Постанова

від 30.05.2012 по справі 17/378

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2012 № 17/378

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коршун Н.М.

суддів: Авдеєва П.В.

Куксова В.В.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_2 - представник за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_3 - представник за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інфоброк»

на рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2011 року

у справі № 17/378 (судді Гавриловська І.О.)

за позово Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюпрім Кава та Чай Україна»

до Приватного підприємства «Інфоброк»

про стягнення 40 168,43 грн. збитків та 5 000,00 грн. моральної шкоди

В С Т А Н О В И В :

У жовтні 2011 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Сюпрім Кава та Чай Україна» звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного підприємства «Інфоброк» про стягнення 40 168,43 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору про надання митно-брокерських та консультаційних послуг № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р., та 5 000,00 грн. моральної шкоди за приниження ділової репутації.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на неналежне виконання відповідачем договору про надання митно-брокерських та консультаційних послуг № 7.09/02/10 від 09.02.2010 року, що призвело до завдання позивачу прямих та непрямих збитків.

19.12.2011 р. представник позивача надав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив позов про стягнення 40 168,43 грн. збитків, завданих неналежним виконанням договору про надання митно-брокерських та консультаційних послуг № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р., та 5 000,00 грн. моральної шкоди за приниження ділової репутації задовольнити.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 19.12.2011 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково, а саме стягнуто з Приватного підприємства "Інфоброк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюпрім Кава та Чай Україна" 40 168 (сорок тисяч сто шістдесят вісім) грн. 43 коп. збитків, 401 (чотириста одну) грн. 68 коп. витрат по сплаті державного мита, 202 (двісті дві) грн. 16 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 1 477 (одну тисячу чотириста сімдесят сім) грн. 62 коп. витрат на оплату послуг адвоката. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, як таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначив те, що всі послуги за договором про надання митно-брокерських та консультаційних послуг № 7.09/02/10 від 09.02.2010 року ним надані в повному обсязі та належним чином, що підтверджується оплатою позивачем вказаних послуг та відсутністю претензій, посилаючись на рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2011 року та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року у справі № 50/4.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він проти її вимог заперечив, просив суд залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2011 року - без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення представників сторін, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.02.2010 року між Приватним підприємством "Інфоброк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сюпрім Кава та Чай Україна" було укладено договір № 7.09/02/10 про надання митно-брокерських та консультаційних послуг, за умовами якого замовник доручив, а виконавець зобов'язався:

- за обумовлену плату і в обумовлений термін надавати послуги по декларуванню майна, транспортних засобів та інших предметів (далі - товар) замовника, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Київській регіональній та Бориспільській митниці, а також надавати інші, пов'язані із зовнішньоекономічною діяльністю Замовника, послуги;

- дії, пов'язані з декларуванням і митним оформленням товарів замовника, здійснювати самостійно від свого імені за рахунок і за дорученням замовника в порядку, передбаченому цим договором та чинним законодавством України;

- представляти інтереси замовника в справах, пов'язаних з транспортуванням (транспортно-експедиційного обслуговування вантажів від продавця до замовника, доставка, контроль, оформлення в отриманні, а також організація доставки до складу Замовника, завантаження, розвантаження);

- отримувати документи і вантажу від перевізника для подальшої їх доставки до Замовника;

- отримувати дозвільні документи, необхідні для митного оформлення вантажу;

- проводити консультації у сфері ЗЕД.

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили, що замовник виплачує виконавцю суму, розмір якої залежить від обсягу виконаних робіт та наданих послуг. Розрахунок цього розміру здійснюється згідно з тарифом Виконавця (Додаток № 1 до Договору).

Відповідно до п.5.2 договору повна оплата послуг Виконавця проводиться по безготівковому розрахунку не пізніше трьох банківських днів з моменту виконання робіт, яким вважається завершення митного оформлення товарів Замовника. На підтвердження факту надання послуг за цим Договором складається акт виконаних робіт, який підписується замовником протягом трьох календарних днів з моменту його надання.

