Рішення

від 08.06.2012 по справі 0555/7/2012

ЯСИНУВАТСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №0555/7/2012

Номер провадження2/0555/7/2012

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2012року

23 травня 2012 року Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Циктіча В.М.,

при секретарі Осадчій А.О.

за участю:

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ясинувата цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною подією -

у с т а н о в и в :

Позивач у лютому 2010 року звернувся до суду з позовом до ТОВ «Карат» про відшкодування завданої здоров'ю шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди посилаючись на наступні обставини.

09 жовтня 2008 року близько 17.00 години водій ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Рено Магнум», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом, під час руху по автодорозі Знам'янка-Луганськ-Ізварине в межах селища Красний Партизан у Ясинуватському районі Донецької області здійснив наїзд на пішохода - позивача ОСОБА_1, який перетинав проїжджу частину. У результаті ДТП позивач отримав струс головного мозку, множинні переломи ребер зліва, розрив легеня, відкриті переломи плюснових кісток лівої стопи та інші ушкодження, що потягло тривале його перебування на лікуванні у медичних закладах, встановлення інвалідності. У зв'язку з вказаними подіями позивачеві спричинена матеріальна та моральна шкоду, яка після уточнення позовних вимог склала 17 069,48 грн., у тому числі 3426, 81 грн. - витрати на лікування, 13 642,67 грн. - шкода внаслідок втрати заробітку за станом на 01.06.2010 р., а також моральна шкода, яку позивач оцінив у 50 000 грн. Зазначені кошти позивач просив стягнути з відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову з вказаних у ньому підстав.

Відповідач до суду не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Суд за згоди представника позивача розглянув справу у порядку заочного провадження.

ТОВ «Карат» у наданих суду письмових запереченнях позов не визнало, просило у його задоволенні відмовити. Зазначивши, що автомобіль «Рено Магнум», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «Віберті 36S15Р3», реєстраційний номер НОМЕР_2, дійсно належать ТОВ «Карат», ОСОБА_3 працював на підприємстві, однак у грудні 2009 року звільнився. На думку відповідача, наїзд на позивача, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, стався внаслідок його грубої необережності та за відсутності вини відповідача, що підтверджується постановою про відмову у порушенні кримінальної справи за даним фактом. Вважав, що розмір матеріальної та моральної шкоди позивачем не доведений.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на таке.

Матеріалами справи підтверджується, що 09 жовтня 2008 року близько 17.00 години у населеному пункті Красний партизан Ясинуватського району Донецької області стався наїзд на пішохода ОСОБА_1 автомобілем «Рено Магнум», реєстраційний номер НОМЕР_1, з напівпричепом «Віберті 36S15Р3», реєстраційний номер НОМЕР_2, який перебував під керуванням ОСОБА_3 (а.с.108-109)

Внаслідок даної ДТП позивач отримав тілесні ушкодження - закриту черепно-мозкову травму, струс головного мозку, множинні фрагментарні переломи 3-6 ребер зліва, розрив лівого легеня, травматичний гемопневмоторакс зліва, рвано-скальповану рану внутрішньо-підошвенних поверхонь лівої стопи з відшаруванням м'яких тканин, відкриті переломи 2 та 5 плюснових кісток зліва, забій голови та кінцівок. На стаціонарному лікуванні перебував з 09.10.2008 р. до 10.04.2009 р., а також з 10.08.2009 р. до 28.08.2009 р., тобто понад 6 місяців. Зафіксовано перебування потерпілого у стані алкогольного сп'яніння. (а.с.5-10)

Суд не приймає до уваги доводи відповідача про відсутність у діях водія ОСОБА_3 вини, оскільки зазначене твердження спростовується наступним.

За результатами проведеної судової автотехнічної експертизи від 24.01.2012 р. № 6630 під час ДТП дії водія автомобіля «Рено Магнум» ОСОБА_3 не відповідали вимогам п.12.3 Правил дорожнього руху та знаходились у причинному зв'язку з настанням пригоди; у даній дорожньо-транспортній обстановці водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїздові на пішохода ОСОБА_1 екстреним гальмуванням із зупинкою автомобілю до місця наїзду. (а.с.183-186)

Даний висновок свідчить, що водій ОСОБА_3 не використав усіх наявних технічних можливостей, щоб уникнути наїзду транспортного засобу на потерпілого, що свідчить про наявність його вини.

Крім того, відповідно до положень ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на постанову від 16.10.2008 р. про відмову у порушенні кримінальної справи за фактом ДТП не звільняє його від обов'язку доведення своїх заперечень, оскільки відповідно до вимог ч.4 ст.61 ЦПК обов'язковим для суду є лише вирок у кримінальній справі.

Частиною 5 статті 1187 ЦК України встановлено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкода завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Тобто відповідальність володільця транспортного засобу як джерела підвищеної небезпеки настає також у випадку відсутності його вини.

