Ухвала

від 18.07.2013 по справі 2а-13086/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" липня 2013 р. м. Київ К/9991/40759/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Вербицька О.В.

секретар судового засідання Сандрачук Я.В.

за участю представників згідно журналу судового засідання від 18.07.2013 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012

у справі № 2а-13086/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково Технічний

Центр „Омніс"

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Науково Технічний Центр „Омніс" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду від 28.12.2011 позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в який просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 23.04.2003 по 31.12.2010 та складено акт № 3075/23-08/32484796 від 21.03.2011.

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0001202308/0, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 1500000 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 375000 грн.; № 0001212308, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 560000 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 280000 грн.

В порядку адміністративного оскарження рішенням Державної податкової адміністрації у м. Києві від 21.06.2011 № 6584/10/25-114, прийнятим за результатами розгляду первинних скарг, залишено без змін податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва № 0001202308/0 від 04.04.2011, скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001212308/0 від 04.04.2011, в частині визначення 140000 грн. штрафної санкції, а в іншій частині зазначене рішення залишено без змін, у зв'язку з чим Державною податковою інспекцією у Солом'янського району м. Києва прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0002522308/0 від 07.07.2011, яким відповідачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 560000 грн. та штрафні (фінансові) санкції в сумі 140000 грн.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 5.1, ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та заниження позивачем податку на прибуток на загальну суму 1500000 грн., пп. 7.2.3, пп. 7.2.6 п.7.2., пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5, п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", занижено податок на додану вартість у загальній сумі 560000 грн., п. 7.3. пп. "а" п.19.2 ст. 19 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб" та заниження податку з доходів фізичних осіб на суму 21638, 31 грн. у 2010 році.

Між позивачем та ТОВ „ПФ „Добробут" були укладені договори № 2009/06-014 від 01.06.2009 та № 2009/12/02 від 02.12.2009 з придбання послуг з обробки первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового зв'язку стандарту GSM 900/1800 операторів мобільного зв'язку по всіх регіонах України; складання проміжних і узагальнених звітів з урахуванням переліку параметрів і методики їх визначення; обробка порівняльних даних поточних параметрів мереж операторів мобільного зв'язку стандарту GSM 900/1800.

Виконання робіт позивачем підтверджується копіями складених актів здачі-прийняття робіт між ТОВ „НТЦ „Омніс" та ТОВ „ПФ „Добробут".

Між позивачем ТОВ „Таб Ін вест" укладено договір № 004/0208 від 01.02.2008, предметом якого було виконання робіт по обробці первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового зв'язку стандарту GSM 900/1800 операторів мобільного зв'язку по всіх регіонах України; складання проміжних і узагальнених звітів з урахуванням переліку параметрів і методики їх визначення; обробка порівняльних даних поточних параметрів мереж операторів мобільного зв'язку стандарту GSM 900/1800, що підтверджується актом здачі - прийняття робіт №ТІ-0000253 від 31.03.2008, податковою накладною № 268 від 31.03.2008, проведена оплата робіт платіжним дорученням №163 від 07.04.2008.

Між позивачем та ТОВ „Електро парк плюс", укладений договір № 2009/10-016 від 01.10.2009, предметом якого було виконання робіт по обробці первинної систематичної інформації поточних якісних показників мережі стільникового зв'язку стандарту GSM 900/1800 операторів мобільного зв'язку по всіх регіонах України; складання проміжних і узагальнених звітів з урахуванням переліку параметрів і методики їх визначення; обробка порівняльних даних поточних параметрів мереж операторів мобільного зв'язку стандарту GSM 900/1800, виконання робіт підтверджується копіями акту здачі - прийняття робіт від 31.10.2009, копія акту приймання-передачі звітних матеріалів між ТОВ „НТЦ „Омніс" та ТОВ „Електро парк плюс" від 30.10.2009 за жовтень 2009 року, податковою накладною № 311002 від 31.10.2009, проведена оплата робіт платіжними дорученнями № 1075, 1076, 1077, 1078, 1079 від 09.11.2009.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", валовими витратами виробництва та обігу визнається сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п. 5.3 - п. 5.7 цієї статті.

Нормами пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати платника, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій правильно встановлено, що виконання зазначених договорів позивачем належним чином підтверджується долученими до матеріалів справи актами здачі приймання послуг та податковими накладними. Крім того, відповідачем не наведено жодних доказів, які б підтверджували його доводи відносно недійсності податкових накладних та фіктивності проведених позивачем господарських операцій.

Судова колегія Вищого адміністративного суду України також вважає обґрунтованим спростування судами попередніх інстанцій посилань відповідача на факт непідтвердження платником податків використання у власній господарській діяльності отриманих по спірним господарським операціям послуг, оскільки наведеними законодавчими приписами однією з правових підстав для включення витрат до складу валових визначено саме подальше використання у власній господарській діяльності придбаних у постачальників послуг, а не безпосередньо факт їх використання.

Відносно донарахування підприємству податкових зобов'язань з податку на додану вартість слід зазначити наступне.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит, відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного Закону, вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зважаючи наведені законодавчі приписи, а також на те, що позивачем правомірно було віднесено до складу валових витрат вартість придбаних у контрагента послуг, формування ним податкового кредиту на підставі отриманих від постачальника податкових накладних обґрунтовано визнано судом першої інстанції правомірним та таким, що відповідає вимогам положень ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість".

Відповідачем не наведено жодних доказів про невикористання у господарській діяльності позивача отриманих результатів робіт від ТОВ „ПФ „Добробут", ТОВ „Таб Ін вест", ТОВ „Електро парк плюс", а будь-які інші підстави не є обґрунтуванням для застосування вказаних пунктів Законів, порушення яких позивачем, на думку відповідача, стало підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Між тим позивачем до суду надані докази використання отриманих результатів робіт отриманих від його контрагентів у власній господарській діяльності, а саме результати робіт та електронні носії з матеріалами вимірювань, договори, а також звіти з додатками з замовникам ЗАТ „Українські радіосистеми", ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем", ЗАТ „УМЗ", ТОВ „Астеліт", відповідні акти прийому-передачі за звітні періоди.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем здійснено оплату виконаних робіт контрагентам: ТОВ „ПФ „Добробут", ТОВ „Електро парк плюс", ТОВ „ТАБ ін вест", та отримано оплату послуг від замовників ЗАТ „Українські радіосистеми", ЗАТ „Київстар Дж.Ес.Ем", ЗАТ „УМЗ", ТОВ „Астеліт".

При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких податкових накладних, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. З огляду на недоведеність податковим органом існування відповідних фактів, та обставина, що первинні документи від імені контрагентів підписані невстановленими особами, не є достатньою підставою для позбавлення покупця (позивача у справі) права на відображення у податковому обліку понесених (нарахованих) витрат за наслідками придбання послуг у спірних постачальників.

З урахуванням викладеного висновок судів про безтоварний характер спірних операцій з поставки позивачу послуг ґрунтується на неправильній юридичній оцінці обставин справи, а відтак не може бути визнаний об'єктивним.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 у справі № 2а-13086/11/2670 залишити без задоволення, а судові рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.12.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2012 у справі № 2а-13086/11/2670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.В. Вербицька