Постанова

від 06.06.2012 по справі 18/3595/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 18/3595/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Бабакова Л.М. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 14.03.2012р.,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю б/н від 24.02.2012р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1034П/3-11) на рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.12 у справі № 18/3595/11

за позовом Спільного українсько-німецького підприємства ТОВ "Мара ТЕК-Україна", м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Приват", с. Білики Миргородського району Полтавської області

про стягнення 614 682,38 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2011 року Спільне українсько-німецьке підприємство ТОВ "Мара ТЕК-Україна", м. Дніпропетровськ (позивач) звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом, в якому просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Приват", с. Білики Миргородського району Полтавської області (відповідач) на свою користь (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог) 614 682,38 грн. основного боргу та 101 382,91 грн. штрафних санкцій (з яких: 39914,67 грн. -пені та 61 468,24 грн. -штрафу) за договором купівлі-продажу від 20.07.2010р. №10-173.4. Крім того, просило понесені ним судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 21 лютого 2012 року у справі № 18/3595/11 (суддя Кульбако М.М.) у задоволенні клопотання ТОВ "Промінь-приват" відмовлено. У задоволенні позову відмовлено повністю.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Полтавської області від 21 лютого 2012 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, крім того, судові витрати покласти на відповідача.

Вимоги скарги позивач, зокрема, обґрунтовує тим, що місцевим господарським судом в порушення статті 43 ГПК України не було дано належної оцінки доказам, наданим позивачем, які свідчать про отримання товару відповідачем, про намагання позивача виконати свої обов'язки у повному обсязі, та доводять неправомірність дій відповідача, якими він заважав належному виконанню обов'язків позивачем. Надані суду докази є належними та допустимими згідно зі статтею 34 ГПК України. Тобто висновки суду, що під час виконання договору купівлі-продажу №10-173.4 від 20.07.10 з боку позивача існували порушення умов договору, які позбавляють його отримати з відповідача суму боргу є неправомірними, оскільки суперечать вимогам ч.І ст. 203 Господарського кодексу України та не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог п.З. ч.І ст.104 ГПК України є підставою для скасування рішення.

07.05.2012 р. (вх.№3765) представником відповідача були надані письмові заперечення на скаргу позивача, в яких ТОВ "Промінь-приват" проти вимог апеляційної скарги заперечує, оскаржуване рішення вважає законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, відповідач вважає спірний договір купівлі-продажу №10-173.4 від 20.07.2010р. недійсним, оскільки він не відповідає вимогам чинного законодавства. У зв'язку з цим позовні вимоги є неправомірно заявлені, так як відсутній правочин та правові підстави, за якими можливо притягнути ТОВ "Промінь-приват" до відповідальності.

У судове засідання 30.05.2012 р. з'явились представники сторін та надали пояснення по справі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі, додаткових поясненнях на скаргу та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню зважаючи на таке.

Звертаючись до господарського суду Полтавської області з позовною вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Приват" 614 682,38 грн. за договором купівлі-продажу від 20.07.2010р. №10-173.4., позивач посилався на те, що відповідачем було прийнято виконання умов договору купівлі-продажу на підставі взаємно складених видаткових накладних, актів приймання - передачі, а також після проведення сторонами звірки взаємних розрахунків відповідачем була визнана сума заборгованості у розмірі 614 682,38 грн., яку відповідач зобов'язався сплатити у строк до 01 вересня 2011 року, надіславши на адресу позивача гарантійний лист №177 від 24.05.2011 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог Спільного українсько-німецького підприємства ТОВ "Мара ТЕК-Україна", місцевий господарський суд посилався на те, що сторонами не надано доказів відхилення чи задоволення вимоги покупця щодо поставки відповідних матеріалів, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати зобов'язання позивача з передачі покупцю товару виконаними належним чином.

