Постанова

від 05.06.2012 по справі 9/17-2928-2011

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2012 р. Справа № 9/17-2928-2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. -головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників: позивачаПрокопов М.В., 21.11.2011р. відповідача відповідача -не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлено належним чином) -ОСОБА_5 відповідача -не з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) третя особа -не з'явилися (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином) розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року у справі№ 9/17-2928-2011 Господарського суду Одеської області за позовомВідкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції до - Приватного підприємства "Фірма Марго"; - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5; - Білгород-Дністровської міської ради третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Фінансове управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації провиселення з незаконно займаного приміщення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції звернулося до господарського суду з позовом про виселення Приватного підприємства "Фірма "Марго" з підвального приміщення, зображеного на плані технічного паспорту цифрами 12-(14,6 кв.м.), 13-(14 кв.м.), 14-(9,4 кв.м.), 15-(16,8 кв.м.), 16-(14,5 кв.м.), загальною площею 69,3 кв.м. будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, та про виселення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 з підвального приміщення, зображеного на плані технічного паспорту цифрами 12-(14,6 кв.м.), 13-(14 кв.м.), 14-(9,4 кв.м.), 15-(16,8 кв.м.), 16-(14,5 кв.м.), загальною площею 69,3 кв.м. будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1, відповідно до положень статей 16, 316, 319, 391 Цивільного кодексу України. Позовні вимоги вмотивовано знаходженням відповідачів без належних правових підстав у спірному приміщенні, що належить позивачу на праві власності, чим порушуються права позивача.

Відповідачі відхилили позовні вимоги, вказавши, що позивач не надав суду доказів того, що є дійсним власником нерухомого майна, що є предметом спору; не довів незаконності використання спірних приміщень, що займалися Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 на підставі договорів оренди, укладених з позивачем та Білгород-Дністровською міською радою, договору купівлі-продажу спірних приміщень.

Білгород-Дністровська міська рада, залучена судом до участі у справі в якості відповідача, відхилила позов, зазначивши, що до моменту державної реєстрації майнових прав у позивача не виникло право власності на спірну будівлю.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 23.11.2011 року (суддя Меденцев П.А.) позов задоволено повністю; прийнято рішення виселити Приватне підприємство "Фірма "Марго" з підвального приміщення, зображеного на плані технічного паспорту цифрами 12-(14,6 кв.м.), 13-(14 кв.м.), 14-(9,4 кв.м.), 15-(16,8 кв.м.), 16-(14,5 кв.м.), загальною площею 69,3 кв.м. будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1; виселити Фізичну особу-підприємця ОСОБА_5 з підвального приміщення, зображеного на плані технічного паспорту цифрами 12-(14,6 кв.м.), 13-(14 кв.м.), 14-(9,4 кв.м.), 15-(16,8 кв.м.), 16-(14,5 кв.м.), загальною площею 69,3 кв.м. будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1; з відповідачів стягнуто на користь позивача 321 грн. судових витрат.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року (судді: Бандура Л.І. -головуючий, Поліщук Л.В., Туренко В.Б.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 подав до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову в даній справі скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення господарськими судами норм матеріального права, невідповідність їх висновків фактичним обставинам справи, а саме: всупереч статті 387 Цивільного кодексу України позивач не надав доказів того, що він є дійсним власником майна, зайнятого відповідачем, відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень", водночас судами не взято до уваги договір купівлі-продажу від 09.07.2009 року, який підтверджує набуття відповідачем права власності на зайняті ним приміщення та є підставою для подальшої державної реєстрації цього права.

Представник НАСК "Оранта" відхилив доводи касаційної скарги, надавши письмові пояснення щодо змісту правовідносин сторін; Білгород-Дністровська міська рада та третя особа не скористалися правом на участь представників у судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях та застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, рішенням Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 19.02.1998 року № 231 "Про оформлення права власності на будівлю по АДРЕСА_1" уповноважено НАСК "Оранта" підготувати необхідні документи для оформлення права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1, доручено Білгород-Дністровському міжміському бюро технічної інвентаризації оформити свідоцтво про право власності позивача на вказану будівлю. На підставі вказаного рішення 09.03.1998 року Виконкомом Білгород-Дністровської міськради видано свідоцтво про право власності, яким посвідчувалась належність зазначеної адміністративної будівлі НАСК "Оранта" на праві приватної власності.

