Постанова

від 30.05.2012 по справі 5019/147/12

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" травня 2012 р. Справа № 5019/147/12

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Бригинець Л.М.

суддів Демидюк О.О.

суддів Щепанська Г.А.

при секретарі судового засідання Риштун О.М.

розглянувши апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Голанд Плант Україна" Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартвей систем ЛТД" на рішення господарського суду Рівненської області від 06.03.12 р.

у справі № 5019/147/12 (суддя Качур А.М. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "УБ-Коменсе"

відповідач - 1 Товариство з обмеженою відповідальністю "УкрЗахідЦинк"

про стягнення в сумі 313 198 грн. 25 коп.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_3 ( довіреність № 22 від 15.05.2012 р. )

відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЗахідЦинк" - не з"явився

відповідача 2 (апелянта) - не з"явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.03.2012р. задоволено позов Дочірнього підприємства "Голанд Плант Україна" зобов"язано Дочірнє підприємство "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" (89420, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тернівці, вул. Концівська, 17, код ЄДРПОУ 32737647) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "УБ-Коменсе" (34652, Рівненська область, Березнівський район, с. Адамівна, вул. Березнівська, 2, код ЄДРПОУ 36462949) майно з відповідального зберігання, а саме саджанці яблуні та слив загальною кількість 10390 штук, а саме: яблуні Айдаред М9 - 8000 штук, Айдаред ММ 106 - 600 штук, Голден Д ММ 106 - 1000 штук, Реммо ММ 106 - 250 штук, Ревена ММ 106 - 125 штук, Регліндіс ММ 106 - 125 штук, Релінда ММ 106 - 125 штук, Реанда ММ 106 - 125 штук, слива Стенлей Алича - 40 штук, а всього на загальну суму 163 550 грн. 00 коп. Стягнуто з Дочірнього підприємства "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" (89420, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тернівці, вул. Концівська, 17, код ЄДРПОУ 32737647) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБ-Коменсе" (34652, Рівненська область, Березнівський район, с. Адамівна, вул. Березнівська, 2, код ЄДРПОУ 36462949) -149 648 грн. 25 коп. пені та 6 243 грн. 93 коп. судового збору. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УкрЗахідЦинк" (33001, м. Рівне, вул. Княгиницького, 1, код ЄДРПОУ 33618664) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УБ-Коменсе" (34652, Рівненська область, Березнівський район, с. Адамівна, вул. Березнівська, 2, код ЄДРПОУ 36462949) -1 000 грн. 00 коп. та 20 грн. 05 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Дочірнє підприємство "Голанд Плант Україна" Товариство з обмеженою відповідальністю "Смартвей систем ЛТД" звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 06.03.2012 року у справі № 5019/147/12 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ "УБ-Коменсе" відмовити.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи, а рішення суду першої інстанції таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На думку апелянта, порушення судом першої інстанції норм матеріального права полягає в тому, що ним при вирішенні спору невірно застосовані норми, статті 936, 949, 950, 951, 953 Цивільного кодексу України.

Наводяться також інші доводи в обгрунтування вимог апеляційної скарги.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому вимоги апеляційної скарги заперечуються.

Сторони належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги. Відповідач 1 та відповідач 2 (апелянт) правом на участь в судовому засіданні не скористались.

Згідно статті 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв"язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з"ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що 26.10.2009р. Приватним підприємством "УБ-Коменсе" (поклажодавець, позивач) та Дочірнім підприємством "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" ( зберігач, відповідач 2) укладено Договір відповідального зберігання ( Договір).

Умовами Договору передбачено передачу - приймання на відповідальне зберігання товару - саджанців яблуні та слив загальною кількістю 10 390 штук, в т.ч. яблуні Айдаред М9 - 8000 штук, Айдаред ММ 106 - 600 штук, Голден Д ММ 106 - 1000 штук, Реммо ММ 106 - 250 штук, Ревена ММ 106 - 125 штук, Реглікдіс ММ 106 - 125 штук, Релінда ММ 106 - 125 штук, Реанда ММ 106 - 125 штук, слива Стенлей Алича - 40 штук (надалі - майно). Вартість майна становить 163550 грн. 00 коп.

Термін дії договору - 30.04.2010р.

Згідно акту приймання-передачі майна від 26.10.2009р. на відповідальне зберігання позивачем було передано відповідачу 2 на умовах Договору, майно (саджанці) згідно переліку наведеного у Договорі.

Відповідно до п. 2.1. Договору зберігач зобов'язаний: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; зберігати майно окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна поклажодавця; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві; повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

Згідно п. 3.2. Договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

У відповідності до статті 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

20-21 квітня 2010 року позивачем в присутності представника відповідача 2 була проведена інвентаризація майна, переданого на відповідальне зберігання, за результатами якої 21.04.2010р. складено акт про результати інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, переданих на відповідальне зберігання відповідачу 2. Даним актом був зафіксований факт відсутності за місцем зберігання майна переданого позивачем відповідачу 2 на відповідальне зберігання згідно Договору та акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 26.10.2009р.

06.12.2010р. позивач - поклажодавець звернувся до відповідача 2 (зберігача) з письмовою вимогою № 22 від 06.12.2010р. про повернення майна з відповідального зберігання. Дана вимога залишена відповідачем 2 без задоволення та відповіді.

У відповідності із п. 4.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору порушенням Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно п. 4.2. Договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцеві рівну кількість аналогічного майна в належному стані.

Частиною 1 статті 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 949 ЦК України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Статтею 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, при укладенні Договору зберігання сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов цього договору, тобто він не суперечить вимогам законодавства, тому є обов"язковим для виконання сторонами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача до відповідача 2 про повернення майна з відповідального зберігання, а саме саджанців яблуні та слив загальною кількість 10390 штук, в т.ч.: яблуні Айдаред М9 - 8000 штук, Айдаред ММ 106 - 600 штук, Голден Д ММ 106 - 1000 штук, Реммо ММ 106 - 250 штук, Ревена ММ 106 - 125 штук, Регліндіс ММ 106 - 125 штук, Релінда ММ 106 - 125 штук, Реанда ММ 106 - 125 штук, слива Стенлей Алича - 40 штук, а всього на загальну суму 163 550 грн. 00 коп. нормативно обґрунтована та підтверджується матеріалами справи.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться ( ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності (ч. 1 ст. 936 ЦК України).

Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0,5% від вартості майна за кожний день затримки.

На вимогу поклажодавця (позивача) зберігач (відповідач 2) товар (саджанці) не повернув, за що позивачем правомірно на підставі п. 4.3. Договору нараховано пеню за період з 17.12.2010р. (момент отримання вимоги) до 17.06.2011р. в розмірі 149 648 грн. 25 коп.

В забезпечення виконання зобов"язання по договору від 26.10.2009р. Кредитором Приватним підприємством "УБ-Коменсе" (поклажодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УкрЗахідЦинк" ( поручитель, відповідач 1) укладено договір поруки від 27.10.2009р., згідно умов якого Поручитель зобов"язувався частково відповідати перед Кредитором за виконання зобов"язань Дочірнім підприємством "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" (зберігач) за договором відповідального зберігання від 26.10.2009р. Обсяг відповідальності Поручителя за невиконання Зберігачем взятих на себе зобов"язань - 1000грн.

Щодо тверджень апелянта про те, що договір поруки складений і підписаний з порушенням вимог чинного законодавства: складений без участі ДП "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД"; про підписання такого договору не було повідомлено відповідача 2, а самі дії ТОВ "УБ-Коменсе" спрямовані на зміну підсудності справи в господарських судах слід зазначити.

З аналізу статті 553 ЦК України вбачається, що під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника, а відтак згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Договір поруки, який заперечується апелянтом, не є нікчемним, в судовому порядку недійсним не визнавався.

Судом першої інстанції правомірно задоволено позов в частині стягнення пені з поручителя в сумі 1000грн.

Частинами 1 та 2 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Колегія суддів вважає, що вимога позивача до відповідача 2 про стягнення пені в розмірі 149 648 грн. 25 коп. є нормативно обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, а відтак задоволена місцевим господарським судом, також, правомірно.

Щодо тверджень відповідача 2 про закінчення строку дії договору відповідального зберігання слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно пункту 6.3. Договору закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Норми цивільного законодавства не пов'язують закінчення строку дії договору із припиненням зобов'язань, що виникли на підставі договору. Правові підстави існування договірних зобов'язань не можуть вважатись такими, що відпали, лише з причин закінчення строку дії договору. Під припиненням зобов'язання цивільно-правові норми визначають припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Проте зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у Главі 50 ЦК України. Серед таких підстав закінчення строку дії договору відсутнє.

У пункті 6.3. Договору, сторони визначили, що закінчення строку Договору не припиняє обов'язку сторін нести відповідальність за недотримання умов договору.

Отже, договірні зобов'язання між сторонами продовжують існувати, а тому правова підстава повернення відповідачем 2 майна переданого на зберігання позивачу не може вважатись такою, що відпала.

Статтею 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

У запереченні на вимогу ТОВ "УБ-Коменсе" повернути майно (посадкового матеріалу) з відповідального зберігання на суму 163 550 гривень відповідач 2 (апелянт) покликається на договір купівлі-продажу від 26.10.2009р., укладений між Дочірнім підприємством "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" (продавцем) та Приватним підприємством "УБ-Коменсе" (покупцем).

За умовами цього Договору купівлі-продажу Продавець (апелянт, відповідач 2) зобов'язувався продати Покупцю (позивачу) товар, а Покупець зобов'язувався прийняти певну кількість якісно вирощеного посадкового матеріалу та оплатити грошові кошти за товар. На думку апелянта, він свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: передав Покупцю товар у кількості, відповідно до п. 1 Договору на загальну суму 163 550,00 гривень. Факт передачі саджанців плодових дерев при укладенні договору купівлі-продажу до покупця підтверджується видатковою накладною № 39 від 26.10.2009 року.

Оскільки, позивач не сплатив вартість товару (посадкового матеріалу) за договором купівлі-продажу від 26.10.2009р., апелянт (відповідач 2) не вбачає підстав для повернення вказаного посадкового матеріалу за договором відповідального зберігання від 26.10.2009р.

Відповідач 2 (апелянт) заперечує позовні вимоги та посилається на те, що право власності виступає у тріаді: володіння, користування і розпорядження, то власник майна та/або товару повинен отримати саме такий обсяг прав щодо посадкового матеріалу, який переданий на відповідальне зберігання, як це передбачено приписами ст.655 ЦК. Позивач не набув та не отримав право власності на майно: право володіння, користування і розпорядження товаром (посадковим матеріалом). Набуття права власності на посадковий матеріал можливе після його повної оплати.

Отже, апелянт вважає, що оскільки за договором купівлі-продажу від 26.10.2009р. (та Додатком №1 до нього) позивач не розрахувався з ним за проданий товар (саджанці), а тому вважає, що рішення суду першої інстанції про зобов"язання повернути саджанці та стягнення пені є необгрунтованим.

З приводу зазначених тверджень апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 128 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Наведеною нормою встановлено загальне правило про виникнення у набувача права власності на майно з моменту передачі речі. До передачі прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа про речі (ч. 2 ст. 128 ЦК).

З аналізу положень глави 66 ЦК України "Зберігання" вбачається, що законодавець не пов"язує право власності поклажодавця на річ, яка передається на зберігання до факту укладення договору зберігання.

Матеріали справи свідчать, що спір про невиконання умов договору купівлі-продажу від 26.10.2009р. був розглянутий господарським судом Рівненської області. Рішенням від 04.02.2011 у справі №4/55 за позовом Дочірнього підприємства "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" до ТОВ "УБ-Коменсе" позов задоволено та стягнуто з ТОВ "УБ-Коменсе" заборгованість в сумі 280110,00грн.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

А тому, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку договору зберігання від 26.10.2009р., укладеному між Дочірнім підприємством "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБ-Коменсе" не надавав оцінки договору купівлі- продажу від 26.10.2009р. між цими ж сторонами .

Отже, суд апеляційної інстанції зазначає, що з матеріалів справи не вбачається, що договір відповідального зберігання від 26.10.2009р. між Дочірнім підприємством "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей Сістем ЛТД" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УБ-Коменсе" (поклажодавець) було укладено на виконання договору купівлі-продажу від 26.10.2009р. між цими ж сторонами. Тобто ці договори не є пов"язаними.

Зберігач погодився зберігати товар та повернути його поклажодавцеві у визначений термін, про що сторони дійшли згоди, уклавши договір зберігання від 26.10.2009р..

Згідно статті 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Договір зберігання не пов"язаний з договором купівлі-продажу, оскільки право у поклажодавця на зберігання і право вимагати повернення товару не ставиться в залежність від оплати за товар по договору купівлі-продажу.

Враховуючи викладене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає рішення суду першої інстанції прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства "Голанд Плант Україна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Смартвей систем ЛТД" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 06.03.2012 року у справі № 5019/147/12 без змін.

2. Матеріали справи № 5019/147/12 повернути до господарського суду Рівненської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Бригинець Л.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Щепанська Г.А.