Крім того, обґрунтовуючи не проведення подальшої оплати, відповідач посилається на некомплектність поставленого товару, підтвердженням чого є накладні на повернення товару, претензії та акт, складений за участю представника позивача. Тому у відповідача не виникло зобов'язання з подальшої оплати, оскільки позивачем вимоги відповідача щодо передання комплекту товару не виконані, а посилання позивача на необхідність виконання покупцем зобов'язань з оплати у відповідності до пунктів 3.4.1. та 3.4.2 договору, не можуть бути застосовані, оскільки позивачем не виконано зобов'язання з поставки та монтажу обладнання, що у відповідності до ст. 538 ЦК України надає відповідачу право не виконувати свої зобов'язання. Враховуючи відсутність порушення зобов'язань з боку відповідача, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав і для задоволення вимоги позивача про стягнення штрафу та пені, оскільки правові наслідки, передбачені статтею 611 ЦК України, настають лише у разі порушення зобов'язання.

Проте, колегія суддів апеляційного суду не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Матеріали справи свідчать, що 20.07.2010 року між Спільним українсько-німецьким підприємством Товариство з обмеженою відповідальністю

„МараТЕК-Україна" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Промінь-Приват" (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №10-173.4. (далі договір), відповідно до умов якого: продавець зобов'язався передати покупцю у власність товар в строки, визначені цим договором, вартість, кількість та якість товару визначені в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору (п.2.1.2.). А покупець, у свою чергу, зобов'язався прийняти цей товар разом з підписанням акту приймання-передачі та своєчасно і у повному обсязі розрахуватися з продавцем за нього (п.п.2.3.1., 2.3.2.).

Даний договір складається: з виконання реконструкції доїльного залу «Ёлочка 2Х12»( п.1. Специфікації) та поставки стійлового обладнання ( п.2. Специфікації).

Пунктом 3.1. договору передбачено, що загальна сума в гривнях, враховуючи ПДВ, митні та транспортні витрати до покупця складає 1 502 575,10 грн. у т.ч. ПДВ 20% - 250 429,18 грн. Вартість кожної партії товару зазначається в специфікації і оплата проводиться частинами на умовах передоплати.

Також у п. 3.4.1. договору сторони встановили порядок розрахунків за отриманий товар, а саме:

- 50% - 667 211,14 грн. на протязі 3 банківських днів з моменту укладання даного договору;

- 40% - 533 768,91 грн. на протязі 3 банківських днів після поставки обладнання на склад покупця, але не пізніше 90 днів після першого платежу, вказаного у п. 3.4.1. договору;

- 10 % - 133 442,23 грн. на протязі 3 банківських днів після закінчення монтажу обладнання, але не пізніше 30 днів після другого платежу, вказаного у п. 3.4.1.

З матеріалів справи вбачається, що у період з 27.08.2010р. по 28.12.2010р. СУНП ТОВ «МараТЕК-Україна», на виконання умов договору купівлі-продажу №10-173.4. від 20.07.2010 р., здійснило поставку ТОВ «Промінь-Приват»стійлового обладнання.

Кількість поставленого на користь ТОВ «Промінь-Приват»стійлового обладнання за накладними № РН -0000413 від 27.08.2010 року на суму 110 201,86 грн. та № РН -0000491 від 07.10.2010 року 93 101,57 грн. склала 177 одиниць, як це передбачено п.2.1. Специфікації 5Р 10-173.4 та повністю прийнято представниками ТОВ «Промінь-Приват», з одночасним складанням актів приймання-передачі.

29 грудня 2010 року СУНП ТОВ «МараТЕК-Україна», незважаючи на неповне отримання попередньої оплати від ТОВ «Промінь-Приват», поставило обладнання для реконструкції доїльного залу «Ёлочка 2Х12» відповідно до видаткової накладної № РН-0000583 від 28.12.2010 року на суму 1 203 347,95 грн., яке було також повністю прийнято представниками ТОВ «Промінь-Приват», з одночасним складанням актів приймання-передачі.

Таким чином, доказом відповідних дій контрагентів за спірним договором купівлі-продажу є: відповідні акти приймання-передачі та документи первинного обліку - вищезгадані видаткові накладні, які підписано з боку відповідача уповноваженими особами, які діяли відповідно до положень Інструкції N 99 «Про порядок реєстрації виданих, повернутих, використаних довіреностей на одержання цінностей», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р, на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей (а.с.22-24), що підтверджує належне виконання обов'язків з боку позивача.

