Постанова

від 23.10.2006 по справі 2/195-2435

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/195-2435

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

                                                                                                                                                                                                                  ПОСТАНОВА                                                                                                                                                                                                                            

23.10.06                                                                                           Справа  № 2/195-2435

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-судді                                                                                  Краєвської М.В.

суддів:                                                                                                         Духа Я.В.    

                                                                                                            Кордюк Г.Т.

розглянувши апеляційну скаргу ТзОВ “Менс-Таксі” № 202 від 08.09.2006 р.

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2006 р.

у справі № 2/195-2435

за позовом ТзОВ “Менс-Таксі”, м.Тернопіль

до Державного підприємства “Тернопільське” (далі –ДП “Тернопільське”), м.Тернопіль

про стягнення 9 485, 48 грн. збитків

За участю представників сторін:

від позивача –Данилевич О.В. (директор),

                      Війтович З.П. (головний економіст, доручення № 102 від 23.10.2006 р. в матеріалах справи);

від відповідача –Гринчак М.О. (юрисконсульт, довіреність без номера від 23.02.2005 р. в матеріалах спарви)

Представникам сторін роз”яснено їх права й обов”язки, передбачені ст.22 ГПК України. Заяв про відвід суддів не поступало.

Оскільки жодна з сторін не заявляла клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу, то протокол судового засідання ведеться з дотриманням вимог ст.81-1 ГПК України без забезпечення повного фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Розпорядженням голови суду від 20.10.2006 р. проведено зміни в складі колегії суддів (знаходиться в матеріалах справи).

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2006 р. у справі № 2/195-2435 (суддя Колубаєва В.О.) в задоволенні позову про стягнення 9 485, 48 грн., у т.ч.   3 013, 88 грн. збитків у зв”язку з пошкодженням у дорожньо-транспортній пригоді (далі –ДТП) автомобіля, 300 грн. вартості оплати послуг експерта-товарознавця, 1 174, 6 грн. упущеної вигоди, 5 000 грн. моральної шкоди відмовлено повністю. Рішення суду мотивоване тим, зокрема, що вина відповідача в ДТП наявними в справі документами не підтверджена, а тому підстави для задоволення позову відсутні.

Позивач з даним рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити повністю, з підстав неповного з”ясування обставин справи, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильного застосування норм матеріального права. Свої вимоги скаржник обгрунтовує тим, зокрема, вина водія ДП “Тернопільське” Брохівського А.Б. у вчиненні ДТП доведена постановою Тернопільського міськрайонного суду від 14.03.2006 р. по справі № 3-4711/06, відповідно до якої на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді 50 грн. в дохід держави, а господарський суд проігнорував вимоги ст.35 ГПК України, згідно з якою факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи; питання про відповідальність за шкоду, заподіяну самими джерелами підвищеної небезпеки, вирішується відповідно до ст.1166 ЦК України; господарським судом не взято до уваги також роз”яснення, дані у постанові Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.1992 р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” з наступними змінами та доповненнями (далі –Постанова Пленуму Верховного Суду України), згідно з якими шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

У відзиві на апеляційну скаргу та в судовому засіданні відповідач просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу –без задоволення з підстав, викладених у ньому.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 лютого 2006 року на вул.Шевченка у с.Петриків Тернопільського р-ну Тернопільської обл. сталася ДТП за участю двох транспортних засобів –автомобіля ГАЗ 3110 н/з ВО 5986 АА, що належить на праві власності ТзОВ “Менс-Таксі”, під керуванням водія Блащишина С.Р. та автомобіля ДП “Тернопільське” марки ВАЗ 21213 н/з ВО 6006 АВ під керуванням водія Брохівського А.Б.

На місце ДТП прибули працівники ДАІ, які за результатами огляду місця події, поясненнями учасників ДТП склали протокол про адміністративне правопорушення на водія ДП “Тернопільське” Брохівського А.Б. Зокрема, у протоколі серії АЗ № 0051400 (а.с.61), який був підписаний і не оскаржувався правопорушником, зазначено, що водій Брохівський А.Б., керуючи транспортним засобом, не врахував дорожньої обставновки, не вибрав безпечної швидкості та не справився з керуванням, не вжив заходів для об”їзду перешкоди, яку об”єктивно був спроможний виявити, в результаті чого здійснив наїзд на стоячий транспортний засіб, чим порушив вимоги п.12.1 та п.12.3 Правил дорожнього руху України.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази, заслухавши пояснення представників сторін, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу ТзОВ “Менс-Таксі” слід задоволити частково, рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2006 р. у справі № 2/195-2435 скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення 3 013, 88 грн. збитків в зв”язку з пошкодженням у ДТП автомобіля, 300 грн. вартості оплати послуг експерта-товарознавця та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити. В решті рішення суду залишити без змін.

          При цьому колегія виходила з наступного.

Відповідно до п.п.4, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки в силу трудових відносин з володільцем цього джерела (шофер, машиніст, оператор тощо).

При розгляді справ про відшкодування шкоди за ст. 441 ЦК УРСР (ст.1172 ЦК України) суди повинні мати на увазі, що крім загальних підстав, передбачених ст. 440 ЦК УРСР (ст.1166 ЦК України), відповідальність юридичної особи настає лише у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з даною організацією в трудових відносинах, і шкода, заподіяна нею у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків, незалежно від того, постійним, сезонним, тимчасовим за трудовим договором чи на інших умовах вона була працівником цієї організації.

