Рішення

від 01.06.2012 по справі 2-861/12

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 2-861/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"01" червня 2012 р.Дарницький районний суд м.Києва в особі судді Вовка Є.І., при секретарі Пінчук А.С., в приміщенні Дарницького районного суду м.Києва, в судовому засіданні по розгляду справи за позовом Публічного акціонерного товариства „Таскомбанк" до ОСОБА_1, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю „Н2О" про звернення стягнення на майно,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Дарницького районного суду м. Києва з позовом (з уточненнями), в якому просив.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 887,30 кв.м), що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом реалізації на прилюдних торгах за ціною не нижче, що буде визначена в процесі виконавчого провадження згідно з Законом України „Про виконавче провадження".

Грошові кошти отримані від реалізації предмету іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 887,30 кв.м), що належить на праві власності ОСОБА_1 (відповідно до іпотечного договору від 28.12.2007 року) спрямувати на погашення заборгованості за кредитним договором №КР 42-2007 від 28.12.2007 року в розмірі 6095242 грн. 18 коп. на користь Публічного акціонерного товариства „Таскомбанк", з яких: заборгованість по тілу кредиту -4623669 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками -900733 грн. 34 коп.; пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості -570839 грн. 84 коп.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Таскомбанк" з ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог у позові, зокрема зазначено наступне.

28 грудня 2007 року між Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Н20»було укладено Кредитний договір № КР 42-2007 (надалі - Кредитний договір) із договорами із внесенням змін до нього, відповідно до якого Позивач надав Боржнику кредит у розмірі 2 995 000 (два мільйони дев'ятсот дев'яносто п'ять тисяч) грн. 00 коп. та 205 900,00 (двісті п'ять тисяч дев'ятсот) доларів США під 14,5% річних (згідно п.3.2. Кредитного договору), на поповнення обігових коштів, з кінцевим терміном погашення кредиту не пізніше 25.12.2009р., в т.ч. придбання обладнання (п.2. Кредитного договору).

25 грудня 2009 року Боржник не повернув кредит Позивачу згідно з Кредитним договором, у зв'язку з чим останнім було порушено п.5.2.1. Кредитного договору, відповідно до якого Боржник зобов'язався остаточний розрахунок за кредитом, відсотками за користування кредитом, неустойкою у розмірі та у випадках, передбачених Кредитним договором, здійснити не пізніше строку зазначеного у Кредитному договорі на відповідні рахунки Позивача.

30.03.2010 у Боржнику було направлено листа №255 з вимогою погашення заборгованості в строк до 24.04.2010р., але станом на поточну дату відповіді, в тому числі і оплати не надходило.

Відповідно до п.1 ст.1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позивач виконав свої обов'язки, які передбачені умовами Кредитного договору в повному обсязі.

Як свідчать положення п.6.1. Кредитного договору, за невиконання або неналежне виконання прийнятих на себе згідно умов цього договору зобов'язань винна сторона сплачує іншій стороні неустойку, передбачену цим Договором, а також відшкодовує збитки, понесені іншою стороною.

Станом на 01.10.2010 року заборгованість Боржника перед Позивачем за вказаним Кредитним договором складає 6 095 242,18 гривень, з яких:

- заборгованість по тілу кредиту - 4 623 669,00грн.;

- заборгованість за нарахованими відсотками - 900 733,34грн.;

- пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості - 570 839,84грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання і неналежне виконання).

28.12.2007р. в забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором між Позивачем та гр. ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) було укладено Іпотечний договір (надалі - Іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим №636д.

Відповідно до п.1.1. Іпотечного договору, цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя (Позивача) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Н20»(Третя особа), що випливають з кредитного договору № КР 42-2007 від 28.12.2007р. (а також усіх договорів про внесення змін до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі про збільшення суми основного боргу та/або процентів).

Пунктом 1 ст.548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Як вказано в п.1.2. Іпотечного договору, Відповідач передає в іпотеку нерухоме майно, а саме адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 887, 30 кв.м.) (надалі - Предмет іпотеки).