За накладною на повернення № ВН -0000010 від 03.09.2010 року відповідачем було повернуто тридцять сім одиниць оцинкованого стойлового обладнання Сопdог 1 м 95 на загальну суму 35 150,59 грн.

Як встановлено з матеріалів справи, усе інше обладнання та комплектуючи частини було прийнято ТОВ «Промінь-Приват»відповідно до положень п.4.4., п.4.5, п.8.1. договору купівлі-продажу №10-173.4 від 20.07.2010 року.

Пунктом 5.1. договору сторони встановили, що право власності переходить до покупця після повної оплати товару, ризик випадкової загибелі та/або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент передачі товару покупцю.

Згідно з п.5.2. втрата або пошкодження товару після переходу на покупця ризиків випадкової загибелі або пошкодження товару не звільняють покупця від сплати вартості поставленого товару.

Як стверджує позивач та не спростовано відповідачем, на цей час ТОВ «Промінь-Приват» змонтувало та використовує обладнання, яке поставлено позивачем, однак всупереч вимогам п.3.4.1, 3.4.2. договору не здійснило повної оплати поставленого обладнання, тому, станом на час звернення позивача з позовом, заборгованість ТОВ «Промінь-Приват»перед СУНП ТОВ «Мара ТЕК-Україна»становить 614 682, 38 грн.

Проте, відповідач з такими вимогами позивача не погоджується, посилається на те, що ці вимоги Спільного українсько-німецького підприємства Товариство з обмеженою відповідальністю «Мара ТЕК-Україна»є не правомірними, оскільки згідно з даними акту від 09.08.2011р. встановлена невідповідність товару вимогам специфікації SР10-173.4, за якою повинні бути поставлені 54 м труби діаметром 76, а фактично поставлені діаметром 63 та не поставлені набір електричних кабелів на суму 38 709,27 грн., що не давало можливості проводити монтажні роботи.

Натомість такі посилання відповідача (які суд першої інстанції прийняв та поклав в основу оскаржуваного рішення) спростовуються тим, що встановлена у вказаному акті невідповідність асортименту поставлених труб заявленим у п. 1.3. Специфікації SР10-173.4, не може вважатись порушенням договору відповідно до ч. 4 ст. 672 Цивільного кодексу України, оскільки доказами, наданими до матеріалів справи доведено, що ТОВ «Промінь-Приват»у розумні строки не відмовився від товару та, крім того, без погодження з СУНП ТОВ «Мара ТЕК-Україна»самочинно розпорядилось трубами діаметром 63 мм, замінивши їх на труби діаметром 76 мм у іншого постачальника (а.с. 82). Тому, факт розпорядження (заміна або відчуження) з боку відповідача трубами діаметром 63 мм свідчить про прийняття цього товару в повному обсязі (на умовах договору), та відповідно до вимог ч.5 ст.672 ЦК України, якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умовам договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити його за ціною, погодженою з продавцем.

Більше того, такі висновки суду апеляційної інстанції підтверджуються наданим ТОВ «Промінь-Приват»суду листом №30 від 25.01.2012р., в якому товариство повідомило позивача про наступне: у зв'язку з тим, що підприємство відповідача здійснило заміну труб, необхідних для монтажу доїльного залу за свій рахунок, а також придбали кабельний матеріал та усі недостаючи деталі, необхідність у заміні труб у даний момент відсутня.

Разом з цим, доказів того, що спірні труби знаходяться і на теперішній час у ТОВ «Промінь-Приват»відповідачем суду не надано.

