Постанова

від 12.03.2013 по справі 2а-305/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2013 року Справа № 122499/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.

при секретарі судового засідання- Коцур В.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопак» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби Львівської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Технопак» звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби Львівської області про скасування податкових повідомлень-рішень № 0001332320 та № 0001342320 від 31.05. 2011 року.

Ухвалою судового засідання від 02.04.2012 року, згідно вимогам ст.55 КАС України, суд допустив заміну відповідача у справі - ДПІ у Франківському районі м. Львова його правонаступником - ДПІ у Франківському районі м. Львова Львівської області ДПС.

В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що ДПІ у Франківському районі м.Львова під час проведеної перевірки безпідставно не взяла до уваги наявних у позивача первинних документів, що засвідчують здійснення ним господарських операцій з ТОВ „Бенфайс" та ТОВ „ТК Джілд". При цьому, до позовної заяви було додано копії документів, які засвідчують здійснення господарських операцій ТзОВ «Технопак» із вказаними юридичними особами, а саме : господарські договори, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, акт здачі-приймання робіт (надантих послуг). Тому, прийняті податкові повідомлення-рішення відповідачем є безпідставними і необгрунтованими та підлягають скасуванню.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року, позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова №0001332320 від 31.05.2011 року та № 0001342320 від 31.05.2011 року.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби Львівської області подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що приймаючи оскаржувану постанову суд першої інстанції порушив норми матеріального і процесуального права, а висновки суду є необґрунтованими та не доведеними належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задоволити, а постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нову, якою відмовити ТзОВ «Технопак» в задоволенні позовних вимог, мотивуючи це наступним.

Як встановлено судом першої інстанції і вбачається з матеріалів справи, за результатами планової документальної виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Технопак" з питань дотримання вимог податкового законодавства в період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. ДПІ у Франківському районі м.Львова було складено Акт №681/23-2/23882480 від 17.05.2011 року. На підставі акту перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0001342320 від 31.05 2011 року, за яким збільшено суму грошового зобов'язання ТзОВ „Технопак" за податком на прибуток (за основним платежем та штрафними санкціями) на загальну суму 1.581.650,25 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001332320 від 31.05.2011 року, за яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства за податком на додану вартість (за основним платежем та штрафними санкціями) на загальну суму 1.265.321,25 грн.

В акті перевірки зазначено, що ТОВ „Технопак", в порушення п. 5.1, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", безпідставно віднесено до складу валових витрат прогнозовані витрати з придбання товарів від ТОВ „Бенфайс" на загальну суму 4.339.716,0 грн., факт отримання яких в дійсності не мав місця і таке не знайшло свого належного документального підтвердження в ході проведеної податкової перевірки.

Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, де визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, колегія суддів керуючись вимогами ст.195 КАС України встановила, що попри наявні в матеріалах справи договори між ТзОВ «Технопак» та ТзОВ «Бентфайс»(а.с. 31), ТзОВ «Технопак» та ТзОВ ТК «Джілд» (а.с. 159), а також податкові та видаткові накладні, акти здачі-приймання виконаних робіт, як докази здійснення господарських операцій, легітимність таких спростовується висновком почеркознавчої експертизи № 620 від 25.06.12 року. За висновком експерта, підписи в документах (видаткові,податкові накладні та рахунок-фактури) по господарських взаємовідносинах між ТзОВ «Технопак» та ТзОВ «Бентфайс» за 2010 рік, виконані не директором ОСОБА_1, а іншою особою з наслідуванням. Підписи в документах (видаткові,податкові накладні та рахунок-фактури) по господарських взаємовідносинах між ТзОВ «Технопак» та ТОВ «Джілд» за 2010 рік, виконані не директором ОСОБА_2, а іншою особою з наслідуванням (Т.2 а.с.73-89). Експертом також зазначено, що вказані документи не підписувались і посадовими особами вказаних підприємств: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8

Даному висновку почеркознавчої експертизи колегія суддів надає віри і покладає такі в основу рішення по справі, оскільки судовий експерт володіє спеціальними знаннями та був попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку (а.с.73).

Крім того, до матеріалів справи долучено довідку відповідача від 27.08.12 № 3278/07-31, про результати проведеного дослідження фінансово-господарської і діяльності ТзОВ «Технопак» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємостосунках з ТзОВ «Бентфайс» та ТзОВ ТК «Джілд» в період 2010 року, де зазначено, що в процесі ревізії проаналізовано рух коштів по розрахунковому рахунку ТзОВ «Технопак» та встановлено, що позивачем фактично перераховано ТзОВ «Бентфайс» лише 1.059.659,84 грн. з 5.207.659,84 грн. належних до оплати за виконання умов договору поставки від 02.07.10 № 02/07/10. Такий висновок документально підтверджуються долученою позивачем до матеріалів справи випискою з банківського рахунку, яка свідчить про фактично часткове перерахування ТзОВ «Бентфайс» грошових коштів в сумі 1 059 659,84 грн.

Поряд з цим, відповідачем також було встановлено, що позивачем не перераховано і грошові кошти ТзОВ ТК «Джілд» за агентським договором від 26.10.09 №2/10/09-01 про надання послуг із знаходження постачальника целюлозної плівки для виробника поліетиленових пакетів, який з 1997 року працює на даному ринку. А оскільки жадана плівка і так в надмірній кількості присутня на ринку господарсько-будівельних товарів в Україні, то доволі алогічним була доцільність укладення такого договору з виплатою 22,6 % від суми укладеної угоди (а.с.159) та подальшим укладенням договору поставки з ТОВ «Сіріус Екстружен» на суму 3.831.316,29 грн., звідки вартість посередницьких послуг комерційного агента становила 865.877,48 грн. Відтак, суми по даних операціях були безпідставно віднесені до складу валових витрат та податкового кредиту ТзОВ «Технопак», що додатково стверджується листом ТзОВ «Сіріус Екстружен» №2273 від 07.09.2011 року, де останнє ствердило, що не проводило жодних фінансово-господарських операцій з ТзОВ «ТК «Джілд» на протязі 2009-2010 років.

