Постанова

від 18.05.2012 по справі 2а-305/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2012 р. № 2а-305/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

за участю:

секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,

представника позивача Гентоша Р.Є.,

представника відповідача Кохана А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопак»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Львівської області Державної податкової служби Львівської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю „Технопак" (надалі -ТзОВ «Технопарк»звернулось із позовною заявою до суду до ДПІ у Франківському районі м. Львова, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0001332320 від 31.05.2011 року та № 0001342320 від 31.05.2011 року.

Ухвалою судового засідання від 02.04.2012р. суд відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України допустив заміну відповідача у справі - ДПІ у Франківському районі м. Львова його правонаступником - ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ДПІ у Франківському районі м.Львова під час перевірки безпідставно не взято до уваги наявних у позивача первинних документів, що засвідчують здійснення ним господарських операцій з ТОВ „Бенфайс" та ТОВ „ТК Джілд". При цьому до позовної заяви позивачем додано копії документів, які засвідчують здійснення господарських операцій ТОВ „Технопак" із вказаними юридичними особами : господарських договорів, видаткових накладних, податкових накладних, банківських виписок, акта здачі-приймання робіт (надання послуг).

ДПІ у Франківському районі м.Львова подала до суду заперечення на позов, в якому проти позову заперечує. Посилається на відсутність у ТОВ „Технопак" належних первинних документів для віднесення до валових витрат та податкового кредиту сум, вказаних у документах позивача, представлених для перевірки. Відповідач також обґрунтовує свою позицію Листом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сиріус екстружен" № 2273 від 07.09.11 р., який скерований Начальнику ДПІ у Франківському районі м.Львова листом В.о. начальника Головного відділу податкової міліції СДПІ ВПП у м.Львові № 9308/26-33 від 05.10.11 р. У листі ТОВ „Сиріус Екстружен" стверджується, що ТОВ „Сиріус екстружен" не проводило ніяких фінансово-господарських операцій з ТОВ ТК „Джілд" (код ЄДРПОУ 36591196) протягом 2009-2010 років, угоди, договори, попередні домовленості про поставки ТМЦ з представниками ТОВ ТК „Джілд" не укладались і не проводилися.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві. Надав додаткові пояснення аналогічні до викладеного в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених в запереченнях на позовну заяву. Надав пояснення аналогічні, до викладеного в запереченнях на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

За результатами планової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопак" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. ДПІ у Франківському районі м.Львова складено Акт №681/23-2/23882480 від 17.05. 2011 р. та винесені податкове повідомлення-рішення №0001342320 від 31.05 2011 року, за яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ „Технопак" за податком на прибуток (за основним платежем та штрафними санкціями) на загальну суму 1581650,25 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001332320 від 31.05.2011 року, за яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства за податком на додану вартість (за основним платежем та штрафними санкціями) на загальну суму 1265321,25 грн.

В акті перевірки (п.1) стверджується, що ТОВ „Технопак" на порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" безпідставно віднесено до складу валових витрат суму витрат з придбання товарів від ТОВ „Бенфайс" на загальну суму 4339716 грн., факт отримання яких не доведено.

Суд при вирішенні спору виходить з наступного.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", який був чинним на момент здійснення господарських операцій між ТОВ „Технопак" та ТОВ „Бенфайс" та виникнення податкових зобов'язань за вказаною операцією, валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Господарська діяльність відповідно до пункту 1.32 ст.1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються : суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відповідно вказаної статті первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2, п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88, зареєстрованого Міністерством юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи -письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Частинами другою та третьою ст.9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарський операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і мати обов'язкові реквізити : назва документа, дату і місце складання, назва підприємства, від імені якого складається документ, зміст і обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Для включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, що підтверджують факт отримання товарів від іншої особи та документи, що підтверджують зв'язок понесених витрат із господарською діяльністю платника податку.

Позивачем представлено первинні документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій з ТОВ „Бенфайс": договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки.

Між ТзОВ «Бентфайс»та ТзОВ «Технопак»було укладено договір поставки №02/07/10 від 02.07.2010 року.

Відповідач посилається на нікчемність вказаного договору.

Відповідно до ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок доставити товар або надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Пунктом 6.1 договору поставки № 02/07/10 від 02.07.2010 року встановлено, що доставка продукції на склад Покупця (ТзОВ «Технопак») здійснюється за домовленістю сторін.

Товар передано ТОВ „Бенфайс" ТОВ „Технопак" за видатковими накладними, що належним чином засвідчує передачу товару.

Як вбачається з представлених позивачем документів, які не були спростовані відповідачем, товар використовувався ТОВ „Технопак" у власній господарській діяльності для виготовлення продукції, яка в подальшому була продана іншим суб'єктам господарської діяльності, що підтверджується поданими позивачем видатковими накладними та банківськими виписками.

Висновок відповідача про те, що первинним документом, яким повинно засвідчуватися здійснення господарської операції між ТОВ „Бенфайс" та позивачем повинна бути лише товарно-транспортна накладна не відповідає ст. 664 Цивільного кодексу України.

