Постанова

від 31.05.2012 по справі 13/352

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2012 № 13/352

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Куксова В.В.

суддів: Авдеєва П.В.

Коршун Н.М.

за участю представників:

від прокуратури: Ткаченко Т.М.,

від позивача: представник - ОСОБА_3 - за довіреністю,

від відповідача: представники - ОСОБА_4, ОСОБА_5 - за довіреностями,

від третьої особи: представник - ОСОБА_6 - за довіреністю,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2011 р.

у справі № 13/352 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України

до Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», м. Київ,

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Федерація професійних спілок України,

про визнання права власності та витребування майна,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2011 р. заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» про визнання право власності держави в особі Фонду державного майна України на готельний комплекс «Турист» загальною площею 18270,80 кв.м, розташований по вул. Раїси Окіпної, 2 (літера «А») у м. Києві, витребування у власність держави в особі Фонду державного майна України з незаконного володіння відповідача готельного комплексу «Турист» загальною площею 18270,80 кв.м, розташований по вул. Раїси Окіпної, 2 (літера «А») у м. Києві.

В обґрунтування позову заступник прокурора міста Києва посилається на Закон України «Про підприємства, установи та організації союзного підпорядкування, розташовані на території України», постанови Верховної Ради УРСР №506 від 29.11.1990 р. «Про захист суверенних прав власності Української РСР» від 04.02.1994 р. №3943-ХІІ «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», відповідно до яких спірне майно є загальнодержавною власністю; введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону Української РСР про роздержавлення майна; майно та фінансові ресурси підприємств, установ та організацій союзного підпорядкування, розташовані на території України залишено у державній власності; тимчасово, до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю. В процесі передачі майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України, у володіння Федерації незалежних профспілок України на підставі укладеного 18.11.1990 р. з Конфедерацією профспілок договору, до складу якого увійшов й спірний об'єкт, ФПУ безпідставно передала його в якості статутного внеску до створеного нею і Фондом соціального страхування України акціонерного товариства «Укрпрофтур», який є правонаступником Української республіканської ради по туризму та екскурсіях, туристсько-екскурсійних підприємств, установ та організацій, а у подальшому на цей об'єкт видано свідоцтво на право власності від 12.06.2000 р. Оскільки наслідком перелічених відчужень стала зміна форми власності державного майна, а відповідно до ст. 1 Тимчасового положення «Про Фонд державного майна України», прокурор в інтересах держави в особі Фонду, який здійснює державну політику у сфері приватизації майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю, просить визнати право власності на об'єкт за державою в особі уповноваженого органу та вилучити його з володіння відповідача.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції до участі у справі в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено Федерацію професійних спілок України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.11.2011 р. у справі № 13/352 позов задоволено повністю.

Визнано за державою в особі Фонду державного майна України право власності на готельний комплекс «Турист» загальною площею 18270,80 кв.м, який розташований у м. Києві по вул. Окіпної Раїси, 2 літера А.

Витребувано у власність держави в особі Фонду державного майна України готельний комплекс «Турист» загальною площею 18270,80 кв.м, який розташований у м. Києві по вул. Окіпної Раїси, 2 літера А з незаконного володіння Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур».

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» в доход державного бюджету України 85,00 грн. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство «Укрпрофтур» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що право власності відповідача на Готельний комплекс «Турист» виникло правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства, правочини на підставі яких виникло право власності відповідача на Готельний комплекс «Турист», а саме: Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р.; постанова Президії Ради Федерації незалежних профспілок України «Про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в Акціонерне товариство «Укрпрофтур» № П-7-7 від 23.08.91 р.; рішення Правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» № 14 від 08.06.1992 р. про реорганізацію Готельного комплексу «Турист» в Дочірнє підприємство АТ «Турист»; свідоцтво про право власності на готельний комплекс «Турист» серії ГК № 010003117 від 12.06.2000 р. та наказ начальника Головного управління майна КМДА № 304-В від 12.06.2000 р. станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції є чинними та ніким не оскаржуються. Судом першої інстанції порушено ст. ст. 13, 41 Конституції України, ст. ст. 3, 204, 328, 329 ЦК України та ст. 3 Закону України «Про держану реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», неправильно застосовано ст. ст. 387, 392 ЦК України, які не розповсюджують свою дію на спірні правовідносини. Спірне майно перебуває у володінні Дочірнього підприємства «Готельний комплекс «Турист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», яке не було залучено до участі в розгляді справи. Питання правомірності створення та формування установчого фонду Відповідача вже розглядалось в господарських судах України, так рішенням Вищого арбітражного суду України по справі № 138/7 від 20.01.1997 р. було встановлено, що Акціонерне товариство «Укрпрофтур» було створене законно та підстав для визнання установчого договору про його створення та статуту немає. Крім того, вказує на пропуск прокуратурою строку позовної давності.