Тобто, як вбачається з матеріалів справи і було встановлено під час розгляду справи в апеляційній інстанції, ті документи, які на думку суду першої інстанції давали підстави ТзОВ «Технопак» формувати податковий кредит та суму валових витрат: прихідні та податкові накладні, акт задачі виконаних робіт № 0У-0002610, директорами ТзОВ «Бентфайс» та ТзОВ ТК «Джілд» ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - фактично не підписувались. На час перевірки не виявилось в наявності у позивача і жодних товаро-транспортних накладних в підтвердження фактів отримання придбаного товару за договором поставки № 02/07/10 від 02.07.2010 року попри те, що у відповідності до Правил перевезення вантажів автотранспортом в Україні від 14.10.97 р. № 363, другий екземпляр товаро-транспортної накладної обов'язково передається вантажоодержувачу, незалежно від договірних умов відповідальності за доставку вантажу з боку продавця чи покупця товару, як документ суворої бухгалтерської звітності.

В правовій позиції Верховного суду України, яка виписана в постанові від 05.03.2012 року, категорично зазначено, що податкові накладні виписані чи підписані не уповноваженими особами не можна вважати належно оформленими звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів чи виконаних робіт, а тому віднесення відображених в них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. Адже належна податкова накладна видається лише платником податку, який дійсно поставляє товари, на вимогу їх отримувача та є єдиною і виключною підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, беручи до уваги те, що податкові накладні № 2157 від 02.07.10 р., № 2158 від 05.07.10 р., № 2244 від 20.08.10 р., № 2245 від 25.01.10 р., № 2610 від 26.10.10 року не виписувались посадовими особами ТзОВ «Бентфайс» та ТзОВ ТК «Джілд», а тому включення зазначених в них сум ПДВ до складу податкового кредиту позивача чи його відшкодування було безпідставним.

Стосовно законності та підставності використання векселів для покриття заборгованості перед ТзОВ «Бентфайс» за договором поставки від 02.07.10 № 02/07/10, то з пояснень головного бухгалтера ТзОВ «Технопак» ОСОБА_4, така була закрита шляхом передачі векселів емітованих ПП «Алекспак». А директор ПП «Алекспак» ОСОБА_8, в свою чергу ствердила, що підприємство виписало прості векселі вартістю 5,4 млн., однак в подальшому векселі до оплати не пред'являлися і не погашалися. Акт приймання-передачі векселів ніким із посадових осіб контрагентів не підписувався та не завірявся (а.с.109-111- Т.2).

З врахуванням наведеного стало очевидним, що розрахунки в грошовій формі з ТзОВ «Бентфайс» та ТзОВ ТК «Джілд» позивачем в належному обсязі не були проведені, а вексельна форма розрахунків в дійсності застосована не була, оскільки такі не акцептувались та не погашались у встановленому законом порядку. Та більше того, векселя були надані в розпорядження позивача неналежним емітентом ПП «Алекспак», який знаходячись на єдиному податковому обліку із ставкою 10 %, взагалі був позбавлений юридичного права на використання векселів, Указ Президента України № 727/98.

Окрім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбались (виготовились) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

В п.п. 7.4.1 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" зазначено, що податковий кредит складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв»язку придбанням товару (робіт, послуг) з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, визначальною підставою віднесення витрат підприємства до складу валових витрат та формування податкового кредиту є безпосереднє використання придбаних товарів у власній господарській діяльності. Тільки за умови достовірного встановлення обставин щодо реальності господарської операції, наявності економічної доцільності та необхідності її здійснення та зв'язку із господарською діяльністю платника податків, можна визнати правомірність віднесення витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту. За відсутності останнього, відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, право платника податків на валові витрати та податковий кредит виникає лише за наявності сукупності факторів. Це належне оформлення первинних та інших документів, які є підставою для відображення понесених витрат у податковому обліку, які свідчать про реальність господарських операцій. А також, фактичне понесення платником податків витрат, тобто наявність розрахунку за поставлені товари, виконані роботи чи надані послуги.

В даному випадку, наведені вище фактори в дійсності були відсутні, що позбавляло позивача права на відображення у податковому обліку господарських операцій з ТзОВ «Бентфайс» та ТзОВ ТК «Джілд».

За таких обставин, суд першої інстанції при розгляді справи допустив не всебічне та не повне зясування дійсних обставин по справі, а припустився до поверхневого та хибного трактування обставин, які мали значення для справи, зокрема: не дав об'єктивну оцінку усім доводам наведеним в позовній заяві та аргументам наведеним в запереченні до позову, а тому допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті спору, а відтак дає підстави колегії суддів для скасування постанови і ухвалення нового рішення, як це передбачено ст.. 202 КАС України.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, п.3 ч. ст. 198, п.п. 1, 3, 4 ч.1 ст. 202, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби Львівської області - задоволити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 травня 2012 року у справі № 2а-305/12/1370 - скасувати і прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопак» - відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий : Р.М. Гулид

Судді: В.З. Улицький

В.М. Каралюс

Повний текст постанови виготовлено і підписано 18.03.2013 року