Рішення

від 01.07.2011 по справі 2-362/11

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. СІМФЕРОПОЛЯ

Справа № 2-362/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2011 року м. Сімферополь

Київський районний суд м. Сімферополя у складі: головуючого, судді Харченко І.О., при секретарі Гуляєвій Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства паливно-енергетичного комплексу «Современник», ЗАТ «Авіатермінал», про визнання права загальної спільної подружньої власності на грошові кошти; про визнання права загальної спільної подружньої власності на майно підприємства - приватного підприємства паливно-енергетичного комплексу «Современник»; визнання права загальної спільної подружньої власності на 51,3% акцій ЗАТ «Авіатермінал»; поділ майна, набутого під час подружнього життя; присудження майна в натурі; про визнання права загальної спільної подружньої власності на прибутки приватного підприємства паливно-енергетичного комплексу «Современник» та на прибутки ЗАТ «Авіатермінал»; стягнення Ѕ частки цих прибутків які вже отримані та на майбутнє, тощо, -

в с т а н о в и в:

24.09.2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2, ПП ПЕК «Современник», ЗАТ «Авіатермінал», про визнання загальної спільної подружньої власності на грошові кошти, визнання права власності на 51,3% акцій, поділ спільного майна, присудження майна в натурі, стягнення 1/2 частки прибутку тощо. Свої вимоги мотивувала тим, що 26.04.1991 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем у відділі реєстрації актів цивільного стану м.Сімферополя. Цей шлюб було розірвано 17.02.1992 року, але 01.03.2003 року позивачка знов зареєструвала шлюб з відповідачем у відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м.Сімферополя. На підставі рішення Центрального районного суду м.Сімферополя від 18 грудня 2008 року позивачка розірвала шлюб з відповідачем. У 1997 році, під час спільного проживання у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, вона та відповідач прийняли рішення створити приватне підприємство ПЕК «Современник». Засновником цього підприємства став відповідач. Але кошти, у сумі 420236,00 грн., на створення цього підприємства надав її батько. Як за час, коли вона та відповідач мешкали однією сімўєю без реєстрації шлюбу, так і під час проживання у шлюбі, вони спільно придбали та зареєстрували на ПП ПЕК «Современник» різне майно, у тому числі: 51,3% акцій ЗАТ «Авіатермінал», значну кількість автозаправних станцій на всій території АР Крим, 31 одиницю транспортних засобів. Крім цього, відповідач під час шлюбу придбав та зареєстрував на себе 7 автозаправних станцій. З цих підстав позивачка просила суд визнати за нею право власності на 1/2 частину майна, яке зареєстровано на ПП ПЕК «Современник», на 1/2 частину 7 автозаправних станцій, зареєстрованих особисто на відповідача, та стягнути на її користь з відповідача та ПП ПЕК «Современник» 1/2 частину всього доходу, що було отримано з 10.07.1997 року по 05.08.2010 року та на майбутнє.

27.05.2011 року через канцелярію суду позивачкою подано заяву про збільшення позовних вимог, в яких вона також просила стягнути з відповідача ПП ПЕК «Современник» на її користь Ѕ частку доходів підприємства за період, коли вона була з відповідачем в офіційному шлюбі, в сумі 2171017 грн. 00 коп. ( том 2 а.с. 47-51).

У судовому засіданні позивачка та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на їх задоволенні з мотивів та підстав, викладених у ньому. Вони не заперечували того, що майже все спірне майно належить ПП ПЕК «Современник», за виключенням 7 автозаправних станцій, зареєстрованих особисто на відповідача та розташовуваних на: 1330 км.+100 м. автошляху "Москва-Сімферополь"; вул. Тавричеська, без номеру у м. Красноперекопськ; 152 км. + 490 м. автошляху "Херсон-Красноперекопськ-Сімферополь"; АДРЕСА_1 Пояснили, що позивачка, не зважаючи на розірвання шлюбу у 1992 році, мешкала з відповідачем у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу до 01.03.2003 року. Вказували, що за час фактичних шлюбних відносин у них народилось дві доньки, батьківство відносно яких позивач не заперечує.