Відповідно до п.1.4. Іпотечного договору, заставна вартість предмету іпотеки, що визначена за згодою сторін становить 4 359 000,00 грн. (чотири мільйони триста п'ятдесят дев'ять тисяч грн. 00 коп.).

Відповідач, як майновий поручитель, відповідає по зобов'язаннях Боржника в повному обсязі, а саме: за повернення кредиту, сплату процентів за користування ним, в т.ч. процентів за неправомірне користування коштами та сплату неустойки, а також відшкодування збитків, завданих Позивачу невиконання чи неналежним виконанням Боржником умов Кредитного договору на підставі п.1.9. Іпотечного договору. Відповідальність Відповідача настає у випадку, коли Боржник не виконає або неналежним чином виконає свої зобов'язання за вищезазначеним Кредитним договором та договорами про внесення змін до нього (п.1.8. Іпотечного договору).

30.03.2010 року Відповідачу також було направлено листа №256, відповідно до якого, якщо в строк до 24.04.2010р. заборгованість Боржника перед Позивачем не буде погашена, Позивачем будуть прийняті заходи по стягненню заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на майно Відповідача, але станом на поточну дату Відповідачем він був залишений без уваги.

Згідно статті 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п.3.1.5. Іпотечного договору, у разі невиконання Боржником зобов'язань за Кредитним договором Позивач має право звернути стягнення на предмет іпотеки та реалізувати його. Звернення стягнення на предмет іпотеки може відбуватися на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, переходу до Позивача права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання і порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку»та на підставі продажу Позивачем від свого імені предмета іпотеки будь- якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку», згідно п.5.2. Іпотечного договору.

Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Як свідчать приписи ч. 1 ст. 34 Закону України «Про іпотеку», після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду.

Статтею 39 Закону України «Про іпотеку»передбачено звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду.

При цьому, рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки або шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку".

У судовому засіданні представник позивача просив позов задовольнити.

У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення позову.

Відповідно до положень ст.60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть

участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для

ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які

беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.61 ЦПК України: обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню; обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Проаналізувавши наведені дані, письмові пояснення представника позивача, письмові заперечення проти позову, в тому числі ті, які містяться у заявах про фальшивість доказів, всі інші матеріали справи, в тому числі, копії: кредитного договору №КР 42-2007 від 28.12.2007 року з додатками та договору іпотеки від 28.12.2007 року; Договорів про внесення змін та доповнень до іпотечного договору від 28.12.2007р.; іпотечної вимоги №256; виписок по особовому рахунку; установчих та реєстраційних документів позивача; реєстру № 89 Державного підприємства спеціального зв'язку; договору № 163 від 27.12.2007 р. про розрахункове обслуговування шляхом здійснення електронних платежів; меморіального валютного ордеру № 4744 від 11.06.2008 р.; меморіального валютного ордеру № 4746 від 11.06.2008 р.; меморіального ордеру № 14864 від 11.06.2008 р.; меморіального валютного ордеру № 5581 від 25.06.2008 р.; меморіального валютного ордеру № 5664 від 25.06.2008 р.; меморіального ордеру № 17126 від 25.06.2008 р.; меморіального валютного ордеру № 6424 від 07.07.2008 р.; меморіального валютного ордеру № 6432 від 07.07.2008 р.; меморіального ордеру № 19590 від 07.07.2008 р.; меморіального валютного ордеру № 7338 від 18.07.2008 р.;

меморіального валютного ордеру № 7344 від 18.07.2008 р.; меморіального ордеру № 21922 від 18.07.2008 р.; заяви № 1 від 11.06.2008 про продаж іноземної валюти; заяви № 1 від 24.06.2008 про продаж іноземної валюти; заяви № 3 від 07.07.2008 про продаж іноземної валюти; заяви № 5 від 17.07.2008 про продаж іноземної валюти, а також розрахунки заборгованості, судом встановлено наступне.

