Рішення

від 04.08.2011 по справі 8/254

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 8/254 04.08.11

За позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна"

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"

про стягнення 14074,61 грн. страхового відшкодування в порядку регресу

Суддя Катрич В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю № б/н від 01.04.11 р.;

від відповідача: ОСОБА_2 -за довіреністю № 1606 від 16.05.11.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Надійна" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного Акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 14 074,61 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2011 р. порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 30.06.2011 р. в судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

В судове засідання 30.06.2011 р. представники сторін з'явилися, подали документи на виконання вимог ухвали.

Ухвалою Господарського суду міста Києва відкладено розгляд справи на 15.07.2011 р.

До відділу діловодства Господарського суду міста Києва надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином. Представник позивача надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.11 відкладено розгляд справи на 04.08.2011 р.

В судове засідання 04.08.11 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті спору.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.12.2008 р. між ЗАТ СК «Надійна», що змінило своє найменування на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія «Надійна»(позивач, страховик) та фізичною особою ОСОБА_3 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування транспорту № ТЗ 002391.

Відповідно до умов договору позивач застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією транспортного засобу -автомобіль Акура MDX, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4 До страхових випадків за вказаним договором, зокрема, відноситься дорожньо-транспортна пригода (ДТП), вигодонабувач - страхувальник.

Відповідно умов договору страхування транспорту ТЗ № 002391 останній діє з 12.12.08 по 11.12.09.

З довідки про дорожньо-транспортну пригоду, виданої Вишгородським взводом ДПС ДАІ при УДАІ ГУМВС України в Київській області вбачається, що 21.04.2009 в м. Вишгороді на вул. Шолуденка сталась ДТП за участю наступних транспортних засобів: автомобіль ГАЗ 3302, д.н. НОМЕР_4, під керуванням ОСОБА_5 та автомобіль Акура MDX, реєстраційний номер НОМЕР_1. ДТП сталась внаслідок того, що ОСОБА_5 під час руху заднім ходом не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху, в результаті чого здійснив зіткнення з автомобілем Акура, д.н. НОМЕР_1, через що зазначений автомобіль отримав механічні пошкодження.

Вина ОСОБА_5 підтверджується постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.05.09 у справі 2/3-1253/09.

21.04.09 р. страхувальник звернувся до позивача з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до звіту № 144 від 27.04.09 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Акура, д.н. НОМЕР_1, вартість матеріального збитку складає 10516,00 грн.

Відповідно до страхового акту № 205 від 21.05.2009р., пошкодження транспортного засобу Акура, д.н. НОМЕР_1 внаслідок ДТП, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування.

Згідно видаткового касового ордеру № 42 від 26.05.2009 р. позивачем було сплачено страхувальнику страхове відшкодування в сумі 10516,00 грн., крім того позивач відповідно до платіжного доручення № 2228 від 07.05.09 здійснив оплату автотоварознавчого дослідження в сумі 400,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи згідно Полісу серії ВВ № 29112873 від 16.05.08 між відповідачем, як страховиком, та фізичною особою ОСОБА_6 як страхувальником, було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів зі строком дії до 16.05.09, забезпечений транспортний засіб -автомобіль ГАЗ 3302, д.н. НОМЕР_4, тип 1, франшиза -510,00 грн..

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.

Відповідно до ч.2 статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Вина водія, який керував автомобілем ГАЗ 3302, д.н. НОМЕР_4, підтверджується постановою Вишгородського районного суду Київської області від 19.05.09 у справі 2/3-1253/09.

Пунктом 37.4 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля Акура, д.н. НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс ВВ № 9112873), а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування транспорту ТЗ № 002391, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року (справа 11/406-07).

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у ДТП має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України «Про страхування», або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у ДТП, за правилами та у порядку, встановленому ЦК України та Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене. Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»та обмежується укладеним договором страхування, в свою чергу зазначеним законом випадки, коли шкода не відшкодовується страховиком (або МТСБУ) визначені у ст. 32 (в редакції закону на час врегулювання страхового випадку) і доказів наявності таких суду не надано.

Згідно з положеннями Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів»(п. 37.1) виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Таким чином, підставою вважати порушеними права позивача відповідачем при невиплаті суми страхового відшкодування на користь позивача є саме неотримання коштів від відповідача протягом місяця від дня отримання страховою компанією регресної вимоги.

25.06.09 позивач направив на адресу відповідача претензію № 221 про сплату страхового відшкодування в розмірі 10916,00 грн., яка відповідно до повідомлення про вручення поштового відправлення була отримана відповідачем 26.06.09.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Таким чином з відповідача підлягає стягненню сума страхового відшкодування виплаченого позивачем в межах ліміту відповідальності за вирахуванням франшизи (510 грн.) в розмірі 10 006,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про стягнення пені в розмірі 3668,61 грн. суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Тобто, відповідно до вищевказаних правових норм до позивача, як страховика, перейшло право вимоги лише в межах фактично понесених ним затрат. Окрім того, положення п.37.2 ст. 37 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів", на які посилається позивач, регулюють відповідальність за невиконання зобов'язань, що виникли на підставі відповідного договору (правочину), тоді як регресні вимоги по суті є лише відшкодуванням безпосередніх затрат з виплати страхового відшкодування і в даному випадку виплата коштів в порядку регресу не забезпечується неустойкою (пенею), у зв'язку з чим правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені відсутні і в задоволенні цієї частини вимог слід відмовити.

В частині позовних вимог про стягнення 400,00 грн. витрат на проведення автотоварознавчого дослідження слід відмовити, оскільки відповідно до ч.1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Таким чином, оскільки вартість проведення автотоварознавчого дослідження не була сплачена позивачем на користь страхувальника, а законом не передбачено обов'язку страхової компанії відшкодовувати витрати на проведення вказаного дослідження (ст.. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності" ), тому в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 400,00 грн. суд відмовляє.

Відповідно до ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги поданими суду доказами.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка була чинна станом на час звернення позивача з позовом до суду), судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 статті 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

при задоволенні позову - на відповідача;

при відмові в позові - на позивача;

при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати по сплаті державного мита покладаються:

на позивача в сумі 40 грн. 69 коп., на відповідача -100 грн.06 коп.

Витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються:

на позивача в розмірі 68,44 грн., на відповідача -167,56 грн.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст.993 ЦК України ст.. 27 Закону України «Про стахування»ст.ст.43, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія" (04080 м. Київ, вул. Фрунзе, 40, ідентифікаційний код 20602681) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Надійна" (04114 м. Київ, вул. Вишгородська, 45-а/6, оф. 8, ідентифікаційний код 34350924) 10 006 (десять тисяч шість) грн.. 00 коп. страхового відшкодування в порядку регресу, 100 (сто) грн. 06 коп. державного мита та 167 (сто шістдесят сім) грн. 56 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Катрич В.С.

Дата підписання: 11.04.12 р.