Відповідач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні повністю. Вони вказували що, ПП ПЕК «Современник» створено відповідачем у 1997 році за особисті кошти, в той час коли позивачка та відповідач не знаходилися у шлюбі і не знаходилися у фактичних шлюбних відносинах. Ні пісьмових, ні усних домовленостей між відповідачем та позивачкою, між відповідачем та іншими особами, з приводу створення, діяльності, поділу прибутку ПП ПЕК «Современник», не було. Наполягали на тому, що кошти, на які було створено спірне підприємство, належали тільки відповідачу. Батьки позивачки коштів на створення спірного підприємства ніколи відповідачу не надавали. Майно, на яке претендує позивачка, належить ПП ПЕК «Современник». Крім того, із 7 автозаправочних станцій, зареєстрованних особисто відповідачем, 5 придбано поза шлюбом. Під час повторного шлюбу позивач за кошти, отримані особисто ним від своєї підприємніцької діяльності, здійснив купівлю 14.11.2003 року 1/2 частини автозаправної станції, розташованної на 1330 км.+100 м. автошляху "Москва-Сімферополь" та 28.12.2005 року автозаправну станцію по АДРЕСА_1 Щодо збільшений позовних вимог, то вини також є необґрунтованими, оскільки та сума, на яку посилається позивачка була вказана в податковому повідомленню-рішенню, постановою від 10.11.2009 року Окружного адміністративного суду АР Крим скасовано, постанова набула чинності.

Представник ПП ПЕК «Современник» і ЗАТ «Авіатермінал», у письмовому відгуку на позов та у судовому засіданні позов не визнала вказавши, що майно, на яке претендує позивачка, належить ПП ПЕК «Современник», а не позивачу, а тому не може предметом поділу між сторонами.

Судом в порядку, передбаченому ст.ст. 180, 184 ЦПК України, у судових засіданнях допитано ряд свідків, як з боку позивачки, так із боку відповідача.

Свідки з боку позивачки ОСОБА_3 - ОСОБА_4, ОСОБА_5, допитані судом 28.12.2010 року, свідки - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 допитані судом 28.12.2010 року та додатково 24.06.2011 року, свідок ОСОБА_8, допитаний судом 24.06.2011 року, наполягали на тому що, позивачка та відповідач проживали завжди разом, про наявність реєстрації та/або розірвання шлюбу між ними їм відомо не було.

Свідки з боку відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_9 та ОСОБА_10, допитані судом 31.01.2011 року та додатково 24.06.2011 року, вказували, що родичі приймали зусилля до відновлення сімўї, але не зважаючи на це, у термін з 1992 року до 2003 року позивачка та відповідач однією сімўєю без реєстрації шлюбу не проживали, спільного бюджету не мали. Їм відомо, що відповідач за свої кошти створив ПП ПЕК «Современник». Свідки заперечували будь-яку участь, у тому числі і фінансову, як батьків позивачки, так і самої позивачки, у створенні та діяльності цього підприємства.

Вислухавши позивачку, її представника, відповідача та його представника, представника підприємств, свідків, дослідивши матеріали справи та докази, надані суду сторонами відповідно до приписів ст.ст. 10, 60 ЦПК України, суд дійшов до наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 10 та ч.1 та 4 ст.60 ЦПК України кожна із сторін повина довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 цього Кодексу. Доказування не може гўрунтуватися на припущеннях.

В ході судового розгляду справи судом з'ясовано, що 26.04.1991 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_11 у відділі реєстрації актів цивільного стану м.Сімферополя зареєстровано шлюб. Цей шлюб було розірвано 17 лютого 1992 року.

01.03.2003 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_11 знов зареєстрований шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Київського районного управління юстиції м.Сімферополя. На підставі рішення Центрального районного суду м.Сімферополя від 18 грудня 2008 року шлюб між сторонами розірвано.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №634338 Державним реєстратором від 10 липня 1997 року зареєстровано приватне підприємство "Паливно-Енергетичний комплекс "Современник", з ідентифікаційним кодом юридичної особи 24870616.

Згідно Статуту ПП ПЕК «Современник» та витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії Б №112948 засновником спірного підприємства є одноособово відповідач ОСОБА_2.

