Постанова

від 24.05.2012 по справі 7/552-54/472

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2012 № 7/552-54/472

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників:

Від позивача: Ромась Д.М. - юрист

Від відповідача: Сенчило В.В. - юрист

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 28.02.2012

у справі № 7/552-54/472 (Паламар П.І.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва

про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 5 882 581,43 грн.

ВСТАНОВИВ

Відкрите акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва про стягнення боргу, неустойки, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов'язання, ціна позову 5 882 581,43 грн..

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.04.2011 року у справі № 7/552, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 в позові відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду м. Києва від 28.04.2011 року у справі № 7/552 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 по справі 7/552 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду м. Києва справу № 7/552 прийнято до провадження та присвоєно їй номер № 7/552-54/472.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 28.02.2012 року у справі № 7/552-54/472 позов Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задоволено частково.

На підставі рішення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва на користь Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» підлягає стягненню 1 655 579,71 грн. боргу, 57 316,53 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 6 858,65 грн. три проценти річних з простроченої суми, 35 436,38 грн. пені, 7 608,46 грн. витрат по оплаті державного мита за подачу позову, 7 608,46 грн. витрат по оплаті державного мита за подання апеляційної та касаційної скарг, 70,42 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У позові в іншій частині відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в стягненні з відповідача коштів у розмірі 4 127 390,16 грн. та прийняти нове рішення, яким в цій частині позов задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права при неповному з'ясуванні обставин справи та невідповідності висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи, а тому оскаржуване рішення, на думку апелянта, підлягає скасуванню.

У свої апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що заборгованість у розмірі 3 321 459,00 грн. утворилась за спожиту питну воду, яка використана для приготування гарячої.

Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано факт оплати відповідачем коштів за надані послуги з питного водопостачання, яке відповідач використовує у своїй господарській діяльності для надання мешканцям (споживачам) послуг у вигляді гарячого водопостачання.

Як на підставу для скасування рішення першої інстанції, позивач посилається на те, що судом першої інстанції не досліджувалося питання, якій саме організації відповідач повинен сплачувати кошти за питну воду, яка використовується ним, як виконавцем житлово-комунальних послуг, у своїй господарській діяльності для надання послуги з гарячого водопостачання та чи сплачує взагалі такі кошти.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2011 справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 24.04.2012.

24.04.2012 ухвалою Київського апеляційного господарського суду розгляд справи відкладено на 24.05.2012 у зв'язку з клопотанням відповідача.

Представник відповідача 14.05.2012 через відділ діловодства Київського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив залишити її без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 у справі № 7/552-54/472 без змін.

У своєму відзиві відповідач зазначає, що твердження апелянта про обов'язок відповідача сплачувати за воду, яка призначена для виготовлення гарячої води, згідно укладеного договору № 00362/2-08 від 26.03.2002 та додаткової угоди до договору № 00362/2-08 від 26.03.2002 про визначення обсягів поставленої холодної питної води, яка використовується абонентом для приготування гарячої від 10.01.2007 є безпідставними та необґрунтованими.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

26.03.2002 між Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» (правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал») (постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (абонент) укладено Договір № 00362/2-08 на послуги водопостачання та водовідведення (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору постачальник зобов'язується надати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент зобов'язується розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65.

Згідно з пунктами 3.1. та 3.2. Договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться.

Пунктом 3.3. Договору сторони погодили, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, що потрапляють у міську каналізацію у відповідності з п. 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України.

Абонент розраховується за надані послуги у порядку встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (п. 3.4. Договору).

Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання і набуває чинності з моменту його підписання сторонами (п. 7.1. Договору)

Доказів припинення Договору в установленому порядку суду не надано.

Київський апеляційний господарський суд не приймає доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до п. 3.13, чинних з жовтня 2008 року Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.2008, розрахунки з виробником послуг центрального водопостачання і водовідведення на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, здійснюють суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію.

Згідно з поясненнями, наданими представниками сторін, додатком № 1 до додаткової угоди до спірного Договору від 10.01.2007, рішенням Господарського суду м. Києва від 05.04.2007 у справі № 7/133 між сторонами у справі, предметом розгляду якої було врегулювання переддоговірного спору, пов'язаного з укладенням додаткової угоди від 10.01.2007, наявними у справі договорами відповідача з теплопостачальною організацією на постачання теплової енергії, стверджується факт належності Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва частини теплових пунктів, з яких здійснюється гаряче водопостачання до належних йому будинків.

