Постанова

від 09.08.2012 по справі 7/552-54/472

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" серпня 2012 р. Справа № 7/552-54/472

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Добролюбової Т.В. суддівГоголь Т.Г., Костенко Т.Ф. за участю представників: від позивача:Герасименко І.В. -дов. від 02.07.12, від відповідача:не з'явились, повідомлені належно, розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.12 у справі№7/552-54/472 господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаКомунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр" простягнення 5882581, 43 грн.

Розпорядженням Секретаря другої судової палати Вищого господарського суду України від 08.08.12 у зв'язку з відпусткою судді Дроботової Т.Б. для розгляду касаційної скарги у цій справі призначено колегію суддів у складі: Добролюбової Т.В. - головуючого, Гоголь Т.Г., Костенко Т.Ф.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва про стягнення з нього 5882581, 43 грн., з яких: 5588466,46 грн. боргу, 168080,78 грн. інфляційних втрат, 20437,98 грн. 3 % річних і 105596,21 грн. пені. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказував на порушення відповідачем зобов'язань зі сплати повної вартості отриманих послуг упродовж серпня - жовтня 2010 року за договором на послуги водопостачання та водовідведення від 26.03.02.

Справа господарськими судами розглядалася неодноразово.

При новому розгляді справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 28.02.12 (суддя Паламар П.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 165579,71 грн. заборгованості, 57316,53 грн. інфляційних втрат, 6585,65 грн. -3% річних, 35436,38 грн. пені. В іншій частині позову відмовлено. Господарський суд виходив з наявності заборгованості у відповідача за послуги з водопостачання і водовідведення за період серпень-жовтень 2010 року за спірним договором у розмірі 1655579,71 грн. При цьому, судом було установлено, що позивачем у спірному періоді було надано відповідачеві послуг на загальну суму 11272796,71 грн., а сплачено 9617217 грн. Водночас господарський суд визнав безпідставним стягнення з відповідача 3321459 грн. боргу за питну воду для потреб гарячого водопостачання, поставлену до теплових пунктів, які відповідачеві не належать. Крім того, суд дійшов висновку про те, що 1239469,81 грн., зарахованих позивачем в рахунок оплати питної води, використаної відповідачем для потреб гарячого водопостачання, слід зараховувати як оплату послуг з водопостачання і водовідведення за спірним договором.

Київський апеляційний господарський суд постановою від 24.05.12 (судді: Тищенко А.І., Михальська Ю.Б., Отрюх Б.В.) рішення господарського суду першої інстанції залишив без змін з тих же підстав.

Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову у справі скасувати в частині відмови у стягненні з відповідача 4127390,16 грн. та задовольнити позов в цій частині. Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник наголошує на порушенні судами приписів статті 19 Конституції, статей 525, 526, 629, 901 Цивільного кодексу України, статей 6, 193, 275 Господарського кодексу України, статей 1, 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання", статей 1, 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статей 1, 19 Закону України "Про теплопостачання", Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України від 27.06.08 №190, статей 4 2 , 34, 43, 82, 101 Господарського процесуального кодексу України. Скаржник вказує на те, що позивач нараховує за спожиту питну воду та прийняті стоки в межах договору, а тому відповідач зобов'язаний сплачувати вартість спожитої ним води, яка, в тому числі, використовується для виготовлення гарячої води. Товариство посилається на те, що відповідач не заперечував проти визначеного обсягу та вартості наданих спірних послуг, при цьому, його заперечення зводилися лише до неврегульованості умовами договору оплати холодної води, що йде на підігрів.

Від відповідача відзиву на касаційну скаргу судом не отримано.