Прокуратура, позивач та третя особа правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались.

В ході розгляду справи в апеляційному господарському суді представником третьої особи заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення Конституційним Судом України справи за конституційним поданням 52 народних депутатів України про визнання такими, що не відповідають Конституції України Постанови Верховної Ради України № 2268-ХІІ від 10.04.1992 р. «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України» та Постанови Верховної Ради України № 3943-ХІІ від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР».

Розглянувши зазначене клопотання, колегія суддів дійшла висновку про його відхилення, оскільки, у випадку визнання закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи неконституційним, заявник не позбавлений можливості звернутись із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 112 Господарського процесуального кодексу України.

Представником відповідача в ході розгляду справи в апеляційному господарському суді заявлені наступні клопотання:

- про витребування від прокуратури міста Києва завдання Генеральної прокуратури України № 07/2/1-220 вих. 25880кв-11 від 31.05.2011 р., яке було задоволено частково ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.04.2012 р., копія вказаного завдання залучена до матеріалів справи;

- витребування від прокуратури міста Києва оригіналу відповіді на завдання Генеральної прокуратури України № 07/2/1-220 вих. 25880кв-11 від 31.05.2011 р., яке колегія суддів відхилила у зв'язку з тим, що відповідачем не доведено, що дана відповідь буде мати значення для повного та об'єктивного вирішення спору;

- про витребування від Господарського суду міста Києва матеріалів справи № 138/7, яка була порушена в 1996 році за позовом Фонду державного майна України до Акціонерного товариства «Укрпрофтур» про визнання недійсним установчих документів АТ «Укрпрофтур», яке було задоволено, до Господарського суду міста Києва направлений запит про направлення на адресу Київського апеляційного господарського суду зазначеної справи.

Однак, до 31.05.2012 р. справа № 138/7 до Київського апеляційного господарського суду не надходила.

Враховуючи те, що строк вирішення спору, передбачений статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, сплинув, колегія суддів вважає, що наявних доказів у матеріалах справи достатньо для вирішення спору, а тому відкладення розгляду справи є недоцільним. Крім того у матеріалах справи міститься копія рішення Вищого арбітражного суду України від 20.01.1997 р. у справі № 138/7.

Представник прокуратури в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали у повному обсязі, просили оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Представник третьої особи в судовому засіданні надав пояснення по суті спору, просив оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у позові повністю з наступних підстав.

Задовольняючи позов повністю, місцевий господарський суд виходив з того, що власником спірного майна є держава в особі органу уповноваженого управляти державним майном Фонду державного майна України, який Федерації професійних спілок України, як особі, що передала нерухоме майно відповідачу, нежилий виробничо-адміністративний будинок не передавав та право на його відчуження не надавав, внаслідок чого спірне майно вибуло із володіння держави поза її волею.

Однак з даним висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він зроблений з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою ЦВК СРСР від 17.04.1936 р. «Про ліквідацію Всесоюзного товариства пролетарського туризму та екскурсій» на Всеукраїнську центральну раду професійних спілок (ВЦРПС) та його організації покладено керівництво роботою в галузі туризму», що стало підставою для створення мережі туристсько-екскурсійних закладів профспілок, які в Українській РСР перебували в складі Української республіканської ради по туризму і екскурсіях, підпорядкованої Укрпрофраді, згідно постанови президії ВЦРПС від 27.11.1959 р. «Про поліпшення керівництва розвитком туризму у профспілках».