Як передбачено п. 9.3 договору, він діє з 09.02.2010 року до 09.02.2011 року за умови, що жодна із сторін не заявить про його розірвання або припинення не пізніше ніж за один місяць до вказаного терміну, договір вважається продовженим на кожний наступний рік на цих же умовах.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання своїх зобов'язань за договором № 7.09/02/10 позивач:

- 20.04.2010 року перерахував відповідачу 840,00 гри. (призначення платежу - оплата за акредитацію на митниці) та підписав Акт здачі-прийняття робіт (наданих послуг) № ОУ-ОООООЗб від 16.04.2010 року;

- 21.04.2010 року перерахував відповідачу 7000,00 грн. (призначення платежу - за послуги згідно договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р.);

- 13.05.2010 року перерахував відповідачу 5000,00 грн. (призначення платежу - за консультаційні послуги згідно договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010 р.);

- 16.06.2010 року перерахував відповідачу 2000,00 грн. (призначення платежу за послуги згідно Договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010р.);

-29.06.2010 року перерахував відповідачу 10000,00 грн. (призначення платежу за послуги згідно Договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010р.);

- 30.06.2010року перерахував відповідачу 10000,00 грн. (призначення платежу за послуги згідно Договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010р.) (а.с. 20-23).

Тобто, судовою колегією встановлено, що за період з 20.04.2010 року по 30.06.2010 року позивач перерахував відповідачу 34 840,00 грн. за надані послуги відповідно до договору № 7.09/02/10 від 09.02.2010 року.

Однак, позивач вважає, що відповідачем неналежним чином були виконані умови даного договору, а саме -неналежним чином були надані консультаційні та митно-брокерські послуги по декларуванню та митному оформленню товарів за інвойсами № 107445 та № 107446, оскільки товари за зазначеними інвойсами, що розмитнювалися відповідачем, не були ним розмитнені та задекларовані, що призвело до завдання прямих та непрямих збитків, а саме:

10.12.2010 року заступником начальника Київської регіональної митниці було винесено Постанову у справі про порушення митних правил № 793/10000/10, яким посадову особу - декларанта Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюпрім Кава та Чай Україна"громадянина України ОСОБА_5 визнано винним в порушенні митних правил, передбачених ст. 355 Митного кодексу України, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8 500,00 грн. Зазначений штраф у розмірі 8 500,00 грн. було сплачено посадовою особою позивача 27.12.2010 року, про що свідчить квитанція № 087-19 (а.с. 47).

Окрім цього, позивач посилається на те, що, у зв'язку з несвоєчасним розмитненням товару, 17.06.2010 р. між ним та Закритим акціонерним товариством "УКТОРГІМПЕКС" укладено договір надання послуг з відповідального зберігання, за умовами якого Закрите акціонерне товариство "УКТОРГІМПЕКС" надало послуги зі зберігання товару в період з 17.06.2010 р. до моменту отримання товару, а саме - 31.12.2010 р., що підтверджується відповідними штампами на деклараціях.

Матеріали справи свідчать про те, що за надані послуги з відповідального зберігання позивачем було сплачено Закритому акціонерному товариству "УКРТОРГІМПЕКС" 6 928,43 грн. за період з 01.05.2010 року по 31.12.2010 року.

Крім зазначеного вище, позивач стверджує, що згідно п. 5.1 договору замовник виплачує виконавцю суму, розмір якої залежить від обсягу виконаних робіт та наданих послуг. Розрахунок цього розміру здійснюється згідно з тарифом виконавця (Додаток № 1 до договору), проте відповідач, у наданих актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг), завищив вартість та кількість наданих послуг, що призвело до безпідставного отримання ним 24 740,00 грн.

Також, позивач стверджує, що відповідачем порушені його немайнові права, заплямовані честь та гідність, оскільки суттєве затримання декларування та митного оформлення товарів, призвело до суттєвого погіршення ділових зв'язків позивача з його контрагентами, зменшення довіри до нього, що в цілому знизило його ділову репутацію, у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача суму завданої моральної шкоди у розмірі в 5 000, 00 грн.

За приписами ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грошові кошти) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання мають ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

В силу п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є договори та інші правочини. Цивільні права та обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 22 ЦК України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Як передбачено ч. 1 ст. 906 ЦК України, збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у повному обсязі, якщо інше не встановлено договором.

Виконавець несе перед замовником обов'язок відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, за наявності його вини.

Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

З матеріалів справи вбачається, що умовами договору про надання митно-брокерських послуг № 7.09.02/10 від 09.02.2010 року на Приватне підприємство "Інфоброк" було покладено обов'язок надавати позивачу послуги по декларуванню майна, транспортних засобів та інших предметів, що переміщуються через митний кордон України, та їх оформленню у Київській регіональній та Бориспільській митниці.

