Рішення

від 06.06.2012 по справі 2-1956/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-1956/11 Головуючий

Провадження №22-ц/2090/1009/2012 1-ї інстанції:Яремчук В.І. Категорія: стягнення суми Доповідач: Трішкова І.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2012 року Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Трішкової І.Ю.,

суддів: - Пилипчук Н.П., Кірсанової Л.І.,

при секретарі - Асєєвій В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Московського районного суду м.Харкова від 7 грудня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до приватного підприємства "Ремстройдизайн" про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_4 звернулась до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що їй на праві власності належить нежитлове приміщення, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2.

10.01.2010 року позивачка уклала з ПП "Ремстройдизайн" договір оренди зазначеного нежитлового приміщення. Відповідач взяв на себе зобов'язання щомісячно сплачувати орендну плату у розмірі 1250 грн. та сплачувати вартість комунальних послуг.

11.10.2010 року відповідач надіслав листа про розірвання договору оренди, при цьому жодного разу не сплатив орендної плати та комунальні витрати.

Позивачка просить стягнути на її користь суму оплати за оренду приміщення за десять місяців у сумі 12500 грн., стягнути пеню, яка передбачена договором оренду у розмірі 717,5 грн., інфляційні нарахування в розмірі 115 грн., 3% річних у розмірі 294,87 грн., витрати по оплаті комунальних послуг у розмірі 2313,34 грн., а всього просить стягнути 15940,71 грн. і судові витрати.

Відповідач в судове засідання не з'явився.

Заочним рішенням Московського районного суду м.Харкова від 7 грудня 2011 року у задоволенні позову повністю відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким задовольнити її позов повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову про стягнення заборгованості по оплаті за оренду нежитлового приміщення, суд виходив з того, що відсутні дані про власника нежитлового приміщення, крім того, позивачка не виконала свого обов'язку щодо передання наймачеві будівлі.

З таким висновком суду погодитись не можна, оскільки зроблений судом з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому частиною четвертою зазначеної статті передбачено сприяння судом всебічному і повному з'ясуванню обставин справи, для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою судді Московського районного суду м.Харкова від 9 грудня 2010 року було відкрито провадження по справі і призначено попереднє судове засідання.

Відповідно ст.130 ЦПК України під час попереднього судового засідання суддя повинен уточнити позовні вимоги, визначити факти, які необхідно встановити для вирішення спору, з'ясувати, які докази подані чи подаються для обгрунтування своїх доводів та інше.

Матеріали справи свідчать про те, що попереднє судове засідання не було проведено, що є порушенням норм процесуального законодавства, яке в подальшому призвело до неправильного вирішення спору по суті.

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму ( оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

В судовому засіданні встановлено, що 10 січня 2010 року ОСОБА_4 уклала із приватним підприємством "Ремстройдизайн" договір оренди нежитлового приміщення по АДРЕСА_2 на строк із дати підписання угоди і до 31.12.2010 року за оплату у розмірі 1250 грн. щомісячно, зі сплатою комунальних послуг, зі сплатою пені у разі порушення умов угоди про оплату оренди.

В апеляційну інстанцію надані копія договору купівлі-продажу нежитлових приміщень по АДРЕСА_2 від 07.08.2006 року, де покупцем зазначених приміщень вказана ОСОБА_4. Належність позивачці нежитлових приміщень також підтверджується копією реєстраційного посвідчення та Витягу з Державного реєстру правочинів.

Також до апеляційної скарги доданий акт прийому-передачі приміщення від 10.01.2010 року, який укладений між ОСОБА_4 та ПП "Ремстройдизайн".

За таких обставин ОСОБА_4 вправі була вимагати належного виконання договору оренди нежитлових приміщень.

Позивачка наполягала на тому, що відповідач не сплачував орендну плату та плату за комунальні послуги з часу укладання договору оренди. 11.10.2010 року відповідач направив ОСОБА_4 лист про розірвання договору оренди.

Пунктом 2.2. Договору оренди передбачено обов'язок орендаря повідомити орендодавця не пізніше ніж за два тижня про звільнення приміщення.

Таким чином, позивачка обгрунтовано проводить розрахунки заборгованості з 10 січня 2010 року по 25 жовтня 2010 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник ПП "Ремстройдизайн" наполягав на можливості укладення між сторонами мирової угоди, але в подальшому до судового засідання не став з'являтися, мирова угода не була укладена, заперечення на вимоги ОСОБА_5 суду не надав.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Договором оренди нежитлового приміщення була встановлена плата у розмірі 1250 грн. щомісячно. Оскільки відповідач не надав доказів сплати орендної плати за 10 місяців, вимоги позивачки про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати є обгрунтованою.

За 10 місяці заборгованість по сплаті орендної плати склала 12500 грн., тому стягненню з відповідача підлягає саме ця сума.

Згідно п.3.2 Договору передбачено нарахування пені у розмірі 0,2% від суми боргу за кожен день прострочення.

Позивачка навела розрахунок пені, з яким погоджується судова колегія. ОСОБА_5 при розрахунках виходила з того, що кількість прострочених днів складає 287, що не спростовується матеріалами справи. Розмір пені станом на 25.10.2010 року склав 717,5 грн. Зазначена сума підлягає стягненню.

Оскільки договір оренди передбачає плату за користування приміщенням, то це є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно до ст.625 ЦК України відповідач зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

В позовній заяві наведений розрахунок індексу інфляції та розрахунок 3% річних, з яким погоджується судова колегія. Таким чином, стягненню підлягає сума індексу інфляції за час прострочення в розмірі 115 грн. та 3% річних у розмірі 294,87 грн.

Договором оренди передбачений обов'язок орендаря сплачувати комунальні послуги, але відповідач порушив положення договору, тому позивачка була змушена самостійно проводити сплату комунальних послуг.

З наданих суду квитанцій вбачається, що позивачка за період з 10 січня по 25 жовтня 2010 року сплатила за електроенергію, теплопостачання, послуги водовідведення та постачання холодної води 2146,24 грн., які також підлягають стягненню з відповідача.

Також позивачка просила стягнути витрати по сплаті судового збору у сумі 160 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 120 грн. і судовий збір при подачі до апеляційної інстанції, який сплатила у розмірі 80 грн.

Відповідно до ст.88 ЦПК України судова колегія покладає зазначені витрати на відповідача у загальній сумі 360 грн.

Всього на користь позивачки з відповідача підлягає стягненню 16133,61 грн. ( 12500 + 717,5 + 115+ 294,87 + 2146,24 + 360).

В частині стягнення витрат на правову допомогу судова колегія відмовляє у задоволенні таких вимог, оскільки позивачем не приведений розрахунок витрат на правову допомогу, передбачений ст.84 ЦПК України.

З огляду на наведене, судова колегія вважає за необхідне скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким частково - в частині визначення сум стягнення, задовольнити позовні вимоги ОСОБА_5.

Керуючись ст.ст.303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Московського районного суду м.Харкова від 7 грудня 2011 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Ремстройдизайн" ( ідентифікаційний код юридичної особи 36987344, юридична адреса 61093, м.Харків, вул.Ільїнська, буд. 63, кв. 97) на користь ОСОБА_4 16133 ( шістнадцять тисяч сто тридцять три) грн. 61 коп.

Рішення судової колегії набирає чинності негайно, але може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня проголошення рішення.

Головуючий:

Судді: