Постанова

від 30.05.2012 по справі 19/6/2012/5003

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

30 травня 2012 року Справа № 19/6/2012/5003

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Саврій В.А.

судді Бучинська Г.Б. ,

судді Дужич С.П.

при секретарі Бугай Н.С. ,

розглянувши апеляційну скаргу відповідача - фермерського господарства "Сатурн-К" на рішення господарського суду Вінницької області від 03.04.12 р. у справі № 19/6/2012/5003

за позовом фермерського господарства "Максіма" (Вінницька область, Барський район, с.Лісове)

до фермерського господарства "Сатурн-К" (Вінницька область, Вінницький район, с.Хижинці)

про стягнення в сумі 296 168 грн. 15 коп.

За участю представників:

Позивача - ОСОБА_1 ( довіреність № б/н від 28.02.2012 р. )

Відповідача (скаржника) - не з'явився

З оголошенням перерви у судовому засіданні.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 03.04.2012р. у справі №19/6/2012/5003 (суддя Яремчук Ю.О.) позов фермерського господарства "Максіма" до фермерського господарства "Сатурн-К" про стягнення в сумі 296 168 грн. 15 коп. -задоволено.

Стягнуто з фермерського господарства "Сатурн-К" на користь фермерського господарства "Максіма" основного боргу 292 798,15 грн., 1171,20 грн. інфляційних втрат, 2 198,8 грн. 3% річних та 5923,36 грн. витрат на сплату судового збору.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги відповідають чинному законодавству і фактичним обставинам справи, підтверджені належними доказами (арк.справи 73-75).

Не погоджуючись з рішенням, відповідач - фермерське господарство "Сатурн-К" подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким фермерському господарству "Максіма" в задоволенні позову відмовити, вважаючи вимоги позивача безпідставними і такими, що не відповідають обставинам справи (арк.справи 82-84).

В апеляційній скарзі зокрема зазначає, що суд безпідставно залишив поза увагою докази відповідача щодо фіктивності вказаних накладних та неодержанням ФГ «Сатурн-К»матеріальних цінностей, зазначених в них, зокрема:

1) згідно податкової декларації з податку на прибуток підприємства ФГ «Сатурн-К»за 2011 рік, отримання (придбання) будь-яких матеріальних цінностей господарством в 2011 році не відображено.

2) відповідно до звіту про основні показники господарської діяльності фермерського господарства за 2011 рік, факт отримання (придбання) будь-яких матеріальних цінностей ФГ «Сатурн-К»в 2011 році не відображено.

3) за фінансовим звітом суб'єкта малого підприємництва ФГ «Сатурн-К»станом на 31.12.2011року, придбання спірних товарно-матеріальних цінностей відповідачем не відображено.

Також стверджує, що місцевий господарський суд не дав оцінку тому факту, що товарно-матеріальні цінності, зазначені в накладних №23-26, є великогабаритними та такими, що обов'язково потребують використання транспортних засобів для їх переміщення. Всупереч клопотанню відповідача, місцевий господарський суд не дослідив обставини відвантаження, доставки та способу переміщення спірних ТМЦ.

Вважає, що суд першої інстанції відхиляючи акт приймання-передачі майна, розташованого на території ФГ «Сатурн-К», від 22 листопада 2011 року, оскільки він не підписаний колишнім директором ОСОБА_2, не дослідив причини та обставини не підписання цього акту, що свідчить про неповне з'ясування обставин справи, які мають істотне значення для вирішення спору.

Також вважає, що господарський суд Вінницької області безпідставно відмовив у проведенні технічної експертизи спірних накладних позивачем.

Стверджує, що приймаючи рішення про стягнення 1171,2 грн. - інфляційних витрат та 2198,8 грн. - 3% річних суд порушив вимоги ст. 530 ЦК України.

Скаржник також зазначає, що при вирішенні оскаржуваного рішення, судом неповно з'ясовано обставини справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №19/6/2012/5003 від 23.04.2012р. апеляційну скаргу фермерського господарства "Сатурн-К" прийнято до провадження, справу призначено до слухання (арк.справи 81).