Відповідач стверджує, що Банк не надав суду доказів про те, що він є фінансовою установою, а відтак неможливо визначити які правовідносини виникли між Позивачем та TOB «Н20»

Проте, в Статуті Позивача зазначено, що він є банком. Також, відповідно до п. 1.1. Статуту AT «ТАСкомбанк», зареєстрованого Оболонською районною в м. Києві державною адміністрацією та погодженого Національним банком України, Публічне акціонерне товариство «ТАСкомбанк»виступає правноступником по всіх правах та зобов'язаннях Публічного акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», який у свою чергу виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Бізнес Стандарт», який у свою чергу виступає правонаступником по всіх правах та зобов'язаннях Акціонерного банку «ТАС-Бізнесбанк»...».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»(як в чинній на сьогоднішній день редакції, так і в редакції, яка діяла на момент укладання кредитного договору між Банком та Боржником) "до фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг..."

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 15 Закону України «Про банки і банківську діяльність»: банк має повне і скорочене офіційні найменування українською та іноземними мовами. Найменування банку має містити слово "банк", а також вказівку на організаційно-правову форму банку; "банк" та похідні від нього дозволяється використовувати у назві лише тим юридичним особам, які зареєстровані Національним банком України як банк і мають банківську ліцензію.

Відповідач необгрунтовано вважає, що іпотечний договір від 28.12.2007 р. було укладено між Банком та майновим поручителем (ОСОБА_1) в забезпечення виконання взятих зобов'язань, що випливають з кредитного договору № КР 42-2007 від 28.12.07 року лише на суму 2 995 000 грн.

Так, відповідно до п. 1.1. Іпотечного договору (в редакції з урахуванням змін, внесених Договором № 1 від 06.06.2008 р. про внесення змін до Іпотечного договору) "цей договір забезпечує вимоги Іпотекодержателя до Товариство з обмеженою відповідальністю «Н20», код ЄДРПОУ 33229088, місцезнаходження: м. Київ, вул. Драйзера, 6 (далі - Позичальник), що випливають з Кредитного договору № КР 42-2007 від 28 грудня 2007 року, викладеного в новій редакції від 06 червня 2008 р. та має назву «кредитний договір про відкриття мультивалютно!' кредитної лінії № КР 42-2007»(а також усіх договорів про внесення змін до нього, які можуть бути укладені в майбутньому, в тому числі про збільшення суми основного боргу та/або процентів) (далі - Кредитний договір), укладеного між Іпотекодержателем та Позичальником..."

Крім того, відповідач стверджує, що Банк пропустив строк пред'явлення вимоги до нього, який сплинув 25.06.2012 р. Це твердження ОСОБА_1 обґрунтовує ст. 559 «Припинення поруки»Цивільного кодексу України.

Проте, 28.12.2007 р. між Акціонерним банком «ТАС-Бізнесбанк», правонаступником якого є АТ «ТАСкомбанк», та ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір , посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно із ч. 1 ст. 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про іпотеку»: іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; іпотекодавець - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.

Пунктом 1.2. Іпотечного договору встановлено, що в забезпечення вимог, передбачених Кредитним договором, Іпотекодавець передає в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме нерухоме майно: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 887,30 (вісімсот вісімдесят сім цілих три десятих) кв.м.

Таким чином, ОСОБА_1 є майновим поручителем за Іпотечним договором, а не поручителем в розумінні ст.ст. 553-559 ЦК.

З матеріалів справи вбачається, що Банк направляв ОСОБА_1 на її адресу, зазначену в Іпотечному договорі: АДРЕСА_2, іпотечну вимогу від 30.03.2010 р. № 256, що підтверджується Реєстром № 89 Державного підприємства спеціального зв'язку із відповідною відміткою.

Крім того, згідно із ч.1 та ч.2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»: у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення; положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

В п. 37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ встановлено, що невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України "Про іпотеку" про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов'язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду (на відміну від інших способів звернення стягнення (частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

ОСОБА_1 в своему запереченні стверджує, що Банк не надав Позичальнику кредит в сумі 205 900,00 доларів США. До заперечення Відповідач додав копію заяви TOB «Н20»про відмову від одержання кредиту за кредитним договором № 42-2007 від 28.12.07 у сумі 205 900 доларів США, де зазначено, що TOB «Н20»не одержувало кредит в іноземній валюті, не потребувало одержання кредиту в іноземній валюті, оскільки воно є резидентом, і що воно не скористалось самостійно, на свій розсуд, безготівковими коштами в іноземній валюті.