Однак, відповідач, у строк дії договору № 7.09.02/10 від 09.02.2010 р., допустив помилки при заповненні документів щодо митного оформлення та декларування товарів позивача, що призвело до порушення чинного митного законодавства України, в результаті чого, 10.12.2010 року заступником начальника Київської регіональної митниці було винесено Постанову у справі про порушення митних правил № 793/10000/10, яким посадову особу - декларанта Товариства з обмеженою відповідальністю "Сюпрім Кава та Чай Україна" громадянина України ОСОБА_5 визнано винним в порушенні митних правил, передбачених ст. 355 Митного кодексу України, та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян - 8 500,00 грн.

За таких обставин, судова колегія вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що сума штрафу у розмірі 8 500,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Стосовно тверджень апелянта про те, що всі послуги за договором про надання митно-брокерських та консультаційних послуг № 7.09/02/10 від 09.02.2010 року ним надані в повному обсязі та належним чином, що підтверджується оплатою позивачем вказаних послуг та відсутністю претензій, посилаючись на рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2011 року та Постанову Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року у справі № 50/4, судова колегія зазначає наступне.

Як вбачається з рішення Господарського суду м. Києва від 11.02.2011 року та постанови Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року у справі № 50/4, ними не було встановлено жодної обставини щодо якості наданих відповідачем послуг позивачу, оскільки предметом позову в господарській справі № 50/4 було «повернення грошових коштів, набутих без достатньої правової підстави».

За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про те, що вказані вище твердження апелянта не заслуговують на увагу.

Крім того, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сума у розмірі 6 928,43 грн. також підлягає стягненню з відповідача, оскільки позивачем було сплачено дану суму у зв'язку з неналежним наданням послуг відповідачем.

Судова колегія також погоджується з висновком місцевого господарського суду стосовно того, що позовні вимоги про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 24 740,00 грн., які виникли за завищення вартості наданих послуг, підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Як вже було встановлено вище, п. 5.1 договору передбачено, що за надання послуг по митному оформленню товарів, замовник виплачує виконавцю суму, розмір якої залежить від обсягу виконаних робіт та наданих послуг. Розрахунок цього розміру здійснюється згідно з тарифом виконавця (додаток № 1 до Договору).

Абзацом 7 п. 2.1 договору передбачено, що виконавець зобов'язаний за 7 діб письмово інформувати замовника про зміну розміру тарифу на послуги.

Проаналізувавши отримані позивачем акти, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем у наданих ним актах здачі-прийняття робіт (наданих послуг) вказано послуги, вартість яких є завищеною, тобто такою, що не відповідає Додатку № 1 до Договору, яким встановлено вартість послуг; було зазначено послуги, які взагалі не визначені відповідним додатком до Договору та не доручалися до виконання відповідачу, а саме:

- Актом № ОУ-0000052 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.10.2010 року та Актом № ОУ-0000053 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 05.10.2010 р. визначено, що послуги по організації сертифікації продукції надавалися відповідачем тричі (двічі за Актом № ОУ-0000053, та один раз за Актом № ОУ-0000052. Вартість цієї послуги за Актами визначена в розмірі 10000,00 грн. за Актом № ОУ-0000052 та 3000,00 грн. і 7000,00 грн. відповідно за Актом № ОУ-0000053. Проте, послуга "організація сертифікації продукції" не передбачена ані Договором, ані Додатком до нього, а отже останній отримав кошти за послугу, яка не передбачена договором, а тому завдав збитків позивачу на суму 20 000,00 грн.

- Актом № ОУ-0000053 встановлено, що відповідач надав послугу по підготовці документів по отриманню дозволу карантину рослин вартістю 800,00 грн., проте відповідно до тарифів отримання дозволу карантину рослин коштує вдвічі менше, таким чином, відповідачем завищено вартість цієї послуги на 400,00 грн., які підлягають відшкодуванню.

- Актом № ОУ-0000053 встановлено, що відповідач надав послугу по отриманню фіто санітарного сертифікату вартістю 800,00 грн., яка відповідно до тарифів коштує 600,00 грн., а тому 200,00 грн. підлягають відшкодуванню.

- Актом № ОУ-0000053 встановлено, що відповідач тричі надав послугу по роботі з відділом контролю митної вартості, яка відповідно до тарифів коштує 500,00 грн. Проте, двічі ця послуга надавалася за 800,00 грн., а один раз - за 2400,00 грн., тобто загалом Позивач сплатив за ці послуги 4000,00 грн. Враховуючи вартість послуги, визначену тарифами, 2500,00 грн. (дві тисячі п'ятсот грн. 00 коп.) підлягають відшкодуванню.