В судове засідання суду апеляційної інстанції 23.05.2012р. позивач подав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечує проти доводів скаржника.

Стверджує, що довіреність, видана голові господарства ФГ «Сатурн-К»ОСОБА_2 на отримання товару, котрий ФГ «Максіма»зобов'язався поставити відповідно до договору, є документальним доказом того, що товар був поставлений та отриманий представником ФГ «Сатурн-К».

Позивач вважає, що судом було справедливо відмовлено у клопотанні, щодо проведення технічної експертизи печатки ФГ «Сатурн-К»на предмет встановлення її належності фермерському господарству, а також відповідності відбитку печатки відбиткам на накладних, оскільки клопотання відповідача не містить достатніх доказів про фіктивність документів та є нічим іншим, як засобом захисту. При цьому відповідач до правоохоронних органів з цього приводу не звертався.

Вважає твердження апелянта, щодо необхідності дослідження судом обставин відвантаження, доставки та способу переміщення спірних ТМЦ необгрунтованим та такими, що не стосується суті справи.

Стверджує, що посилання апелянта на акт прийому-передачі майна від 22.11.2011р., не може бути доказом у даній справі, оскільки в ньому не відображено оспорюване майно та останній не підписаний ОСОБА_2

Тому позивач вважає апеляційну скаргу, безпідставною та необґрунтованою, натомість, рішення господарського суду Вінницької області, вважає законним і таким, що прийняте з додержанням норм матеріального і процесуального права (арк. справи 92-94).

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.05.2012р. представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції, представник позивача заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін. Оголошено перерву до 30.05.2012р.

Відповідач не забезпечив явку свого представника в призначене на 30.05.2012р. судове засідання, причини неявки суду не повідомив, хоч про час та місце розгляду скарги був повідомлений у встановленому порядку (арк.справи 98).

Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 30.05.2012р. заперечив проти доводів скаржника, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення -без змін.

Оскільки, явка представників сторін не визнавалась обов'язковою, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає за можливе розглянути скаргу по суті.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

26.09.2011 року фермерське господарство "Максіма" уклало з фермерським господарством "Сатурн-К" договір купівлі-продажу товарів на умовах товарного кредиту (арк.справи 8-9). Відповідно до умов договору, продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах товарного кредиту, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця суми у розмірі вартості поставлених товарів протягом одного календарного місяця з моменту поставки товарів.

Пунктом 1.5 цього договору визначено, що товар повинен бути переданий покупцю в термін 10 днів з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 2.3. договору, покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця вартість поставлених товарів у термін один календарний місяць з моменту поставки товарів. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягується.

На виконання умов договору, ФГ "Максіма" поставило товар ФГ "Сатурн-К" що підтверджується накладними: № 23 від 02.11.2011р. -пшеницю в кількості 47,36 тонн на загальну суму 56 479,64 грн. (арк.справи 13); № 24 від 02.11.2011р., пшеницю в кількості 71,9 тонн на загальну суму 85 745,06 грн. (арк.справи 12); №25 від 04.11.2011р. -селітру аміачну в кількості 9,3 тонн на загальну суму 30 336,56 грн., нітромофоску в кількості 1,0 тонн на загальну суму 4 712,00 грн., потруйник в кількості 15 літрів на загальну суму 2 160,01 грн., добриво "Солюбор"в кількості 30 літрів на суму 2 250,36 грн., амістад в кількості 10 літрів на загальну суму 5 114,52 грн. (арк.справи 11); №26 від 04.11.2011р. - позивач здійснив поставку відповідачу насіння сої в кількості 10 тонн на загальну суму 40 000,00 грн. та гречку в кількості 12 тонн на загальну суму 66000,00 грн.(арк.справи 10).

Вищезазначений товар був отриманий представником ФГ "Сатурн-К" ОСОБА_2, про що зазначено у накладних та видно із довіреності №01 від 02.12.2011р. (арк.справи 17).