Крім того, висновок суду, що повернення та заміна стойлового обладнання Сопdог 1 м 95 за видатковою накладною № ВН -0000010 від 03.09.2010 року у кількості 37 одиниць - є порушенням виконання зобов'язань позивачем, також спростовується матеріалами справи: відповідно до накладної № РН -0000491 від 07.10.2010 року було допоставлено ще 98 одиниць стойлового обладнання та загальна кількість поставленого обладнання за накладними № РН -0000413 від 27.08.2010 року та № РН -0000491 від 07.10.2010 року склала 177 одиниць, як це передбачено п.2.1. Специфікації SР 10-173.4 та повністю прийнята відповідачем, про що свідчить підпис уповноваженої особи відповідача на видаткових накладних.

Колегією суддів встановлено, що з боку ТОВ «Промінь-Приват»мали місце порушення строків оплати, як то зазначено у п.3.4 договору: на момент поставки обладнання для реконструкції доїльного залу 29 грудня 2010 року відповідачем було недоплачено 84 469,14 грн., у квітні 2011 мала місце затримка платежу у розмірі 40 % вартості обладнання, передбачена у п.3.4.1, а у травні 2011 року затримка платежу у розмірі 10 % вартості обладнання, яка також передбачена п.3.4.1.договору.

З метою визначення сум заборгованості між СУНП ТОВ «Мара ТЕК-Україна»та ТОВ «Промінь-Приват»було проведено звірку взаємних розрахунків. Сума, яка узгоджена сторонами під час проведення звірки розрахунків станом на 18 травня 2011 року склала 1 380 363,77 грн. Ця сума містить поставку матеріалів за видатковою накладною №РН -0000011 від 13.01.2010 р. на суму 8 862, 98 гривень, поставлених до укладання договору (позадоговірні відносини), але не містить вартості монтажних робіт, зазначених у п.1.37 специфікації SР 10-173.4, оскільки, як зазначає позивач, з боку СУНП ТОВ «Мара ТЕК-Україна»монтажні роботи не виконувались, актів прийому-передачі виконаних робіт не складалось, внаслідок недопуску на територію ТОВ «Промінь-Приват» робітників СУНП ТОВ «Мара ТЕК-Україна».

Матеріали справи свідчать, що станом на 29 грудня 2010 року за обладнання для доїльного залу відповідачем було сплачено лише 582 742,00 грн., доказом чого є банківські виписки за 25.08.2010 р., 25.11.2010 р., 30.11.2011р. (а.с. 26-28) по рахунку СФ -0000442 від 04.08.2010 р., що менш, ніж 667 211,14 грн. - 50%, як то передбачено п.3.4.1. договору, тобто - відповідачем не було виконано обов'язку попередньої оплати в повному обсязі.

Статтею 538 ЦК України у частини 4 передбачено, що, якщо незважаючи на те, що одна із сторін не виконала свій обов'язок, а друга сторона здійснила виконання - вона залишається лише в статусі кредитора та має право вимагати виконання від іншої сторони.

З аналізу вищезазначених норм чинного законодавства у сукупності з наявними матеріалами справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем було прийнято виконання зобов'язань за спірним договором на підставі взаємно складених видаткових накладних, актів приймання -передачі. Більше того, після проведення сторонами звірки взаємних розрахунків, самим відповідачем була визнана сума заборгованості у розмірі 614 682,38 грн., яку відповідач зобов'язався сплатити у строк - до 01 вересня 2011 року, надіславши на адресу позивача гарантійний лист №177 від 24.05.2011 р. (а.с. 76).

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача, що обумовило його звернення з даним позовом до суду.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Правочини відрізняються від інших юридичних фактів тим, що правочини є вольовими актами, спрямованими на досягнення певного правового результату; завжди є діями фізичної або юридичної особи та є правомірними діями, що тягнуть виникнення або видозміни регулятивних цивільних правовідносин, а воля в правочинах завжди спрямована саме на встановлення, зміну, припинення тощо цивільних прав і обов'язків.

Тобто, правочин може бути як підставою призупинення, поновлення, реалізації тощо правовідносин так і водночас і підставою припинення одних правовідносин та підставою виникнення або зміни інших правовідносин.