Рішенням Білгород-Дністровської міської ради від 13.01.2005 року № 801-IV "Про відміну рішення виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 231 від 19.02.1998 року "Про оформлення права власності на будівлю по АДРЕСА_1" скасовано назване рішення та доповнено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Білгород-Дністровського вказаною будівлею.

Рішенням Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради від 18.12.2008 року № 1437 "Про оформлення права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1" оформлено право власності на дану будівлю за територіальною громадою м. Білгород-Дністровського в особі міськради. На виконання зазначеного рішення 18.12.2008 року виконкомом Білгород-Дністровської міськради видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно, згідно якого адміністративна будівля являлась комунальною власністю територіальної громади м. Білгород-Дністровського в особі відповідної міськради.

26.12.2008 року територіальною громадою міста Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради (продавець) та Фінансовим управлінням Білгород-Дністровської районної державної адміністрації (покупець) укладено договір купівлі-продажу шляхом викупу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю об'єкт малої приватизації комунальної власності (31/100 частину адміністративної будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, у складі приміщень III поверху: V, VI, з 32 по 44, загальною площею 238,4 кв.м., в загальному користуванні приміщення 1, 2, I, II, III, IV, загальна площа з урахуванням площі приміщень загального користування - 262,57 кв.м.), а покупець зобов'язався прийняти об'єкт приватизації і сплатити ціну згідно до умов, що визначені у цьому договорі. Вказаний договір 26.12.2008 року посвідчено нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу ОСОБА_7 (№ 4362 у реєстрі нотаріальних дій) та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 3292804.

Того ж дня сторонами договору складено акт прийому-передачі комунального майна; право власності на вказане нерухоме майно 10.02.2009 року зареєстровано КП "Білгород-Дністровське бюро технічної інвентаризації" за № 11636415.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 24.02.2010 року у справі №15/74-09-3246, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.05.2010 року та постановою Вищого господарського суду України від 19.08.2010 року, позов Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" в особі Одеської обласної дирекції до Білгород-Дністровської міської ради, Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, Управління комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради, Фонду державного майна України та Фінансового управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації про визнання права власності на майно та визнання рішення недійсним задоволено частково; визнано за ВАТ НАСК "Оранта" право власності на 69/100 частин нежилої будівлі адміністративного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1; визнано недійсним рішення Виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради № 1437 від 18.12.2008 року "Про оформлення права власності на адміністративну будівлю по АДРЕСА_1".

Державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі вищеназваного рішення господарського суду Одеської області від 24.02.2010 року не здійснено.

Водночас зазначеним вище рішенням Господарського суду Одеської області від 24.02.2010 року у справі № 15/74-09-3246 ВАТ НАСК "Оранта" відмовлено у позові в частині визнання за ним права власності на 31/100 частини спірної будівлі, що була предметом договору купівлі-продажу від 26.12.2008 року.

За частиною 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, у разі, якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало державної реєстрації таких прав.

Судами попередніх інстанцій вірно взято до уваги рішення Господарського суду Одеської області від 24.02.2010 року у справі № 15/74-09-3246, що має обов'язковий характер на території України та підтверджує зміст підтверджених цим рішенням майнових прав позивача, які існували з 1998 року; висновки господарських судів про те, що за встановлених ними обставин момент набуття позивачем права власності на адміністративну будівлю не пов'язаний зі здійсненням державної реєстрації цього права, відповідає частині 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень" та законодавству, що регулювало порядок та момент набуття права власності на нерухоме майно юридичними особами до набуття чинності Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень". Помилкове визначення вказаного вище рішення апеляційним судом як правопороджуючого, а не правопідтверджуючого, не вплинуло на вірність висновків суду.

Також господарськими судами встановлено, що підвальне приміщення адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 орендувалось Фізичною особою ОСОБА_5 відповідно до укладених з позивачем договорів оренди від 01.07.2005 року та від 01.05.2008 року.

12.03.2009 року відповідач уклав договір оренди зазначених приміщень з Управлінням комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради.