Проте, відповідно до умов Кредитного договору про відкриття мультивалютної кредитної лінії № KP 42-2007 (з урахуванням змін та доповнень) Банк надав, а Позичальник прийняв та кредитні кошти в сумі 205 900,00 доларів США наступним чином.

11.06.2008 р. Банк перерахував з позичкового на поточний рахунок позичальника 80000 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку та меморіальним валютним ордером № 4744.

11.06.2008 р. TOB «Н20»із застосуванням програмно-технічного комплексу «Клієнт-Інтернет-Банк»відповідно до договору № 163 від 27.12.2007 р. про розрахункове обслуговування шляхом здійснення електронних платежів, надало в Банк заяву №1 про продаж іноземної валюти, якою зобов'язало здійснити продаж іноземної валюти в сумі 80 000 доларів США та зарахувати її гривневий еквівалент на поточний рахунок та надало Банку право утримати комісійну винагороду з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти.

Згідно зазначеної заявки грошові кошти в сумі 80 000 доларів США були списані з поточного рахунку Позичальника для продажу, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 4746.

Кошти, отримані після продажу валюти, були зараховані на поточний рахунок Позичальника в сумі 373 982,70 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 14864 від 11.06.2008 р.

25.06.2008р. Банк перерахував на розрахунковий рахунок позичальника 85000 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку та меморіальним валютним ордером № 5581.

25.06.2008 р. Банк прийняв заяву №1 Позичальника про продаж іноземної валюти, якою TOB «Н20»зобов'язало Банк здійснити продаж іноземної валюти в сумі 85000 доларів США та зарахувати її гривневий еквівалент на поточний рахунок та надало Банку право утримати комісійну винагороду з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти.

Згідно зазначеної заявки грошові кошти в сумі 85000 доларів США були списані з поточного рахунку Позичальника для продажу, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 5664.

Кошти, отримані після продажу валюти, були зараховані на поточний рахунок Позичальника (за вирахуванням комісії Банку) в сумі 390 022,50 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 17126 від 25.06.2008р.

07.07.2008р. Банк перерахував на розрахунковий рахунок позичальника 30000 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку та меморіальним валютним ордером № 6424.

07.07.2008 р. TOB «Н20»через систему «Клієнт-Банк»надало в Банк заяву №3 про продаж іноземної валюти, якою зобов'язало здійснити продаж іноземної валюти в сумі 30000 доларів США та зарахувати її гривневий еквівалент на поточний рахунок та надало Банку право утримати комісійну винагороду з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти.

Згідно зазначеної заявки грошові кошти в сумі 30000 доларів США були списані з поточного рахунку Позичальника для продажу, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 6432.

Кошти, отримані після продажу валюти, були зараховані на поточний рахунок Позичальника (за вирахуванням комісії Банку) в сумі 135 859,50 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 19590 від 07.07.2008 р.

18.07.2008 Банк перерахував на розрахунковий рахунок позичальника 10900,00 доларів США, що підтверджується випискою по особовому рахунку та меморіальним валютним ордером № 7338.

18.07.2008 р. Банк прийняв заяву № 5 Позичальника про продаж іноземної валюти, якою зобов'язало здійснити продаж іноземної валюти в сумі 10900 доларів США та зарахувати її гривневий еквівалент на поточний рахунок та надало Банку право утримати комісійну винагороду з коштів, отриманих від продажу іноземної валюти.

Згідно зазначеної заявки грошові кошти в сумі 10900 доларів США були списані з поточного рахунку Позичальника для продажу, що підтверджується меморіальним валютним ордером № 7344.

Кошти, отримані після продажу валюти, були зараховані на поточний рахунок Позичальника (за вирахуванням комісії Банку) в сумі 49 688,47 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 21922 від 18.07.2008 р.