Заслухавши доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет повноти їх встановлення в рішенні та постанові, правильності застосування норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України відзначає наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що 26.03.02 між Відкритим акціонерним товариством "Акціонерна компанія "Київводоканал" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал") - постачальником та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва - абонентом укладено договір № 00362/2-08 на послуги водопостачання та водовідведення. За умовами цього договору постачальник зобов'язався надати абоненту послуги з постачання питної води та водовідведення, а абонент, в свою чергу, розраховуватись за вищезазначені послуги згідно умов договору та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах та селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65. Згідно з пунктами 3.1, 3.2 договору кількість води, що подається постачальником та використовується абонентом, визначається за показниками водолічильників, зареєстрованих постачальником. Зняття показників водолічильників здійснюється, як правило, щомісячно представником постачальника спільно з представником абонента. Якщо водолічильники тимчасово знято представником постачальника або їх зіпсовано не з вини абонента, кількість використаної води визначається за середньодобовою витратою за останні два розрахункові місяці за показниками водолічильників. У разі роботи водолічильників менше 2-х місяців кількість води визначається за середньодобовою витратою роботи водолічильника, але не менше 10-ти днів. Такий порядок зберігається до установки нового водолічильника і перерахунок за попередній час не проводиться. Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що кількість стічних вод, які надходять у каналізацію, визначається за кількістю води, що надходить із комунального водопроводу та інших джерел водопостачання, згідно із показниками водолічильника та інших способів визначення об'ємів стоків, котрі потрапляють у міську каналізацію у відповідності з пунктом 21.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах і селищах України. Абонент розраховується за надані послуги у порядку встановленому органами виконавчої влади у п'ятиденний термін з дня представлення постачальником платіжних документів до банківської установи (пункт 3.4 договору). Договір є безстроковим, діє на весь час надання послуг до моменту його розірвання (пункт 7.1 договору). Господарськими судами в процесі розгляду спору установлено, що Комунальному підприємству по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва належить частина теплових пунктів, з яких здійснюється гаряче водопостачання до його будинків. Як убачається з матеріалів справи, предметом даного судового розгляду є вимога Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" про стягнення з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва 5588466,46 грн. боргу, 168080,78 грн. інфляційних втрат, 20437,98 грн. - 3 % річних і 105596,21 грн. пені. Скаржником оскаржуються судові акти у в частині відмови у стягнення з відповідача 4127390,16 грн. заборгованості за спірним договором. Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Пунктом 1 статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Судами установлено, і це підтверджується матеріалами справи, що позовна вимога ґрунтується на договорі №00362/2-08 від 26.03.02. Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України , за договором про надання послуг одна сторона, виконавець, зобов'язується за завданням другої сторони, замовника, надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Статтею 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що комунальні послуги -це результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з приписами статті 16 названого Закону порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства. Разом з цим, відповідно до статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", пункту 8 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.05 №630, відносини між учасниками у сфері житлово-комунальних послуг, в тому числі, щодо водопостачання, здійснюється виключно на договірних засадах. Згідно з пунктами 1.3, 12.2 Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.94 №65 (які були чинні на момент укладення договору), абонентами, які користуються послугами водоканалу можуть бути підприємства на які відкрито особовий рахунок і які перебувають з водоканалом у договірних відносинах. Для оформлення договору або особового рахунку (абонентської картки) абоненти подають до водоканалу заяву та розрахунок-заявку на потрібну кількість води для кожного вводу, акт межобслуговування та схему зовнішніх мереж з прив'язкою до місцевості. Відповідно до пункту 12.17 вказаних Правил розрахунки за воду, яка відпускається для централізованого гарячого водопостачання та за відповідний обсяг стічних вод здійснюються з підприємствами, які