Рішення

від 30.05.2012 по справі 5010/297/2012-14/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2012 р. Справа № 5010/297/2012-14/12

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В. І., при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Кредобанк"

вул. Сахарова, 78, м. Львів, 79026

вул. Дружби, 3, м. Тернопіль, 46009

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю

"Прикарпатська торгово-виробнича компанія "Бока"

вул. Тролейбусна, 15/57, м. Івано-Франківськ, 76018

про звернення стягнення на предмет застави

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився;

від відповідача: не з"явився

встановив: до господарського суду Івано-Франківської області подано позов Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська торгово-виробнича компанія "Бока" про звернення стягнення на предмет застави.

Позивач в засідання суду не з"явився, причини неявки суду не повідомив. Однак, в попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримував, просив позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві. Крім того, позивач надав суду клопотання (про долучення до матеріалів справи) (№3194/2012-свх від 15.05.12); письмові пояснення (№3636/2012 свх від 30.05.12); клопотання про відкладення розгляду справи (№3637/2012 свх від 30.05.12).

Щодо клопотання про відкладення розгляду справи суд зазначає наступне. Господарський процесуальний кодекс України не містить вимог щодо відповідальних осіб, які можуть представляти інтереси сторін в господарському суді. Надання повноважень на представництво інтересів сторони в процесі не обмежено будь-яким певним колом осіб. Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає широке коло процесуальних прав сторін, поряд із цим встановлює для сторін обов'язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. За таких обставин суд вважає за правильне відмовити в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не направив, вимоги суду, вказані в ухвалах суду від 19.03.12, 29.03.12, 10.04.12, 18.04.12, 03.05.12 не виконав, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Ухвали суду направлялась відповідачу на адресу, зазначену у позовній заяві. Проте повідомлення про вручення поштових відправлень від відповідача до суду не повернулось.

Варто зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином .

Крім того суд звертає увагу на п.4 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006 року № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році", п.11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" в яких наголошується, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи суд прийшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, враховуючи вимоги чинного законодавства та, в тому числі і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

Між Публічним акціонерним товариством «КРЕДОБАНК»та Підприємцем ОСОБА_1 (позичальник) 21.12.10 укладено Кредитний договір №15/2010.

Відповідно до умов вказаного вище договору, Банк зобов'язався надати позичальнику кредит у розмірі 70 000,00 грн., а позичальник зобов'язався у термін включно до 20.12.11 повернути кредит та сплатити проценти у розмірі, передбаченому п. 2.1.3. кредитного договору.

Пунктом 2.1.6 договору встановлено, що видача Банком позичальнику кредиту по цьому Кредитному договору здійснюється траншами, шляхом оплати платіжних документів позичальника з позичкового рахунку безпосередньо за цільовим призначенням. Для обліку виданих кредитних коштів Банк відкрив позичковий рахунок №2062201323630 (.п. 2.6 договору).

Прийняті на себе зобов'язання по кредитному договору позивачем виконані у повному обсязі, а саме: позивач перерахував відповідачу, відповідно до п. 2.1.6 договору, кредитні кошти у розмірі 70 000,00 грн. Даний факт підтверджується меморіальними ордерами №17378963 від 23.12.10, №17379355 від 23.12.10, №17379232 від 23.12.10.

Пунктом 5.1 договору встановлено, що позичальник зобов'язаний здійснювати повернення суми кредиту відповідно до встановлено цим пунктом графіку, з остаточним поверненням кредиту до 20.12.11.

Проте, ПП ОСОБА_1 взяті на себе зобов"язання по договору не виконав, в зв'язку із чим заборгованість по кредиту станом на 13.02.12 становить 27 733,75 грн.

Згідно п. 4.1.3. Кредитного договору, позичальник зобов'язаний сплачувати банку комісію за управління кредитом у розмірі 100,00 грн., яка підлягає сплаті позичальником щомісячно в термін до останнього банківського дня календарного місяці на рахунок НОМЕР_2. У зв'язку із несплатою вказаної вище комісії, станом на 13.02.12 заборгованість по комісії становить 267,23 грн.

Відповідно до п. 7.1. Кредитного договору встановлено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення Кредиту або його частини, оплати процентів, комісій) Позичальник на вимогу Банку сплачує йому пеню:

- за зобов'язаннями в гривні - в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки;

- за зобов'язаннями в іноземній валюті - 0,05% за кожен день прострочки від простроченої/несплаченої суми.

У зв'язку з невиконанням позичальником зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту, процентів за його користування, сплати комісії, банком нараховано відповідачу пеню у розмірі 1198,52 грн., із них:

- 1 143,12 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасне повернення кредиту;

- 43,77 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасне погашення процентів за користування кредитом;

- 11,63 грн. - пеня, нарахована за несвоєчасну сплату комісій.

За невиконання або неналежне виконання позичальником свого зобов'язання по своєчасному поверненню Кредиту або його частини, позичальник, крім сплати пені, на вимогу банку відшкодовує банку заподіяні збитки із повному обсязі, в тому числі й упущену вигоду. Упущена вигода розраховується за весь період прострочення шляхом нарахування на суму прострочення процентної ставки (п. 2.1. Договору), збільшеної в півтора рази (п.7.5 договору).

Як наслідок, банком нараховано ПП ОСОБА_1 збитки у розмірі 2 162,71 грн.

Позивач надіслав ПП ОСОБА_1 повідомлення-вимогу №27-13589/11 від 30.11.11 з вимогою про погашення заборгованості за Кредитним договором.

Однак, відповіді ПП ОСОБА_1 не надав, борг не сплатив.

Як вбачається з матеріалів справи, своєчасне виконання зобов'язань боржником за вказаним Кредитним договором у повному обсязі було забезпечено договором застави №1/15/2010 від 21.12.10, укладеним між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська торгово-виробнича компанія «БОКА».