Господарські (підприємницькі) товариства, кооперативи відповідають за шкоду на підставі ст. 441 ЦК УРСР (ст.1172 ЦК України) у випадках її заподіяння як їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від їх імені, так і особами, які виконують роботу за трудовим договором.

Не є суб”єктами права вимоги на підставі ст.1187 ЦК України, яка передбачає відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, працівники, які перебувають у трудових відносинах з особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і яким заподіяно шкоду джерелом підвищеної небезпеки у зв”язку з виконанням трудових обов”язків. У цьому випадку особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає перед ними тільки за наявності своєї вини на підставі ст.1166 ЦК України.

          Проте, як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, вина водія ДП “Тернопільське” Брохівського А.Б. у вчиненні ДТП доведена постановою Тернопільського міськрайонного суду від 14.03.2006 р. по справі № 3-4711/06 (а.с.9), відповідно до якої на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді 50 грн. в дохід держави. Господарський суд не дотримався вимог ст.35 ГПК України, згідно з якою факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи.

          Внаслідок ДТП автомобіль ТзОВ “Менс-Таксі” марки ГАЗ 3110 н/з ВО 5986 АА отримав значні механічні пошкодження. Відповідно до Звіту № 761 автотоварознавчого дослідження від 31.03.2006 р. вартість матеріальних збитків, які завдані власнику автомобіля ГАЗ 3110 реєстраційний номер ВО 5986 АА в результаті пошкодження при ДТП його автомобіля, становить 3 013, 88 грн. (а.с.3-6).

          Враховуючи приписи закону та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно й необгрунтовано відмовив у задоволенні стягнення 3 013, 88 грн. збитків в зв”язку з пошкодженням у ДТП автомобіля.

          Що стосується стягнення  300 грн. вартості оплати послуг експерта-товарознавця, то господарський також неправомірно відмовив у задоволенні такого відшкодування, оскільки розмір таких затрат підтверджується квитанцією № КЗ/15 від 23.03.2006 р. (а.с.17), а також актом прийому-передачі виконаної роботи від 31.03.2006 р. (а.с.18).  Крім того, відповідач на проведення товарознавчої експертизи викликався, її висновок не оскаржив, не підписав.

          Що стосується стягнення 1 174, 6 грн. упущеної вигоди, 5 000 грн. моральної шкоди, то, на думку колегії суддів, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог у цій частині стягнення на законних підставах з огляду на наступне.

Відповідно до ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Згідно з ч.2 ст.22 ЦК України під збитками слід розуміти, зокрема, і доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

У частині 1 статті 225 Господарського кодексу України (далі - ГК України) використовується термін “втрачена вигода”, що є за змістом тотожнім поняттю “упущеної вигоди”, за якою остання розглядається як неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною. Такі збитки мають місце, зокрема, і при зменшенні реалізації продукції. Проте слід зазначити, що неодержаний прибуток (втрачена вигода) –це розрахункова величина втрати очікуваного прибутку, що базується на даних бухгалтерського, податкового обліку, які безумовно підтверджують реальну можливість, отримання потерпілою стороною певних грошових сум, якщо б інша сторона не допускала правопорушення. Такі збитки та їх належне документальне обгрунтування повинна довести потерпіла сторона, про що зазначено і в ч.2 ст.623 ЦК України.

Згідно з ч.2 ст.623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують реальність стягуваної суми збитків (неотриманого прибутку), а також моральної шкоди, яка проявляється в приниженні ділової репутації юридичної особи (в даному випадку –ТзОВ “Менс-Таксі”). Крім того, позивач як суду першої, так і суду апеляційної  інстанції не подав доказів, які б підтверджували, що останній вживав необхідні заходи по недопущенню можливості неотримання доходів (упущеної вигоди).

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Враховуючи фактичні обставини справи, кредитором у господарському суді не доведено розмір упущеної вигоди та моральної шкоди, що стягується з боржника.

Що стосується покликань скаржника на звіти про використання реєстраторів розрахункових операцій та книги обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок) як на доказ понесених підприємстовм збитків у вигляді упущеної вигоди, то суд апеляційної інстанції не приймає їх до уваги, оскільки зі змісту зазначених документів вбачається, що в даному випадку має місце виручка, а не прибуток, виручка не є втратою підприємства.  

Отже, з огляду на вище викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Тернопільської області не відповідає матеріалам справи, не грунтується на чинному законодавстві, а доводи апелянта підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст.99, 101, 103-106 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу ТзОВ “Менс-Таксі” задоволити частково.

2. Рішення Господарського суду Тернопільської області від 01.09.2006 р. у справі № 2/195-2435 скасувати в частині відмови в задоволенні стягнення 3 013, 88 грн. збитків в зв”язку з пошкодженням у ДТП автомобіля, 300 грн. вартості оплати послуг експерта-товарознавця та прийняти нове рішення, яким позов у цій частині задоволити.

В решті рішення суду залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Справу повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий-суддя                                                                                                     М.В.Краєвська

Суддя                                                                                                        Я.В.Дух                                                                        

Суддя                                                                                                      Г.Т.Кордюк