Відповідно п. 3.2 Кредитного договору (з урахуванням змін та доповнень) відсотки за користування кредитом нараховуються Банком на суму фактичного щоденного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються Позичальником, виходячи із встановленої Банком відсоткової ставки в наступних розмірах:

По траншу кредиту 3 000 000 гривень - 21 відсотків річних;

По траншу кредиту, еквівалентному 1 000 000 гривень - 21 відсоток річних в гривні та 14.5 (чотирнадцять цілих п'ять десятих відсотків річних за кредитом, наданим в іноземній валюті).

Відповідно твердження про те, що TOB «Н20»не одержало грошові кошти в іноземній валюті, та не скористалось ними, не знаходять свого підтвердження.

В запереченні проти позову ОСОБА_1 просить суд визнати копію письмової іпотечної вимоги від 30.03.2010 р. фальшивою, а Іпотечний договір від 28.12.2007 р. припиненим, проте зустрічний позов з цього приводу ОСОБА_1 не пред"явлений.

Крім того, ст.17 Закону України «Про іпотеку»визначений перелік підстав, з яких припиняється іпотека, зокрема це: реалізація предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрата) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, проте, жодна з цих подій не настала.

Враховуючи викладене, суд вважає встановленими також такі факти:

- між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №КР 42-2007 від 28.12.2007 року, зобов'язання за яким позивач виконав повністю -надав цьому відповідачу кредит на суму 2 995 000 грн. та 205 900 доларів США, а відповідач свої зобов'язання не виконав належним чином - станом на 01.10.2010 року не сплатив на користь позивача заборгованість по вказаному кредитному договору, яка відповідно до його умов складає суму - 6095242 грн. 18 коп. на користь Публічного акціонерного товариства „Таскомбанк", з яких: заборгованість по тілу кредиту -4623669 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками -900733 грн. 34 коп.; пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості -570839 грн. 84 коп.;

- на забезпечення вимог позивача -іпотекодержателя, за вищевказаним кредитним договором між позивачем та відповідачем було укладено договір іпотеки від 28.12.2007 року, за яким відповідач -іпотекодавець передала в іпотеку адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 887,30 кв.м), та належить на праві власності їй, відповідачу, ОСОБА_1.

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору;

Відповідно до положень ст.554 ЦК України: у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники; поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки; особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до положень ст.526, п.1 ст.530 ЦК України, зобов"язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, в тому числі, у встановлений в ньому строк.

Відповідно до положень ст.ст. 549, 550 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання, при цьому, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов"язання.

Відповідно до положень ст.7 Закону України „Про іпотеку": за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання; якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на

конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

Відповідно до положень ч.1 ст.12 Закону України „Про іпотеку" -у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до положень ч.1 та ч.3 ст.33 Закону України „Про іпотеку": у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; зернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до положень ст.41 Закону України „Про іпотеку" -реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Враховуючи викладене суд вважає, що позов підлягає задоволенню, і доводи представників відповідача та третьої особи та надані ними документи не спростовують таких висновків суду.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Таскомбанк" з ОСОБА_1.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 208, 209, 214, 215, 228 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 887,30 кв.м), що належить на праві власності ОСОБА_1, шляхом реалізації на прилюдних торгах за ціною не нижче, що буде визначена в процесі виконавчого провадження згідно з Законом України „Про виконавче провадження".

Грошові кошти отримані від реалізації предмету іпотеки, а саме: адміністративно-побутовий корпус з ремонтними боксами щоденного обслуговування автомобілів (літ.А), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (загальною площею 887,30 кв.м), що належить на праві власності ОСОБА_1 (відповідно до іпотечного договору від 28.12.2007 року) спрямувати на погашення заборгованості за кредитним договором №КР 42-2007 від 28.12.2007 року в розмірі 6095242 грн. 18 коп. на користь Публічного акціонерного товариства „Таскомбанк", з яких: заборгованість по тілу кредиту -4623669 грн.; заборгованість за нарахованими відсотками -900733 грн. 34 коп.; пеня, нарахована на суму простроченої заборгованості -570839 грн. 84 коп.

Судові витрати по справі у вигляді судового збору в сумі 1700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. стягнути на користь Публічного акціонерного товариства „Таскомбанк" з ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення.

СУДДЯ: