Постанова

від 01.06.2012 по справі 27/62-18/1473/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 27/62-18/1473/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гетьман Р.А. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача -не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 (дов.); Тягун Г.В. -директор,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. № 1331ПХ/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. у справі № 27/62-18/1473/11

за позовом приватного підприємства "Картас", м. Прилуки Чернігівської області

до Грабарівського психоневрологічного будинку - інтернату, с. Грабарівка Пирятинський район, Полтавської області

про стягнення 103 539,91 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2010 р. ПП "Картас", м. Прилуки звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, с. Грабарівка 103 539,91 грн., в тому числі: 39 393,37 грн. інфляційні нарахування, 6 110,10 грн. три проценти річних, 47 000,00 грн. збитки за надану правову допомогу, 5 986,44 грн. збитки, понесені позивачем в зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків до Пенсійного фонду, 5 050,00 грн. збитки, понесені позивачем в зв'язку з найманням транспорту для прибуття до суду.

02.06.2011 р. ухвалою господарського суду Полтавської області дана справа була прийнята до розгляду з присвоєнням їй номеру 27/62.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. по справі № 27/62 позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, с. Грабарівка на користь ПП "Картас", м. Прилуки 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань, 6 110,10 грн. 3% річних, 455,03 грн. витрат по оплаті державного мита та 103,72 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 47 000,00 грн. збитків за надану правову допомогу відмовлено; в іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.02.2011 р. у задоволенні апеляційної скарги Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату відмовлено, рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. по справі № 27/62 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України по справі № 27/62 від 27.04.2011 р. касаційну скаргу Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату задоволено частково, рішення господарського суду Полтавської області від 17.12.2010 р. та постанову від 14.02.2011 р. Харківського апеляційного господарського суду скасовано в частині стягнення 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань, 6 110,10 грн. 3% річних, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду даної справи (№ 18/1473/11) господарським судом Полтавської області було прийнято рішення від 28.07.2011 р., яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. у задоволенні апеляційної скарги ПП "Картас" відмовлено, рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2011 р. по справі № 18/1473/11 залишено без змін.

Не погодившись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ПП "Картас" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2011 р. по справі № 18/1473/11 та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. у справі № 18/1473/11, у якій просить скасувати останні.

Постановою колегії суддів Вищого господарського суду України від 14.12.2011 року рішення господарського суду Полтавської області від 28.07.2011 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.09.2011 р. по цій справі скасовано з направленням на розгляд в частині стягнення з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, с. Грабарівка 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110,10 грн. 3% річних до суду першої інстанції. При цьому Вищий господарський суд України вказав на необхідність при новому розгляді справи взяти до уваги час припинення зобов'язання за приписами ст. 599 ЦК України, а також те, що строк позовної давності щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягає застосуванню за три роки що передували припиненню цього зобов'язання з урахуванням строку звернення з позовом. Крім того, суд касаційної інстанції вказав на необхідність визначення періоду до якого підлягають застосуванню норми чинного законодавства щодо строку позовної давності, з урахуванням того, що позивачем ставиться питання про стягнення інфляційних за період з 2007 року по січень 2010 року, а також 3% річних за 1095 днів.

29.12.2011 р. ухвалою господарського суду Полтавської області дана справа була прийнята до розгляду.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. по справі № 27/62-18/1473/11 (суддя Ківшик О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Грабарівського психоневрологічного будинку - інтернату на користь приватного підприємства "Картас" 39393,17 грн. інфляційних нарахувань, 5616,03 - 3% річних.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а саме щодо застосування строків позовної давності до позовних вимог матеріального характеру. Так, апелянт зазначає, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення інфляційних та 3% річних 31.05.2010 р. тобто коли строк позовної давності по основній вимозі вже сплинув, а з урахуванням ч. 1 ст. 266 ЦК України сплинув строк і до додаткової вимоги. Крім того, відповідачем до прийняття даного рішення було надано заяву до суду про застосування строків позовної давності у відповідності до ч. 3 с. 267 ЦК України, що є підставою для відмови у позові.

Крім того, посилаючись за зміст ст. 625 ЦК України, апелянт стверджує про незаконність подання вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних окремо від вимоги про стягнення основного боргу.

Оскільки судом першої інстанції не було відмовлено у позові, на думку апелянта, рішення винесене з порушенням норм матеріального права.

Позивач 07.05.2012 р. р. за вх. № 3802 надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийняте у повній відповідності до приписів матеріального та процесуального законодавства, рішення ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи, яким суд надав відповідну правову оцінку. З доводами апеляційної скарги позивач не погоджується, вважає її безпідставною, такою, що не узгоджується з вимогами чинного законодавства та фактичними обставинами у справі, у зв'язку з чим просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

В судове засідання 30.05.2012 р. представники позивача не з'явилися, подали до суду клопотання про відкладення слухання справи. Враховуючи відсутність доказів поважності причин відсутності та витікання процесуальних строків вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе вирішити спір за відсутності представників позивача.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню.

Колегією суддів вході вирішення спору встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

14.02.2006 р. між ПП "Картас" (підрядник), м. Прилуки та Грабарівським психоневрологічним будинком-інтернатом, с. Грабарівка (замовник) був укладений договір підряду № 1.

Згідно з вказаним договором позивач зобов'язувався виконати підрядні роботи з капітального ремонту приміщення відповідача, а останній зобов'язався прийняти виконані позивачем ремонтні роботи та оплатити їх вартість.

На виконання вимог договору позивачем були виконані підрядні роботи з капітального ремонтну приміщення відповідача на суму 69 722,00 грн., а відповідач в порушення своїх зобов'язань за договором не підписав акт виконаних робіт та не оплатив їх вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався до господарського суду Полтавської області з позовною заявою щодо стягнення з відповідача 69 722,00 грн. вартості виконаних підрядних робіт, 395,32 грн. пені, 3 486,10 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 03.04.2007 р. у справі № 18/24 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

25.07.2007 р. Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду по справі № 18/24 скасовано рішення господарського суду Полтавської області від 03.04.2007 р. у даній справі та прийнято нове рішення, яким задоволення позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 69 722,00 грн. вартості виконаних підрядних робіт, 395,32 грн. пені.

Дана постанова була залишена без змін Вищим господарським судом України (постанова від 27.11.2007 р. у справі № 18/24, т. 1 а.с. 110-112).

Ухвалою Верховного суду України від 24.01.2008 р. відповідачу відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду Постанови Вищого господарського суду України від 27.11.2007 року у справі № 18/24.

16.08.2007 р. господарським судом Полтавської області на виконання вищезазначеної постанови Київського міжобласного апеляційного господарського суду був виданий наказ.

За даними сторін державною виконавчою службою суму заборгованості за виконані позивачем підрядні роботи за договором підряду № 1 від 14.02.2006 у розмірі 69 722,00 грн. та 395,32 грн. пені було стягнуто в лютому 2010 року.

З огляду на тривале невиконання Грабарівським психоневрологічним будинком-інтернатом рішення суду у справі № 18/24, ПП "Картас" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату про стягнення 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань, 6 110, 10 грн. 3% річних, 47 000,00 грн. збитків за надану правову допомогу, 5986, 44 грн. збитків, понесених у зв'язку з несвоєчасною сплатою внесків до Пенсійного фонду та 5050, 00 грн. збитків, понесених у зв'язку з найманням автотранспорту для прибуття до суду.

Як вже було зазначено господарським судом було прийнято рішення від 17.12.2010 р. по справі № 27/62 та рішення від 28.07.2011 р. по справі № 18/1473/11, які скасовані Вищим господарським судом з направленням на новий розгляд в частині стягнення з Грабарівського психоневрологічного будинку-інтернату, с. Грабарівка 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 6 110,10 грн. трьох процентів річних до суду першої інстанції.