Доказів, що ДТП виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого відповідачем не надано.

ТОВ «Карат», заперечуючи проти позову, вказує на грубу необережність позивача, зазначаючи перебування останнього у стані алкогольного сп'яніння.

Відповідно до ч.2 ст.1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

У п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. № 6 роз'яснено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, коли інше не встановлено законом, розмір відшкодування, належного з володільця джерела підвищеної небезпеки, має бути зменшений або у відшкодуванні шкоди має бути відмовлено. Як грубу необережність, зокрема, може бути враховано нетверезий стан, нехтування правилами безпеки руху тощо.

Разом з тим, суд не вбачає в діях ОСОБА_1 грубої необережності.

Потерпілий, не порушуючи будь-яких правил, у денний час доби, у межах населеного пункту, у темпі швидкої ходи, ведучи велосипед, перетинав проїжджу частину. Враховуючи дані судової автотехнічної експертизи, суд відмічає, що саме водій ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти наїзду, вчасно зупинивши транспортний засіб. Зазначене свідчить, що дії потерпілого мали правомірний характер.

Матеріали справи не містять будь-яких даних, що нетверезий стан ОСОБА_1 негативно вплинув на розвиток подій.

Таким чином, відповідачем не надані суду докази, які б підтверджували його доводи, що потерпілий своїми діями сприяв настанню дорожньо-транспортної події або збільшенню шкоди.

Крім того, частиною 3 ст.1193 ЦК України передбачено, що вина потерпілого не враховується у разі відшкодування додаткових витрат, передбачених ч.1 ст.1195 ЦК України, тобто витрат, викликаних необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до наданих позивачем доказів ним на придбання ліків витрачено 3440,73 грн. (а.с.11-14)

У силу ч.2 ст.1195 ЦК у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров'я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи, що на час завдання шкоди здоров'ю позивача він не працював (а.с.17), йому на період до 01.06.2010 р. встановлювалась третя група інвалідності (а.с.18), при визначенні розміру відшкодування суд виходить з розміру мінімальної заробітної плати у період з 09.10.2008 р. до 01.06.2010 р.

Зокрема, з 09.10.2008 р. до 30.11.2008 р. розмір мінімальної заробітної плати становив - 545 грн., з 01.12.2008 р. до 31.03.2009 р. - 605 грн., з 01.04.2009 р. до 30.06.2009 р. - 625 грн., 01.07.2009 р. до 30.09.2009 р. - 630 грн., 01.10.2009 р. до 31.10.2009 р. - 650 грн., з 01.11.2009 р. до 31.12.2009 р. - 744 грн., з 01.01.2010 р. до 31.03.2010 р. - 869 грн., з 01.04.2010 р. до 31.05.2010 р. - 884 грн.

Таким чином, розмір відшкодування має становити 13 647,35 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, позивач просив стягнути з відповідачів шкоду у розмірі 17069, 48 грн., яка складається з втраченого заробітку 13642,67 грн. та витрат на лікування 3426,81 грн., саме зазначена сума підлягає стягненню на його користь.

Статтею 23 ЦК України встановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Пунктом 1 частини 2 зазначеної статті визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Оскільки факт каліцтва позивача судом встановлено, моральна шкода підлягає стягненню з відповідача.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з характеру правопорушення та безпосередньої вини особи, яка перебувала з відповідачем у трудових відносинах. Внаслідок ДТП позивач отримав значні травми, що потягло його тривале - понад шість місяців лікування в умовах стаціонару, встановлення інвалідності, що потягло необхідність зміни звичного способу життя та вжиття додаткових зусиль для його відновлення.

Разом з тим, керуючись вимогами розумності та справедливості, суд вважає достатнім для компенсації позивачеві завданих моральних страждань стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 15 000 грн.

У силу ч.1 ст.1172 ЦК юридична особа відшкодовує шкоду, завдану її працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.

Відповідач не заперечував, що водій ОСОБА_3 перебував з ТОВ «Карат» у трудових відносинах, під час ДТП виконував свої трудові обов'язки, внаслідок чого заподіяна позивачеві шкода має бути стягнута з даної юридичної особи.

З відповідача підлягають стягненню також судові витрати, які складаються з витрат на проведення судової автотехнічної експертизи.

Відповідно до положень ст.88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1187 ЦК України, ст.ст.212 - 215 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Карат» (Львівська область,Яворівський р-н, м.Новояворівськ, вул.Степана Бандери, 8, ЄДРПОУ 20765621) на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 17069, 48 грн., моральну шкоду у розмірі 15 000,00 грн., а також частково судові витрати в розмірі 672, 54 грн., а всього 32 742 (тридцять дві тисячі сімсот сорок дві) грн. 02 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Копію рішення направити відповідачеві.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Ясинуватський міськрайонний суд Донецької області шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: В. М. Циктіч