Рішенням виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих № 857 від 04.06.1968 р. було відведено Українській республіканській раді по туризму земельну ділянку під будівництво готелю профспілок для туристів на 1000 місць біля станції метрополітену «Лівобережна» по вул. Раїси Окіпної в Дарницькому районі.

Будівництво Готельного комплексу Турист було завершене 1987 р., що вбачається з Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 30.09.1987 р.

Згідно постанови колегії Української республіканської ради по туризму і екскурсіях № 10 від 27.10.1987 р. було створено з 01.10.1987 р. туристичний готель «Турист» місткістю 988 міст цілодобової дії з рестораном вищої наценочной категорії на 1000 посадочних міст з підпорядкуванням Київській міській раді по туризму і екскурсіях. Балансова вартість туристичного готелю 11,4 млн. р.

XV з'їзд профспілок України, що відбувся в жовтні 1990 р., за рішенням делегатів був перетворений в І Установчий з'їзд незалежних профспілок України, прийняв Декларацію про утворення Федерації незалежних профспілок України та проголосив незалежність профспілок України від державних і господарських органів республіки та СРСР.

Фактично зазначене означало вихід із складу профспілок СРСР, відмову від діяльності відповідно до Статуту профспілок СРСР. В подальшому Федерація незалежних профспілок України перейменована на Федерацію профспілок України.

Постановою XIX з'їзду професіональних союзів СРСР «Про власність профспілок» від 27.10.1990 р. було вирішено питання щодо майна, яке належало професіональним союзам СРСР.

Постановою Президії Ради Загальної Конференції Професійних Союзів СРСР № 2-1а від 18.11.1990 р. було вирішено затвердити Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном.

Згідно Договору про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р., який було укладено між Загальною Конференцією Профспілок СРСР та Федерацією незалежних профспілок України, було вирішено «Закріпити на праві власності за Федерацією незалежних профспілок України майно згідно додатку».

Згідно зазначеного додатку під п. 307 було передано Туристичний готель «Турист» (м. Київ, вул. Окіпної, 2), що вбачається, з виписки з Переліку об'єктів профспілкового майна, закріплених на праві власності, затвердженого Договором про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р., який було надано Федерацією профспілок України.

Президія Ради Федерації незалежних профспілок України постановою № П-7-7 від 23.08.1991 р. зі змінами від 09.10.1991 р. прийняла рішення про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в Акціонерне товариство «Укрпрофтур».

Рада Федерації незалежних профспілок України та Фонд соціального страхування України 04.10.1991 р. уклали установчий договір про створення на базі туристсько-екскурсійних підприємств і організацій Української республіканської ради по туризму і екскурсіях Закритого акціонерного товариства «Укрпрофтур» і затвердили його статут, який зареєстрований Київським міськвиконкомом 28.10.1991 р. і перереєстрований зі змінами Шевченківським райвиконкомом м. Києва 25.10.1995 р.

На час створення Рада Федерації незалежних профспілок передала до статутного фонду АТ основні фонди і оборотні засоби туристсько-екскурсійних підприємств, об'єднань та організацій профспілок України на суму 381 206 тис. кар.

Згідно рішення Правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» № 14 від 08.06.1992 р. «Про створення туристського готелю «Турист» в м. Києві Дочірнього підприємства АТ «Укрпрофтур» було вирішено: Реорганізувати з 01.07.1992 р. туристський готель «Турист» в м. Києві в дочірнє підприємство АТ «Турист» та зобов'язано директора готелю «Турист» зареєструвати готель «Турист» у встановленому порядку.

Головне управління майна КМДА видало Свідоцтво серії ГК № 010003117 від 12.06.2000 р. про право власності на готельний комплекс «Турист» площею 18 270,80 кв. м., який розташований в м. Києві за адресою: вул. Окіпної Раїси, № 2 літера А та належить на праві колективної власності Українському акціонерному товариству по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» код ЄДРПОУ 02605473.