Судом з'ясовано, що в період діяльності ПП ПЕК «Современник» цією юридичною особою було придбано рухоме та нерухоме майно, в тому числі транспортні засоби та автозаправні станції, які є предметом позову. У судовому засіданні сторони не заперечували цих обставин, що все спірне майно (тобто транспортні засоби та автозаправної станції (АЗС), крім 7 АЗС, зареєстрованих особисто на імўя відповідача), 51,3% акцій ЗАТ «Авіатермінал», належить юридичній особі - ПП ПЕК «Современник». Ці обставини встановлені також ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 2010 року по справі № 22-ц-704/2010, яка не оскаржена та скасована сторонами у встановленому законом порядку.

Спірні між сторонами правовідносини виникли до набрання чинності Сімейним кодексом України, тобто до 01.01.2004 року, а тому судом при розгляді справи застосовуються крім СК України й приписи Кодексу про шлюб та сімўю України та Закон України «Про власність».

Відповідно до ч.2 ст. 6 КпШС України визнається тільки шлюб, укладений у державних органах запису актів громадського стану. Згідно з ч.2 ст. 13 КпШС України права і обовўязки подружжя породжує лише шлюб, укладений у державних органах запису актів громадського стану.

Статтею 16 Закону України "Про власність" від 07 лютого 1991 року № 697-ХІІ, ст. 22 КпШС України встановлено, що майно, нажите подружжям за час шлюбу, є йього спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Оскільки позивачка та відповідач, в період з 17.02.1992 року до 01.03.2003 року, не перебували у шлюбі, але періодично спільно проживали, то згідно з положеннями ч. 1 ст. 17 Закону України «Про власність» та нормами КпШС України на нажите ними майно у цей період не розповсюджується режим спільної сумісної власності подружжя.

Особи, які внаслідок спільної праці за час фактичних шлюбних відносин придбали майно, набували право спільної сумісної власності на нього згідно з п.1 ст.17 Закону України "Про власність", а не на підставі ст. 22 КпШС України, якою регулюються майнові відносини під час шлюбу, укладеного в державних органах запису актів громадського стану.

Як розўяснено у п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності", спільною сумісною власністю є майно, придбане внаслідок спільної праці громадян, що обўєднувалися для спільної діяльності, коли укладеною між ними письмовою угодою визначено, що воно є спільною сумісною власністю. В інших випадках спільна власність громадян є частковою. Якщо розмір часток у такій власності не було визначено і учасники спільної власності при придбанні майна не виходили з рівності їх часток, розмір частки кожного з них визначається ступенем його участі працею і коштами у створенні спільної власності.

Суд враховує, що відповідно до п.1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України цей Кодекс набуває чинності одночасно з набуттям чинності ЦК, тобто з 01 січня 2004 року, й до сімейних відносин, які вже існували на зазначену дату, норми СК застосовуються в частині лише тих прав і обовўязків, що виникли після набуття ним чинності. Ці права і обовўязки визначаються на підставах, передбачених СК України.

Судом встановлено і сторонами під час судового розгляду справи було підтверджено, що право на ПП ПЕК «Современник», у відповідача виникло ще у 1997 році, оскільки саме у цей час ним було особисто зареєстровано спірне підприємство.

Оскільки позивачка та відповідач станом на 10 липня 1997 році не знаходилися у шлюбі, то правила ст. 22 КпШС України, а тим більш ст. 74 СК України, на яку посилається у позові ОСОБА_1, на ці майнові відносини не розповсюджується.

Позивачка не надала також суду доказів її участі працею і коштами у створенні спірного підприємства. Надані суду фотографії, на яких зображені сторони разом з доньками, іншими рідними на відпочинку та різних святах, не находяться в причинному зв'язку, які призвели до виникнення між сторонами майнових правовідношень, оскільки це повинно доводитися відповідно до приписів ст.ст. 58-60 ЦПК України належними письмовими доказами, а лише можуть свідчити про дотримання як позивачкою так й відповідачем національних традицій щодо ставлення дбайливого ставлення до дітей та поваги до рідних.

В позові позивачкою ставиться питання про визнання спільної власності подружжя на грошові пошти в сумі 420236 грн., які нібито були набуті в період спільного проживання та на які створено ПП ПЕК «Современник», але суд вважає, що ці вимоги позивачки не обґрунтовані, а тому не підлягають задоволенню виходячи з такого. Згідно пояснень позивачки в суді грошові кошти в сумі 420236 грн. 00 коп. були передані відповідачу в 1997 році її батьком. Суд критично ставиться до таких пояснень та тверджень позивачки, оскільки суду не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження цього (розписка, договір тощо). Суду також не надано доказів тому, що ще за життя батько позивачки ставив та обґрунтовував питання про наявність у відповідача перед ним боргу на зазначену суму або прав на вказане підприємство. Не надано суду також жодного доказу набуття власності сторін на зазначену суму в період спільного проживання без шлюбу.

Пунктом 29 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" роз'яснено, що відповідно до положень статей 57, 61 СК України, ст. 52 ЦК України, майно приватного підприємства чи фізичної особи - підприємця не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя.

Крім того, судом встановлено, що відповідно до наказу Фонду майна АР Крим від 05.08.2003 року № 709 "Про підсумки проведення конкурсу про продаж державного пакета акцій в розмірі 51,3% від статутного фонду ЗАТ «Авіатермінал» та договору купівлі-продажу державного пакета акцій у статутному фонді закритого акціонерного товариства «Авіатермінал» за конкурсом від 07 серпня 2003 року, Паливно-енергетичний комплекс "Современник", код за ЄДРПОУ 24870616, придбав у власність пакет акцій ЗАТ «Авіатермінал» код за ЄДРПОУ 25146153, 142460 штук акцій, що становить 51,3% акцій у статутному фонді ЗАТ «Авіатермінал».

Суд вважає доведеним, що приватне підприємство "Паливно-Енергетичний комплекс «Современник», з ідентифікаційним кодом юридичної особи 24870616, засноване відповідачем 10 липня 1997 року.

Суд доходить висновку, що ПП ПЕК «Современник» не є об'єктом спільної сумісної власності подружжя (позивачки та відповідача), не є об'єктом спільної власності громадян (позивачки та відповідача), що обўєднувалися на підставі укладеною між ними письмової угоди, для спільної праці, обўєднання коштів для створення і діяльності спірного підприємства.

Таким чином, враховуючи викладене, зазначене свідчить, що вимоги позивачки про поділ майна спірного підприємства є безпідставними.

Відповідно до положень ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, подо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Згідно до приписів ст.ст. 190, 191 ЦК України, майном як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності (ч.1 ст. 191 ЦК України). До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торгівельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.2 ст. 191 ЦК України).

Відповідно до положень ст. 180 ЦК України, продукцією, плодами та доходами є все те, що виробляється, добувається, одержується з речі або приноситься річчю. Продукція, плоди та доходи належать власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки відповідач, є власником речі, тобто ПП ПЕК «Современник» з 1997 року, суд доходить висновку про безпідставність вимог позивачки про стягнення на її користь, у тому числі і на майбутнє, доходів від діяльності цього підприємства, не зважаючи на ту обставину, що позивачка та відповідач знаходилися у зареєстрованому шлюбі з 01 березня 2003 року до 18 грудня 2008 року.

Не підлягають також задоволенню з таких же правових підстав вимоги позивачки щодо визнання 51,3% акцій ЗАТ «Авіатермінал» спільною загальною власністю подружжя, стягнення з розрахункового рахунку ПП ПЕК «Современник» 1010000 грн. на придбання цих акцій, визнання права спільної подружньої власності на доходи ЗАТ «Авіатермінал» та стягнення Ѕ частки всіх доходів підприємства ЗАТ «Авіатермінал» в період з 07.08.2003 року по 05.08.2010 року й на майбутнє, оскільки, як вже зазначалося вище, державний пакет акцій в розмірі 51,3% від статутного фонду ЗАТ «Авіатермінал» був придбаний ПП «ПЕК «Современник» відповідно до наказу Фонду майна АР Крим від 05.08.2003 року № 709 та договору купівлі-продажу за конкурсом від 07 серпня 2003 року, тобто є власністю юридичної особи, до якої позивачка не має ніякого відношення.

Відповідно до матеріалів справи, відповідач придбав та зареєстрував на себе 7 автозаправочних станцій, з яких тільки 2 з них під час находження у шлюбі з позивачкою.