Доказів відчуження цим теплових пунктів на користь інших осіб суду не надано, тому доводи відповідача з цього приводу є необґрунтованими.

З наявних у матеріалах справи розшифровок рахунків абонента слідує, що облік обсягів питної води для потреб гарячого водопостачання через теплові пункти, що належать відповідачу, проводився позивачем за визначеними ним кодами абонентів №№ 8-5, 8-131, 8-220, 8-239, 8-262, 8-280, 8-281, 8-304, 8-323, 8-343, 8-463, 8-584, 8-606 разом з обсягами питної води для потреб холодного водопостачання за цим Договором.

Облік обсягів питної води для потреб гарячого водопостачання через теплові пункти, що відповідачу не належать, у цей період проводився ним за кодами абонента №№ 8-50005, 8-50131, 8-50220, 8-50239, 8-50262, 8-50280, 8-50281, 8-50304, 8-50323, 8-50343, 8-50463, 8-50584, 8-50606. Вартість цих обсягів питної води становить 3 321 459,00 грн.

Враховуючи, що апелянтом не подано належних та допустимих доказів, які б підтверджували обов'язок відповідача оплатити обсяги питної води для потреб гарячого водопостачання, поставленої до теплових пунктів, які відповідачу не належать, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив у стягненні з відповідача 3 321 459,00 грн. боргу.

Поданим Публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» розрахунку, який в частині визначення вартості питної води для потреб холодного водопостачання, гарячого водопостачання через теплові пункти, що належать відповідачу та послуг водовідведення за період серпень-жовтень 2010 року відповідає вимогам чинного законодавства, умовам Договору, проведений на підставі даних актів про зняття показань водолічильників, стверджується факт надання позивачем відповідачу протягом указаного періоду послуг водопостачання та водовідведення загальною вартістю 11 272 796,71 грн., у т.ч. у серпні - 3 786 672,65 грн., вересні - 3 814 160,18 грн., жовтні - 3 671 963,88 грн.

Як вбачається з пояснень апелянта, розрахунку заборгованості від 21.03.2011, листа Комунального підприємства «Головний інформаційно-обчислювальний центр» від 16.04.2011, зведених відомостей розщеплення оплат за серпень-жовтень 2010 року, реєстрів погашення поточної заборгованості по пільгах і субсидіях, встановлено факт оплати Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва одержаних за Договором послуг у розмірі 9 617 217,00 грн. (9 033 144,68 грн. платежі через Головний інформаційно-обчислювальний центр + 584072,32 грн. оплати за орендарів, відшкодування пільг та субсидій, перерахунки).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що кошти у розмірі 1 239 469,81 грн. були зараховані позивачем в рахунок оплати питної води, використаної відповідачем для потреб гарячого водопостачання, обов'язок проводити оплату за яку у того був відсутній, а тому ці кошти мають бути зараховані в рахунок оплати послуг водопостачання і водовідведення за Договором.

На підставі встановлених фактичних даних, відповідно до арифметично вірних розрахунків, відповідачем сплачено по Договору за серпень 2010 року - 3 084 960,22 грн., вересень 2010 року - 3 115 249,13 грн., жовтень 2010 року - 3 417 007,65 грн.

З наведеного вбачається, що у період серпень-жовтень 2010 року за відповідачем утворилась заборгованість за договором в сумі 1 655 579,71 грн (11 272 796,71-9 617 217,00).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно, відповідно до вимог ст. 622 ЦК України, стягнуто з відповідача 1 655 579,71 грн. боргу.

Частиною 1 ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, суд зазначає, що згідно з інформаційним листом Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних. Оскільки інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань.

Відповідно до арифметично вірного розрахунку з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 57 316,53 грн. - інфляційних втрат, 6 858,65 - 3 % річних, 35 436,38 грн. - пені.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга позивача є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» залишити без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 28.02.2012 по справі № 7/552-54/472 залишити без змін.

Матеріали справи № 7/552-54/472 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя Тищенко А.І.

Судді Михальська Ю.Б.

Отрюх Б.В.