споживають воду. Порядок взаємовідносин встановлюється водоканалом. За пунктом 4.1 названих Правил абоненти, які приєднані або мають бажання приєднатися до систем комунального водопостачання і водовідведення, повинні мати необхідні прилади обліку для розрахунків з водоканалом за відпущену їм воду і прийняті стічні води. Разом з тим, з 18.10.08 діють Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення у містах та селищах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 190 від 27.06.08. Пунктами 3.1, 5.2 Правил №190 передбачено, що розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на підставі показів приладів обліку; вузли обліку повинні розташовуватися на мережі споживача, як правило, на межі балансової належності мереж виробника та споживача, або за згодою виробника в приміщеннях, розташованих безпосередньо за зовнішньою стіною будівлі в місці входу водопровідного вводу. Відповідно до пункту 3.13 Правил №190 від 27.06.08 суб'єкти господарювання, у яких теплові пункти (котельні) перебувають на балансі або яким вони передані в управління, повне господарське відання, користування, концесію, здійснюють розрахунки з виробником на основі укладених договорів за весь обсяг питної води, яка відпущена з систем водопостачання і використана на потреби гарячого водопостачання та інші потреби, а також розраховуються за власний обсяг водовідведення. Обсяг питної води, поданої до теплових пунктів (котелень), фіксується засобами обліку, які встановлені на межі балансової належності. Обсяг гарячого водопостачання, переданий споживачам виконавцем послуг з постачання гарячої води, ураховується в загальному обсязі стічних вод споживачів і оплачується ним за договором з виробником на підставі показів засобів обліку або в порядку, обумовленому договором. Господарськими судами в ході розгляду спору установлено і підтверджено матеріалами справи, що облік обсягів питної води для потреб гарячого водопостачання через теплові пункти, котрі належать відповідачу, проводився позивачем за визначеними ним кодами абонента № 8-5, №8-131, №8-220, №8-239, №8-262, №8-280, №8-281, №8-304, №8-323, №8-343, №8-463, №8-584, №8-606 разом з обсягами питної води для потреб холодного водопостачання за спірним договором. Також суди установили, що облік обсягів питної води для потреб гарячого водопостачання через теплові пункти, котрі не належать відповідачу у спірний період проводився за кодами абонента №8-50005, №8-50131, №8-50220, №8-50239, №8-50262, №8-50280, №8-50281, №8-50304, №8-50323, 38-50343, №8-50463, №8-50584, №8-50606 та їх вартість становить 3 321 459 грн. Враховуючи наведені приписи законодавства та те, що зазначені теплові пункти (котельні) не перебувають у відповідача на балансі, колегія суддів погоджується з висновком судів про відсутність у відповідача обов'язку оплатити 3 321 459 грн. вартості послуг за постачання холодної води для виготовлення гарячої. Водночас, господарськими судами установлено, що відповідачем зобов'язання за спірним договором належним чином не виконані, плата за послуги з холодного і гарячого водопостачання (через належні відповідачу теплові пункти), та послуги з водовідведення за період з серпня 2010 року до жовтня 2010 року в повному обсязі не сплачена. Відтак, борг відповідача становить 1655579,71 грн. За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до приписів статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відтак, враховуючи установлений судами факт заборгованості відповідача зі сплати вартості послуг з водопостачання та водовідведення за спірним договором у розмірі 1655579,71 грн. , визнається правомірним стягнення з нього вказаної суми боргу, та зменшених судами 57316,53 грн. інфляційних втрат, 6585,65 грн. -3% річних і 35436,38 грн. пені за вказаний період. Відповідно до вимог статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція, виходить з обставин, встановлених у даній справі апеляційним господарським судом. Згідно з приписами частини 2 статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази, додатково перевіряти їх. Доводи скаржника, наведені в касаційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, оскільки вони спростовуються обставинами установленими судами та стосуються оцінки доказів, яка відповідно до приписів статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції; їм надавалася оцінка судом апеляційної інстанції та вони не спростовують установленого апеляційним господарським судом.

В іншій частині судові акти у справі скаржником не оскаржені, а тому касаційної інстанцією не переглядаються.

За таких обставин, підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції в оскарженій частині та задоволення касаційної скарги не вбачається.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.05.12 у справі №7/552-54/472 залишити без змін.

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" залишити без задоволення.

Головуючий Т.Добролюбова

Судді Т.Гоголь

Т.Костенко