Рішення

від 29.05.2012 по справі 5/045-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" травня 2012 р. Справа № 5/045-12

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Гранд", м. Вишневе про стягнення 621,43 грн. за участю представників:

позивача:ОСОБА_1 -дов. від 20.03.2012р. відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" (далі -позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Гранд" (далі -відповідач) про стягнення 621,43 грн., з яких 466,60 грн. основний борг, 45,54 грн. інфляційні втрати, 36,57 грн. 5% річних та 72,72 грн. пеня.

В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Між сторонами у справі було укладено контракт про купівлю-продаж товарів від 22.04.2010р. № 17/10 (далі - контракт), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язався передати товар у власність відповідача -покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним контрактом вартість (п. 1.1 контракту).

Відповідно до п. 1.2 контракту перехід права власності і всіх ризиків на товар здійснюється в момент передачі товару від продавця покупцеві, що оформляється належним чином (накладні, акти та ін.) у письмовій формі.

Згідно п. 2.1 контракту ціна на товари, що поставляються за даним контрактом, оговорюється і фіксується на кожну чергову поставку в специфікації або відвантажувальній накладній і рахунку-фактурі.

Відповідно до п. 6.2 контракту оплата суми товару здійснюється покупцем не пізніше 14 днів з дати передачі товару покупцю.

Даний контракт набирає силу з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року (п. 9.1 контракту).

На виконання умов договору позивач по видатковій накладній від 12.08.2010р. № Б000001067 поставив відповідачу товар на загальну суму 624,95 грн., а відповідач вказаний товар отримав. Зазначена накладна підписана в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплена штампом позивача та печаткою відповідача, завірена копія якої залучена до матеріалів справи.

Разом з тим, відповідач свої договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар по зазначеній вище накладній в повному обсязі не виконав, в зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі заявленої до стягнення суми 466,60 грн. -різниця між перерахованими коштами та загальною вартістю поставленого товару по вказаній накладній.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі -продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, всупереч згаданих приписів закону, положень укладеного між сторонами договору, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар по зазначеній вище накладній, в зв'язку з чим за ним на час розгляду справи рахується борг в розмірі 466,60 грн. Доказів сплати вказаного боргу відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 466,60 грн. заборгованості за поставлений товар.

Враховуючи те, що відповідач порушив строки здійснення розрахунку за поставлений товар, передбачені умовами договору, позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 5% річних з простроченої суми грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.2 контракту встановлено, що у випадку прострочення розрахунків за продані товари покупець сплачує продавцю збитки від інфляції та 5% річних.

Відповідно до розрахунку позивача інфляційні втрати за період прострочення з вересня 2010р. по лютий 2012р. складають 45,54 грн., 5% річних з простроченої суми за період прострочення складають 36,57 грн.

Здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 5% річних відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

Також, позивач посилаючись на п. 7.2 контракту просить суд стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого товару пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочення, яка за його розрахунком за період прострочення з 19.03.2011р. по 19.03.2012р. складає 72,72 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З матеріалів справи вбачається, що зобов'язання відповідача здійснити розрахунок за поставлений товар мало виконуватись відповідачем не пізніше 14 днів з дати передачі товару (п. 6.2 контракту), а отже прострочення платежу за товар отриманий по видатковій накладній від 12.08.2010р. № Б000001067 починається з 27.08.2010р., а відтак і нарахування пені з огляду на приписи ч. 6 ст. 232 ГК України на прострочену суму 27.02.2011р. (з 27.08.2010р. по 27.02.2011р.). В той же час, позивачем нараховується пеня в період з 19.03.2011р. по 19.03.2012р.

Оскільки нарахування пені на прострочені платежі згідно ч. 6 ст. 232 ГК України припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано, а розрахунок пені, здійснений позивачем, на прострочений платіж, здійснений поза межами такого шестимісячного періоду, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення суми пені в розмірі 72,72 грн. з огляду на їх безпідставність.

З огляду на викладене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 466,60 грн. основного боргу, 45,54 грн. інфляційних втрат та 36,57 грн. 5% річних є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню. В решті позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх безпідставність.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 4 3 , 33, 44, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Прод-Гранд" (08132, Київська область, Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Ломоносова, 36, ідентифікаційний код 36712982) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гринвич-Юг" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, ідентифікаційний код 33634137) 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 60 коп. основного боргу, 45 (сорок п'ять) грн. 54 коп. інфляційних втрат, 36 (тридцять шість) грн. 57 коп. 5% річних, 1421 (одну тисячу чотириста двадцять одну) грн. 16 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя Подоляк Ю.В.