Відповідно до п. 1.1 договору застави, цей договір застави забезпечує виконання зобов'язань Підприємця ОСОБА_1 та вимоги заставодержателя (позивача), які виникають з Кредитного договору №15/2010 від 21.12.10, укладеного між позичальником та заставодержателем, а також усіх додаткових договорів до нього, які можуть бути укладені у майбутньому, стосовно повернення отриманої суми кредиту, несплачених процентів, комісій, штрафів, пень та інших видів неустойки у повному обсязі.

Згідно п. 1.2. договору застави, предметом застави є рухоме майно - основні засоби, а саме:

- обладнання для виготовлення тротуарної плитки (вібропрес ВП-12 та бетонозмішувач з тензосистемою), 2009 року випуску, балансовою вартістю 108 139,45 грн., заставною вартістю 126 825,30 грн.;

- автонавантажувач ДВ 1661.28 (інвентарний №1-0011) 2002 року випуску, балансовою

вартістю 18 624,76 грн., заставною вартістю 11 248,25 грн.

Згідно п. 5.1. договору застави, право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває якщо у момент настання терміну виконання зобов'язань за кредитним договором вони не будуть виконані, а саме: при повному або частковому неповерненні у встановлений кредитним договором термін суми кредиту та/або при несплаті або частковій несплаті у встановлений кредитним договором строк суми відсотків, комісій; неустойки (пені, штрафних санкцій).

Позивач 30.11.11 надіслав відповідачу повідомлення-вимогу №27-13594/11 із повідомленням про порушення позичальником умов кредитного договору та вимогою повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, а також штрафних санкцій (пеня, штраф). Однак, відповідь позивачу не надходила, заборгованість позичальника відповідачем погашена не була.

Беручи до уваги викладене вище суд вважає за правильне позов задоволити та виходить з наступних підстав.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Згідно ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно із ч.2 ст.345 Господарського кодексу України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок сплати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно ст.ст.1048,1049,1050 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Судом встановлено, що ПП ОСОБА_1 допустив порушення зобов'язань взятих на себе по договору, що спричинило виникнення заборгованості по кредиту, а саме:

- 27 733,75грн. простроченої заборгованості;

- 267,23грн. заборгованість по комісії.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Договором передбачена відповідальність у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (п.7.1 договору).

Судом встановлено, що розмір пені, встановлений сторонами, не перевищує максимальний розмір пені, визначений ст.343 Господарського кодексу України та ст.3 Закону України "Про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

За прострочку оплати, позивачем правомірно нараховано ПП ОСОБА_1

1 198,52 грн. пені.

Згідно п.п.2.1,7.5 договору, банком нараховано ПП ОСОБА_1 збитки у розмірі

2 162,71 грн. Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч.1 ст.225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Частиною 5 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами. Не допускається погодження між сторонами зобов'язання щодо обмеження їх відповідальності, якщо розмір відповідальності для певного виду зобов'язань визначений законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про заставу», застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами.

Частиною 1 ст. 20 Закону України «Про заставу»визначено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Судом встановлено, що право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набув, оскільки у момент настання терміну виконання зобов'язань за Кредитним договором вони не виконані.

Відповідно до ст. 589 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

З огляду на фактичні обставини справи, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та звернення стягнення на предмет застави.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст.11,509,526,530,1048,1049,1050,1054 Цивільного кодексу України, ст.ст.224,225,230,343,345 Господарського кодексу України, ст.ст.33,49, 82, -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська торгово-виробнича компанія "Бока" про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення на користь Публічного Акціонерного Товариства «КРЕДОБАНК»заборгованості за Кредитним договором №15/2010 від 21 грудня 2010 року у розмірі 31 362,21грн. (Тридцять одна тисяча триста шістдесят дві гривні 21 копійка), з яких:

27 733,75 грн. (Двадцять сім тисяч сімсот тридцять три гривні 75 копійок) -заборгованість по кредиту, з яких 27 733,75 грн. прострочена заборгованість;

267,23 грн. (Двісті шістдесят сім гривень 23 копійки) - заборгованість по комісії;

1 198,52 грн. (Одна тисяча сто дев'яносто вісім гривень 52 копійки) - заборгованості по пені;

2 162,71 грн. (Дві тисячі сто шістдесят дві гривні 71 копійка) - збитки- задоволити.

Звернути стягнення на предмет застави: обладнання для виготовлення тротуарної плитки (відбропрес ВП-12 та бетонозмішувач з тензосистемою), 2009 року випуску, та автонавантажувач ДВ 1661.28 (інвентарний №1-0011) 2002 року випуску, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Прикарпатська торгово-виробнича компанія «БОКА»(76018, м. Івано-Франкіьськ, вул. Тролейбусна, 15/57, код ЄДРПОУ 35915074) та передані у заставу відповідно до Договору застави №1/15/2010 від 21 грудня 2010 року.

Встановити спосіб реалізації предмета застави, шляхом продажу предмета застави на публічних (прилюдних) торгах.

Початкову ціну предмета застави, для його подальшої реалізації, визначити на підста ві оцінки проведеної відповідно до законодавства про оцінку майна і майнових прав та професійну оціночну діяльність.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прикарпатська торгово-виробнича компанія "Бока", вул. Тролейбусна, 15/57, м. Івано-Франківськ (код ЄДРПОУ 35915074) на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", вул. Сахарова, 78, м. Львів ( рахунок для перерахування коштів: №29098127246658 в ЦФ ПАТ "КРЕДОБАНК", МФО 325365, код 2396702838) 1 609,50грн. (одну тисячу шістсот дев"ять грн. 50коп.) судового збору.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.06.12.

Суддя Булка В.І.

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"

Максимів Н.Б. 01.06.12