Так, згідно договорів купівлі-продажу: АЗС на 152 км.+490 м. автошляху "Херсон-Красноперекопськ-Сімферополь" придбана відповідачем 04.05.2001 року; АЗС на АДРЕСА_2 придбана ним 06.08.2001 року.; АЗС на вул. Гідрографічна, 2а у м. Севастополь придбана 01.08.2002 року; АЗС на АДРЕСА_3 придбана 04.09.2002 року; АЗС на АДРЕСА_1 придбана відповідачем 23.09.2002 року.

Таким чином, автозаправочні станції, які відповідач придбав та зареєстрував на себе у термін з 04.05.2001 року по 23.09.2002 року, тобто не під час шлюбу з позивачкою, не є об'єктом спільної сумісної власності позивачки та відповідача.

Щодо позовних вимог про визнання права власності позивачки на 1/2 частини відносно АЗС на АДРЕСА_1 та АЗС на 1330 км.+100 м. автошляху "Москва-Сімферополь" суд дійшов до наступного.

Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто.

Як убачається з пояснень відповідача ОСОБА_2, з 01.03.2003 року до 18.12.2008 року він знаходився з позивачкою у зареєстрованому шлюбі.

14.11.2003 року ОСОБА_2 придбав АЗС на АДРЕСА_1 та 28.12.2005 року 1/2 частину АЗС на 1330 км.+100 м. автошляху "Москва-Сімферополь" за особисті кошти, отримані ним від підприємницької діяльності. Оскільки позивачка не надала суду належних та допустимих доказів тому, що АЗС на АДРЕСА_1 та Ѕ частини АЗС на 1330 км.+100 м. автошляху "Москва-Сімферополь" є спільною сумісною власністю сторін у справі, як майно набуте внаслідок спільної праці членів сім'ї в період з 01.03.2003 року до 27.12.2005 року, суд вважає доведеним, що ці дві АЗС набуті за час шлюбу, але за кошти, які належали відповідачу особисто.

В ході розгляду справи по суті позивачкою позовні вимоги були збільшені й вона просила стягнути з ПП ПЕК «Современник» суму 2171017 грн. 00 коп., тобто половину від доходів цього підприємства, які вона повинно було внести в дохід держави у вигляду податку на прибуток (том 2 а.с. 47-51). Але суд вважає, що заявлені додаткові вимоги також не підлягають задоволенню, оскільки їх наявність не підтверджена належними та допустимими доказами. Рішення-повідомлення податкової інспекції не може бути таким доказом з урахуванням того, що постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 10.11.2009 року по справі 2а-9891/09/7/0170 податкові повідомлення-рішення визнані судом протиправними та скасовані. Постанова суду набула чинності.

Суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі, доказів поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (ст. 11 ЦПК України).

Розглянувши дану цивільну справу за участю усіх зацікавлених осіб, у рамках заявлених вимог, на основі дотримання принципів диспозитивності, змагальності і справедливості судочинства, всебічного та повного дослідження обставин справи, перевірки їх наданими сторонами доказами, оцінивши їх у сукупності, виконавши вимоги процесуального закону, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

На підставі ст.ст. 6, 13, 22 КпШС України, ст.ст. 57, 61, 74 СК України, ст.ст. 52, 179, 180, 190, 191 ЦК України, ст.ст. 16, 17 Закону України «Про власність», керуючись ст.ст. 10, 11, 58-60, 88, 180, 184, 209, 212, 214-215, 218 ЦПК України, с у д -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, приватного підприємства паливно-енергетичного комплексу «Современник», ЗАТ «Авіатермінал», про визнання права загальної спільної подружньої власності на грошові кошти; про визнання права загальної спільної подружньої власності на майно підприємства - приватного підприємства паливно-енергетичного комплексу «Современник»; визнання права загальної спільної подружньої власності на 51,3% акцій ЗАТ «Авіатермінал»; поділ майна, набутого під час подружнього життя; присудження майна в натурі; про визнання права загальної спільної подружньої власності на прибутки приватного підприємства паливно-енергетичного комплексу «Современник» та на прибутки ЗАТ «Авіатермінал»; стягнення Ѕ частки цих прибутків які вже отримані та на майбутнє, тощо - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя І.О.Харченко