Постанова

від 05.06.2012 по справі 27/145б

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 27/145б

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Куровського С.В., Міщенка П.К., розглянувши касаційну скаргу Ліквідатора Мусієнко Артема Вікторовича на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012 у справі№ 27/145Б господарського суду Донецької області за заявоюФізичної особи-підприємця ОСОБА_5 пробанкрутство,

В С Т А Н О В И В :

Постановою господарського суду Донецької області від 16.12.2010 у справі №27/145Б фізичну особу -підприємця ОСОБА_5 визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру на підставі ст.ст. 47-49 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ліквідатором боржника призначено арбітражного керуючого Мусієнко А.В., зобов'язано ліквідатора здійснити відповідні дії.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.01.2012 у справі №27/145Б (суддя: Тарапата С.С.) відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "ОТП Факторинг Україна" про виключення майна з ліквідаційної маси.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012 (судді: Богатирь К.В., Дучал Н.М., Склярук О.І.) ухвалу місцевого господарського суду скасовано, провадження у справі №27/145Б припинено.

В касаційній скарзі ліквідатор Мусієнко Артем Вікторович просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на порушення Донецьким апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю -доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог Закону про банкрутство заява про порушення справи про банкрутство громадянина -підприємця подається на загальних підставах, встановлених статтями 6, 7 Закону про банкрутство, з урахуванням особливостей, передбачених ст. 47 вказаного Закону.

Положеннями ч. 2 ст. 47 Закону про банкрутство визначено, що заява про порушення справи про банкрутство громадянина - підприємця може бути подана в господарський суд самим боржником або його кредиторами.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" боржник це суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого строку їх сплати.

Згідно абз.2 ч.1 ст.1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" неплатоспроможністю в розумінні зазначеного Закону визнається неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Отже, порушення справи про банкрутство фізичної особи-підприємця за його заявою нерозривно пов'язано з доказуванням таким підприємцем обставин неспроможності відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані ним вимоги кредиторів, що має наслідком визнання його банкрутом та введення ліквідаційної процедури, внаслідок чого підприємницька діяльність такого боржника припиняється.

Відповідно до ст. 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Статтею 22 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" передбачено, зокрема, що інформація про прийняття фізичною особою рішення щодо припинення підприємницької діяльності підлягає обов'язковому опублікуванню в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Для проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням фізична особа - підприємець або уповноважена нею особа не раніше двох місяців з дати публікації [повідомлення] у Бюлетені подає державному реєстратору особисто (надсилає рекомендованим листом з описом вкладення) документи, перелік яких встановлено частиною дев'ятою статті 47 цього Закону.

Згідно ч.5 ст.60 Господарського кодексу України ліквідаційна комісія оцінює наявне майно суб'єкта господарювання, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію. Достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку. (редакція, що діяла на момент порушення справи про банкрутство).

Відповідно до ч. 4 ст. 105 ЦК України комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї, який не може становити менше двох місяців з дня публікації такого повідомлення.

В ч. 1 ст. 111 ЦК України законодавець встановив, що ліквідаційна комісія після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами, складає проміжний ліквідаційний баланс, який містить відомості про склад майна юридичної особи, що ліквідується, перелік пред'явлених кредиторами вимог, а також про результати їх розгляду. Проміжний ліквідаційний баланс затверджується учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про ліквідацію юридичної особи.

Донецьким апеляційним господарським судом встановлено, що суд першої інстанції, в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" належним чином не дослідив наявність всіх ознак неплатоспроможності ФОП ОСОБА_5 на час порушення провадження у справі про банкрутство та належним чином не перевірив, чи були виконані останнім всі вимоги закону, які передбачені Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", що є передумовою порушення провадження у справі про банкрутство фізичної особи підприємця.

В матеріалах справи відсутні докази опублікування боржником в спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про прийняття ним рішення щодо припинення підприємницької діяльності, складання проміжного ліквідаційного балансу, докази перевірки достовірності та повноти ліквідаційного балансу у встановленому податковим законодавством порядку. Тому неможливо встановити достовірне співвідношення активів та пасивів боржника станом на дату подачі боржником заяви про порушення справи про банкрутство.

Оскаржувана ухвала місцевого господарського суду стосується питань виключення певного майна банкрута із складу ліквідаційної маси, яка формується ліквідатором після винесення судом постанови про визнання боржника банкрутом та введення ліквідаційної процедури стосовно боржника, призначення ліквідатора.

Відповідно ч.2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обгрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

З огляду наведеного суд апеляційної інстанції прийшов до обгрунтваного висновку, що винесення судом оскаржуваної ухвали є похідним від ухвали про порушення справи про банкрутство та постанови про визнання боржника банкрутом. За умови безпідставного порушення справи про банкрутство оскаржувана ухвала підлягає скасуванню.

Крім того, положеннями абз. 8 ст. 1 Закону про банкрутство встановлено, що безспірними вимогами кредиторів являються вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Саме з цього моменту грошові вимоги переходять в категорію безспірних.

Враховуючи те, що списання коштів з рахунків боржника в безспірному порядку здійснюється державною виконавчою службою, то порушення справи про банкрутство можливе лише після відкриття виконавчого провадження державною виконавчою службою.

Відповідно, і встановлений Законом про банкрутство трьохмісячний строк, починає свій відлік після пред'явлення виконавчих документів до виконання до державної виконавчої служби та відкриття виконавчого провадження.

Виходячи з вимог Закону про банкрутство слідує, що процедура банкрутства випливає з виконавчого провадження.

Таким чином, без порушеного щодо боржника виконавчого провадження відсутні ознаки неплатоспроможності боржника або загрози його неплатоспроможності, оскільки неможливо встановити строк невиконання грошових зобов'язань перед кредиторами.

Отже, в будь-якому випадку на момент подачі заяви про порушення провадження у справі про банкрутство боржником повинні бути надані документи, які підтверджують наявність ознак неплатоспроможності або її загрози, інакше таке банкрутство має ознаки фіктивного, тобто ініційованого з метою невиконання зобов'язань.

Пунктом 36 постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 18.12.2009р. передбачено, що законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору).

Враховуючи вище викладене, постанова апеляційної інстанції прийнята судом у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для її скасування не вбачається.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції, які викладені в оскаржуваній постанові.

Керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ліквідатора Мусієнко Артема Вікторовича залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2012 у справі №27/145Б залишити без змін.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

судді Куровський С.В.

Міщенко П.К.