56, 57, 58 від 18 січня 2010 року, № 246, 247, 248, 249 від 16 лютого 2010 року.

Судом встановлено, що між позивачем (як замовником) ТОВ «Таб Ін вест»(як виконавцем) укладено договір № 004/0208 від 01 лютого 2008 року, предметом якого було виконання робіт по обробці первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового зв'язку стандарту GSM 900/1800 операторів мобільного зв'язку по всіх регіонах України; складання проміжних і узагальнених звітів з урахуванням переліку параметрів і методики їх визначення; обробка порівняльних даних поточних параметрів мереж операторів мобільного зв'язку стандарту GSM 900/1800, на підтвердження виконання якого до суду надана належним чином засвідчена копія акту здачі прийняття робіт №ТІ-0000253 від 31 березня 2008 року, копія акту приймання-передачі звітних матеріалів між ТОВ «НТЦ «Омніс»та ТОВ «ТАБ Ін вест»від 31 березня 2008 року за березень 2008 року, податкова накладна № 268 від 31 березня 2008 року, проведена оплата робіт платіжним дорученням №163 від 07 квітня 2008 року.

Крім того, між позивачем (як замовником) та контрагентом ТОВ «Електро парк плюс»(як виконавцем), укладений договір № 2009/10-016 від 01 жовтня 2009 року, предметом якого було виконання робіт по обробці первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового зв'язку стандарту GSM 900/1800 операторів мобільного зв'язку по всіх регіонах України; складання проміжних і узагальнених звітів з урахуванням переліку параметрів і методики їх визначення; обробка порівняльних даних поточних параметрів мереж операторів мобільного зв'язку стандарту GSM 900/1800, на підтвердження виконання якого до суду надана належним чином засвідчена копія акту здачі прийняття робіт від 31 жовтня 2009 року, копія акту приймання-передачі звітних матеріалів між ТОВ «НТЦ «Омніс»та ТОВ «Електро парк плюс»від 30 жовтня 2009 року за жовтень 2009 року, податкова накладна № 311002 від 31 жовтня 2009 року, проведена оплата робіт платіжними дорученнями № 1075, 1076, 1077, 1078, 1079 від 09 листопада 2009 року.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит, відповідно до зазначеної норми Закону, виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.4 та 7.4.5 п.7.4 статті 7 зазначеного Закону - до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України «Про податок на додану вартість»визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту: - у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів; - у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

В розумінні Закону України «Про податок на додану вартість», ненадходження сум податку на додану вартість до бюджету від контрагентів платника ПДВ не є підставою для виключення відповідних сум зі складу податкового кредиту такого платника, оскільки для віднесення відповідних сум податків, сплачених в ціні товару до податкового кредиту, не передбачається умова про сплату цих сум до бюджету.

Питання від'ємного значення суми поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення добросовісного платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Враховуючи зазначене, виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит не перебуває у залежності від дотримання вимог податкового законодавства іншими суб'єктами господарювання.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку, що позивачем не допущено порушень норм Закону України «Про податок на додану вартість», вказаних у акті перевірки № 192/23-10/35812590 від 12 березня 2011 року.

Відповідно до п. 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств - валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Разом з тим, у вказаному Акті перевірки не наведено жодних доказів про невикористання у господарській діяльності позивача отриманих результатів робіт від ТОВ «ПФ «Добробут», ТОВ «Таб Ін вест», ТОВ «Електро парк плюс», а будь-які інші підстави не є обґрунтуванням для застосування вказаних пунктів Законів, порушення яких позивачем, на думку відповідача, стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Між тим позивачем до суду надані докази використання отриманих результатів робіт отриманих від його контрагентів у власній господарській діяльності, а саме результати робіт та електронні носії з матеріалами вимірювань, договори, а також звіти з додатками з замовникам ЗАТ «Українські радіосистеми», ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем», ЗАТ «УМЗ», ТОВ «Астеліт», відповідні акти прийому-передачі за звітні періоди, докази оплати виконаних робіт контрагентам - ТОВ «ПФ "Добробут», ТОВ «Електро парк плюс», ТОВ «ТАБ ін вест», та отримана оплата послуг від замовників ЗАТ «Українські радіосистеми», ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем», ЗАТ «УМЗ», ТОВ «Астеліт».

Позивачем також до суду надані належним чином засвідчені копії податкових декларацій з податку на прибуток та податкові декларації з податку на додану вартість, в яких відображені всі оподатковувані операції, які враховані як у витратах і податковому кредиті, так і в доходах та податкових зобов'язаннях.

Посилання відповідача на порушену кримінальну справу № 51-3099 відносно невстановлених осіб які вчинили фіктивне підприємництво за ч. 2 статті 205 КК України, тобто повторно створили ТОВ «ПФ «Добробут»з метою прикриття незаконної діяльності та на висновок спеціаліста від 04 березня 2011 року з проведення судово-почеркознавчого дослідження не є належними доказами на підтвердження висновків відповідача про порушення позивачем вимог норм законодавства України, викладених у вище вказаному акті перевірки.

Таким чином колегія суддів приходить до висновку про правомірність позиції суду першої інстанції щодо задоволення даного адміністративного позову.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 207, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28 грудня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Літвіна Н. М.