Свідоцтво було видане на підставі наказу «Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна» від 12.06.2000 р. № 304-В.

Листом КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» № 33528 (И-2011) від 08.07.2011 р., який було надано на запит Прокуратури м. Києва № 329-11 від 08.07.2011 р., повідомлено, що згідно з даними бюро по нежитловому фонду за адресою: вул. Раїси Окіпної, 2 (літ. А) проведена реєстрація права власності на готельний комплекс «Турист» площею 18 270,8 кв. м. за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» на підставі Свідоцтво про право власності виданого 12.06.2000 р.

У листі Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 10.02.2012 р. № 5458 (И-2012) зокрема зазначається, що згідно з даними Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна (далі Бюро) по нежитловому фонду за адресою вул. Раїси Окіпної, 2 літ. А на праві власності зареєстровано майновий комплекс «Турист» заг. пл. 18 270,8 за Українським закритим акціонерним товариством по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» на підставі свідоцтва про право власності, виданого Головним управлінням майна Київської міської державної адміністрації 12.06.2000р., наказ № 304-В від 12.06.2000р.».

Правочини на підставі яких виникло право власності відповідача на Готельний комплекс «Турист», а саме: Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р.; постанова Президії Ради Федерації незалежних профспілок України «Про перетворення Української республіканської ради по туризму і екскурсіях в Акціонерне товариство «Укрпрофтур» № П-7-7 від 23.08.91 р.; рішення Правління Українського акціонерного товариства по туризму та екскурсіях «Укрпрофтур» № 14 від 08.06.1992 р. про реорганізацію Готельного комплексу «Турист» в Дочірнє підприємство АТ «Турист»; свідоцтво про право власності на готельний комплекс «Турист» серії ГК № 010003117 від 12.06.2000 р. та наказ начальника Головного управління майна КМДА № 304-В від 12.06.2000 р. станом на час розгляду справи в суді є чинними, доказів їх оскарження у матеріалах справи не міститься.

Отже, право власності відповідача на Готельний комплекс «Турист» виникло правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 13 Конституції України Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 3 ЦК України встановлено, що загальними засадами цивільного законодавства, зокрема, є неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією та законами».

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.

Відповідно ст. 328 ЦК України право власності надувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів.

Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом».

Згідно ст. 329 ЦК України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом.

Так, відповідач набув право власності на спірний об'єкт нерухомості на підставі свідоцтва про право власності серії ГК № 010003117 від 12.06.2000 р.

В обґрунтування позову прокуратура посилається на ста. ст. 387 та 392 ЦК України.

Однак, зазначені норми права не підлягають застосуванню до спірних правовідносин, з огляду на наступне.

Статтею 387 ЦК України передбачається, що «Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним».

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності».

Однак, відповідач не заволодів спірним майном незаконно, а прокуратурою та позивачем не надано документів на підставі яких у позивача виникло право власності на спірний об'єкт.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р. є недійсним в силу указу Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ організації союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30.08.1991 р.

Однак, місцевий господарський суд не звернув увагу на те, що Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р. укладено раніше ніж було прийнято мораторій, який було встановлено постановою Верховної Ради України від 29.11.1990 р. та прийнято постанову Верховної Ради України від 24 серпня 1991 р. «Про проголошення незалежності України».

Відповідно, указ Президії Верховної Ради України «Про передачу підприємств, установ організації союзного підпорядкування, розташованих на території України, у власність держави» від 30.08.1991 р. не розповсюджує свою дію на Договір про закріплення прав по володінню, користуванню та розпорядженню профспілковим майном від 18.11.1990 р.

Крім того, місцевий господарський суд посилається на постанови Верховної Ради України від 10.04.1992 р. № 2268 «Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, які розташованого на території України» та № 3943 від 04.02.1994 р. «Про майно загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР», які не передбачали вилучення майна українських профспілок в користь держави, а стосувалося майна, що перебувало у віданні центральних органів цих організації, якими були ВЦРПС і Центральна рада по туризму і екскурсіях, а тому дія цих постанов не може поширюватись на майно, передане до статутного фонду АТ «Укрпрофтур» оскільки це майно знаходилось в складі Української республіканської Ради по туризму і екскурсіях.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 92 Конституції України передбачається, що виключно законами України визначається правовий режим власності, а тому зазначені постанови не підлягають застосуванню судом в якості самостійних підстав для зміни власників і правового режиму власності.