Відсутність товарно-транспортних накладних не може бути доказом того, що господарська операція не проводилась, а договір поставки є фіктивний правочином за ч.1 ст. 204 Цивільного кодексу України, який вчинено без наміру створення правових наслідків, що ними передбачені. Висновки відповідача не підтверджені жодними доказами у справі. ТзОВ «Бентфайс»та ТзОВ «Технопак», уклавши договір поставки № 02/07/10 від 02.07.2010 року) не лише мали намір щодо настання обумовлених ним наслідків, а й фактично виконали його як щодо передачі товару, так і щодо оплати переданого товару, що засвідчується видатковими накладними та банківськими виписками про оплату отриманого товару.

У пункті 2 акту перевірки відображено господарські операції ТОВ „Технопак" з ТОВ „ТК „Джілд". Так між ТОВ „Технопак" та ТОВ „ТК „Джілд" було укладено Агентський договір від 26.10.2009 року № 2/10/09-01, за яким комерційний агент (ТОВ „ТК „Джілд") зобов'язується надати замовнику (ТОВ „Технопак") послуги з підшуковування постачальників передбаченого даним договором товару та подальшого укладення договорів поставки. До перевірки було представлено Акт № ОУ-0002610 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 865877,48 грн.

В акті перевірки стверджується, що акт оформлено таким чином, що не несе в собі змісту та суті господарської операції, а тому не може бути первинним документом, який підтверджує фактичне виконання (отримання) вищевказаних послуг. При цьому зроблено висновок про те, що відсутнє підтвердження фактичного надання послуг та їх зв'язок з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг), не доведено їх використання у власній господарській діяльності та відсутня правова підстава для включення вартості даних послуг без підтвердження відповідними, складеними згідно з чинним законодавством, первинними документами до складу валових витрат, документальне оформлення витрат на вище наведені послуги відсутнє та до перевірки не представлено жодних доказів отримання вказаних послуг.

Такі твердження є безпідставними, жодних доказів, які б спростовували факт надання послуг за агентським договором між ТОВ „ТК „Джілд" та ТОВ „Технопак", відповідачем не наведено. Акт № ОУ-0002610 здачі-прийняття робіт (надання послуг) на суму 865877,48 грн. містить належні реквізити первинного документа відповідно до вимог наведених вище норм чинного законодавства, містить також посилання на договір № 2/10/09-01 від 26.10.09 р., а тому засвідчує факт надання послуг за цим договором.

В результаті надання послуг ТОВ „Технопак" уклало договір поставки з ТОВ „Сірус Екстружен" та використовувало отриманий за цим договором товар у власній господарській діяльності.

Посилання відповідача на те, що листом ТОВ „Сіріус Екстружен" № 2273 від 07.09.11р. підтверджено факт відсутності фінансово-господарських операцій з ТОВ „ТК „Джілд" не спростовує факту надання послуг за Агентським договором № 2/10/09-01 від 26.10.09 р., оскільки даний договір не передбачає здійснення жодних господарських операцій між ТОВ „ТК „Джілд" як комерційним агентом ТОВ „Технопак" з ТОВ „Сіріус екстружен" та проведення розрахунків між ними. В пункті 1.1 вказано, що Комерційний агент діє від імені Замовника та за його рахунок. Тому, ТОВ „ТК „Джілд" не могло здійснювати операцій від власного імені з ТОВ „Сиріус Екстружен". Як вбачається з наданих позивачем доказів, а саме Договору та видаткових накладних, підписаних між ТОВ „Технопак" та ТОВ „Сиріус Екстружен" господарські відносини між ними виникли після укладення договору між ТОВ „Технопак" та ТОВ „ТК „Джілд". Підписаний між ТОВ „Технопак" та ТОВ „ТК „Джілд" акт №ОУ-0002610 здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказує на те, що комерційним агентом ТОВ „ТК „Джілд" було виконано умови Агентського договору № 2/10/09-01 від 26.10.09 р.

ТОВ „ТК „Джілд" надало ТОВ „Технопак" податкову накладну на суму податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.4.1 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість", чинного на момент здійснення господарських операцій ТОВ „Технопак" з ТОВ „Бенфайс" та ТОВ „ТК „Джілд", податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку із придбанням товару (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність порушення позивачем вимог податкового законодавства та про правомірність формування ним податкового кредиту.

Зважаючи на те, що судом не встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства в межах цього спору, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Враховуючи викладене вище, податкові повідомлення-рішення № 0001342320 від 31.05.2011 року та № 0001332320 від 31.05.2011 року видані всупереч нормам Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та Закону України „Про податок на додану вартість", а тому підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 КАС України, на користь позивача належить присудити судові витрати відповідно до задоволених вимог.

Керуючись наведеним вище, та ст.ст. 7-14, 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №0001332320 від 31.05.2011 року та № 0001342320 від 31.05.2011 року.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопак»30 грн. 12 коп. судового збору з Державного бюджету України.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 23 травня 2012 року.

Суддя Гулик А.Г.