Виходячи з вищевикладеного позивачем було повністю виконано зобов'язання відповідно до договору від 26 вересня 2011 року.

31.01.2012р. відповідачу була направлена претензія з вимогою погашення заборгованості, яка останнім отримана 17.02.2012 року, і яка залишена без задоволення (арк.справи 14).

Відповідач в свою чергу не розрахувався за поставлений товар, чим порушив умови договору від 26.09.2011р..

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем зобов'язання по сплаті за товар.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд прийшов до висновку про наступне:

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.

Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості

Нормами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як випливає з договору, між позивачем та відповідачем виникли правовідносини, що випливають з договору купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму

Згідно ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до умов договору продавець зобов'язується продати покупцю, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити товар на умовах товарного кредиту, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця суми у розмірі вартості поставлених товарів протягом одного календарного місяця з моменту поставки товарів.

Відповідно до п.1.5 договору про купівлю-продаж товарів на умовах товарного кредиту від 26 вересня 2011 року -товар повинен бути переданий покупцю в термін 10 днів з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 2.3. вищезазначеного договору від 26 вересня 2011 року -покупець зобов'язується оплатити шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця вартість поставлених товарів у термін один календарний місяць з моменту поставки товарів. Оплата, зроблена протягом зазначеного терміну, вважається своєчасною. При здійсненні своєчасної оплати поставленого товару відсотки за право користування товарним кредитом не стягується.

Матеріалами справи встановлено, що позивачем свої зобов'язання відносно договору від 26.09.2011 року було виконано повністю. Фермерське господарство "Максіма" здійснило поставку фермерському господарству "Сатурн-К" відповідно до накладних: № 26 від 04.11.2011 р. - насіння сої в кількості 10 тонн на загальну суму 40 000,00 грн. та гречку в кількості 12 тонн на загальну суму 66000,00 грн.; по накладній № 23 від 02.11.2011 -пшеницю в кількості 47,36 тонн на загальну суму 56 479,64 грн..; по накладній № 24 від 02.11.2011 року пшеницю в кількості 71,9 тонн на загальну суму 85 745,06 грн., ; по накладній № 25 від 04.11.2011 -селітру аміачну в кількості 9,3 тонн на загальну суму 30 336,56 грн., нітромофоску в кількості 1,0 тонн на загальну суму 4 712,00 грн., потруйник в кількості 15 літрів на загальну суму 2 160,01 грн., добриво "Солюбор"в кількості 30 літрів на суму 2 250,36 грн., амістад в кількості 10 літрів на загальну суму 5 114,52 грн. всього було отримано товару на суму 44 573,45 грн., позивач вищевказаний товар отримав, про що міститься підпис уповноваженої особи (прийняв ОСОБА_3.) та печатка підприємства.

Станом на час розгляду справи в місцевому господарському суді та в суді апеляційної інстанції відповідач не надав доказів сплати заборгованої суми.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду Вінницької області, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу 292798,15 грн. підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснив вчасно розрахунки з позивачем з оплати за товар.

Відповідно до ч. 2 ст. 530, ч. 2 ст. 693 ЦК України, у відповідача виникло грошове зобов'язання з повернення суми за товар зі збігом 7-ми денного терміну з дати отримання вимоги позивача на повернення суми за товар.

Оскільки відповідач не виконав грошове зобов'язання у встановлений строк, він є боржником, що прострочив.

Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши в апеляційному провадженні розрахунок заявлених до стягнення 1171,2 грн. інфляційних нарахувань та 2198,80 грн. трьох відсотків річних, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується, що дані позовні вимоги підлягають задоволенню, як такі що відповідають законодавству та умовам договору.

Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи скаржника зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального ко-дексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фермерського господарства "Сатурн-К" на рішення господарського суду Вінницької області від 03.04.12 р. у справі № 19/6/2012/5003 -залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя Саврій В.А.

Суддя Бучинська Г.Б.

Суддя Дужич С.П.