Отже, укладений сторонами договір купівлі-продажу №10-173.4 від 20.07.2010 року відповідає вищезазначеним положенням, а тому є таким правочином, який відповідно до законодавства України повинен бути виконаний належним чином (оскільки докази визнання недійсним договору у встановленому законодавством порядку матеріали справи не містять).

Так, відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тому, у зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо виконання умов договору купівлі-продажу №10-173.4 від 20.07.2010 року, позивач у порядку позовного провадження звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача на свою користь заборгованості у сумі 614 682,38 грн.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми, предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, - підстав позову та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Згідно зі статтею 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З наданих позивачем доказів вбачається, що він взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, тоді як відповідач не виконав свої зобов'язання за договором щодо оплати за поставлений товар, в результаті чого у останнього виникла заборгованість в сумі 614 682,38 грн.

Матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості у розмірі 614 682,38 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 614 682,38 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 9.6. договору -у випадку несвоєчасної оплати, покупець сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Позивачем вірно здійснено розрахунок пені, відповідно до якого підлягають стягненню з відповідача пеня у розмірі 39 914,67 грн.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає наступне.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.2 ст. 549 Цивільного кодексу України)

Кваліфікуючими ознаками штрафу є: а) можливість встановлення за майже будь-яке порушення зобов'язання: невиконання або неналежне виконання (порушення умов про кількість, якість товарів, робіт (послуг), виконання зобов'язання неналежним способом тощо); б) обчислення у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до п. 9.5. вказаного договору встановлено, що у випадку затримки оплати більше ніж 30 днів від строків, зазначених у договорі, покупець крім пені сплачує продавцю штраф у розмірі 10% неоплаченої суми.

Також, перевіривши розрахунок суми штрафу за несвоєчасну, з простроченням більше 30 днів, оплату суми боргу у розмірі 10 % річних, яка складає 61 468,24 грн., колегія суддів вважає, що вона є обґрунтованою, заявленою відповідно до п. 9.6. договору та такою, що підлягає задоволенню.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що дані суми пені та штрафу позивачем нараховані з 02.09.2011р., тобто - з наступного дня після дати, вказаної у гарантійному листі.

Проте, колегія суддів відзначає, що гарантійний лист -це одностороннє зобов'язання і він не змінює строків виконання зобов'язань.

З урахуванням дати, з якої починається прострочення виконання зобов'язання за договором та строку спеціальної позовної давності в один рік, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, вимоги щодо нарахування санкцій (штрафу, пені) є простроченими.

Однак, позовна давність, відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України, застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленого до винесення ним рішення.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не звернувся до суду з відповідною заявою про застосування строку позовної давності, як то передбачено норами чинного законодавства. Тому, нарахування санкцій позивачем є правомірним та обґрунтованим.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів відзначає, що висновки суду першої інстанції про те, що під час виконання договору купівлі-продажу №10-173.4 від 20.07.2010 року з боку позивача існували порушення умов договору, які позбавляють його отримати з відповідача суму боргу є неправомірними, оскільки суперечать вимогам ч. І ст. 203 Господарського кодексу України та не відповідають обставинам справи, що відповідно до вимог п. З. ч. І ст.104 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення та задоволення апеляційної скарги позивача у зв'язку з її юридичною та фактичною обґрунтованістю і наявністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 99,101,102, п.2 ст. 103, п. 1, 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 21.02.12 у справі № 18/3595/11 скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь-Приват" (37661, с. Білики Миргородського району Полтавської області код 34419226 п/р 26007054506064 ПРУ КБ «Приватбанк»МФО 331401) на користь Спільного українсько-німецького підприємства ТОВ "Мара ТЕК-Україна" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Свердлова, 6/830 код 32192864 п/р 26007293841 Дніпропетровська обл. диркція ПАТ «Райффайзен Банк Аваль»МФО 380805) 614 682,38 грн. заборгованості, 39 914,67 грн. пені, 61 468,24 грн. штрафу, 12 293,65 грн. судового збору за подачу позову та 7 160,66 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Полтавської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Бабакова Л.М.

Суддя Гончар Т. В.

Повний текст постанови підписано 01.06.2012 року.