В порушення взятих на себе зобов'язань за договором відповідачем не було підписано акт виконаних робіт та не здійснено оплату вартості підрядних робіт, що підтверджується постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 25.07.2007 р. по справі № 18/24, яка за приписами до ст. 105 ГПК України набрала законної сили.

Відповідно до ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 11, 509, 525, 526, 598, 599, 610, 611, 625, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштам.

Крім того, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконане боржником, не припиняє правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора право на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Даної правової позиції дотримується Верховний Суд України, зокрема, це зазначено у постанові від 14.11.2011 р. № 11/107 у справі № 12/207, яка є обов'язковою для застосування судами відповідно до приписів ст. 111 -28 ГПК України.

Щодо застосування строків позовної давності колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 Цивільного кодексу України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

З матеріалів справи вбачається наступне:

- позивач звернувся з даним позовом до суду 28.05.2010 р. (відмітка маркувальної машини на конверті, в якому була направлена позовна заява до суду, том справи 1, а.с. 63);

- 03.02.2010 р. відбулось виконання відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманих ним результатів підрядних робіт за укладеним між сторонами Договором підряду № 1 від 14.02.2006 р.. Дана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки по рахунку позивача та визнається сторонами.

Оскільки припинення зобов'язання відповідно до приписів ст. 599 ЦК України відбулось 03.02.2010 р., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача, відповідно до наведених вище нормам права та вказівок постанови колегії суддів касаційної інстанції у даній справі від 14.12.2011 року, строк позовної давності щодо стягнення інфляційних нарахувань та 3% річних підлягає застосуванню за три роки, що передували припиненню цього зобов'язання, з урахуванням строку звернення з позовом.

Опираючись на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та відсотків річних є правомірними за період з 03.02.2010 р. (момент припинення зобов'язань) по 28.05.2007 р. (момент звернення з позовом до суду).

З огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що інфляційні нарахування та 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме: в частині стягнення з відповідача 39 393,37 грн. інфляційних нарахувань та 5 616,03 грн. грн. 3% річних за період з 31.01.2010 р. по 28.05.2007 р.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо неможливості стягнення 3% річних та інфляційних окремо від стягнення основного боргу, колегія суддів зазначає, що це заперечення ґрунтується на невірному тлумаченні приписів ч.2 ст. 625 ЦК України, оскільки в дійсності положення даної норми наведеного обмеження не встановлюють.

На підставі вищевикладеного колегія суддів вважає, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі ґрунтуються на припущеннях, не доведені належними доказами, тоді як господарським судом першої інстанції в повній мірі з'ясовані та правильно оцінені обставини у справі та ухвалене ним рішення є законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Представником позивача в судовому засіданні подані до суду: Довідка про взяття на облік платника податків адвоката ОСОБА_3 та видатковий касовий ордер про виплату ПП «Картас»на користь адвоката ОСОБА_3 оплати в розмірі 6 750,00 грн. з формулюванням «за надану правову допомогу в справі №27/62-18/473/11 згідно договору №2-ПДГ-17/3/12 від 17 березня 2012 р.».

Дослідивши надані документи, колегія суддів не знаходить підстав віднесення сплаченої ПП «Картас»суми до судових витрат, оскільки, виходячи із зазначеного у видатковому ордері номеру справи, винагорода виплачена не по даній справі. Колегія суддів враховує можливість помилкового зазначення у ордері номеру справи і в зв'язку з цим зазначає, що договір №2-ПДГ-17/3/12 від 17 березня 2012 р., зі змісту якого можливо точно встановити предмет наданих послуг, колегії суддів позивачем не наданий. З огляду на правовий принцип покладення ризику ненадання доказів на зацікавлену сторону, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав до включення зазначеної вище оплати до судових витрат по даній справі.

Керуючись ст. ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Грабарівського психоневрологічного будинку - інтернату на рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. у справі № 18/1473/11 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 28.02.2012 р. у справі № 18/1473/11 залишити без змін.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гетьман Р.А.

Суддя Гончар Т. В.

Повний текст постанови складено та підписано 01.06.2012 року