Ухвала

від 31.05.2012 по справі 2-7701/11

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-7701/11 Головуючий у 1 інстанції:Олексюк А.В. Провадження № 22-ц/0390/897/2012 Категорія:27 Доповідач: Подолюк В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого судді - Подолюка В.А.,

суддів - Гапончука В.В., Веремчук Л.М.,

при секретарі - Матюхіній О.Г.,

з участю

позивача - ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

представника відповідача - Пилипчук І.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк», треті особи Національний Банк України, приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_7 на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 березня 2012 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач ОСОБА_1 та третя особа ОСОБА_7 подали апеляційні скарги на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 березня 2012 року яким відмовлено в задоволенні позову до публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк»(далі - ПАТ «Креді Агріколь Банк») про визнання недійсним кредитного договору, договору іпотеки та договорів поруки.

В поданих скаргах апелянти просили скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення яким задовольнити позов по суті вимог. Вказують, що укладений між ОСОБА_7 і ПАТ «Креді Агріколь Банк»кредитний договір порушує права позивача, оскільки договір укладений за відсутності індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, а позивач виступила поручителем за виконання зобов'язань ОСОБА_7 за цим договором. Як наслідок визнання кредитного договору недійсним слід визнати недійсними договір іпотеки та договори поруки.

Судом першої інстанції встановлено, що 01 жовтня 2008 року між АТ «Індустріально-експортний банк»та третьою особою ОСОБА_7 укладено кредитний договір № 10/21/08-кі, за умовами якого банк надав позичальнику на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі 221 000,00 доларів США з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2018 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за кредитним договором, 01 жовтня 2008 року між ПАТ «Креді Агріколь Банк»та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № 10/21/08-п. Також був укладений договір поруки № 10/21/08-п з ПП «Еліанс», в особі директора ОСОБА_1, за належне виконання ОСОБА_7 взятих на себе зобов'язань, що витікають з кредитного договору.

Крім того, з тією ж метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_7 за кредитним договором, 01 жовтня 2008 року між банком та ПП «Еліанс»був укладений договір іпотеки, за яким було передано в іпотеку приміщення оздоровчого комплексу №2-1 по № 2-21, загальною площею 135,6 м 2 , що за адресою АДРЕСА_1.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив з того, що банк мав право видавати кредит у іноземній валюті, тому відсутні підстави для визнання договорів недійсними.

Апеляційні скарги слід відхилити з наступних мотивів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Як на підставу визнання кредитного договору недійсним позивач покликався на неправомірність умов договору щодо надання кредиту в іноземній валюті.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Згідно із ст. 203 ЦПК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Сторонами кредитно-договірних відносинах, а саме банком і третьою особою ОСОБА_7, було досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору, зокрема щодо валюти кредитування. Перешкод для отримання кредиту у національній валюті не було.

Доводи апеляційних скарг щодо необхідності отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу є неприйнятними.

Національним банком України на виконання положень статті 11 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», статті 44 Закону України «Про Національний банк України»в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року. Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк, якому на здійснення відповідних операцій Національним банком видано банківську ліцензію та письмовий дозвіл.

Відповідач, як банк мав відповідну ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями при укладенні 01 жовтня 2008 року з ОСОБА_7 кредитного договору. У зв'язку з цим надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребувало наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

ОСОБА_1, поручившись за таким кредитним договором, погодилась з його умовами. Тому порушень її прав чи інтересів не вбачається.

Підстав для визнання кредитного договору, як і договору поруки, що укладений з ОСОБА_1 не вбачається.

Щодо вимог про визнання недійсним договору поруки, який укладений між банком і ПП «Еліанс», та договору іпотеки, то такі вимоги не стосуються прав і інтересів ОСОБА_1, як фізичної особи. За ст. 29 ЦПК України юридична особа має цивільно-процесуальну дієздатність і може реалізувати своє право, визначене ст. 3 ЦПК України на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З врахуванням наведеного, доводи апеляційних скарг щодо невідповідності укладення кредитного договору та договору поруки, поручителем в якому є позивач, вимогам законодавства не є суттєвими і не дають підстав, визначених ст. 203 ЦПК України, для визнання їх недійсними.

Інші доводи апеляційних скарг є дублювання позовних вимог, які не знайшли свого підтвердження відповідно до ч.3 ст. 10 та ч. 1 ст. 60 ЦПК України під час розгляду справи, а тому також не впливають на правильність та законність висновків суду про відмову ОСОБА_1 в задоволенні її позовних вимог за безпідставністю.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги позивача ОСОБА_1, третьої особи ОСОБА_7 відхилити.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 20 березня 2012 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Судді: