Ухвала

від 06.03.2012 по справі 5019/147/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"06" березня 2012 р. Справа № 5019/147/12

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "УБ-Коменсе"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "УкрЗахідЦинк"

до відповідача ОСОБА_2 підприємства "ОСОБА_3 Україна" ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Смартвей сістем ЛТД"

про стягнення в сумі 313 198 грн. 25 коп.

Суддя Качур А.М.

Представники:

від позивача - ОСОБА_4 (довіреність № 16 від 02.11.2011р.);

від відповідача 1 - не з'явився;

від відповідача 2 - не з'явився.

Статті 20, 22, 91, 107 Господарського процесуального кодексу України стороні роз'яснені.

Відводи з підстав, передбачених статтею 20 ГПК України, відсутні.

Протокол судового засідання складено відповідно до статті 81 1 ГПК України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«УБ-КоменсеВ» - звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1 - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«УкрЗахідЦинкВ» з вимогою про стягнення 1 000 грн. 00 коп. та до відповідача - ОСОБА_2 підприємства В«ОСОБА_3 УкраїнаВ» ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Смартвей Сістем ЛТДВ» з вимогами про повернення майна з відповідального зберігання, а саме саджанці яблуні та слив загальною кількість 10390 штук, а саме: яблуні Айдаред М9 - 8000 штук, Айдаред ММ 106 - 600 штук, Голден Д ММ 106 - 1000 штук, Реммо ММ 106 - 250 штук, Ревена ММ 106 - 125 штук, Регліндіс ММ 106 - 125 штук, Релінда ММ 106 - 125 штук, Реанда ММ 106 - 125 штук, слива ОСОБА_5 - 40 штук, а всього на загальну суму 163 550 грн. 00 коп. та про стягнення пені в розмірі 149 648 грн. 25 коп..

21.02.2012р. відповідач 2 подав відзив на позов, в якому заперечує проти позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні від 06.03.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідачів в судове засідання від 06.03.2012р. не з'явився.

Водночас, 05.03.2012р. відповідач 2 подав клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представника позивача, вивчивши подані ними письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню.

При винесенні рішення суд

В С Т А Н О В И В:

26.10.2009р. між Приватним підприємством В«УБ-КоменсеВ» (надалі поклажодавець, позивач) та Дочірнім підприємством В«ОСОБА_3 УкраїнаВ» ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Смартвей Сістем ЛТДВ» (надалі зберігач, відповідач 2) був укладений Договір відповідального зберігання (надалі Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору позивач передає, а відповідач приймає на відповідальне зберігання протягом строку цього Договору зберігання саджанці яблуні та слив загальною кількістю 10 390 штук, а саме: яблуні Айдаред М9 - 8000 штук, Айдаред ММ 106 - 600 штук, Голден Д ММ 106 - 1000 штук, Реммо ММ 106 - 250 штук, Ревена ММ 106 - 125 штук, Реглікдіс ММ 106 - 125 штук, Релінда ММ 106 - 125 штук, Реанда ММ 106 - 125 штук, слива ОСОБА_5 - 40 штук (надалі - Майно). Вартість майна 163550 грн. 00 коп.

Згідно п. 1.2. Договору відповідальне зберігання за цим Договором є безоплатним.

Відповідно до акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 26.10.2009р. позивачем було передано відповідачу 2 на відповідальне зберігання, на умовах Договору, майно згідно переліку наведеного у Договорі.

У відповідності до п. 2.1. Договору зберігач зобов'язаний: вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання; зберігати майно окремо від інших речей, з дотриманням усіх необхідних умов, які забезпечують збереження майна поклажодавця; нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачеві, у відповідності із цим Договором та чинним в Україні законодавством з моменту одержання майна від поклажодавця та до моменту його повернення поклажодавцеві; повернути майно поклажодавцеві за першою вимогою останнього.

20-21 квітня 2010 року позивачем в присутності представника відповідача 2 була проведена інвентаризація майна, переданого на відповідальне зберігання, за результатами якої 21.04.2010р. складено акт про результати інвентаризації товарно-матеріальних цінностей, переданих на відповідальне зберігання відповідачу 2. Даним актом був зафіксований факт відсутності за місцем зберігання майна переданого позивачем відповідачу 2 на відповідальне зберігання згідно Договору та акту приймання-передачі майна на відповідальне зберігання від 26.10.2009р.

Згідно п. 3.2. Договору поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна. Яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

06.12.2010р. позивачем відповідачу 2 була надіслана вимога № 22 від 06.12.2010р. про повернення майна з відповідального зберігання. Дана вимога залишена відповідачем 2 без задоволення та відповіді.

У відповідності до п. 4.1. Договору у випадку порушення зобов'язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним в Україні законодавством.

Відповідно до п. 4.1.1. Договору порушення Договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього Договору.

Згідно п. 4.2. Договору зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передане на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок повернути поклажодавцеві рівну кількість аналогічного майна в належному стані.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно частини 1 статті 950 ЦК України за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Статтею 951 ЦК України передбачено, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості.

У відповідності до статті 953 ЦК України зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ.

У відповідності до п.п. 6.1. та 6.2. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент визначений у п. 6.1. цього Договору та закінчується 30 квітня 2010 року.

Станом на час розгляду справи в суді відповідачем 2 не надано суду доказів повернення позивачу майна переданого на відповідальне зберігання по договору від 26.10.2009р.

На підставі вищевикладеного вимога позивача до відповідача 2 про повернення майна з відповідального зберігання, а саме саджанці яблуні та слив загальною кількість 10390 штук, а саме: яблуні Айдаред М9 - 8000 штук, Айдаред ММ 106 - 600 штук, Голден Д ММ 106 - 1000 штук, Реммо ММ 106 - 250 штук, Ревена ММ 106 - 125 штук, Регліндіс ММ 106 - 125 штук, Релінда ММ 106 - 125 штук, Реанда ММ 106 - 125 штук, слива ОСОБА_5 - 40 штук, а всього на загальну суму 163 550 грн. 00 коп. нормативно обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідно до п. 4.3. Договору у випадку неповернення майна поклажодавцеві за першою вимогою, зберігач повинен виплатити поклажодавцеві неустойку у розмірі 0.5% від вартості майна за кожний день затримки.

На підставі п. 4.3. Договору позивачем нараховано відповідачу 2 пеню за період з 17.12.2010р. (момент отримання вимоги) до 17.06.2011р. в розмірі 149 648 грн. 25 коп..

Частинами 1 та 2 статті 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до пункту 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

На підставі вищевикладеного вимога позивача до відповідача 2 про стягнення пені в розмірі 149 648 грн. 25 коп. нормативно обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, а відтак підлягає задоволенню.

27.10.2009р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«УБ-КоменсеВ» (кредитором) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«УкрЗахідЦинкВ» (поручитель) було укладено договір поруки, відповідно до умов якого поручитель (надалі відповідач 1) зобов'язався частково відповідати перед кредитором (позивачем) за виконання зобов'язання боржника (відповідач 2).

Відповідно до п. 1.2. договору поруки від 27.10.2009р. обсяг відповідальності поручителя в разі невиконання боржником взятих на себе зобов'язань становить - 1 000 грн. 00 коп.

Пунктом 3.1. договору поруки визначено, що в разі невиконання чи прострочення виконання боржником зобов'язання, що виникло в результаті укладення основного договору, поручитель зобов'язується виконати за боржника, яке виникло перед кредитором, в розмірах суми зазначеної в пункті 1.2. договору.

Частина 1 статті 546 ЦК України передбачає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

У відповідності до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Згідно статті 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

На підставі вищевикладеного вимога позивача до відповідача 1 про стягнення коштів в розмірі 1 000 грн. 00 коп. нормативно обґрунтована, підтверджується матеріалами справи, а відтак підлягає задоволенню.

Відповідач 2 звої заперечення на позовні вимоги обґрунтовує тим, що 26.10.2009 року одразу ж після прийняття покупцем товару, між Продавцем та покупцем було укладено договір відповідального зберігання. За умовами цього договору покупець передав продавцю на відповідальне зберігання товар (посадковий матеріал). За товар (посадковий матеріал) переданий на відповідальне зберігання, покупець грошові кошти не сплатив. Відповідно до п. 6.1. строк дії договору зберігання закінчувався 30 квітня 2010 року.

Стосовно тверджень відповідача 2 про закінчення строку дії договору відповідального зберігання слід зазначити, що відповідно до частини 1 статті 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно пункту 6.3. Договору закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно ст. 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Таким чином, норми цивільного законодавства не пов'язують закінчення строку дії договору із припиненням зобов'язань, що виникли на підставі договору. Правові підстави існування договірних зобов'язань не можуть вважатись такими, що відпали, лише з причин закінчення дії договору. Під припиненням зобов'язання цивільно-правові норми визначають припинення правового зв'язку між його сторонами, звільнення їх від прав та обов'язків, що становлять зміст зобов'язання. Тобто кредитор втрачає право вимагати від боржника виконання передбачених у зобов'язанні дій, а боржник звільняється від обов'язку виконувати такі дії під загрозою застосування до нього мір відповідальності. Закінчення строку дії договору означає, що між його сторонами у майбутньому не будуть виникати взаємні права та обов'язки, що випливали із цього договору. Проте зобов'язання, які вже існують на момент закінчення строку дії договору, будуть існувати і після його закінчення доти, доки вони не будуть припинені на підставах, встановлених договором або законом. Загальні підстави припинення зобов'язань визначені у Главі 50 ЦК України, однак, серед таких підстав відсутнє закінчення строку дії договору.

Крім того, у пункті 6.3. Договору, сторони визначили, що закінчення строку Договору не припиняє обов'язку сторін нести відповідальність за недотримання умов договору.

Отже, договірні зобов'язання між сторонами продовжують існувати, а отже правова підстава повернення відповідачем 2 майна переданого на зберігання позивачу не може вважатись такою, що відпала.

Статтею 949 ЦК України визначено, що зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

В поданій позовній заяві ТОВ В«УБ-КоменсеВ» ставиться вимога про повернення майна (посадкового матеріалу) з відповідального зберігання на суму 163 550 гривень. Тобто, ТОВ В«УБ-КоменсеВ» вимагає повернути майно (посадковий матеріал) за який не сплачено ним грошові кошти, тобто йому не належить на праві власності.

З приводу зазначених тверджень суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 128 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Наведеною нормою встановлено загальне правило про виникнення у набувача права власності на майно з моменту передачі речі. До передачі прирівнюється передача коносаменту або іншого розпорядчого документа про речі (ч. 2 ст. 128 ЦК).

Факт передачі саджанців плодових дерев при укладенні договору купівлі-продажу до покупця підтверджує також видаткова накладна.

Таким чином, право власності на придбаний садивний матеріал 26.10.2009 року перейшов до позивача. Після цього позивачем було прийнято рішення про передачу належного йому майна на відповідальне зберігання.

Слід також відмітити, що з аналізу положень глави 66 ЦК України В«ЗберіганняВ» вбачається, що законодавцем не робиться прив'язка права власності поклажодавця на річ, яка передається на зберігання до факту укладення договору зберігання чи визначення суб'єктного складу договору зберігання.

Відповідач 2 заперечує позовні вимоги, посилаючись на те, що оскільки, право власності виступає у тріаді: володіння, користування і розпорядження , то власник майна та /або товару повинен отримати саме такий обсяг прав щодо посадкового матеріалу, який переданий на відповідальне зберігання. Тому положення цивільного законодавства стосовно примусового майна за договором відповідального зберігання від 26.10.2009 року в даному випадку застосовуватись не можуть, так як позивач не набув та не отримав право власності на майно: право володіння, користування і розпорядження товаром (посадковим матеріалом).

Суд не погоджується з вказаними твердженнями відповідача 2, оскільки факт передачі спірного майна (посадкового матеріалу) відповідачем 2 позивачу за договором купівлі-продажу встановлено в рішенні господарського суду Рівненської області від 04.02.2011 у справі №4/55 за позовом ОСОБА_2 підприємства В«ОСОБА_3 УкраїнаВ» ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Смартвей Сістем ЛТДВ» до ТОВ В«УБ-КоменсеВ» про стягнення заборгованості в сумі 280110,00грн.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Стосовно тверджень відповідача 2, що договір поруки складений і підписаний з порушенням вимог чинного законодавства: складений без участі ДП В«ОСОБА_3 УкраїнаВ» ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Смартвей Сістем ЛТДВ» ; про підписання такого договору не було повідомлено відповідача 2, а самі дії ТОВ В«УБ-КоменсеВ» спрямовані на зміну підсудності справи в господарських судах слід зазначити наступне.

У відповідності до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

З аналізу статті 553 ЦК України вбачається, що під порукою розуміється договір, за яким поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Виходячи з наведеного визначення, єдиною підставою виникнення поруки є саме договір.

Як випливає із ст. 553 ЦК України, договір поруки є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором і поручителем. Договір поруки не передбачає виникнення або, навпаки, припинення будь-яких прав та обов'язків боржника, а відтак згода боржника на укладення договору поруки не вимагається.

Відповідно до положень ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів серед іншого можуть бути: примусове виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є законними, обґрунтованими а відтак підлягають задоволенню з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. ОСОБА_2 підприємству В«ОСОБА_3 УкраїнаВ» ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Смартвей Сістем ЛТДВ» (89420, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тернівці, вул. Концівська, 17, код ЄДРПОУ 32737647) повернути ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«УБ-КоменсеВ» (34652, Рівненська область, Березнівський район, с. Адамівна, вул. Березнівська, 2, код ЄДРПОУ 36462949) майно з відповідального зберігання, а саме саджанці яблуні та слив загальною кількість 10390 штук, а саме: яблуні Айдаред М9 - 8000 штук, Айдаред ММ 106 - 600 штук, Голден Д ММ 106 - 1000 штук, Реммо ММ 106 - 250 штук, Ревена ММ 106 - 125 штук, Регліндіс ММ 106 - 125 штук, Релінда ММ 106 - 125 штук, Реанда ММ 106 - 125 штук, слива ОСОБА_5 - 40 штук, а всього на загальну суму 163 550 грн. 00 коп..

3. Стягнути з ОСОБА_2 підприємства В«ОСОБА_3 УкраїнаВ» ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«Смартвей Сістем ЛТДВ» (89420, Закарпатська область, Ужгородський район, с. Тернівці, вул. Концівська, 17, код ЄДРПОУ 32737647) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«УБ-КоменсеВ» (34652, Рівненська область, Березнівський район, с. Адамівна, вул. Березнівська, 2, код ЄДРПОУ 36462949) - 149 648 грн. 25 коп. пені та 6 243 грн. 93 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«УкрЗахідЦинкВ» (33001, м. рівне, вул. Княгиницького, 1, код ЄДРПОУ 33618664) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю В«УБ-КоменсеВ» (34652, Рівненська область, Березнівський район, с. Адамівна, вул. Березнівська, 2, код ЄДРПОУ 36462949) - 1 000 грн. 00 коп. та 20 грн. 05 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Качур А.М.

підписано "12" березня 2012 р.