Натомість законодавство, яке діяло на час створення спірного майна, передбачало наступне.

Відповідно до статті 87 Цивільного кодексу Української РСР (в редакції 1963 року), соціалістичною власністю є: державна (загальнодержавна) власність; колгоспно-кооперативна власність; власність профспілкових та інших громадських організацій.

Також, питання правомірності створення та формування установчого фонду відповідача було предметом розгляду у судах України.

Так, Фонд державного майна України звернувся з позовною заявою до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України та Акціонерного товариства «Укрпрофтур» про визнання недійсним установчих документів АТ «Укрпрофтур».

Рішенням Вищого арбітражного суду України по справі № 138/7 від 20.01.1997 р. було встановлено, що Акціонерне товариство «Укрпрофтур» було створене законно та підстав для визнання установчого договору про його створення та статуту немає, а тому в позові слід відмовити.

Разом з тим, колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на не залучення Дочірнього підприємства «Готельний комплекс «Турист» Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» до участі у справі, оскільки спірне майно зареєстроване саме за відповідачем.

Крім того, судом першої інстанції не враховано, що спірне майно було створене за рахунок коштів профспілкової організації, передано профспілкам у виключне володіння чи відання.

Відповідачем в ході розгляду справи заявлено клопотання про застосування строків позовної давності.

У відповідності до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до пункту 6 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України його правила про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред'явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом.

Оскільки на час прийняття Цивільного кодексу України строк позовної давності для захисту права, яке прокурор та позивач вважають порушеним, сплив, необхідно застосувати до спірних правовідносин статтю 80 Цивільного кодексу Української РСР, відповідно до якої закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.

В даній правовій ситуації строк позовної давності закінчився ще до 01.01.2004 р., поважність причин пропуску строку позовної давності прокуратурою та позивачем не доведено, що підтверджується наступним.

Генеральна прокуратура України у 2000 р. проводила перевірку формування статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур», про що свідчить запит від 13.09.2000 р. № 07/2-1412-99 про перелік майна, внесеного до статутного фонду ЗАТ «Укрпрофтур».

ЗАТ «Укрпрофтур» 19.09.2000 р. за № 334 надало Генеральній прокуратурі України необхідні документи, в тому числі запитувані переліки.

Повідомленням Фонду державного майна України від 13.06.1995 №10-16- 4105, що за окремим дорученням Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 №3737/96 з 1995 року проводиться робота по визначенню частки державної власності в майні АТ «УКРПРОФТУР».

За таких обставин, прокуратурою пропущений строк позовної давності, що само по собі є підставою для відмові у позові повністю.

Отже, місцевий господарський суд дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, внаслідок чого порушив та неправильно застосував норми матеріального права та дійшов невірного висновку про задоволення позову.

Згідно п. 2 ст. 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до приписів п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладені обставини, оцінюючи докази в їх сукупності, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід скасувати з прийняттям нового рішення про відмову у позові повністю.

У відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з Фонду державного майна України на користь Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» підлягають стягненню сплачений останнім судовий збір за подання апеляційної скарги.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 16.11.2011 р. у справі № 13/352 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у позові заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Фонду Державного майна України до Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур», третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Федерація професійних спілок України, про визнання права власності та витребування майна відмовити повністю.

4. Стягнути з Фонду Державного майна України (01601, м. Київ, вул. Кутузова, 18/9, код ЄДРПОУ 00032945) на користь Приватного акціонерного товариства «Укрпрофтур» (02002, м. Київ, вул.Раїси Окіпної, 2, код 02605473) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 32 200,00 грн. (тридцять дві тисячі двісті гривень).

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи № 13/352 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова може бути оскаржена впродовж двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Куксов В.В.

Судді Авдеєв П.В.