- Актом № ОУ-0000053 встановлено, що Відповідач надав послугу по роботі з відділом номенклатури вартістю 800,00 грн., яка відповідно до тарифів коштує 500,00 грн., а тому завищення складає 300,00 грн. (триста грн. 00 коп.), які підлягають відшкодуванню.

- Актом № ОУ-0000053 встановлено, що відповідач двічі надав послугу по роботі з відділом контрабанди загальною вартістю 1000,00 грн., хоча відповідно до тарифів вартість такої послуги коштує 250,00 грн., а тому відповідач завищив вартість послуги вдвічі, а тому 500,00 грн. підлягають відшкодуванню.

- Актом № ОУ-0000053 встановлено, що Відповідач отримав документи за 80,00 грн., хоча ця послуга коштує 40,00 грн., а тому 40,00 грн. (сорок грн. 00 коп.) підлягають відшкодуванню.

- Актом № ОУ-0000053 встановлено, що відповідач вісім разів надавав інформаційно- консультаційні послуги, за що загалом отримав 800,00 грн. Проте, "інформаційно-консультаційна" послуга не передбачена ані договором, ані додатком до нього, а отже останній отримав кошти за послугу, яка не передбачена договором, а тому отримав кошти у розмірі 800,00 грн. безпідставно.

Враховуючи те, що відповідачем не проінформовано позивача про зміну тарифів за 7 діб, як це передбачено абз. 7 п. 2.1 договору, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідачем

безпідставно були отримані 24 740,00 грн., які підлягають відшкодуванню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з Приватного підприємства "Інфоброк" 5 000, 00 грн. моральної шкоди, яка виникла у зв'язку з порушенням відповідачем його немайнових прав, які полягають у заплямуванні честі та гідності.

Однак, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю "Сюпрім Кава та Чай Україна" в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного підприємства "Інфоброк" 5 000, 00 грн. немайнової шкоди, враховуючи наступне.

За приписами п. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до пп. 4 п. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

В п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. N 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними поняттями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об'єктів судового захисту.

Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов'язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов'язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Виключення становить надане в статті 2 Закону України від 7 грудня 2000 року N 2121-III "Про банки і банківську діяльність" поняття ділової репутації, яка визначається як сукупність підтвердженої інформації про особу, що дає можливість зробити висновок про професійні та управлінські здібності такої особи, її порядність та відповідність її діяльності вимогам закону. Зазначене поняття застосовується до правовідносин, на які поширюється цей Закон.

Пунктом 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Проте, позивачем не доведено вини відповідача та нанесення шкоди його діловому іміджу і не зазначено, які саме моральні страждання він поніс і чим обґрунтовується розмір відшкодування немайнової шкоди.

Стосовно вимоги позивача про включення до складу судових витрат витрати відповідача на плату послуг адвоката у розмірі 1 725,00 грн., судова колегія також погоджується з місцевим господарським судом про те, що вона підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті зазначеної норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія зазначеного Закону України поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, яка є адвокатом, наведено в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Пунктом 10 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями встановлено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Пункт 12 Роз'яснення Вищого господарського суду України № 02 5/78 від 04.03.1998 р. зі змінами та доповненнями передбачає, що «вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову, може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи».

Аналогічна позиція Вищого господарського суду України висловлена в Інформаційному листі від 13 лютого 2002 р. № 01-8/155.

Отже, дослідивши матеріали справи, зокрема, договір про надання правової допомоги від 01.09.2011р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № НОМЕР_1, виданого ОСОБА_2, а також платіжні доручення № 619 та № 617 від 08.09.2011 року на оплату послуг адвокатського гонорару за юридичну допомогу в сумі 1 725,00 грн., судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування витрат на адвокатські послуги частково, а саме у розмірі 1 477,62 грн.

За таких обставин, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги являються обґрунтованими і підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 2 ст.34 ГПК України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідачем належними та допустимими доказами не спростовані встановлені вище обставини.

Враховуючи зазначене вище, судова колегія вважає, що місцевим господарським судом повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи та надано їм належну правову оцінку, рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено позовні вимоги, відповідає чинному законодавству та матеріалам справи; колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Місцевим господарським судом правильно дотримані вимоги ст. 49 ГПК щодо покладення судових витрат на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 99, 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Інфоброк» на рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2011 року залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 19.12.2011 року у справі № 17/378 - без змін.

3. Матеріали справи № 17/378 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Коршун Н.М.

Судді Авдеєв П.В.

Куксов В.В.