На підставі рішення Білгород-Дністровської міської ради від 09.04.2009 року територіальною громадою міста Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради (продавець) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (покупець) 09.07.2009 року укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю об'єкт приватизації комунальної власності 7/100 частин адміністративної будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, у складі: підвал літ. "а", приміщення XIII, XV, XVI, загальною площею 45,3 кв.м., у загальному користуванні приміщення XIV, а покупець зобов'язався прийняти об'єкт приватизації, сплатити ціну відповідно до умов, що визначені в договорі, та пройти реєстрацію об'єкта приватизації у Білгород-Дністровському бюро технічної інвентаризації. Вказаний договір 09.07.2009 року посвідчено приватним нотаріусом Білгород-Дністровського міського нотаріального округу Одеської області ОСОБА_6 (№ 1391 у реєстрі нотаріальних дій) та зареєстровано в Державному реєстрі правочинів за № 3522825.

Пунктом 1.3. договору передбачено, що право власності на об'єкт приватизації переходить до покупця після нотаріального посвідчення цього договору, повного розрахунку, підписання акту прийому-передачі, державної реєстрації договору в порядку, передбаченому законодавством.

Того ж дня на виконання умов договору сторонами договору складено акт прийому-передачі комунального майна.

За даними підприємства технічної інвентаризації (лист КП "Білгород-Дністровського БТІ" від 13.07.2011 року № 1798) власниками адміністративної будівлі по АДРЕСА_1 значились: 69/100 часток - територіальна громада м. Білгород-Дністровського в особі Білгород-Дністровської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 18.12.2008 р.; 31/100 частки - Фінансове управління Білгород-Дністровської районної державної адміністрації на підставі договору купівлі-продажу від 26.12.2008 р.

Судами з'ясовано, що державну реєстрацію права власності на нерухоме майно на підставі вищеназваного договору купівлі-продажу від 09.07.2009 року не здійснено.

Листом від 01.12.2010 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 повідомив Одеську обласну дирекцію НАСК "Оранта", що ним орендується підвальне приміщення у вказаній будівлі та що з липня 2005 року цей об'єкт здається підприємцем в суборенду Приватному підприємству "Фірма Марго".

01.02.2011 року позивачем на адреси відповідачів направлено листи (вих. № 12-04/12) з проханням звільнити незаконно займане підвальне приміщення адмінбудівлі, які отримано ними згідно з поштовими повідомленнями 7 та 11 лютого 2011 року, однак залишені без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим подано даний позов.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частиною 1 статті 182 ЦК України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно з частиною 3 статті 3, частиною 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" право власності фізичних та юридичних осіб на нерухоме майно підлягає обов'язковій державній реєстрації та виникає з моменту такої реєстрації. Пунктом 1.2. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року № 7/5, визначено, що державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Відтак судами вірно визначено, що спірні майнові права відповідача на нерухоме майно підлягали державній реєстрації в силу положень наведеного вище законодавства та виникали з моменту такої державної реєстрації.

Частиною 1 статті 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Держава забезпечує рівний захист усіх суб'єктів права власності, зокрема, за змістом статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Господарськими судами повно та достовірно встановлено зміст та обсяг майнових прав позивача щодо предмету спору; натомість відповідач не довів своє право власності на займані приміщення належними та допустимими доказами, не навів дійсних правових підстав їх використання.

Доводи касаційної скарги щодо відсутності належних доказів у підтвердження виникнення права власності позивача на відповідне майно в силу недодержання позивачем вимог про державну реєстрацію такого права є юридично неспроможними, позаяк скаржник залишив поза увагою встановлені судами обставини справи щодо моменту набуття позивачем відповідних майнових прав та приписи частини 4 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень", законодавство, що регулювало порядок та момент набуття права власності на нерухоме майно юридичними особами до набуття чинності Цивільним кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень".

Таким чином, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного та рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарські суд в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України розглянули всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізували правовідносини, що виникли та існували між сторонами, вірно застосували норми матеріального права та дотримали вимог норм процесуального права.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, суперечать обставинам справи, змісту судових рішень; підстав для скасування судових рішень з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 111 7 , пунктом 1 частини 1 статті 111 9 , статтями 111 10 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.02.2012 року у справі №9/17-2928-2011 Господарського суду Одеської області та рішення Господарського суду Одеської області від 23.11.2011р. залишити без змін.

Головуючий Т. Дроботова

Судді Н. Волковицька

Л. Рогач